17 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 534/311/22
провадження № 61-12007ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 28 лютого 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального виробничого підприємства «Теплоенерго» м.Горішні Плавні» про визнання нарахування незаконним та зобов'язання здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання гарячої води,
У лютому 2022 ОСОБА_1 звернувся до Комсомольського міського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просить визнати незаконним акт зняття з абонентського обліку вузла абонентського обліку вузла абонентського обліку витрати води від 27 серпня 2021 року, складеного працівниками КВП «Теплоенерго» м. Горішні Плавні»; скасувати донарахування за послуги з постачання гарячої води здійснене КВП «Теплоенерго» м. Горішні Плавні» на підставі акту зняття з абонентського обліку вузла абонентського обліку витрати води від 27 серпня 2021 року; стягнути на його користь з КВП «Теплоенерго» м. Горішні Плавні» 20 000,00 грн в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 та отримувачем комунальних послуг, що надаються КВП «Теплоенерго» згідно договору від 20 вересня 2005 року.
При оплаті комунальних послуг за серпень 2021 року в квитанції № 2693598 від 10 вересня 2021 року ним було виявлено нарахування по оплаті послуг з постачання гарячої води на суму 21 484,81 грн. Відповідно до вказаної квитанції за серпень 2021 року його родиною спожито 12,0816 куб.м. гарячої води, що відповідно до тарифу (102,98 грн. за 1 куб.м.) становить 1 244,17 грн.
Проте він більше семи років не користується гарячою водою та використовує електричний водонагрівач, попередньо заборгованості не мав, у липні 2021 року існувала переплата у розмірі 19,87 грн.
13 вересня 2021 року він звернувся до КВП «Теплоенерго» м.Горішні Плавні» за роз'ясненнями такого нарахування та листом від 20 вересня 2021 року йому повідомлено, що згідно звернення до диспетчерської служби щодо обстеження системи гарячого водопостачання 27 серпня 2021 року представниками підприємства виявлено несправність лічильника води № 562789 та використання гарячої води.
Так, з 01 лютого 2020 року донараховано за послуги з постачання гарячої води по нормі споживання на чотирьох зареєстрованих споживачів, усього 196,74226 куб.м. на суму 20 260,52 грн. Перерахунок здійснено з 01 лютого 2020 року, мотивуючи тим, що показники на момент перерахунку були 122,705 куб.м., як і на момент перевірки у лютому 2020 року. Документ, що підтверджує проведення перевірки лічильника у лютому 2020 року відсутній. Крім того, під час складання акту про несправність лічильника працівника підприємства до квартири не допускали, а в самому акті відсутній підпис споживача.
04 жовтня 2021 року він звернувся до ФОП ОСОБА_2 для проведення перевірки лічильника без його зняття. У відповідності до протоколу повірки лічильника № 123 встановлено, що лічильник непридатний до використання, однак, зазначено, що він демонструє покази більші, ніж кількість фактично спожитої води на 54,73%, 11,81%, 105,2%. Зауважує, що в акті вказані покази лічильника: 00122794 куб.м., що відповідає переданим ним показам станом на січень 2020 року.
У подальшому, 04 грудня 2021 року, в інтересах позивача до відповідача надсилався адвокатський запит про надання інформації щодо особи, яка була ініціатором звернення до диспетчерської служби 27 серпня 2021 року; складу комісії; особи, яка надала доступ до квартири; дати останньої повірки лічильника та його показань; за якими ознаками зроблено висновок про несправність лічильника. Також позивачем запитано копії договору про надання послуг, акту проведення перевірки лічильника № 562789 від 27 серпня 2021 року, розрахунок нарахованої вартості послуг за період із 01 грудня 2018 року по 01 грудня 2020 року помісячно.
Відповідь на запит була неповною та суперечливою. Повторний запит від 18 лютого 2022 року залишений відповідачем без реагування. Із підстав викладеного, з метою захисту порушеного права, просить визнати незаконним Акт зняття з абонентського обліку вузла абонентського обліку витрати води від 27 серпня 2021 року, складеного працівниками КВП «Теплоенерго» м.Горішні Плавні», скасувавши донарахування за послугу з постачання гарячої води здійснене підприємством на підставі такого Акту та стягнути на його користь 20 000,00 грн моральної шкоди.
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 28 лютого 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КВП «Теплоенерго» м.Горішні Плавні» про визнання нарахування незаконним та зобов'язання здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання гарячої води відмовлено.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 11 липня 2023 року Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 28 лютого 2023 року без змін.
Рішення суду першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що у цій справі на підставі належних доказів установлено непридатність лічильника та похибки в його роботі згідно протоколу повірки № 123 від 04 жовтня 2021 року, що узгоджується зі змістом Акту зняття з абонентського обліку вузла абонентського обліку витрати води від 27 серпня 2021 року, де зазначена мета розпломбування: вийшов з ладу лічильний механізм.
Фактично, позивач, не оспорює непридатність лічильника, але заперечує розмір нарахування, що входить до предмета доказування, та не спростовує правильності механізму донарахування за послуги гарячої води за нормами споживання на чотирьох зареєстрованих споживачів відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин) за період із 01 лютого 2020 року по червень 2021 року.
Підстав відхилення від застосованої відповідачем методики нарахування позивачем не наведено, а отже, за правилами частини четвертої статті 12 ЦПК України, позивач несе ризик настання наслідків із цим пов'язаних.
За таких обставин, суд першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, щодо недоведеності вимог позову належними та допустимими доказами.
Разом з тим, суди не вбачали підстав для відшкодування моральної шкоди, яка є похідною, а також недоведеною, оскільки не ґрунтуються на доказах спричинення такої шкоди та її розміру.
09 серпня 2023 року ОСОБА_1 (далі - заявник) засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 28 лютого 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 липня 2023 року.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 28 лютого 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 липня 2023 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Дослідивши касаційну скаргузаявника, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову в справах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2023 року становить 2 684,00 грн.
Як убачається з матеріалів касаційного провадження предметом позову є визнання незаконним акта зняття з абонентського обліку вузла абонентського обліку вузла абонентського обліку витрати води від 27 серпня 2021 року, складеного працівниками КВП «Теплоенерго» м. Горішні Плавні»; скасування донарахування за послуги з постачання гарячої води здійснене КВП «Теплоенерго» м. Горішні Плавні» на підставі акту зняття з абонентського обліку вузла абонентського обліку витрати води від 27 серпня 2021 року; стягнення 20 000,00 грн в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.Тому ціна позову в даній справі становить 20 000,00 грн, яка станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00*100 = 268 400,00 грн).
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Верховний Суд урахував ціну, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Отже, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України рішення судів першої та апеляційної інстанцій в даній справі не підлягають касаційному оскарженню.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у малозначній справі судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Разом із цим, касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Зазначене відповідає Рекомендації № R (95) Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Зазначення апеляційним судом в оскаржуваній постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову в цій справі та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на відмову у відкритті касаційного провадження.
Оскільки оскаржуване представником судове рішення ухвалено у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 28 лютого 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального виробничого підприємства «Теплоенерго» м.Горішні Плавні» про визнання нарахування незаконним та зобов'язання здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання гарячої води.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. А. Стрільчук