Справа № 212/2611/23
2/212/1317/23
24 серпня 2023 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, в складі: головуючого Чайкіна І.Б., за участю: секретаря судового засідання Леонідової К.А., розглянувши цивільну за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування свідоцтва про право на спадщину та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та стягнення коштів,-
В квітні 2023 року до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області позивач звернувся з вищевказаною позовною заявою. В обґрунтуванні своїх вимог зазначив, що після смерті його брата залишилась спадщина у вигляді кімнати за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, у позивача відсутня можливість оформити документи на спадкове майно у зв'язку з тим, що свідоцтво про право на спадщину знаходиться у відповідача по справі - ОСОБА_2 . Зазначив, що відповідач відмовився в добровільному порядку повернути вказаний документ, тож з метою захисту своїх прав позивач вимушений звернутись до суду з позовною заявою про витребування свідоцтва про право на спадщину за законом у відповідача.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 травня 2023 року судом було прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Від відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 21.06.2023 року надійшла зустрічна позовна заява. ОСОБА_2 просив визнати дійсним договір купівлі-продажу майна від 18 серпня 2020 року, а саме кімнати АДРЕСА_2 та стягнути з нього на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 12 000 грн в рахунок уплати за цим договором. Свої вимоги мотивував тим, що ОСОБА_1 уникає укладання договору у нотаріуса, а він зробив ремонт у кімнаті на 43550 гривень за рахунок ОСОБА_3 та дав завдаток 8000 грн. за спірну кімнату. Просив відмовити позивачу за первісним позовом у задоволенні його позовних вимог.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 червня 2023 року зустрічну позовну заяву було прийнято до провадження судді, справу призначено до підготовчого розгляду.
ОСОБА_1 11.07.2023 року подав до суду відзив, в якому зазначив, що вважає позовні вимоги за зустрічним позовом необґрунтованим, просив відмовити в їх задоволенні.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 липня 2023 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Сторони у судове засідання не з'явилась, належним чином повідомлені про день, час та місце судового засідання. Подали до суду заяви про розгляд справи за його відсутності, заявлені позовні вимоги, кожен свої окремо, підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши заяву та письмові докази по справі, судом встановлено наступні обставини і визначені відповідно до них правовідносини.
Відповідно до постанови Дніпровського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року по справі № 212/1474/16-ц згідно витягу з реєстру права власності на нерухоме майно від 12 листопада 2004 року, ОСОБА_4 за життя був власником 16/100 часток квартири АДРЕСА_3 . ... З довідки районного відділу реєстрації місця проживання за адресом у АДРЕСА_4 , був зареєстрований ОСОБА_4 , 1936 року народження, який знятий з реєстраційного обліку 14.04.2006 року у зв'язку зі смертю. ... Після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняв його брат ОСОБА_1 , звернувшись до нотаріуса із відповідною заявою (https://www.reestr.court.gov.ua/Review/77904317).
Судом встановлено, що відповідно до нотаріально посвідченою довіреності 18 серпня 2020 року ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 бути його представником з будь-яких питань пов'язаних з оформленням спадкових прав на все спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_4 (а.с. 5)
05 січня 2021 року згідно із нотаріально засвідченої довіреності Єршов Леонід Іванович уповноважив ОСОБА_2 подарувати ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище ОСОБА_6 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 належні ОСОБА_1 16/100 часток секції АДРЕСА_5 , а саме кімнату АДРЕСА_6 (а.с.6)
В той же час, в справі міститься розписка, відповідно до якої ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 8 000 грн завдатку за кімнату, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна сума по договору двадцять тисяч (а.с.41)
В матеріалах справи міститься витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності сформований 03.11.2020 року, відповідно до якого об'єкт нерухомого майна №583591112110, а саме кімн. № 35 що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 належить на праві приватної спільної часткової власності в розмірі 16/100 частки ОСОБА_7 .(а.с.42)
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності сформований 09.02.2023 року та витягу від 11.12.2020 року відповідно до яких об'єкт нерухомого майна №583591112110, а саме кімн. АДРЕСА_2 належить на праві приватної спільної часткової власності в розмірі 16/100 частки ОСОБА_1 (а.с. 10, 45)
Відповідно до звіту незалежної оцінки кімнат, розташованих за адресою: АДРЕСА_8 було визначено їх ринкову вартість на 06.04.2016 року. Ринкова вартість кімн. 35 за адресою: АДРЕСА_7 склала 12356 грн, в той час як ринкова вартість кімн. 36 за тією ж адресою склала 17647 грн. спільна вартість кімнат була визначена в розмірі 30003 грн.(а.с.53).
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. (ч. 1. ст.13 ЦПК України).
За змістом ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
А способами захисту цивільних прав та інтересів відповідно до положень, передбачених ч.2 ст. 16 ЦК України, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Практика ЄСПЛ свідчить про те, що змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін.
Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.
Позивач за первісним позовом, не скористався своїм правом та не звернулись своєчасно до суду з клопотання про витребування доказів, які могли підтвердити позовні вимоги.
Практика ЄСПЛ свідчить про те, що змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Позивачем ОСОБА_1 не доведено, що правовстановлюючі документи, а саме свідоцтво про право на спадщину на спірну кімнату, знаходяться у ОСОБА_2 . Відповідач за первісним позовом цей факт заперечував.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до статті 53 ЗУ "Про нотаріат" у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування видається дублікат втраченого або зіпсованого документа.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо зустрічного позову суд зазначає наступне.
Так, за своєю суттю розписка про отримання грошових коштів є документом, який одна сторона договору видає іншій стороні, підтверджуючи отримання певної грошової суми.
Із змісту розписки ОСОБА_1 від 18.08.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 вісім тисяч гривень завдатку за свою кімнату за адресою АДРЕСА_1 в загальній сумі за договором купівлі-продажу двадцять тисяч гривень.
Досліджуючи розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
За приписами ч. 1 ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу …. житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Ч. 1 ст. 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися … завдатком.
Таким чином, попередній договір щодо завдатку мав бути укладений також у письмовій формі та підлягав нотаріальному посвідченню.
Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
За приписами ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У разі недотримання сторонами вимог законодавства про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним відповідно до частини 1 статті 220 ЦК України.
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтею 220 ЦК України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Позивачем за зустрічним позовом не доведено, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.
Враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання дійсним договору купівлі-продажу кімнати не підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10.02.2010).
Керуючись ст. ст. 10-13, 76, 80, 81, 258, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування свідоцтва про право на спадщину - залишити без задоволення.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та стягнення коштів - залишити без задоволення.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено 24 серпня 2023 року.
Суддя: І. Б. Чайкін