вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
23.08.2023 Справа № 917/467/23
Суддя Погрібна С.В., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Дочірнього підприємства "Автомаз-Україна", вул. Колекторна, 42-А, м. Київ, 02121
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРСУ Полтава", вул. Героїв Сталінграду, 22, корп.3, к. 107, м. Полтава, Полтавська область, 36040
про стягнення 21 590,06 грн,
без виклику сторін,
Дочірнє підприємство "Автомаз-Україна" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРСУ Полтава" про стягнення 21 590,06 грн заборгованості згідно видаткових накладних № О15-008678 від 22.11.2021, № О15-008807 від 15.12.2021, № О15-000064 від 10.01.2022.
Позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву на позов, оформленого згідно з вимогами частини 3 статті 165 ГПК України, з додатками, передбаченими частинами 6, 7 статті 165 ГПК України - 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановлено відповідачу строк для подання заяви з запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, передбаченої приписами частини 4 статті 250 ГПК України - 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановлено відповідачу строк для подання суду (за бажанням) клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін - 15 днів з дня вручення даної ухвали; роз'яснено сторонам, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву, позивач разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (частина 7 статті 252 ГПК України).
Ухвала суду про відкриття провадження у справі надіслана на поштову адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРСУ Полтава" - вул. Героїв Сталінграду, 22, корп. 3, к. 107, м. Полтава, Полтавська область, 36040 та отримана уповноваженим представником, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення.
Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку.
Дана ухвала Господарського суду Полтавської області також була розміщена в Єдиному Державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому вимоги позивача визнає, погоджується з ними, проти задоволення позову не заперечує.
Господарським судом було створено сторонам належні умови для реалізації їх процесуальних прав.
За частиною 2 статті 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Рішення виноситься суддею з урахуванням строку перебування на лікарняному та у тривалій відпустці.
Відповідно до частини 2 статті 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
В період з 22 листопада 2021 року по 10 січня 2022 року Дочірнім підприємством "Автомаз-Україна" (ідентифікаційний код 32376626) було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ДРСУ Полтава" (ідентифікаційний код 34011607) товарно-матеріальні цінності (далі - Товар) на загальну суму 25 451,74 грн.
Підтвердженням поставки, передачі і отримання Товару є належним чином оформлені сторонами видаткові накладні:
- № 015-008678 від 22 листопада 2021 року на суму 10 644,96 грн.;
- № 015-008807 від 15 грудня 2021 року на суму 4 224,29 грн.
- № 015-000064 від 10 січня 2022 року на суму 10 582,49 грн.
Відповідачем частково оплачено Товар - у сумі 3 861,68 грн, що підтверджується банківською випискою від 28.01.2022 року.
Станом на 22 грудня 2022 року відповідачем Товар не оплачено, а тому позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу № 22/12/22-1 про сплату існуючого боргу у розмірі 21 590,06 грн.
Вимога № 22/12/22-1 від 22.12.2022 отримана Товариством з обмеженою відповідальністю "ДРСУ Полтава" 30.12.2022, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту АТ «Укрпошта».
Станом на 13 березня 2023 року борг перед Дочірнім підприємством "Автомаз-Україна" за поставлений Товар Товариству з обмеженою відповідальністю "ДРСУ Полтава" у повному обсязі не сплачено, що і стало приводом для звернення до суду з цим позовом.
Вказані обставини підтверджені відповідачем у поданому до суду відзиві.
При прийнятті рішення судом враховано наступне.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов'язань передбачено господарські Договори.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.
За статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Зазначені положення викладені і в статті 193 ГК України.
Відповідно до статті 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 2 статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Виходячи із характеру господарських правовідносин, які виникли, між сторонами, останні мають ознаки договору поставки.
Таким чином, у даному випадку сторонами було укладено в простій письмовій формі договір про постачання Товару.
Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.
Статтею 629 ЦК України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань щодо поставки товару, Відповідач свої зобов'язання, щодо повної оплати не виконав.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Поставка Товару підтверджена наявними в матеріалах справи доказами. Строк оплати визнається судом таким, що настав.
Враховуючи викладене вимога Позивача про стягнення основного боргу в розмірі 21 590,06 грн є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, відповідачем визнана, а відтак підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.
Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 239, 240, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРСУ Полтава" (вул. Героїв Сталінграду, 22, корп.3, к. 107, м. Полтава, Полтавська область, 36040, код ЄДРПОУ 34011607) на користь Дочірнього підприємства "Автомаз-Україна" (вул. Колекторна, 42-А, м. Київ, 02121, код ЄДРПОУ 32376626) 21 590,06 грн основної заборгованості та 2 684,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені статтями 256, 257 ГПК України.
Рішення складено та підписано суддею 23.08.2023.
Суддя Погрібна С.В