номер провадження справи 27/181/23
16.08.2023 Справа № 908/1621/23
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи
за позовом: Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6, ідентифікаційний номер юридичної особи 00034022)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “НАШ ІМПОРТ” (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69А, ідентифікаційний номер юридичної особи 44591756)
про стягнення 524 209 грн 60 коп
представники сторін
від позивача: Зінченко С.О., в режимі відеоконференцзв'язку, самопредставництво
від відповідача: Кузнецов І.С., в режимі відеоконференцзв'язку, ордер серія АР № 1113605 від 20.02.2023
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю “НАШ ІМПОРТ” з вимогою про стягнення 524209 грн. 60 коп. пені за Договором № 286/3/22/378 від 25.10.2022.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2023, справу № 908/1621/23 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 22.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1621/23, присвоєно справі номер провадження 27/181/23. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження на 19.06.2023.
Ухвалою суду від 19.06.2023 продовжено строк підготовчого провадження в порядку статті 177 частина 3 ГПК України до 22.08.2023. Відкладено підготовче засідання на 02.08.2023.
Ухвалою суду від 02.08.2023 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті 16.08.2023.
Судове засідання проводилось в режимі відеоконференцзв'язку власними засобами позивача, повноваження перевірені.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
В порядку статті 208 ГПК України, суд заслухав вступне слово учасників судового процесу.
16.08.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.
16.08.2023 представник відповідача підтримав свої заперечення, викладені у відзиві, сформованому у системі “Електронний суд” 10.07.2023. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, а у випадку якщо за наслідками розгляду справи суд дійде висновків про обґрунтованість заявленого позову і наявність підстав для його задоволення, прошу суд зменшити заявлену до стягнення неустойку на 90%. Обґрунтував свої заперечення наступним: виконання даного зобов'язання у встановлений договором строк стало неможливим через незалежні від Відповідача обставини, через військову агресію російської федерації проти України і зумовлені цим негативними наслідками. Відповідно до п.8.1 Договору Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін і безпосередньо вплинули на можливість належного виконання Договору. Відповідно до п.8.2 Договору сторона, що не може виконувати зобов'язання за Договором унаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), повинна не пізніше ніж протягом п'яти робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі. Відповідно до п.8.3 Договору доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та строку їх дії є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України та/або регіональними Торгово-промисловими палатами України. 27 листопада 2022 року листом за вихідним №1027/1 ТОВ «НАШ ІМПОРТ» повідомило Позивача про виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) строком з 27 жовтня 2022 по 27 грудня 2022, наявність яких підтверджується Сертифікатом №3200-23-1023 від 02 березня 2023, виданим Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою, який додав до позову власне Позивач. В свою чергу, на користь ТОВ «НАШ ІМПОРТ» цей товар мав завчасно виготовити і поставити за іншим договором №2/1807 від 18.07.2022 постачальник ТОВ «ЮГСТАЛЬ» (Запоріжжя). Але ТОВ "ЮГСТАЛЬ" повідомило про неможливість своєчасної поставки через неможливість забезпечення штатної безперервної роботи технічного обладнання, можливого виходу його із строю, ремонт якого займе значний час, через відключення електричної енергії. Саме це (ракетні та артилерійські обстріли на території Запорізької міської територіальної громади) засвідчила Київська ТПП для ТОВ «ЮГСТАЛЬ» сертифікатом №3200-23-1005 від 28 лютого 2023 як форс-мажорні обставини, які тривали з 27.10.2022 по 28.12.2022, і охоплюють період прострочення поставки ТОВ «НАШ ІМПОРТ» на користь МОУ декількох партій товару Душової установки з листопада по грудень 2022. Оскільки форс-мажорні обставини тривали теж з 27.10.2022 по 28.12.2022, і охопили весь період прострочення поставки, крім 28.12.2022, але цей день є датою поставки і не повинен включатись в розрахунок прострочення з огляду на правову позицію у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 927/1091/17: День належного виконання зобов'язання не є днем його прострочення, оскільки суб'єкт господарських відносин шляхом вчинення активних дій, проведених належним чином, припиняє таке зобов'язання (ст. 599 ЦК України). Відтак, день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені. Зважаючи на вищевказане, в даному випадку беззаперечно напад росії є форс-мажором для договору і є наслідком неможливості виконання Відповідача зобов'язань. Отже, в даному випадку є доведеним не тільки факт настання таких обставин, а й факт того, що зазначені обставини є форс-мажором саме для даного (конкретного) зобов'язання.
Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши представників позивача та відповідача, суд
25.10.2022 між Міністерством оборони України (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Наш Імпорт” (Постачальник) укладено договір № 286/3/22/378 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України).
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Пунктом 1.1 договору визначено, що предмет договору - Санітарно-технічне обладнання (39715300-0) (Душова установка - котел швидкісного нагріву води (КШНВ)) (далі - Товар).
Відповідно до п. 1.2 договору Постачальник зобов'язується у 2022 році поставити замовнику товар в асортименті, комплектності, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі, а замовник забезпечити приймання та оплату товару.
Згідно п. 1.3 договору, номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, терміни виконання договору, визначаються нижчевикладеною специфікацією: Санітарно-технічне обладнання (39715300-0) (Душова установка - котел швидкісного нагріву води (КШНВ)), строки (терміни) постачання - до 30.11.2022 року включно; загальна кількість, яку необхідно поставити (комплектів) - 200 000 (к-тів); ціна за одиницю товару в грн. з врахув. марк., тари (упак.), вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат - 97600,00 грн.; ціна товару без ПДВ складає 19520000,00 грн., крім того, ПДВ - 0,00 грн.
Відповідно до п. 2.1 договору, ціна цього договору становить 19 520 000 (дев'ятнадцять мільйонів п'ятсот двадцять тисяч) грн 00 коп., у тому числі ПДВ 00 грн. 00 коп. (Платник єдиного податку ІІІ група за ставкою 2%) (за загальним фондом).
Згідно п. 2.2 договору ціна за договором може змінюватися у поряджку, визначеному у статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі”.
Розділом ІІІ договору визначено порядок та умови проведення розрахунків.
3.1. Замовник оплачує поставлені товари за договірною ціною, встановленою сторонами у договорі.
3.2. Розрахунки за фактично поставлений товар проводяться шляхом поетапної оплати замовником поставлених й ому товарів протягом 10 банківських днів після пред'явлення постачальником рахунку на їх оплату (далі - рахунок).
3.4. До рахунку додаються:
- видаткова накладна Постачальника;
- акт приймання-передачі військового майна, яка оформлюється одержувачем відповідно до додатку 22 Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України з відміткою про перевірку його якісного стану;
- повідомлення-підтвердження, яке оформлюється одержувачем товару відповідно до Порядку розподілу та доведення до військ виділених асигнувань, здійснення централізованої оплати товарів, робіт і послуг у Міністерстві оборони України, що затверджений Наказом Міністерства оборони України 31.12.2016 № 757.
Згідно з п. 4.4 договору, товар постачається на об'єднані центри забезпечення замовника власними силами постачальника та за рахунок постачальника згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами. Термін поставки товару визначений в специфікації договору (п. 1.3).
Відповідно до п. 4.5 договору, місцем поставки товару є об'єднані центри забезпечення Збройних Сил України згідно з рознарядкою Міністерства оборони України, які є невід'ємною частиною договору, з обов'язковим дотриманням передбачених ними вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів товару та календарних днів відвантаження.
Пунктом 6.1 договору визначено, що замовник зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату поставленого товару відповідно до умов договору (п.п. 6.1.1.); організувати приймання товару (п.п. 6.1.2).
Згідно п. 6.2 договору, замовник має право: зменшувати обсяг закупівлі товарів та ціну договору залежно від фактичного фінансування бюджетних видатків, шляхом внесення сторонами відповідних змін до договору (п.п. 6.2.2);
Пунктом 6.3 договору визначено, що постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товару у строки (терміни), встановлені договором (п.п. 6.3.1); не менше ніж за 24 (двадцять чотири) години, повідомити одержувача товару, про дату коли товар буде відвантажений на його адресу (п.п. 6.3.3).
Відповідно до п. 7.1 договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.
Відповідно до п. 7.2 договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (штраф, пеня) у розмірах, передбачених пунктом 7.3 договору.
Пунктом 7.3.2 договору сторони визначили, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної ціни договору (п. 2.1).
Згідно з п. 8.2 договору, сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ, котрий видається місцевими органами виконавчої влади, або ДСНС за місцезнаходженням однієї із сторін за договором, або Торгово-промисловою палатою України (п. 8.3 договору).
Невиконання або неналежне виконання постачальником п. 8.1.-8.3. цього договору позбавляє останнього права посилатися на обставини непереборної сили та не звільняє його від відповідальності за порушення зобов'язань (п. 8.4 договору).
Подовження строку (терміну) виконання зобов'язань постачання товару, можливе у випадку істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків до договором у разі, якщо вони змінилися настільки, що/якби сторони могли не передбачити, вони не укладали б цей договір, або уклали б його за інших умовах. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору, він може бути змінений або розірваний за згодою сторін.
Відповідно до п. 11.1 договору, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 (включно).
Додатками №№ 1 та 2 до договору сторонами визначено рознарядку Міністерства оборони України та Специфікацію, інформацію про товар за специфікацією та калькуляцію ціни товару ТОВ “Наш Імпорт”.
З матеріалів справи вбачається, що згідно рахунок-фактури № СФ-12/13/03 від 19.12.2022 до договору № 286/3/22/378 (25.10.2022), сума товару Санітарно-технічне обладнання (39715300-0) (Душова установка - котел швидкісного нагріву води (КШНВ)), згідно додатку № 2 до договору) становить 3 806 400 грн 00 коп.
Згідно рахунок-фактури № СФ-12/26/01 від 26.12.2022 до договору № 286/3/22/378 (25.10.2022), сума товару Санітарно-технічне обладнання (39715300-0) (Душова установка - котел швидкісного нагріву води (КШНВ)), згідно додатку № 2 до договору) становить 10 833 600 грн 00 коп.
Згідно рахунок-фактури № СФ-12/28/01 від 28.12.2022 до договору № 286/3/22/378 (25.10.2022), сума товару Санітарно-технічне обладнання (39715300-0) (Душова установка - котел швидкісного нагріву води (КШНВ)), згідно додатку № 2 до договору) становить 4 880 000 грн 00 коп.
Загальна кількість товару склала 200 шт. на загальну суму 19 520 000 грн 00 коп.
Відповідно до Акту приймання-передачі військового майна № Р-2038 від 19.12.2022, було поставлено товар у кількості 39 шт., із запізненням на 18 доби (термін постачання - до 30.11.2022 включно).
Відповідно до Акту приймання-передачі військового майна № Р-2221 від 30.12.2022, було поставлено товар у кількості 111 шт., із запізненням на 29 доби (термін постачання - до 30.11.2022 включно).
Відповідно до Акту приймання-передачі військового майна № Р-2220 від 30.12.2022, було поставлено товар у кількості 50 шт. вчасно.
У вищевказаних актах приймання-передачі чітко зазначені дати початку приймання та закінчення приймання.
Отже, в порушення умов договору відповідач виконав зобов'язання із порушенням умов договору в частині термінів поставки.
У зв'язку з порушенням строків поставки товару, позивачем нараховано пеню за період з 30.11.2022 по 30.12.2022 включно у розмірі 524 209 грн 60 коп.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Зобов'язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.
Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або ін. подібним використанням, а замовник зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а замовник приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З матеріалів справи вбачається, що товар на загальну суму 26 371 753,20 грн. відповідач поставив позивачу 14.11.2022 (акт приймання-передачі № 1870), тобто з порушенням строків визначених п. 1.3. договору.
У зв'язку з простроченням відповідачем поставки товару позивачем заявлено пеню за період з 30.11.2022 по 19.12.2022 у розмірі 68 515 грн 20 коп., за період з 30.11.2022 по 30.12.2022 у розмірі 455 694 грн 40 коп.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язань, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Пунктом 7.3.2 договору сторони визначили, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної ціни договору.
Доказів сплати пені у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.
Наданий розрахунок пені судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що розрахунок виконано вірно, отже стягненню з відповідача підлягає стягненню сума пені в розмірі 524 209 грн 60 коп.
Доводи відповідача з приводу того, що порушення зобов'язання сталося в період дії обставин не переробної сили суд обґрунтованими визнати не може.
Відповідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Суд зазначає, що ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до частини 2 статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Водночас, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 в Україні введено воєнний стан.
Згідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо.
Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 повідомила, що на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” від 02.12.1997 р. № 671/97-ВР, Статуту ТПП України вона засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05:30 ранку 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”.
В подальшому Указом Президента України неодноразово було продовжено строк дії воєнного стану в Україні.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про оборону України» та статті 15 Закону України «Про Збройні Сили України» фінансування потреб національної оборони та Збройних Сил України здійснюється виключно за рахунок Державного бюджету України.
Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 №730) є центральним органом виконавчої влади і військового управління, що забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони держави та військового будівництва, керівництва Збройними Силами України, їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених на них завдань і в процесі їх виконання взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади.
Таким чином, шкода, яка спричиняється Міністерству оборони України є безпосередньо шкода інтересам держави.
Ознаками форс-мажору є:
не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Судова практика Верхового Суду вказує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 по справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Відповідач не підтвердив настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання господарського зобов'язання.
Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20, про те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона повинна довести, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного випадку виконання зобов'язання.
Суд приймає до уваги, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах ВС від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, від 21.09.2022 у справі № 911/589/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати безперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереробної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
У постановах ВС від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, наведено висновок щодо застосування ст.14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до якого доведення наявності не переробної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, де Верховний Суд констатує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановлений) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Згідно ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд зазначає, що укладаючи договір сторони розраховували на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладанні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.
При укладанні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися.
Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору.
Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі “Руїс Торіха проти Іспанії”). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Доводи відповідача, наведені в обґрунтування заперечень на позов, не знайшли свого підтвердження за встановлених судом обставин, що склались між сторонами.
За таких обставин, господарський суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю “НАШ ІМПОРТ” задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “НАШ ІМПОРТ” (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69А, ідентифікаційний номер юридичної особи 44591756) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6, ідентифікаційний номер юридичної особи 00034022) 524 209 (п'ятсот двадцять чотири тисячі двісті дев'ять) грн 60 коп. пені, 7 863 (сім тисяч вісімсот шістдесят три) грн 14 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 25.08.2023.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.