Номер провадження: 33/813/1488/23
Номер справи місцевого суду: 521/15973/23
Головуючий у першій інстанції Сегеда О. М.
Доповідач Лозко Ю. П.
21.08.2023 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду судової палати у цивільних справах Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання Мокана В.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та його захисника Стоянова Миколи Михайловича
розглянувши апеляційну скаргу захисника Стоянова Миколи Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1
на постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2023 року
Постановою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2023 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Вирішено питання щодо судового збору.
Судом першої інстанції встановлено, що 15 травня 2023 року о 10 годині 22 хвилин у м Одеса, по вул. Балківська біля буд. 193 водій, ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Ford Mondeo», НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: дуже розширені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість покриву обличчя. Від проходження огляду у встановленому законом порядку з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 , адвокат Стоянов М.М. просить скасувати постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2023 року, визнати ОСОБА_1 невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у його діях адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення вчинене ним у стані крайньої необхідності, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності. Доказування наявності крайньої необхідності потребує доведення: наявності небезпеки, неможливості усунення небезпеки іншими засобами, менший розмір заподіяної, аніж відверненої шкоди. Наявність небезпеки полягала у тому, що малолітні діти ОСОБА_1 не могли самостійно забезпечити своє самостійне знаходження вдома. Неможливість усунення небезпеки іншими засобами (іншими особами) пояснювалося тим, що інших повнолітніх осіб, які б могли приглянути за малолітніми дітьми не було. Батьки ОСОБА_2 , його жінки проживають у Вінницькій області. Заподіяна (ймовірна) шкода безпеці дорожнього руху уявляється меншою за відвернену - шкоду життю та здоров'ю двох малолітніх дітей, які тимчасово залишилися без догляду дорослого. Водій неодноразово повідомляв патрульним поліцейським про нагальну потребу якнайшвидше прибути до дітей, які залишилися через термінову поїздку їх матері з іншою донькою від першого шлюбу до лікаря, що вимагало від ОСОБА_2 якнайшвидшого повернення додому. Крім того, звертає увагу, що самостійне перебування малолітніх дітей без нагляду дорослих батьків під час повітряної тривоги та загрози ракетно-авіаційних ударів становило виключну небезпеку для життя та здоров'я дітей, оскільки 15 травня 2023 року в м.Одесі та Одеській області оголошувалася повітряна тривога. У якості аргументів на підтвердження доводів апеляційної скарги, захисник посилається на те, що протокол про адміністративне правопорушення не містить чіткого формулювання суті адміністративного правопорушення, оскільки з тексту протоколу не зрозуміло чи то ОСОБА_2 керував транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, чи відмовився від проходження огляду. Окрім того, до матеріалів справи не додано жодного підтвердження того, яким чином поліцейські встановили та зафіксували у ОСОБА_2 ознаки наркотичного сп'яніння, натомість сам по собі втомлений вигляд водія, його спокійна та адекватна поведінка, незначна зовнішня стурбованість не можуть бути розцінені, як ознаки наркотичного сп'яніння. Безпідставність проведення огляду, на думку захисника, підтверджується тим, що у протоколі про адміністративне правопорушення вказані ознаки, які не співпадають з тим, що зазначені на відеозаписі, оскільки у протоколі зазначені такі ознаки, як: дуже розширені зіниці, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість покриву обличчя, натомість на відеозаписі зазначена лише остання з перелічених ознак. Вважає, що наявність такої ознаки, як звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло, спростовується відеозаписом, а також фізіологічною реакцією водія, що зафіксована на відео - характерне рефлекторне потирання очей після світлової маніпуляції. Адвокат переконаний, що з огляду на ту обставину, що ОСОБА_2 не був відсторонений від керування, то поліцейські мали абсолютну впевненість у відсутності у нього ознак сп'яніння чи б то перебування під впливом лікарських засобів. Також апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що поліцейські не роз'яснили водієві порядок проходження огляду та відповідальність за відмову від проходження огляду, у той час як суд проігнорував цю обставину. Також посилається на те, що суд у змісті оскаржуваної постанови допустив певну кількість технічних помилок, що може свідчити про недбалий підхід до процедури судового розгляду.
Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності
ОСОБА_2 та його захисника адвоката Стоянова М.П. за доводами апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до положень ч.7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Із тексту апеляційної скарги убачається, що апелянтом не оспорюється та обставина, що до моменту зупинки працівниками поліції вказаного вище транспортного засобу, саме ОСОБА_3 керував цим автомобілем, як і не заперечується, що останній на місці зупинки відмовився проходити огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі. Захисник не заперечує і те, що обставини зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_3 фіксувалися правоохоронцями за допомогою технічного засобу фіксації, а тому з огляду на приписи ч.7 ст. 294 КУпАП, ці обставини не переглядаються в апеляційному порядку не переглядаються.
Переглядаючи справу про адміністративне правопорушення в межах доводів викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд зважає на усталену практику ЄСПЛ, який зазначив, що:«будь-яка особа,яка володіє чи керує автомобілем,підпадає піддію спеціальних правил,оскільки володіння та використання автомобілів є таким,що потенційно може завдати серйозної шкоди.Ті,хто реалізували своє правоволодіти автомобіля мита їздити на них,тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі» (РішенніЄвропейського судуз правлюдини посправі "О'Галлоранта Франціс проти Сполученого Королівства"("O'Halloranand Francis v. the United Kingdom") від 29 червня 2007 року).
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (ч.2 ст. 266 КУпАП)
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я (ч.3 ст. 266 КУпАП).
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я (ч.4 ст.266 КУпАП).
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч.5 ст. 266 КУпАП).
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч.6 ст. 266 КУпАП).
Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів, регламентовано розділом II Iнструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року №1452/735 (далі -Інструкція).
Відповідно до п.4 Розділу I Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Згідно із п.12 Розділу II Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджено Постановою КМУ від 17.12.2008 року №1103 (далі Порядок).
Згідно із пунктом 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Вимоги зазначених нормативно-правових актів, як свідчать матеріали справи, поліцейськими були дотримані.
Поняття доказів та джерела їх отримання, визначені ст. 251 КУпАП, зокрема, до таких джерел законодавець відносить протокол про адміністративне правопорушення, відеозапис, інші документи.
Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №090208 від 15 травня 2023року убачається, що: «15 травня 2023 року о 10.22 год. в м. Одеса, Малиновський район, вул. Балківська, біля буд. 193, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ford Mondeo» державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння: дуже розширені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість покриву обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі у встановленому законом порядку водій відмовився, що зафіксовано на поліцейський відеореєстратор 471719, 471002, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Вказаний протокол підписаний ОСОБА_2 , і останнім не вносились до цього протоколу особисті пояснення, заперечення чи зауваження на нього.
Пояснень водія чи б то зауважень з приводу складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, складених на окремому аркуші, матеріали справи також не містять.
Отже, ОСОБА_1 погодився з фактичними обставинами, які зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення, у тому числі, з ознаками алкогольного сп'яніння, наявність яких у ОСОБА_1 презюмувалися поліцейськими.
Факт особистого підписання ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, адвокат не заперечує та під сумнів не ставить, не вбачає таких підстав і суд апеляційної інстанції.
Вимоги до змісту протоколу, встановлені ст. 256 КУпАП, і ці приписи закону щодо належності оформлення документа, поліцейськими дотримано.
Аналіз змісту протоколу про адміністративне правопорушення дає підстави дійти висновку, що в ньому достатньо чітко і зрозуміло викладено суть інкримінованого правопорушення, що не викликає у апеляційного суду будь-яких зауважень в частині зрозумілості інформації, зафіксованої у документі.
Апеляційний суд відхиляє посилання захисника про те, що фабула протоколу про адміністративне правопорушення не містить чіткого формулювання суті правопорушення, так як з тексту протоколу не зрозуміло чи то ОСОБА_2 керував транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння чи то відмовився від проходження огляду, оскільки зміст інформації, відображеної у протоколі не викликає будь-якого двозначного тлумачення чи б то не зрозумілості інформації, викладеної у протоколі. Поліцейськими на виконання вимог ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що:
ОСОБА_2 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився у медичному закладі, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У даному конкретному випадку, враховуючи, що ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку, поліцейськими підставно зазначено, що водій керував автомобілем саме з ознаками накротичного сп'яніння, оскільки факту перебування ОСОБА_2 у стані наркотичного сп'яніння встановлено не було.
Із долученого до матеріалів цієї справи відеозапису, належність та допустимість якого, як джерела доказів апелянт не заперечує, убачається, що під час спілкування з водієм, поліцейськими висловлено підозру щодо наявності у ОСОБА_2 ознак наркотичного сп'яніння, таких як тремтіння пальців рук, відсутність реакції зіниць очей на світло. Після чого водієві запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я. При цьому, поліцейськими було детально та неодноразово роз'яснено водієві процедуру проходження відповідного огляду, а саме зазначено, що з огляду на встановлення вказаних вище ознак, на вимогу правоохоронців водій має пройти огляд у медичному закладі, та у разі підтвердження у нього ознак наркотичного сп'яніння відносно водія буде вирішено питання про складення протоколу про адміністративне правопорушення та ініційовано питання про притягнення до адміністративної відповідальності. Водночас, поліцейськими, окрім прав, передбачених ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, роз'яснено ОСОБА_2 , що у разі його відмови від проходження огляду у зазначеному вище порядку, стосовно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з порушенням вимог п.2.5 ПДР, а саме відмова водія на вимогу поліцейського, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. Водієві повідомлено, що у такому разі відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, який буде предметом розгляду у суді, за результатами розгляду справи можливе накладення стягнення на водія у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень. Після доведення до відома ОСОБА_2 сукупності наведеної вище інформації, поліцейський в черговий раз запитав водія щодо його позиції стосовно проходження ним огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, на що останній відмовився, погодившись на складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення. Як свідчить відеозапис, після складення адміністративних матеріалів, поліцейськими доведено до відома водія, що йому надалі заборонено керувати транспортним засобом.
Сукупність наведених вище обставин, свідчить про легітимність дій поліцейських та наявність у них законних підстав для висловлення на адресу водія вимоги щодо проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, зважаючи на існування таких ознак наркотичного сп'яніння, як тремтіння пальців рук та відсутність реакції зіниць очей на світло, які були виявлені (встановлені) поліцейськими на місці зупинки водія та зафіксовані за допомогою технічних засобів фіксації.
Слід визнати необґрунтованими аргументи захисника про те, що поліцейськими не було роз'яснено водієві процедуру проходження огляду, відповідальність за відмову від проходження огляду, а також те, що ОСОБА_2 не було відсторонено від керування транспортним засобом, як такі, що спростовуються матеріалами відеозапису, долученого до справи.
Щодо доводів захисника про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення у стані крайньої необхідності, апеляційний суд зазначає про таке.
Згідно із ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Виходячи із аналізу положень ст. 18 КУпАП, крайня необхідність є обставиною, за наявності якої особа може заподіяти шкоду правоохоронюваним інтересам з метою відвернення небезпеки, яка загрожує особі, її правам чи правам інших громадян, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, і не підлягає за це адміністративній відповідальності.
Крайня необхідність є правомірною за сукупності чітко визначених умов, таких як: наявність небезпеки переліченим у цій статті об'єктам, яка виникла внаслідок дії стихійних сил, механізмів, тварин, а у деяких випадках - дій інших людей; небезпека є наявною, тобто такою, що безпосередньо загрожує завданням шкоди зазначеним об'єктам або вже її завдає; небезпека є дійсною, тобто існує реально, а не в уяві особи; небезпека у даній обстановці не може бути відвернена чи усунута іншим шляхом, окрім заподіяння шкоди.
У разі заподіяння особою шкоди за відсутності стану крайньої необхідності, зокрема, в умовах, коли особа мала змогу уникнути небезпеки без заподіяння шкоди, вона підлягає адміністративній відповідальності за вчинене на загальних підставах.
Сукупність відомостей, наявних у матеріалах справи не свідчать про те, що ОСОБА_2 діяв у стані крайньої необхідності, оскільки у справі відсутні конкретні відомості (дані) про те, що на момент зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 та складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення існувала загроза життю чи здоров'я комусь із осіб, зокрема його дітям, і він з метою відвернення настання ймовірних негативних наслідків та запобігання тяжким наслідкам керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння.
Під час спілкування з поліцейськими, у ході з'ясування (встановлення) фактичних обставин, ОСОБА_2 повідомив, що він поспішає додому, оскільки його чекають малолітні діти, які залишися самі вдома, і саме цими обставинами водій мотивував відмову від виконання обов'язку з проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. Однак, як убачається з відеозапису, окрім самого по собі лише посилання водія на факт перебування вдома двох малолітніх дітей, ОСОБА_2 не повідомляв поліцейським про те, що існує певна загроза життю чи здоров'я дітей, обумовлена конкретними обставинами і саме з метою запобігання настанню певним (визначеним) тяжким наслідкам, ОСОБА_2 здійснював керування автомобілем.
Посилання захисника на ту обставину, що 15 травня 2023 року у м. Одесі та Одеській області було оголошено повітряну тривогу, апеляційний суд відхиляє, оскільки зі справи не убачається, а захисником не доведено, що як під час складення протоколу про адміністративне правопорушення, так і до моменту зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 , оголошувалася повітряна тривога, відтак була наявна загроза та небезпека заподіяння повітряної атаки. З відеозапису, наявного у матеріалах справ, не убачається, що під час складення протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 , існувала обставина (повітряна тривога), на яку посилається захисник.
Під час апеляційного перегляду справи, з метою доведення тієї обставини, що ОСОБА_2 діяв у стані крайньої необхідності, захисник Стоянов М.М. заявив клопотання про допит в судовому засіданні свідка ОСОБА_4 , яка є дружиною ОСОБА_1 , і це клопотання апеляційним судом задоволено.
Вислухавши пояснення свідка ОСОБА_4 , надані в судовому засіданні, апеляційний суд приходить до висновку, що зміст та характер цих пояснень не свідчать про те, що ОСОБА_1 діяв саме у стані крайньої необхідності, як на тому наполягає сторона захисту, оскільки свідок не повідомила суду конкретні (фактичні) обставини з посиланням на докази, які б слугували підтвердження того, що на момент складення протоколу відносно ОСОБА_2 , відносно його членів сім'ї (родини), зокрема дітей існувала загроза чи небезпека життю та/або здоров'ю, і з метою недопущення та/або настання негативних наслідків, ОСОБА_2 керував транспортним засобом, маючи ознаки наркотичного сп'яніння. Надані свідком ОСОБА_4 пояснення є такими, що не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції.
Наданий в судовому засіданні стороною захисту письмовий документ, а саме виписний епікриз з історії хвороби №704025, амбулаторної картки №560460 пацієнтки
ОСОБА_5 , 2005 року народження, який містить інформацію про те, що остання знаходилась на лікуванні в стаціонарі відділення №3 «запальних захворювань ока» з 21 липня по 02 серпня 2023 року є неналежним доказом у цій справі, оскільки він не стосується предмету розгляду справи про адміністративне правопорушення, так як події за яких стосовно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення та з якими сторона захисту пов'язує наявність у діях водія ознак крайньої необхідності мали місце 15 травня 2023 року, а наданий захисником документ стосується проходження лікування ОСОБА_5 у період кінця липня - початку серпня, тобто у інший проміжок часу. Відтак, слід дійти висновку, що між складенням стосовно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення і проходженням лікування ОСОБА_5 відсутній будь-який зв'язок.
Саме по собі посилання захисника на те, що ОСОБА_2 діяв у стані крайньої необхідності, за відсутності доказів на підтвердження цієї обставини, унеможливлює застосування цього інституту та свідчить про наявність у діях водія ознак інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Стосовно посиланнь захисника на допущені судом першої інстанції описки у тексті оскаржуваної постанови, апеляційний суд зауважує, що це може бути виправлено судом, зокрема, за ініціативою учасників справи, що не спростовує правильність висновків суду щодо наявності у діях ОСОБА_2 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і не є підставою для скасування оскаржуваної постанови суду.
Іншими доводами апеляційну скаргу адвокат не обґрунтовує.
Отже апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За таких обставин, підстав для закриття справи не встановлено, і висновок судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є вірним.
Підсумовуючи наведене вище апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі за п. 1 ст.247 КУпАП, з мотивів наведених у скарзі.
Керуючись ст.294 КУпАП
Апеляційну скаргу захисника Стоянова Миколи Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.П. Лозко