ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.08.2023Справа № 910/7660/23
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Анастасової К.В., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ" (14021, Чернігівська обл., місто Чернігів, вулиця Любецька, будинок 68) до Акціонерного товариства "МЕГАБАНК" (04053, місто Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 17) про визнання зобов'язання припиненим,
Представники учасників справи:
від позивача - Василевська О.В.
від відповідача - Зінчук Я.В.
16.05.2023 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ" до Акціонерного товариства "МЕГАБАНК" про визнання зобов'язання припиненим та була передана 17.05.2023 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання зобов'язань за Договором про надання гарантії №403 від 29.10.2021 року припиненими.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 15.06.2023 року.
08.06.2023 року на електронну пошту суду від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій останній просить суд розглянути можливість проведення судового засідання призначеного на 15.06.2023 о 10:00 год. в режимі відеоконференції в межах приміщення суду, проведення якої доручити Господарському суду Чернігівської області або в іншому суді м. Чернігова.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2023 у задоволенні заяви представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.
14.06.2023 позивач подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі №910/7660/23 до набрання законної сили рішенням у справі №640/12723/22, що перебуває на розгляді у Верховному Суді.
Також 14.06.2023 позивач подав до суду клопотання про витребування доказів, а саме витребувати у відповідача копії рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2022 у справі №640/12723/22 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2023 у справі №640/12723/22.
14.06.2023 позивач подав до суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено розгляд клопотання позивача про зупинення провадження у справі, відкладено підготовче засідання на 06.07.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі, задоволено клопотання відповідача про відкладення судового засідання та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 18.07.2023.
17.07.2023 відповідач подав до суду заяву про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву та відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що, починаючи з 02.06.2022 АТ «МЕГАБАНК» перебуває в процесі тимчасової адміністрації, а з 22.07.2022 - в процесі ліквідації, та здійснює свою діяльність на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним в умовах проведення процедури виведення з ринку та ліквідації неплатоспроможного банку, та яким встановлена заборона зарахування зустрічних однорідних вимог банком з дня початку процедури як тимчасової адміністрації, так і подальшої ліквідації. Також вказував, що договір №12А167-31-23 про відступлення права вимоги від 15.03.2023 вважається недійсним, правові підстави для заміни кредитора з ТОВ «ЙЕ ЕНЕРГІЯ» на ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» у зобов'язанні, зазначеними у повідомленні про заміну кредитора у зобов'язанні від 27.03.2023 №147007.2-Сл-1357-0323, відсутні.
У судовому засіданні 18.07.2023 оголошено перерву до 01.08.2023.
01.08.2023 відповідач подав до суду клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, а саме - ТОВ «ЙЕ ЕНЕРГІЯ», а також пояснення на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення третьої особи, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 15.08.2023.
15.08.2023 відповідач подав до суду пояснення на позовну заяву відповідно до яких просив відмовити в задоволенні позову.
У судове засідання 15.08.2023 з'явилися представники сторін, надали пояснення по справі.
В судовому засіданні 15.08.2023 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
29.10.2021 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» (далі - банк, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» (далі - клієнт, позивач) було укладено договір про надання гарантії №403, за умовами п. 1.1 якого банк надає клієнту послуги з видачі тендерної гарантії на користь ТОВ «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» (далі - бенефіціар) з метою забезпечення виконання клієнтом зобов'язання перед бенефіціаром за закупівлею: Договором транспортування природного газу №1910000218 від 18.12.2019 на наступних умовах: сума Гарантії - 12 000 000,00 UAH, строк дії Гарантії - до 28 жовтня 2022 р. включно.
15.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» (первісний кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги №12А167-31-23, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МЕГАБАНК» за договором №59/2021 банківського строкового вкладу юридичної особи (з виплатою процентів щомісяця) від 24 вересня 2021 року (основний договір).
Згідно з п.1.2 договору за цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника виконання визначеного в основному договорі зобов'язання з повернення грошових коштів (вкладу) в розмірі 120 328,77 грн.
Листом №147007.2-Сл-1357-0323 від 27.03.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» повідомило Акціонерне товариство «МЕГАБАНК» про заміну кредитора у зобов'язанні.
Заявою №14007.2-Сл-1358-0323 від 27.03.3023 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» на підставі статті 601 Цивільного кодексу України повідомило Акціонерне товариство «МЕГАБАНК» про припинення свого зобов'язання з погашення заборгованості по сплаті комісійної винагороди за договором про надання гарантії №403 від 29.10.2021 за період з 01.02.2022 по 02.06.2022 включно в сумі 120 328,77 гривень шляхом повного зарахування наступних зустрічних однорідних вимог:
1) вимоги АТ «МЕГАБАНК» до ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» щодо погашення заборгованості по сплаті комісійної винагороди за договором про надання гарантії №403 від 29.10.2021 за період з 01.02.2022 по 02.06.2022 включно в сумі 120 328,77 гривень та
2) вимоги ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» до АТ «МЕГАБАНК» щодо виконання останнім грошового зобов'язання з повернення грошових коштів в розмірі 120 328,77 гривень, яке виникло на підставі та у відповідності до Договору №59/2021 банківського строкового вкладу юридичної особи (з виплатою процентів щомісяця) від 24.09.2021, та право вимоги щодо виконання якого відступлене ТОВ «ЙЕ Енергія» на користь ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» на підставі договору про відступлення права вимоги від 15 березня 2023 року.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що його зобов'язання перед відповідачем в сумі 120 328,77 грн. щодо погашення заборгованості по сплаті комісійної винагороди за договором про надання гарантії №403 від 29.10.2021 є припиненими, у зв'язку із чим просить суд визнати припиненими зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» за договором про надання гарантії №403 від 29.10.2021, укладеного між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ», в розмірі 120 328,77 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що починаючи з 02.06.2022 АТ «МЕГАБАНК» перебуває в процесі тимчасової адміністрації, а з 22.07.2022 - в процесі ліквідації, та здійснює свою діяльність на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним в умовах проведення процедури виведення з ринку та ліквідації неплатоспроможного банку, та яким встановлена заборона зарахування зустрічних однорідних вимог банком з дня початку процедури як тимчасової адміністрації, так і подальшої ліквідації. Також вказував, що договір №12А167-31-23 про відступлення права вимоги від 15.03.2023 вважається недійсним, правові підстави для заміни кредитора з ТОВ «ЙЕ ЕНЕРГІЯ» на ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» у зобов'язанні, зазначеними у повідомленні про заміну кредитора у зобов'язанні від 27.03.2023 №147007.2-Сл-1357-0323, відсутні.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Внаслідок укладення договору про надання гарантії №403 від 29.10.2021 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.
Згідно зі статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, заявою №14007.2-Сл-1358-0323 від 27.03.3023 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» на підставі статті 601 Цивільного кодексу України повідомило Акціонерне товариство «МЕГАБАНК» про припинення свого зобов'язання з погашення заборгованості по сплаті комісійної винагороди за договором про надання гарантії №403 від 29.10.2021 за період з 01.02.2022 по 02.06.2022 включно в сумі 120 328,77 гривень шляхом повного зарахування наступних зустрічних однорідних вимог:
1) вимоги АТ «МЕГАБАНК» до ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» щодо погашення заборгованості по сплаті комісійної винагороди за договором про надання гарантії №403 від 29.10.2021 за період з 01.02.2022 по 02.06.2022 включно в сумі 120 328,77 гривень та
2) вимоги ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» до АТ «МЕГАБАНК» щодо виконання останнім грошового зобов'язання з повернення грошових коштів в розмірі 120 328,77 гривень, яке виникло на підставі та у відповідності до Договору №59/2021 банківського строкового вкладу юридичної особи (з виплатою процентів щомісяця) від 24.09.2021, та право вимоги щодо виконання якого відступлене ТОВ «ЙЕ Енергія» на користь ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» на підставі договору про відступлення права вимоги від 15 березня 2023 року.
За приписами ч. 1-3 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особам.
У статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що "стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню".
Главою 50 Цивільного кодексу України визначені правові засади припинення зобов'язання.
Так, статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Аналогічні положення закріплені також у ст. 601 ЦК України, згідно з якою зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Положеннями ч. 5 ст. 202 ЦК України визначено, що до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Таким чином, зважаючи на приписи статей 202 та 601 ЦК України, вбачається можливим встановити, що спірна заява позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов'язань сторін у справі.
Відтак, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: тобто, боржник у першому зобов'язанні - є кредитором у другому.
Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):
- бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);
- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 року по справі №910/11116/19 уточнив висновки наступним чином: безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.
За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.
Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.
Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов'язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.
Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.
Однак, листом №5623 від 11.04.2023 Акціонерне товариство «МЕГАБАНК» у відповідь на повідомлення №147007.2-Сл-1357-0323 від 27.03.2023 про заміну кредитора у зобов'язанні й на заяву №14007.2-Сл-1358-0323 від 27.03.3023 про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відмовило у зарахуванні зустрічних однорідних вимог, у зв'язку з запровадженням в АТ «МЕГАБАНК» процедури ліквідації, а саме з 22.07.2022, банк не може здійснювати банківську діяльність.
Відповідно до рішення Національного банку України №261-рш/БТ від 02 червня 2022 року «Про віднесення Акціонерного товариства «Мегабанк» до категорії неплатоспроможних», віднесено АТ "Мегабанк" до категорії неплатоспроможних.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №383 від 02.06.2022 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Мегабанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» розпочато процедуру виведення Акціонерного товариства «Мегабанк» з ринку і запроваджено тимчасову адміністрацію з 03.06.2022 по 02.07.2022 (включно).
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 22 червня 2022 року №423 щодо продовження тимчасової адміністрації в неплатоспроможному АТ «Мегабанк» на один місяць з 03 липня 2022 року по 02 серпня 2022 року (включно).
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 21 липня 2022 р. №362-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства «Мегабанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 21 липня 2022 р. №506 «Про початок процедури ліквідації АТ «Мегабанк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням усіх повноважень ліквідатора АТ «Мегабанк», визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», призначено провідного професіонала з управління активами та ліквідації відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Білу Ірину Володимирівну строком на три роки з 22 липня 2022 року до 21 липня 2025 року включно. Вимоги кредиторів прийматимуться протягом 30 днів з дня опублікування у газеті «Голос України» оголошення про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку за адресою: вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ, 04053.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про банки і банківську діяльність» особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, не має на меті отримання прибутку і не відповідає за зобов'язаннями банків. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. (ч.1 статті 3 Закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Згідно з ч.1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Частиною 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі.
Відповідно до ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів.
Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Статтею 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.
Згідно з п.п.1, 8 ч.2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку; забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на правочини, зобов'язання за якими припиняються у процедурі ліквідаційного неттінгу, що здійснюється в порядку, встановленому статтею 54-1 цього Закону, та припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується.
Зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується, здійснюється під час задоволення Фондом відповідної черги акцептованих вимог кредиторів, до якої віднесені вимоги такого кредитора, за заявою кредитора банку і в сумі, що не перевищує суму акцептованих вимог за заявою банку;
Положеннями статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено повноваження уповноваженої особи Фонду, зокрема, відповідно до пункту 4 частини 1 вказаної статті, уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.
Тобто вказаний пункт статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" спрямований на захист боржника банку, під час ліквідації банку, який є одночасно і кредитором цього банку, шляхом надання можливості боржнику погасити свою заборгованість за кредитами, відсотками та заборгованість за борговими цінними паперами за рахунок коштів на поточних та/або депозитних рахунках боржника у банку, не застосовуючи норми статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
За змістом ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів Фонд сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.
Частиною 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що законодавчі та інші нормативно правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з ч. 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Вимоги за зобов'язаннями банку із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, пред'являються тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.
Отже, з огляду на вищевикладене, та враховуючи прийняте рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про ліквідацію Акціонерного товариства "Мегабанк", спірні правовідносини сторін не регулюються Цивільним кодексом України, оскільки визначаються спеціальним законом - Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно п.8 до ч. 2 ст. 46 якого забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. При цьому, задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.
Крім того, припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в процесі ліквідації банку є порушенням вимог чинного законодавства України, зокрема черговості задоволення вимог кредиторів банку, передбаченої ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
При цьому, задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, у тому числі на підставі судового рішення, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України, яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказані правові позиції наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/23398/16, постановах Верховного Суду від 02.03.2018 у справі №910/8297/17, від 20.03.2018 у справі №910/3226/17, від 29.08.2018 у справі №910/3361/17.
При цьому, судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2022 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано Рішення №261-рш/БТ Правління Національного банку України від 02 червня 2022 року "Про віднесення АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "МЕГАБАНК" до категорії неплатоспроможних".
Суд зазначає, що частиною 7 статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» розпочата процедура ліквідації банку не може бути зупинена/припинена, у тому числі в разі визнання протиправними (незаконними) та скасування індивідуальних актів Національного банку України та/або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що були підставою для її початку.
Відповідно до статті 79 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта Національного банку України, зазначеного в частині другій цієї статті, або окремих його положень: не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи відновлення правового статусу цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рішення.
Стаття 266-1 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює особливості провадження у справах щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Кабінету Міністрів України стосовно виведення банків з ринку.
Згідно з ч.9 статті 266-1 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення, визначеного частиною першою цієї статті, або окремих його положень:
1) не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи правовий статус цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рішення;
2) не може бути підставою для визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку/ліквідації банку;
3) не породжує будь-яких прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого індивідуального акта/рішення, крім права на відшкодування заподіяної шкоди.
Таким чином, нормами чинного законодавства України чітко визначено, що визнання протиправним та скасування Рішення №261-рш/БТ Правління Національного банку України від 02 червня 2022 року "Про віднесення АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "МЕГАБАНК" до категорії неплатоспроможних" не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи правовий статус цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рішення, а тому суд не приймає до уваги доводи позивача в цій частині.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» до Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» про визнання зобов'язань припиненими є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ" до Акціонерного товариства "МЕГАБАНК" про визнання зобов'язання припиненим - відмовити.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 24.08.2023
Суддя Владислав ДЕМИДОВ