25 серпня 2023 року м.Суми
Справа №591/3500/22
Номер провадження 22-ц/816/1093/23
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сумиобленерго» на рішенняЗарічного районного суду м. Суми від 05 травня 2023 року, ухвалене у складі судді Клименко А.Я. у м. Суми, повний текст якого складено 08 травня 2023 року,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сумиобленерго» про відшкодування матеріальної шкоди та додаткових витрат завданих злочином,
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь 86999 грн 08 коп. в рахунок відшкодування втраченого заробітку та додаткових витрат, в зв'язку із заподіянням шкоди здоров'ю, за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, а також понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
Свої вимоги мотивував тим, що 13 жовтня 1999 року близько 16 год. 30 хв. він через необладнаний вхідними дверима вхід, потрапив в приміщення високовольтної трансформаторної 1 підстанції (ЗТП-72), розташованої в центрі с. Миколаївка, Сумського району, у безпосередній близькості від житлових будинків і адміністративних будинків КСП, де одержав електротравму. З 30 травня 2008 року йому встановлена інвалідність. На даний час йому встановлена 3-тя група інвалідності безстроково.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 16 вересня 2002 року, зміненого ухвалою Апеляційного суду Сумської області, рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 16 травня 2006 року (справа №2-10/05) винним у заподіянні йому шкоди було визнано відповідача ПАТ «Сумиобленерго». Також було встановлено 30% вини батьків позивача .
У відповідності до висновків судово-медичної експертизи він потребує звичайного догляду і побутової допомоги та буде потребувати ці види догляду протягом реабілітаційного періоду. Реабілітаційний період триває до цього часу.
Всі викладені факти встановлені та підтверджуються рішеннями Зарічного районного суду м. Суми та ухвалами та рішеннями Апеляційного суду Сумської області постановлені за аналогічними вимогами за інші періоди часу та між цими ж сторонами. А саме, рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 16 вересня 2002 року зміненого ухвалою Апеляційного суду Сумської області, рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 16травня 2006 року (справа №2-10/05), рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 27 лютого 2012 року (справи №2-4/2012), рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 30 вересня 2013 року, рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 2014 року, рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 23 листопада 2015 року частково зміненого рішенням Апеляційного суду Сумської області від 19 липня 2016 року (справа №591/4121/15-ц), рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 30 березня 2017 року (справа № 591/4121/15-ц), рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 10 листопада 2017 року (справа №591/4920/17), рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 23 липня 2019 року (справа № 591/6741/18), рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 17 лютого 2011 року.
Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік» встановлений розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2021 року - 6000 грн, з 01 грудня 2021 року - 6500 грн.
Вказував, що додаткові витрати на звичайний догляд та побутову допомогу за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року складають 38062 грн 50 коп.
Зазначав, що після досягнення повноліття він має право на відшкодування шкоди пов'язаної з втратою працездатності. На даний час він отримав вищу освіту та має кваліфікацію спеціаліста та фахом вчитель біології та розпочав свою трудову діяльність. Однак він не може знайти роботи за фахом, що пов'язано з отриманим каліцтвом. У відповідності до ч. 3 ст. 1199 ЦК України з початку трудової діяльності він має право вимагати збільшення розміру відшкодування шкоди, пов'язаної із зменшенням професійної працездатності внаслідок каліцтва, виходячи з розміру заробітної плати працівників його кваліфікації, але не нижче ніж встановлений законом розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, з урахуванням середньомісячної заробітної плати працівника освіти, ступеня втрати працездатності (55%), з урахуванням вини батьків (30%), розмір шкоди у вигляді втраченого заробітку складає 48936 грн. 58 грн.
РішеннямЗарічного районного суду м. Суми від 05 травня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Сумиобленерго» на користь ОСОБА_1 86999 грн 08 коп. в рахунок відшкодування втраченого заробітку та додаткових витрат в зв'язку з заподіянням шкоди здоров'ю.
Стягнуто з ПАТ «Сумиобленерго» на користь ОСОБА_1 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ПАТ «Сумиобленерго» на користь держави - 992 грн 40 коп. судового збору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, АТ «Сумиобленерго» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності передбачає у нього І ступень обмеження до самообслуговування. Однак, відповідно до норм Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності І ступінь обмеження самообслуговування не визначає надання особі з інвалідністю сторонньої побутової допомоги, а передбачає здатність до самообслуговування з використанням допоміжних заходів, що безпідставно не було враховано судом першої інстанції.
Вказує, що у висновку комісійної судово-медичної експертизи Сумського обласного бюро судово-медичної експертизи № 66/2010 від 21 червня 2011 року, яка проведена за матеріалами справи № 2-4/12 у період коли позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності, зазначено, що ОСОБА_1 потребує постійної побутової допомоги. Однак матеріали справи № 591/3500/22 не містять жодних висновків про потребу позивача у постійному сторонньому догляді та побутовому обслуговування з моменту встановлення йому ІІІ групи інвалідності, тобто з вересня 2014 року, на що суд першої інстанції не звернув уваги.
Доводить, що у відповідності до роз'яснень п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року для стягнення додаткових витрат на постійний сторонній догляд (побутове обслуговування) потерпілого, необхідність та характер цього догляду (обслуговування) має бути визначено судово-медичною експертизою, проте висновок комісійної судово-медичної експертизи Сумського обласного бюро судово-медичної експертизи № 66/2010 від 21 червня 2011 року не містить визначення характеру та необхідність такого догляду.
Зазначає, що основними складовими для визначення розміру заробітної плати працівника «освіти» є кваліфікаційні категорії та педагогічні і наукові звання працівників, від яких залежить тарифний розряд та тарифний коефіцієнт, а відтак і розмір заробітної плати.
Вказує, що в листі Головного управління статистики у Сумській області від 20 липня 2022 року зазначено статистичну інформацію щодо середньої заробітної плати штатних працівників в цілому за видом економічної діяльності «Освіта» у Сумській області у 2021 році помісячно. Отже, у вказаному листі відображена узагальнена інформація по всім навчальним закладам з урахуванням всіх кваліфікаційних категорій, педагогічних і наукових звань та посад педагогічних працівників. Відтак, розрахунок суми відшкодування, пов'язаної із зменшенням професійної працездатності не відповідає вимогам ч. 3 ст. 1199 ЦК України, оскільки судом першої інстанції застосовано не розмір заробітної плати працівників відповідної кваліфікації позивача, а узагальнений розмір середньої заробітної плати певного виду економічної діяльності.
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Сукач О.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якомупросить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін. Вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, судом правильно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають матеріалам справи, правильно застосовано норми матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
У відповідності до положень п. 1 ч. 4 ст. 274 та ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних правовідносин, крім спорів про стягнення аліментів.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З огляду на викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Миколаївка Сумського району ОСОБА_1 , будучи малолітнім, отримав електротравми, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок яких втратив праву руку на рівні третини передпліччя, а ліва рука частково втратила рухливість.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 16 вересня 2002 року, зміненим ухвалою апеляційного суду Сумської області від 26 грудня 2002 року, ступінь вини ПАТ «Сумиобленерго» у заподіянні шкоди ОСОБА_1 визначено у розмірі 70% від загального розміру шкоди, а його батьків - в розмірі 30%.
Згідно з висновком комісійної судово-медичної експертизи Сумського обласного бюро СМЕ від 29 серпня 2005 року № 79 виявлені у ОСОБА_1 захворювання перебувають у причинному зв'язку з отриманими ним травмами (ураження електричним током високої напруги), що мали місце ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Миколаївка Сумського району.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 досяг повноліття, після чого Сумська обласна МСЕК встановила йому другу групу інвалідності з дитинства.
Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи Сумського обласного бюро СМЕ від 21 червня 2011 року № 66 ОСОБА_1 після отриманої в 1999 році електротравми потребує постійної реабілітації. Реабілітаційний період триває безстроково. Потребує амбулаторного лікування у ортопеда по місцю проживання, стаціонарного лікування в ортопедичному відділенні один раз на рік та санаторно-курортного лікування один раз на три роки. З 2006 року до часу проведення експертизи та в подальшому за наслідками електротравми потребує постійної побутової допомоги. Спеціальному медичному догляду не підлягає.
В мотивувальній частині вказаного висновку протоколу від 20 липня 2011 року №139159 лікарсько-консультативної «Сумська міська клінічна лікарня № 4» вказано про те, що потерпілий ОСОБА_1 за станом здоров'я потребує постійної сторонньої допомоги.
Із довідки МСЕК серії 10ААВ № 922849 від 29 вересня 2014 року вбачається, що за результатами повторного огляду ОСОБА_1 встановлено третю групу дитинства безтерміново. Йому протипоказана робота з навантаженням на праву руку, рекомендоване лікування у ортопеда, невролога та санаторно-курортне лікування
Індивідуальною програмою реабілітації інваліда № 914 від 29 вересня 2014 року ОСОБА_1 встановлено першу ступінь обмеження до самообслуговування та до трудової діяльності, а також визначено ряд реабілітаційних заходів, які підлягають виконанню.
29 червня 2013 року ОСОБА_1 отримав базову вищу освіту за напрямом підготовки «Біологія» та здобув кваліфікацію бакалавра, вчителя біології. На даний час не працює.
ОСОБА_1 свою трудову діяльність за здобутою кваліфікацією розпочав 24 червня 2014 року на посаді вихователя і факт його звільнення з цієї посади, тобто переривання безпосередньої трудової діяльності, не впливає на право вимоги на збільшення розміру відшкодування, як і не позбавляє такого права.
Висновком комісійної судово-медичної експертизи № 89 від 20 травня 2016 року встановлено, що втрата як професійної, так і загальної працездатності у ОСОБА_1 становить 55 %.
У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з статистичною інформацією Головного управління статистики у Сумській області від 20 липня 2022 року, середня заробітна плата штатних працівників за видом економічної діяльності «Освіта» у Сумській області у 2021 році помісячно становила: у січні - 9556 грн, лютому - 9960 грн, березні - 9922 грн, квітні - 10050 грн, травні - 10408 грн, червні - 12451 грн, липні - 11438 грн, серпні - 9800 грн, вересні - 10534 грн, жовтень - 10222 грн, листопад - 10233 грн, грудень - 12534 грн, а всього 69909,40 грн (а.с. 17).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що загальний розмір відшкодування втраченого заробітку та додаткових витрат, в зв'язку з заподіянням шкоди здоров'ю, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 86999 грн. 08 коп.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Частиною 1 ст.15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
Як роз'яснено у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року з відповідними змінами та доповненнями, витрати не можуть бути меншими ніж 1/2 частина мінімальної заробітної плати - на звичайний догляд; 1/4 частини мінімальної заробітної плати - на побутову допомогу (прибирання кімнати, прання білизни тощо).
Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік» встановлений розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2021 року - 6000 грн, з 01 грудня 2021 року - 6500 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що у висновку комісійної судово-медичної експертизи Сумського обласного бюро СМЕ від 21 червня 2011 року № 66 зазначено, що ОСОБА_1 після отриманої в 1999 році електротравми потребує постійної реабілітації. Реабілітаційний період триває безстроково. Потребує амбулаторного лікування у ортопеда по місцю проживання, стаціонарного лікування в ортопедичному відділенні один раз на рік та санаторно-курортного лікування один раз на три роки. З 2006 року до часу проведення експертизи та в подальшому за наслідками електротравми потребує постійної побутової допомоги.
Відповідачем не надано жодного доказу на спростування висновків комісійної судово-медичної експертизи.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачу підлягають відшкодуванню відповідачем додаткові витрати за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня2021 року в сумі 38062 грн 50 коп., а саме: на звичайний догляд в розмірі 1/2 частини мінімальної заробітної плати щомісяця 6000 грн х 11 місяців : 2 + 6500 грн. х 1 місяць : 2 = 36250 грн., з вирахуванням вини батьків розмір шкоди складає 25375 грн. (36250 грн. - 30%); на побутову допомогу в розмірі 1/4 частини мінімальної заробітної плати щомісяця 6000 грн. х 11 місяців : 4 + 6500 грн. х 1 місяці : 4 = 18125 грн., з вирахування вини батьків розмір шкоди складає 12687 грн. 50 коп. (18125 грн. - 30%).
Частиною 3 ст. 1199 ЦК України передбачено, що після початку трудової діяльності відповідно до одержаної кваліфікації потерпілий має право вимагати збільшення розміру відшкодування шкоди, пов'язаної із зменшенням його професійної працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, виходячи з розміру заробітної плати працівників його кваліфікації, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.
З викладених норм права вбачається, що якщо особа, яка не працювала та отримала каліцтво, в подальшому отримує освіту, здобуває відповідну кваліфікацію та починає трудову діяльність, вона відповідно отримує професійну працездатність.
Працездатність - це здатність людини до активної діяльності, що характеризується можливістю виконання роботи і функціональним станом організму в процесі роботи.
Професійна працездатність - рід трудової діяльності людини, яка володіє комплексом спеціальних знань, практичних навичок, одержаних шляхом спеціальної освіти, навчання чи досвіду, які дають можливість здійснювати роботу в певній сфері виробництва.
У справі, яка переглядається, судом правильно встановлено, що 29 червня 2013 року ОСОБА_1 отримав базову вищу освіту за напрямом підготовки «Біологія» та здобув кваліфікацію бакалавра, вчителя біології. Свою трудову діяльність за здобутою кваліфікацією позивач розпочав 24 червня 2014 року на посаді вихователя, на даний час не працює.
Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, ОСОБА_1 , отримавши професію та розпочавши трудову діяльність відповідно до одержаної кваліфікації, набув право на збільшення розміру відшкодування шкоди, пов'язаної із зменшенням його професійної працездатності внаслідок каліцтва, і саме ця можливість для осіб, які отримали каліцтво, у розумінні ч. 3 ст. 1199 ЦК України, є додатковою гарантією соціального захисту потерпілої особи.
З матеріалів справи вбачається, що висновком комісійної судово-медичної експертизи № 89 від 20 травня 2016 року встановлено, що втрата як професійної, так і загальної працездатності у ОСОБА_1 становить 55 %.
Таким чином, сума заподіяної позивачу шкоди, пов'язаної з 55% втрати працездатності, враховуючи ступінь вини відповідача (70%) та виходячи з розміру середньої заробітної плати штатних працівників освіти по Сумській області у 2021 році, за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року складає 48936 грн. 58 коп. (70%х 69909,40 грн.) = (9556 х 55%) + (9960 х 55%) + (9922 х 55%) + (10050 х 55%) + (10408 х 55%) + (12451 х 55%) + (11438 х 55%) + (9800 х 55%)+ (10534 х 55%) + (10222 х 55%) + (10233 х 55%) + (12534 х 55%).
Не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги про те, що при визначенні розміру шкоди, завданої позивачу підлягає врахуванню розмір заробітної плати працівників відповідної кваліфікації з урахуванням кваліфікаційних категорій та педагогічні і наукові звання працівників від яких залежить тарифний розряд та тарифний коефіцієнт, а не розмір середньої заробітної плати певного виду економічної діяльності, оскільки положеннями ч.3 ст. 1199 ЦК України визначено право потерпілого на відшкодування шкоди, пов'язаної із зменшенням професійної працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, відповідно до отриманої ним кваліфікації, а не відповідно до займаної посади чи професії, а отже судом першої інстанції правильно при визначенні розміру відшкодування шкоди, завданої позивачу, взято до уваги розмір заробітної плати працівників кваліфікації позивача за видом економічної діяльності "Освіта".
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування або зміни ухваленого рішення, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява №4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сумиобленерго» залишити без задоволення, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: В. І. Криворотенко
Ю. О. Філонова