Ухвала
23 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 643/5580/20
провадження № 61-12363ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Салтівського району Харківської міської ради на постанову Полтавського апеляційного суду від 13 липня 2023 року у справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення суми грошової допомоги,
Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради (далі - УПСЗН) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача надміру перераховану суму грошової допомоги в розмірі 17 136,39 грн на рахунок Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
В обґрунтування позовних вимог УПСЗН вказував, що ОСОБА_1 29 жовтня 2014 року звернулася до УПСЗН з заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Відповідно до наданих ОСОБА_1 документів, рішенням про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 04 листопада 2014 року була призначена адресна допомога для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на склад сім'ї, ОСОБА_1 (категорія «працездатний, не здійснює догляду») в розмірі 442 грн, ОСОБА_2 (категорія «особа дитина до 18 років»), в розмірі 884 грн. Загальна сума допомоги за період з 29 жовтня 2014 року по 28 квітня 2015 року становить 1 326 грн.
За заявою від 17 листопада 2015 року рішенням від 20 листопада 2015 року здійснено перерахунок в межах терміну призначення з урахуванням виплаченого, на склад сім'ї: ОСОБА_1 (категорія «працездатний, не здійснює догляду, не працює») в розмірі 442 грн та ОСОБА_2 (категорія «особа дитина до 18 років»), в розмірі 884 грн за період з 29 жовтня 2014 року по 28 грудня 2014 року в розмірі 1 326 грн; з 29 грудня 2014 року по 27 лютого 2015 року в розмірі 1 105 грн; з 28 лютого 2015 року по 28 квітня 2015 року в розмірі 884 грн.
Рішенням від 20 листопада 2015 року здійснено перерахунок в межах терміну призначення з урахуванням виплаченого, на склад сім'ї: ОСОБА_1 (категорія «працездатний, не здійснює догляду, не працює») не включена до розрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 212 від 31 березня 2015 року та ОСОБА_2 (категорія «дитина до 18 років») в розмірі 884 грн за період з 29 квітня 2015 року по 28 жовтня 2015 року та з 29 жовтня 2015 року по 28 квітня 2016 року.
За заявами від 10 травня 2016 року було подовжено виплату допомоги переміщеним особам на проживання (рішення від 17 травня 2016 року) ОСОБА_2 (категорія «дитина до 18 років») в розмірі 884 грн на період з 10 травня 2016 року по 28 жовтня 2016 року та розпорядженням в розмірі 884 грн за період з 29 жовтня 2016 року по 09 листопада 2016 року.
З метою контролю за використанням бюджетних коштів була проведена перевірка особової справи призначення щомісячної адресної допомоги ОСОБА_1 , в ході якої було виявлено, що у приватній власності чоловіка заявниці ОСОБА_3 з 2015 року знаходиться житлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яку заявниця не вказувала під час заповнення заяв про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
У зв'язку з виявленням факту наявності у власності члена сім'ї ОСОБА_3 іншого житлового приміщення рішенням про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 07 лютого 2016 року адресна допомога знята з оплати з 31 травня 2015 року.
Згідно довідки Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації від 10 жовтня 2017 року № 3953 переплата грошової допомоги ОСОБА_1 за період з 29 грудня 2014 року по 28 квітня 2016 року та з 10 травня 2016 року по 09 листопада 2016 року склала 17 136,39 грн.
28 лютого 2017 року ОСОБА_1 було направлено повідомлення про припинення надання адресної допомоги та запропоновано добровільно повернути надмірно виплачену суму грошової допомоги в розмірі 17 136,39 грн, оскільки в добровільному порядку відповідач не повернула надмірно виплачену їй суму грошової допомоги, позивач просив позов задовольнити.
Московський районний суд м. Харкова рішенням від 15 вересня 2021 року позов УПСЗН до ОСОБА_1 про стягнення суми грошової допомоги задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 надміру перераховану суму грошової допомоги в розмірі 17 136,39 грн на рахунок Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат. Вирішив питання щодо судового збору.
Полтавський апеляційний суд постановою від 13 липня 2023 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, скасував рішення Московського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2021 року та відмовив у задоволенні позовних вимог УПСЗН, у зв'язку із пропуском строку позовної давності. Вирішив питання про судовий збір.
У серпня 2023 року УПСЗН подало до суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 13 липня 2023 року, в якій просив скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 13 липня 2023 року та залишити в силі рішення Московського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2021 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною дев'ятою статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено, що у 2023 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2023 року (на час подання касаційної скарги) - 2 684 грн.
Ціна позову у даній справі становить 17 136,39 грн, що станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 100 = 268 400 грн).
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Касаційна скарга не містить посилань та обґрунтування підстав перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених у малозначній справі, а судом касаційної інстанції відповідних обставин не встановлено.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваного судового рішення в касаційному порядку.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року.
Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій в межах своїх повноважень, заявник не переконав у наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
З урахуванням наведеного, заявник подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання про зупинення виконання оскаржуваного рішення.
За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Салтівського району Харківської міської ради на постанову Полтавського апеляційного суду від 13 липня 2023 року у справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення суми грошової допомоги.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. В. Литвиненко
А. І. Грушицький
Є. В. Петров