ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.07.2023Справа № 910/714/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г, за участю секретаря судового засідання Бенчук О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні
справу № 910/714/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест Трейдінг"
до Державного підприємства "Укрвугілля"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, за первісним позовом:
Приватне підприємство "Європейський транспортно-логістичний центр"
про стягнення 1 677 269,27 грн
та за зустрічним
позовом Державного підприємства "Укрвугілля"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест Трейдінг"
про стягнення 13 742 372,27 грн,
За участю представників сторін:
від позивача Селівончик А.І.;
від відповідача Царенко Є.П.;
від третьої особи не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест Трейдінг" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Укрвугілля" (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення 1 677 269,27 грн (535 093,84 грн заборгованості, 1 019 799,49 грн пені, 122 375,94 грн 3% річних).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Підприємством зобов'язань за договором поставки вугілля №10-22/ЕН від 31.08.2022 (далі - Договір) в частині оплати поставленого товару у встановлений Договором строк.
Ухвалою суду від 24.01.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.
30.01.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 відкрито провадження за вказаною позовною заявою, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 06.03.2023, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.
22.02.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, а також зустрічна позовна заява до Товариства про стягнення грошових коштів у розмірі 13 742 372,27 грн, з яких 37 478,13 грн - пеня, 12 435 922,46 грн - штраф в розмірі 7%, 1 268 971,68 грн - збитки у вигляді упущеної вигоди.
Позовні вимоги за зустрічним позовом Підприємство мотивує порушенням Товариством зобов'язань за Договором у частині поставки погодженого сторонами обсягу товару у встановлений Договором строк.
Ухвалою суду від 28.02.2023 прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву, призначено проведення підготовчого засідання на 06.03.2023, а також встановлено сторонами строк для вчинення процесуальних дій.
Ухвалою суду від 06.03.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву до 03.04.2023.
27.03.2023 Товариство подало суду відзив на зустрічну позовну заяву.
03.04.2023 Підприємство подало суду клопотання про відкладення судового засідання.
Ухвалою суду від 03.04.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 13.04.2023.
07.04.2023 від Підприємства надійшло клопотання про залучення до участі у даній справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за первісним позовом Приватного підприємства "Європейський транспортно-логістичний центр" (далі - третя особа, Центр).
11.04.2023 Підприємством подана відповідь на відзив на зустрічний позов.
13.04.2023 Підприємством подані пояснення до зустрічного позову.
Ухвалою суду від 13.04.2023 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Центр, відкладено підготовче засідання на 11.05.2023, а також встановлено строки для вчинення процесуальних дій.
19.04.2023 від Товариства надійшло клопотання про долучення доказів.
11.05.2023 від Підприємства надійшло клопотання про долучення доказів.
Ухвалою суду від 11.05.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 25.05.2023.
Ухвалою суду від 25.05.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву до 12.06.2023.
31.05.2023 від третьої особи надійшли пояснення по справі.
08.06.2023 від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника третьої особи.
12.06.2023 Підприємством подано додаткові пояснення до зустрічного позову з додатковими доказами, а також клопотання про залучення доказів направлення таких пояснень третій особі. Суд поновив строк на подання доказів та прийняв їх до розгляду.
У судовому засіданні 12.06.2023 представники сторін просили закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 ухвалено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 26.06.2023.
23.06.2023 Підприємство подало суду клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 26.06.2023 було оголошено перерву до 10.07.2023.
У судовому засіданні 10.07.2023 було оголошено перерву до 20.07.2023.
18.07.2023 Товариство подало суду промову у судових дебатах.
19.07.2023 третя особа подала суду клопотання про розгляд справи без участі представників Центра.
20.07.2023 Підприємство подало суду клопотання про детальне дослідження низки доказів.
У судовому засіданні 20.07.2023 було оголошено перерву до 26.07.2023.
26.07.2023 Підприємство подало суду промову в судових дебатах.
У судове засідання 26.07.2023 представники третьої особи не з'явилися, про час, дату і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Водночас Центр неодноразово подавав клопотання про розгляд справи без участі його представників.
У судових засіданнях, суд, заслухавши вступне слово представників сторін, з'ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.
У судовому засіданні 26.07.2023 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.
Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується первісний і зустрічний позови, відзиви, відповіді, заперечення, пояснення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
31.08.2022 Товариством (постачальник) і Підприємством (покупець) укладено Договір, за умовами якого:
- постачальник зобов'язується поставити (передати) у власність покупця вугілля в строки, у кількості, асортименті та за якісними характеристиками, по реквізитах та цінах, погодженими сторонами в Договорі та специфікаціях до нього (пункту 1.1);
- загальна сума Договору складається з визначеної відповідно до умов Договору фактичної вартості поставленого вугілля, вартості доставки вугілля від залізничної станції відправлення до залізничної станції призначення територією України у випадку її оплати постачальником і відшкодування покупцем, ПДВ у випадку його нарахування (пункт 1.2);
- покупець приймає вугілля, що поставляється, оплачує його вартість відповідно до умов Договору та специфікацій до нього, яка підписується щомісяця (пункт 1.3);
- оплата вартості вугілля здійснюється покупцем на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі вугілля в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту підписання відповідних актів (пункт 5.1);
- датою оплати є дата зарахування коштів на рахунок постачальника або дата зарахування зустрічних однорідних вимог (пункт 5.3);
- за невиконання або неналежне виконання обов'язків за Договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України і умов Договору (пункт 6.1);
- Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і діє в частині поставок до 31 грудня 2022 року включно, а в частині взаємних розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором (пункт 9.1).
До Договору сторонами укладено Специфікацію від 01.09.2022 № 1, відповідно до якої позивач зобов'язувався поставити відповідачу вугілля у кількості 100 000 тонн вартістю 5 040,00 грн за тонну з ПДВ на адресу ТОВ «Сумитеплоенерго» (вантажоодержувач) у строк з 01.09.2022 по 15.10.2022.
Додатковою угодою від 01.09.2022 № 1 Специфікацію № 1 в частині вантажоодержувача змінено на ТОВ «Сумитеплоенерго» та ПРАТ «Черкаське Хімволокно».
Також 08.09.2022 позивачем і відповідачем укладено Специфікацію № 2, відповідно до якої позивач зобов'язувався поставити відповідачу вугілля у кількості 4 000 тонн вартістю 5 040,00 грн за тонну з ПДВ на адресу ПРАТ «Черкаське Хімволокно» у строк з 08.09.2022 по 15.10.2022.
Договір та додаткова угода до нього підписані уповноваженими особами та скріплені печатками; у встановленому порядку Договір не оспорений та не визнаний недійсним.
Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частини першої статті 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Товариство на виконання умов Договору поставило вугілля в обсязі 57 499 тонн загальною вартістю 318 710 791,05 грн, що підтверджується актами приймання-передачі вугільної продукції, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печаткою Підприємства. Належним чином засвідчені копії вказаних актів долучені до матеріалів справи.
Слід зазначити, що сторони не оспорюють об'єм поставленого вугілля за Договором.
Позивач за первісним позовом вказує, що відповідач за первісним позовом здійснив оплату за поставлене вугілля не у повному розмірі, Підприємством перераховано грошові кошти в сумі 318 175 697,21 грн, що підтверджується відповідними банківськими виписками.
Таким чином, заборгованість за Договором склала 535 093,84 грн.
Підприємство не подало суду доказів, які підтверджували перерахування вказаних коштів та відсутність заборгованості за Договором.
Отже, поданими позивачем за первісним позовом доказами підтверджуються обставини, що є предметом доказування у даній справі, у свою чергу, відповідачем за первісним позовом не спростовано доводів Товариства.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 535 093,84 грн є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Крім основного боргу, Товариство заявило до стягнення 122 375,94 грн 3% річних і 1 019 799,49 грн пені.
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до пункту 6.4. Договору за затримку проведення розрахунків за поставлений товар понад термін, встановлений у Договорі, покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, а також пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення.
У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Перевіривши здійснені позивачем розрахунок 3% річних і пені, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що він неправильний.
Так, за розрахунком суду пеня складає 870 311,52 грн, а 3% річних - 104 437,36 грн.
Отже, первісні позовні вимоги в частині стягнення пені та 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме: з Підприємства на користь Товариства підлягає стягненню 870 311,52 грн пені та 104 437,36 грн 3% річних.
Що ж до зустрічних позовних вимог, то вони також підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.
Підприємство заявило до стягнення з Товариства 1 268 971,68 грн збитків у вигляді упущеної вигоди, 12 435 922,46 грн штрафу та 37 478,13 грн пені.
Як встановлено вище та підтверджено сторонами, Товариство поставило Підприємству вугілля в обсязі 57 499 тонн загальною вартістю 318 710 791,05 грн.
Втім у Специфікаціях № 1 та № 2 сторонами було обумовлено поставку вугілля у більшій кількості.
Так, за Специфікацією № 1 поставлено вугілля в обсязі 60 662,066 тонн, а не поставлено - 39 337,934 тонн; за Специфікацією № 2 поставлено вугілля в обсязі 1038,878 тонн, а не поставлено - 2 961,122 тонн.
Отже, відповідач за зустрічним позовом не виконав зобов'язання з поставки вугілля на користь позивача за зустрічним позовом за Договором у кількості 42 299,056 тонн на загальну суму 213 187 242,24 грн з ПДВ.
Підприємство нараховує та просить суд стягнути з Товариства штраф і пеню на підставі статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Відповідно до частини другої статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Згідно з частиною другою статті 22 ГК України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
Відповідач за зустрічним позовом є підприємством, яке засноване на державній власності відповідно до наказу Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 14.01.2020 № 13 «Про створення державного підприємства «УКРВУГІЛЛЯ» та належить до сфери управління Міністерства енергетики України.
Основним напрямком діяльності Підприємства є реалізація вугілля видобутого вугледобувними підприємствами.
Підприємство створено з метою захисту загальнодержавних економічних інтересів в умовах реформування та розвитку ринку вугільної продукції.
Отже, Підприємство є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки і відповідно до статті 231 ГК України є підстави для нарахування штрафу та пені за порушення строків виконання зобов'язання.
Перевіривши здійснені позивачем за зустрічним позовом розрахунок пені та штрафу, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що він правильний.
Також, Підприємством було заявлено до стягнення збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 1 268 971,68 грн.
Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до частини першої статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Як встановлено вище, Товариство здійснило часткову поставку вугілля у кількості 61 700,944 тони та не виконало зобов'язання з поставки вугілля на користь Підприємства в кількості 42 299,056 тон на суму 177 656 035,20 грн без ПДВ.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2022 № 838 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на оператора системи передачі для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії» (далі - Постанова № 838) фактично на ДП «УКРВУГІЛЛЯ» покладено спеціальні обов'язки по забезпеченню ТЕЦ, ТЕС вугіллям для загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, а саме для потреб виробників електричної енергії, які у своєму складі мають теплоелектростанції та теплоелектроцентралі, з метою забезпечення безпеки постачання електричної енергії та сталого проходження опалювального сезону 2022/2023.
Після набрання чинності Постановою № 838 Підприємство почало укладати відповідні договори поставки вугілля з метою поставки його для потреб енергогенеруючих комплексів України.
Слід зазначити, що укладенню Договору з Товариством передували дії щодо збору інформації від ТЕЦ, ТЕС про необхідні обсяги вугілля для проходження опалювального сезону 2022-2023 року.
Позивач за зустрічним позовом вказує, що з метою поставки вугілля, придбаного у Товариства, Підприємство уклало договори поставки вугілля з вантажоодержувачами (ТЕЦ, ТЕС) та підписало відповідні специфікації з зазначенням кількості вугілля, періоду поставки та ціни.
Так, вугілля, яке закуповувалося у Товариства, планувалося поставити до ПРАТ «ЧЕРКАСЬКЕ ХІМВОЛОКНО», ТОВ «СУМИТЕПЛОЕНЕРГО» та ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ».
Підприємство подало суду договори та специфікації, підписані з вказаними вище юридичними особами, відповідно до яких вартість вугілля, за якою позивач за зустрічним позовом його реалізує, складає 4 230,00 грн без урахування ПДВ за 1 тонну.
Водночас вартість вугілля за Договором складає 4 200,00 грн без урахування ПДВ за 1 тонну.
Крім того, на адресу Підприємства надходили численні листи (копії яких долучені до матеріалів справи) та неодноразові звернення Міністерства енергетики України, Кабінету Міністрів України з вимогою посприяти збільшенню обсягів та відновленню відвантаження вугілля для потреб ТОВ «СУМИТЕПЛОЕНЕРГО», ПРАТ «ЧЕРКАСЬКЕ ХІМВОЛОКНО», ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ».
Отже, розмір упущеної вигоди вугілля складає 1 268 971,680 грн, виходячи з такого розрахунку: 42 299,056 тон (об'єм недопоставленого вугілля) х 4 230,00 грн (вартість вугілля за якою воно реалізується Підприємством, без ПДВ) - 42 299,056 тонн (об'єм недопоставленого вугілля) х 4 200,00 грн (вартість вугілля за якою Підприємство отримує його від Постачальника, без ПДВ) = 178 925 006,880 - 177 656 035,200 = 1 268 971,68 грн.
Таким чином, враховуючи встановлені вище обставини та наведені норми законодавства, Підприємством доведено наявність всіх елементів господарського правопорушення [1) протиправна поведінка відповідача за зустрічним позовом, що полягала у невиконанні Договору, а саме недопоставка вугілля в узгодженому сторонами обсязі; 2) шкідливий результат такої поведінки - збитки, що є недоотриманим прибутком, який би отримало Підприємство, ураховуючи укладені з іншими юридичними особами договори та узгоджену ціну вугілля; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками полягає у тому, що саме внаслідок не поставки вугілля Товариством Підприємство не змогло його поставити своїм контрагентам; 4) вина особи, яка заподіяла шкоду, оскільки Товариством не доведено наявність обставин, які б виключали його вину у невиконанні зобов'язань з поставки вугілля за Договором] та наявність підстав для стягнення з Товариства упущеної вигоди у розмірі 1 268 971,68 грн.
Що ж до заявленого Товариством клопотання про зменшення штрафних санкцій, то слід зазначити таке.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Відповідно до статті 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Суд відзначає, що при визначенні розміру (відсоткового співвідношення) зменшення штрафних санкцій суд керується своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, судом враховано, що у період спірних відносин між сторонами у справі з поставки вугілля, в енергетичному секторі виникли труднощі, які пов'язані з численими обстрілами об'єктів енергетичного сектору та місць зберігання вугільної продукції, що є загальновідомим фактом та відповідно не підлягає доведенню.
Вказані обставини, спричинили дефіцит вугільної продукції на внутрішньому ринку України.
Доказів документального підтвердження понесення інших збитків, у зв'язку з непоставкою Товариством товару, Підприємством під час розгляду даної справи не надано.
Також судом враховано те, що при укладенні договору № 10-22Н від 31.08.2022 сторонами в розділі 6 не передбачена відповідальність продавця (позивача за первісним позовом) за несвоєчасну або неповну поставку товару у вигляді неустойки.
Водночас, вказане право було наявне у відповідача за первісним позовом при укладенні договору.
Таким чином, враховуючи майновий стан сторін, інтереси як Товариства, так і Підприємства, зважаючи на воєнний стан і складну економічну ситуацію у всіх сферах економіки України, з огляду на те, що збитки (упущена вигода) склали 1 268 971,68 грн, то суд вважає за доцільне зменшити розмір штрафу з 12 435 922,46 грн до розміру упущеної вигоди.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення штрафу та пені підлягають частковому задоволенню, а саме 1 268 971,68 грн штрафу та 37 478 ,13 грн пені.
Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат вирішення спору.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачами не подано доказів в підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог.
За таких обставин, враховуючи подані докази, які оцінені судом у порядку статті 86 ГПК України, первісний та зустрічний позови підлягають частковому задоволенню.
За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на Підприємство у розмірі 22 647,64 грн та на Товариство у розмірі 206 135,58 грн.
Відповідно до частини одинадцятої статті 238 ГПК України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Укрвугілля» (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 11, оф. 19, код 43474633) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест Трейдінг» (01001, м. Київ, вул. Прорізна, 12-А, код 42879748) 535 093 (п'ятсот тридцять п'ять тисяч дев'яносто три) грн 84 коп. заборгованості, 870 311 (вісімсот сімдесят тисяч триста одинадцять) грн 52 коп. пені, 104 437 (сто чотири тисячі чотириста тридцять сім) грн 36 коп. 3% річних, 22 647 (двадцять дві тисячі шістсот сорок сім) грн 64 коп. судового збору.
3. В іншій частині первісного позову відмовити.
4. Зустрічний позов задовольнити частково.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест Трейдінг» (01001, м. Київ, вул. Прорізна, 12-А, код 42879748) на користь Державного підприємства «Укрвугілля» (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 11, оф. 19, код 43474633) 37 478 (тридцять сім тисяч чотириста сімдесят вісім) грн 13 коп. пені, 1 268 971 (один мільйон двісті шістдесят вісім тисяч дев'ятсот сімдесят одну) грн 68 коп. штрафу, 1 268 971 (один мільйон двісті шістдесят вісім тисяч дев'ятсот сімдесят одну) грн 68 коп. збитків, а також 206 135 (двісті шість тисяч сто тридцять п'ять) грн 58 коп. судового збору.
6. В іншій частині зустрічного позову відмовити.
7. Здійснити зустрічне зарахування вимог за первісним та зустрічними позовами, стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест Трейдінг» (01001, м. Київ, вул. Прорізна, 12-А, код 42879748) на користь Державного підприємства «Укрвугілля» (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 11, оф. 19, код 43474633) 1 249 066 (один мільйон двісті сорок дев'ять тисяч шістдесят шість) грн 71 коп.
8. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 25.08.2023.
Суддя О.Г. Удалова