22 серпня 2023 року
м. Київ
Справа № 754/17528/20
Провадження № 51 - 2665 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника засудженого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні об'єднані кримінальні провадження, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за номерами 12020105030001567 від 09 жовтня 2020 року, 12020100030005587 від 20 грудня 2020 року, щодо
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Уджар Республіки Азербайджан, громадянина Азербайджану, без місця реєстрації на території України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 13 червня 2019 року за ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, 14 січня 2020 року звільненого по відбуттю покарання,
за ст. 185 ч. 3 КК України,
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляд кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - ОСОБА_8 на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 січня 2023 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 13 квітня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 185 ч. 3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Строк відбування покарання вказано рахувати з моменту затримання - з 20 грудня 2020 року.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 3 105 грн. 55 коп.
До набрання вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_6 залишено запобіжний захід у виді тримання під вартою.
На підставі ст. 72 ч. 5 КПК України зараховано попереднє ув'язнення ОСОБА_6 . Огли у строк відбування покарання з 20 грудня 2020 року по 13 квітня 2021 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
08 жовтня 2020 року приблизно о 08 годині 40 хвилин ОСОБА_6 , перебуваючи поряд з будинком № 54/9 по пр. В. Маяковського в місті Києві , переслідуючи корисливий мотив, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до припаркового автомобіля, марки «ВАЗ 2106», номерний знак НОМЕР_1 , який знаходився біля вказаного будинку, руками відкрив капот моторного відсіку автомобіля, звідки повторно таємно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_9 , а саме: акумуляторну батарею «FLAGMAN» 60 Ач., заводський номер 2060911113 , вартістю 761, 10 грн. Після чого ОСОБА_6 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на вказану суму.
Крім того, 15 листопада 2020 року приблизно о 10 годині 20 хвилин ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою: вул. Електротехнічна, 9-А в м. Києві, переслідуючи корисливий мотив, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до припаркового автомобіля, марки «ВАЗ 21013», номерний знак НОМЕР_3 , який знаходиться за вказаною адресою, руками відкрив капот моторного відсіку автомобіля, звідки повторно таємно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_10 , а саме: акумуляторну батарею «Westa» 60 Ач., 600А, вартістю 1 470 грн. Після чого ОСОБА_6 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_10 , матеріальну шкоду на вказану суму.
Також 20 грудня 2020 року приблизно о 12 годині 28 хвилин ОСОБА_6 , перебуваючи поряд з будинком № 8 по пр. В. Маяковського у м. Києві, переслідуючи корисливий мотив, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до припаркового автомобіля, марки «ВАЗ 2101», номерний знак НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_11 , руками відкрив капот моторного відсіку автомобіля, звідки повторно таємно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_11 , а саме: акумуляторну батарею INCISUPR А6СТ-60АН540А, серійний номер VAX ТААК39838309, вартістю 813, 15 грн. Після чого ОСОБА_6 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_11 матеріальної шкоди на вказану суму.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 січня 2023 року апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_12 залишено без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Києва від 13 квітня 2021 року щодо ОСОБА_6 залишено без зміни та звільнено ОСОБА_6 з-під варти негайно за відбуттям строку призначеного покарання.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність вини ОСОБА_6 та юридичну кваліфікацію дій засудженого, вважає, що ухвала апеляційного суду є незаконною і такою, що підлягає скасуванню на підставі ст. 438 ч. 1 п. 2 КПК України через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, що апеляційний суд необґрунтовано не задовольнив апеляційну скаргу прокурора, в якій порушувалось питання про неправильне застосування до ОСОБА_6 . Огли положень ст. 69 КК України, та не навів в ухвалі мотивів і підстав, з яких апеляційна скарга прокурора залишена без задоволення. В обґрунтування касаційної скарги наводить доводи про безпідставне, на його думку, визнання щирого каяття, активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення та думку потерпілих як обставин, що пом'якшують покарання, а також дає свою оцінку даним про особу ОСОБА_6 . Огли і вважає, що усі ці обставини у своїй сукупності не дають підстав для застосування до ОСОБА_6 . Огли положень ст. 69 КК України.
Заперечень на касаційну скаргу прокурора від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні вважав касаційну скаргу обґрунтованою і просив її задовольнити.
Захисник в судовому засіданні заперечував проти касаційної скарги прокурора та просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обґрунтованість засудження ОСОБА_6 за ст. 185 ч. 3 КК України та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оспорюються.
Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_12 , не погодившись із вироком суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 , оскаржила його в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, подавши апеляційну скаргу.
У своїй апеляційній скарзі, доводи якої аналогічні доводам касаційної скарги прокурора, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України, вважала, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначення покарання з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Прокурор просила призначити ОСОБА_6 . Огли за ст. 185 ч. 3 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
Прокурор в апеляційній скарзі заперечувала встановлені судом першої інстанції обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_6 . Огли - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та думки потерпілих, які не мають до обвинуваченого претензій, і зазначала, що суд першої інстанції належним чином не мотивував своє рішення про застосування до ОСОБА_6 . Огли положень ст. 69 КК України та вважала його таким, що зроблене без належного врахування усіх даних про особу засудженого і конкретних обставин скоєного ним кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
При цьому, відповідно до ст. 69 ч. 1 КК України в редакції, яка діяла на день постановлення вироку суду, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги прокурора щодо безпідставності, на думку прокурора, визнання місцевим судом таких обставин, що пом'якшують покарання, як щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_6 при допиті у суді першої інстанції дійсно щиро розкаявся, надав суду об'єктивні показання щодо обставин вчинення кримінального правопорушення за епізодами, зазначив, що він дуже шкодує про вчинений злочин, зробив для себе належні висновки та просив суд суворо його не карати.
З обвинувального акту вбачається, що органом досудового розслідування також відповідно до ст. 66 КК України вказано щире каяття ОСОБА_6 . Огли як обставина, що пом'якшує його покарання.
Навів апеляційний суд в ухвалі і підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою за іншими її доводами.
Зокрема, апеляційний суд зазначив, що судом першої інстанції при визначенні ОСОБА_6 . Огли розміру покарання за ст. 185 ч. 3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України належним чином враховано його особу, який за місцем відбування покарання за попереднім вироком характеризується посередньо, раніше неодноразово судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та думки потерпілих, які не мають до ОСОБА_6 . Огли жодних претензій, і наявність у останнього ряду тяжких захворювань, які підтверджені документально, визнано обставинами, що пом'якшують його покарання, а обставин, що обтяжують покарання, встановлено не було.
За таких обставин, апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції про можливість призначення ОСОБА_6 . Огли покарання нижчого від найнижчої межі встановленої в санкції ст. 185 ч. 3 КК України та визначення йому на підставі ст. 69 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, яке не є мінімальним для такого виду покарання встановленого в Загальній частині КК України і не є явно несправедливим, як про це вказує прокурор у касаційній скарзі.
Апеляційний суд вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги прокурора та відповідно до вимог ст. 419 КПК України навів в ухвалі підстави, з яких апеляційну скаргу прокурора визнано необґрунтованою, зазначивши докази, що спростовують її доводи.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України.
Отже, доводи касаційної скарги прокурора про допущене апеляційним судом істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 69 КК України, та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого ОСОБА_6 . Огли внаслідок м'якості є безпідставними, вони не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи та не відповідають вимогам закону.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.
Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги прокурора, скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції не знаходить.
Керуючись ст. ст. 436, 438 КПК України, Суд
ухвалив:
Ухвалу Київського апеляційного суду від 26 січня 2023 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляд кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - ОСОБА_8 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3