вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"25" серпня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1375/23
Господарський суд Київської області у складі судді Гребенюк Т.Д., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум" (03067, м. Київ, вул. Гарматна, 8, код 37780084)
до Товариства з додатковою відповідальністю "Бровари-Молоко" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Академіка Богомольця, буд. 5, код 00445825)
про стягнення 487647,79 грн.
без виклику представників сторін
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум" до Товариства з додатковою відповідальністю "Бровари-Молоко" про стягнення 487647,79 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію, з яких 238971,38 грн. боргу, 64190,50 грн. інфляційних втрат, 184485,91 грн. 0,2% в день (відповідно до ст. 625 ЦК України), які виникли внаслідок неналежного виконання обов'язку по оплаті спожитої електричної енергії за договором про постачання електричної енергії споживачу № 302/04/21 від 06.04.2021 року.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Ухвалою господарського суду Київської області від 10.05.2023 року позовну заяву ТОВ "ЛТК Електрум" залишено без розгляду та надано час для надання Суду доказів сплати судового збору.
17.05.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучений доказ сплати судового збору (вх.№9611/23 від 17.05.2023).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.05.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи №911/1375/23 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та докази направлення відзиву позивачу.
З метою повідомлення сторін про розгляд цієї справи, Судом було направлено на електронну адресу позивача та на адресу відповідача, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та електронну адресу, зазначену у позовній заяві, копію ухвали про відкриття провадження у справі.
Конверт із ухвалою про відкриття провадження у справі, що був надісланий відповідачеві повернувся до Суду 22.08.2023 із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
За приписами п.4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).
Під час розгляду вказаної справи господарським судом Київської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
Правом на подання відзиву відповідач не скористався, клопотань про надання йому часу на підготовку відзиву або інших заяв по суті справи - відповідачем заявлено не було.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Також, від позивача надійшла заява про долучення доказів (вх.№2731/23 від 21.08.2023).
Розглянувши заяву про залучення до справи доказів, Суд зазначає, що подавши таку заяву, позивачем не дотримано визначених ГПК України норм щодо порядку подання доказів - такі докази повинні бути подані разом з пданням позовної заяви (ч.2 ст.80). Тому, у задоволенні вказаної заяви слід відмовити.
Крім того, Суд вказує, що Акт здачі-приймання електричної енергії від 31.01.2022 Договір №302/04/21 від 06.04.2021 за січень 2022 вже долучений позивачем разом із позовною заявою до матеріалів справи.
Оцінивши надані до матеріалів справи докази, Судом встновлено, що 06 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛТК ЕЛЕКТРУМ» та Товариством з додатковою відповідальністю «БРОВАРИ-МОЛОКО» було укладено шляхом підписання заяви-приєднання №302/04/21 (а.с. 16-17) Договір про постачання електричної енергії Споживачу, який розміщено в мережі Інтернет за посиланням https://ltke.com.ua/ua/postavka-elektroenergi/#promo_dogonline, відповідно до умов якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до п.3.1. Договору, початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в Заяві-приєднання, яка є Додатком 1 до цього Договору.
Пунктом 5.1. Договору передбачено, що Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем Комерційною пропозицією, яка є Додатком 2 до цього Договору.
Згідно з до п.5.2. Договору, механізм визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в Комерційній пропозиції, яка є Додатком №2 до цього Договору.
Відповідно до п.5.6. Договору оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у Комерційній пропозиції, яка є Додатком 2 до цього Договору. Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені Сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.
Відповідно до п. 4 додатку 2 до договору споживач здійснює оплату згідно наступного графіку: І платіж - 50 % від заявленого обсягу до 10 числа поточного місяця постачання; ІІ платіж - 25 % від заявленого обсягу до 20 числа поточного місяця постачання; ІІІ платіж - 25 % від заявленого обсягу до 28 числа поточного місяця постачання.
Відповідно до п. 6 додатку № 2 до договору оплата здійснюється у строк, визначений згідно пункту "Графік оплати" цієї комерційної пропозиції. Кінцевий розрахунок здійснюється впродовж 3 (трьох) банківських днів після відправки постачальником акту здачі-приймання електричної енергії на електронну адресу споживача. У разі, якщо день проведення платежу припадає на вихідний, святковий або останній банківський день місяця, днем для здійснення платежу вважається день, що передує вихідному, святковому та останньому банківському дню. У разі відсутності оплати за погодженим графіком впродовж 3 (трьох) банківських днів сума не отриманого платежу збільшується на 0,2 % за кожен день прострочення.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу в період з липня 2021 року по березень 2022 року електроенергію на загальну суму 675279,10 грн., що підтверджується актами здачі-приймання електричної енергії (а.с. 25 - 41): від 31.07.2021 року на суму 74637,97 грн., від 31.08.2021 року на суму 79355,29 грн., від 30.09.2021 року на суму 62247,13 грн., від 31.10.2021 року на суму 71415,74 грн., від 30.11.2021 року на суму 67915,91 грн., від 31.12.2021 року на суму 104929,28 грн., від 31.01.2022 року на суму 99357,04 грн., від 28.02.2022 року на суму 83529,40 грн., від 31.03.2022 року на суму 31891,34 грн.
Відповідач частково оплатив поставлену електроенергію на загальну суму 361569,74 грн., а саме 03.09.2021 року було сплачено 6000,00 грн.; 17.09.2021 року було сплачено 62000,00 грн., 20.09.2021 року було сплачено 11255,28 грн.; 20.10.2021 року було сплачено 30699,01 грн.; 20.10.2021 року» було сплачено 31548,12 грн.; 25.11.2021 року було сплачено 42602,97 грн.; 02.12.2021 року було сплачено 10891,09 грн.; 21.12.2021 року було сплачено 38 955,45 грн.; 22.12.2021 року було сплачено 16930,69 грн.; 20.01.2022 року було сплачено 23 862,38 грн.; 25.01.2022 року було сплачено 38603,96 грн.; 18.02.2022 року було сплачено 48220,79 грн.
Позивач 21.04.2022 року направив на адресу відповідача лист № 21/04-03 та 18.05.2022 року лист № 18/05-06 (з вимогою про сплату заборгованості в сумі 238971,38 грн., який був залишений без реагування з боку відповідача.
Надаючи правову кваліфікацію встановленим Судом обставинам, Суд вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 173, частини першої статті 265, абзацу 2 частини першої статті 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Приписами статей 655, 692, 627, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із частиною сьомою статті 193 Господарського кодексу України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Надані позивачем докази, а саме: акти здачі-приймання електричної енергії від 31.07.2021 року на суму 74637,97 грн., від 31.08.2021 року на суму 79355,29 грн., від 30.09.2021 року на суму 62247,13 грн., від 31.10.2021 року на суму 71415,74 грн., від 30.11.2021 року на суму 67915,91 грн., від 31.12.2021 року на суму 104929,28 грн., від 31.01.2022 року на суму 99357,04 грн., від 28.02.2022 року на суму 83529,40 грн., від 31.03.2022 року на суму 31891,34 грн. свідчать про постачання позивачем відповідачеві в період з липня 2021 року по березень 2022 року електроенергії на загальну суму 675279,10 грн.
Обов'язок по оплаті поставленої продукції відповідачем був виконаний лише частково на суму 361569,74 грн.
Доказів оплати всієї вартості поставлено електроенергії чи у більшому розмірі відповідачем не надано.
Виходячи з положень п. 6 додатку № 2 до договору, строк оплати товару, переданого відповідачеві, є таким, що настав.
Отже, відповідач своїх договірних зобов'язань щодо проведення розрахунків за отриманий товар у повному обсязі у визначені договором строки не виконав, внаслідок чого у нього існує заборгованість перед позивачем у сумі 238971,38 грн. Доказів оплати заборгованості у сумі 238971,38 грн. матеріали справи не містять, відповідачем не надані.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 238971,38 грн. основного боргу є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо наявності підстав стягнення інфляційних та відсотків річних, Суд зазначає, що частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.5.7. Договору про постачання електричної енергії, у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Споживач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти від простроченої суми відповідно до статті 625 ЦК України, розмір яких зазначається у Додатку 2 до цього Договору».
Відповідно до п.6 Додатку до Комерційної пропозиції №302/04/21 від 06.04.2021 року до Договору про постачання електричної енергії Споживачу, у разі відсутності оплати за погодженням графіком впродовж 3 (трьох) банківських днів сума не отриманого платежу збільшується на 0,2 % за кожен день прострочення.
Таким чином, у кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 0,2 % в день за період прострочення в оплаті основного боргу.
Перевіривши розрахунки відсотків та інфляційних втрат, Суд зазначає, що вказані розрахунки є арифметично правильними, а позовні вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими.
Таким чином, Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 64190,50 грн., та 0,2 % в сумі 184485,91грн.
Зважаючи на положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, Суд вважає за необхідне покласти на відповідача судові витрати, а саме витрати зі сплати судового збору повністю у розмірі 7379,24 грн.
Стосовно витрат на професійну правничу допомогу, Суд зазначає, що відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З огляду на неподання позивачем доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи, Суд констатує неможливість розгляду цих вимог при винесенні судового рішення.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, ст. 231, ст.ст. 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Суд,
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум" задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бровари-Молоко" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Академіка Богомольця, буд. 5, код 00445825) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум" (03067, м. Київ, вул. Гарматна, 8, код 37780084) основний борг в сумі 238971 (двісті тридцять вісім тисяч дев'ятсот сімдесят одна) грн. 38 коп., інфляційні втрати в розмірі 64190 (шістдесят чотири тисячі сто дев'яносто) грн. 50 коп., 0,2 % в день (ч. 2, ст. 625 ЦК України згідно умов договору) в сумі 184485,91 (сто вісімдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят п'ять) грн. 91 коп. та 7379 (сім тисяч триста сімдесят дев'ять) грн. 24 коп. судового збору.
3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 25.08.2023р.
Суддя Т.Д. Гребенюк