Справа № 204/6161/23
Провадження № 2/204/2155/23
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
27 липня 2023 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:
головуючої судді Токар Н.В.,
при секретарі Кошелюк Д.О.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 ,
за участю відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення, -
У квітні 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив ухвалити рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення з урахуванням 3% річних та інфляційного збільшення у загальному розмірі 52 474,62 грн., з яких: 43 220,79 грн. - сума основного боргу; 1 066,18 грн. - сума 3% річних та інфляційне збільшення - 8 187,65 грн., а також судовий збір по справі у розмірі 2 684 грн.
Позов мотивований тим, що між КП «Дніпроводоканал» та відповідачами встановилися фактичні відносини з приводу надання послуг, згідно рішення Дніпровської міської ради № 526 від 20 квітня 1995 року про розподіл платні за надання населенню комунальних послуг, споживачам, переданим на обслуговування КП «Дніпроводоканал», абоненту відкрито особовий рахунок. Відкритий особовий рахунок за адресою: АДРЕСА_1 , є підтвердженням отримання послуг та договірних відносин. Відповідачі свої зобов'язання по оплаті послуг водопостачання та водовідведення належним чином не виконують, у зв'язку з чим утворилась заборгованість. Відповідно до розрахунку позивача сума заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , де відповідальним квартиронаймачем є ОСОБА_3 , якій відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , станом на 31.01.2023 року складає 43 220,79 грн., у зв'язку з чим, позивач вимушений звернутись до суду.
В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги, просила позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на підстави, зазначені в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовної заяви, та зазначив, що між позивачем та конкретно ним не було укладеного письмового договору про надання відповідних послуг з водопостачання та водовідведення. Крім того, відповідач зазначив, що з червня 2020 року по сьогоднішній день послугами позивача з водопостачання та водовідведення не користувався і не користується оскільки проживає наразі за іншою адресою, а тому не повинен сплачувати позивачу за вказані послуги. Крім того, під час судового засідання відповідачем було заявлено клопотання про застосування до позовних вимог строку позовної давності, так як позивачем здійснено розрахунок з 2013 року по 2023 рік, у зв'язку з чим, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Вислухавши представника позивача, заперечення відповідача ОСОБА_2 , вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв'язку з наступним.
Судом встановлено, що предметом господарської діяльності позивача КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради є, зокрема, надання послуг водопостачання та водовідведення, про що зазначено у п. 2.2.1 Статуту Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (нова редакція), затвердженого рішенням міської ради від 20 березня 2019 року № 68/43 (а.с.10). На ім'я відповідача - ОСОБА_3 відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 (арк.с.4).
У судовому засіданні встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 значаться зареєстрованими наступні особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстровано з 13.021986 року), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстровано з 10.02.2009 року), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстровано з 11.06.2007 року), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (зареєстровано з 19.08.1996 року), що також підтверджується довідкою про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 21 грудня 2022 року (а.с.4).
Отже, суд вважає встановленим той факт, що сторони знаходилися у фактичних договірних відносинах, згідно яких позивач надавав відповідачам послуги з водопостачання та водовідведення, а відповідачі були зобов'язані сплачувати за ці послуги грошові кошти відповідно до норм та тарифів, що діяли у відповідний період.
Відповідно до п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно, відсутність договірних правовідносин не є підставою для відмови у стягненні з відповідача коштів за надані житлово-комунальні послуги.
Таким чином, за відсутності договірних відносин, але в разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати житлово-комунальних послуг, на боржника повинна бути покладена відповідальність, передбачена ч.2 ст.625 ЦК (Постанова Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 р. у справі № 6-59цс13).
Згідно ст.22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені Постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005 р. № 630, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим (п. 18 Правил).
Наявність взаємовідносин між позивачем та відповідачами, а отже, і виникнення цивільних прав і обов'язків, підтверджується діями сторін: позивач здійснює надання житлово-комунальних послуг до помешкання відповідачів (водопостачання, опалення), а відповідачі отримують та користуються даними послугами та відповідно зобов'язані здійснювати оплату наданих житлово-комунальних послуг.
Доказів не надання або неналежного надання до приміщення відповідачів послуг водопостачання та водовідведення або відключення в установленому законом порядку будинку, відповідачем ОСОБА_2 надано не було. Як і не було надано доказів того, що відповідач не користувався і не користується послугами позивача, а тому і не повинен сплачувати позивачу за вказані послуги, а отже, зазначене не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні та не обґрунтовано ОСОБА_2 належними доказами, як того вимагає ст.77 ЦПК України. Проте, відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В судовому засіданні встановлено, що відповідачі не сплачували заборгованість перед позивачем за спожиті та нараховані послуги за водопостачання та водовідведення, та у зв'язку з неналежним виконанням відповідачами свого обов'язку щодо щомісячної оплати наданих позивачем послуг, виникла заборгованість, як зазначає представник позивача у судовому засіданні, за період з 01.09.2013 року по 31.01.2023 року у розмірі 43 220,79 грн., яку відповідачі добровільно не погашають, що підтверджується роздруківкою по особовому рахунку відповідача (а.с.6-8).
Відповідно до ст.ст. 67, 68 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання свого обов'язку.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у Постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року №6-2951цс15.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Частиною 2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість за водопостачання та водовідведення утворилася за період з липня 2018 року по січень 2023 року і складає суму 43 220,79 грн. (а.с.9).
Проте, в судовому засіданні відповідачем ОСОБА_2 було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності. Ознайомившись із поданою заявою, суд приходить до наступних висновків.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом.
ЄСПЛ зауважує, що «позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom»,заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51)).
Частина четверта статті 267 ЦК України визначає, що поза межами позовної давності вимоги задовольнятися не можуть, і сплив цього строку є підставою для відмови у позові.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.
А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення щомісячного платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, оскільки позивачем не надано доказів погодження між сторонами іншого строку.
Позивач звернувся до суду з позовом 28.04.2023 року із вимогою про стягнення боргу, що утворився станом на 31.01.2023 року, тобто після спливу позовної давності щодо щомісячних платежів по 28.04.2020 року .
За таких обставин, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради про стягнення заборгованості за водопостачання та водовідведення з відповідачів за період з липня 2018 року по січень 2020 року, у зв'язку зі спливом позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду з позовом про захист свого порушеного права поза межами строку позовної давності, про застосування якої ОСОБА_2 просив у судовому засіданні.
Разом з тим, позивачем не пропущено позовну давність щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за щомісячними платежами за період з 31.01.2020 року по 31.01.2023 року.
З врахуванням наведеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за період з 31.01.2020 року по 31.01.2023 року в розмірі основної суми боргу - 28 048,85 грн.
Вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційного збільшення та 3% річних, підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у ч.2 ст. 625 ЦК України.
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого у національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
З огляду на наведене, за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг боржник несе відповідальність, передбачену частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Аналогічний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №401/710/15-ц.
У зв'язку з чим, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат та трьох відсотків річних.
Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі-Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11.09.1997, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу».
26 квітня 2017 року Верховний Суд України, у справі №3-1522гс16, сформулював правову позицію щодо обчислення перебігу строку позовної давності, в спорах про стягнення 3% річних та інфляційних витрат після виконання боржником основного зобов'язання, згідно якої внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Таким чином, стягнення інфляційних втрат і 3 % річних має відбуватися за останні три роки, які передували зверненню позивача до суду з даним позовом, тобто з 31.01.2020 року по 31.01.2023 року, як зазначено позивачем у своїй вимозі, включно.
Період прострочення грошового зобов'язання 1097 днів.
Розраховується за формулою: [Інфляційні нарахування] = [Сума боргу] ? [Сукупний індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу]. Де:
[Сума боргу] - сума простроченого боргу.
[Сукупний індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період.
[Сукупний індекс інфляції] = 99,70% ? 100,80% ? 100,80% ? 100,30% ? 100,20% ? 99,40% ? 99,80% ? 100,50% ? 101,00% ? 101,30% ? 100,90% ? 101,30% ? 101,00% ? 101,70% ? 100,70% ? 101,30% ? 100,20% ? 100,10% ? 99,80% ? 101,20% ? 100,90% ? 100,80% ? 100,60% ? 101,30% ? 101,60% ? 104,50% ? 103,10% ? 102,70% ? 103,10% ? 100,70% ? 101,10% ? 101,90% ? 102,50% ? 100,70% ? 100,70% ? 100,80% = 147,112% (за період Лютий 2020 - Січень 2023)
[Інфляційні нарахування] = 28 048,00 грн. (сума боргу) ? 147,112% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 28 048,85 грн. (сума боргу) = 13 214,01 грн.
Інфляційне збільшення: 28 048,00 x 1.47112114 - 28 048,00 = 13 214,01 грн.
Проте, відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи ч.1 ст.13 ЦПК України та заявлені позивачем вимоги про стягнення інфляційного збільшення у розмірі 8 187 грн. 65 коп., суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.
Щодо вимоги позивача про стягнення 3 відсотків річних суд зазначає наступне, 3% річних - розрахунок здійснюється за формулою: [Проценти] = [Сума боргу] ? [Процентна ставка (%)] / 100% ? [Кількість днів] / [Кількість днів у році]. Де:
[Сума боргу] - сума простроченого боргу;
[Процентна ставка (%)] - проценти річних;
[Кількість днів] - кількість днів прострочення зобов'язання;
[Кількість днів у році] - кількість днів у календарному році.
Період прострочення грошового зобов'язання з 31.01.2020 року по 31.01.2023 року, кількість днів у періоді 1097, а тому 3 % річних за вказаний період склала 841 грн. 50 коп.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення суми інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення сплати грошових коштів за послуги водопостачання та водовідведення є обґрунтованими, і в цій частині підлягають задоволенню шляхом стягнення на користь позивача за період з 31.01.2020 року по 31.01.2023 року, розраховані із основної суми боргу - 28 048 грн. 85 коп., інфляційні нарахування у розмірі - 8 187 грн. 65 коп. та 3% річних від суми боргу у розмірі - 841 грн. 50 коп.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення підлягають задоволенню частково в межах позовної давності у сумі 37 077 грн. 85 коп., з яких: 28 048 грн. 85 коп. - заборгованість за послугами водопостачання та водовідведення, 8 187 грн. 65 коп. - інфляційне збільшення суми боргу, 841 грн. 50 коп. - 3 % річних.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1 896 грн. 47 коп.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12,13,76-82,133,141,259,263-265 ЦПК України, ст. ст. 257, 264, 267, 322, 509, 525, 526, 610, 612, 625, 815, 901, 903 ЦК України, ст. ст. 67, 68 ЖК України; ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд, -
Позовну заяву Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 03341305, місцезнаходження: м.Дніпро, вул.Троїцька, буд.21а) заборгованість по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення за період з 31.01.2020 року по 31.01.2023 року у загальному розмірі 37 077 (тридцять сім тисяч сімдесят сім) грн. 85 (вісімдесят п'ять) коп., з яких: 28 048 (двадцять вісім тисяч сорок вісім) грн. 85 (вісімдесят п'ять) коп. - заборгованість за послугами водопостачання та водовідведення, 8 187 (вісім тисяч сто вісімдесят сім) грн. 65 (шістдесят п'ять) коп. - інфляційне збільшення суми боргу, 841 (вісімсот сорок одна) грн. 50 (п'ятдесят) коп. - 3 % річних.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 03341305, місцезнаходження: м.Дніпро, вул.Троїцька, буд.21а) судовий збір у розмірі 474 (чотириста сімдесят чотири) грн. 11 (одинадцять) коп. з кожного.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Токар