24 серпня 2023 року м. Харків Справа №917/1113/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Сгара Е.В., суддя Склярук О.І.
за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,
за участю представників сторін:
позивача - Кобрись О.М.,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» (вх.№670П від 10.04.2023) на рішення Господарського суду Полтавської області від 01.03.2023 у справі №917/1113/22 (м. Полтава, суддя Ківшик О.В., повний текст рішення складено 13.03.2023),
за позовом Комунального підприємства «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради», м. Полтава,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Надежда 1988», м. Полтава,
про усунення перешкоди у користуванні та розпорядженні власником Комунальним підприємством «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» своїм майном шляхом зобов'язання відповідача повернути пальне, яке знаходиться на відповідальному безкоштовному зберіганні згідно Договору №77 від 03.11.2021 року у обсязі: 7 730 л бензину А-92 на суму 241 176,00 грн з ПДВ, 204 150 л дизельного пального на суму 6 332 733,00 грн з ПДВ, всього на загальну суму 6 573 909,00 грн з ПДВ, -
Комунальне підприємство «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» просить суд про усунення перешкоди у користуванні та розпорядженні власником Комунальним підприємством «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» своїм майном шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Надежда 1988» повернути пальне, яке знаходиться на відповідальному безкоштовному зберіганні згідно Договору №77 від 03.11.2021 року у обсязі: 7 730 л бензину А-92 на суму 241 176,00 грн з ПДВ, 204 150 л дизельного пального на суму 6 332 733,00 грн з ПДВ, всього на загальну суму 6 573 909,00 грн з ПДВ.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконанням відповідачем, як постачальником за Договором, своїх зобов'язань в частині забезпечення належного відпуску (отоварення) талонів (паливних карток) на АЗС, внаслідок чого позивач не має змоги належним чином скористатися належним йому на праві власності товаром, який знаходиться на зберіганні в постачальника (відповідача).
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 01.03.2023 у позові відмовлено.
Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 01.03.2023 по справі №917/1113/22; прийняти до розгляду апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження по справі №917/1113/22; надати представнику позивача можливість брати участь у судових засіданнях по справі №917/1113/22 в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Полтавської області; забезпечити проведення судових засідань по справі №917/1113/22 в режимі відеоконференції з Господарського суду Полтавської області; скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 01.03.2023 по справі №917/1113/22 повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Комунального підприємства «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» задовольнити повністю; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Надежда 1988» на користь Комунального підприємства «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 147 912, 95 грн.
В обґрунтування своєї позиції апелянт посилається на наступне:
- відповідно до правових висновків Верховного Суду незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові; самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту; відмова у задоволенні позову через помилкове правове обґрунтування позовних вимог є перешкодою в доступі до правосуддя, а відтак порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
- фактично суд обмежився лише тлумаченням ст.391 ЦК України, на яку посилався позивач в тексті позовної заяви, обставини, які дійсно мають місце на момент розгляду справи належно не оцінені судом;
- в позовній заяві позивач заявив матеріально-правову вимогу до відповідача стосовно якої просить прийняти рішення (предмет позову) - зобов'язати ТОВ «Надежда 1988» повернути пальне, яке знаходиться на відповідальному безкоштовному зберіганні згідно договору №77 від 03.11.2021;
- застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам, про що наголошував позивач у відповіді на відзив;
- положення ч.2 ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як примусове виконання обов'язку в натурі. Ч.5 ст. 226 ГК України передбачає, що у разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків. Зазначений спосіб захисту (примусове виконання обов'язку в натурі) застосовується в зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов'язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов'язку чи уникає його;
- суд не звернув увагу та не надав оцінки обставинам, що у відзиві на позовну заяву відповідач визнав у повному обсязі факт невиконання взятих на себе зобов'язань за договором;
- посилання суду про наявність договірних відносин як відмову у задоволенні позовних вимог про зобов'язання повернути товар є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства;
- факт невиконання відповідачем зобов'язання щодо повернення зі зберігання майна, право власності на яке було набуте позивачем відповідно до умов Договору, обраний позивачем у спірних зобов'язально-правових відносинах спосіб захисту (примусове виконання обов'язку в натурі) відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, який забезпечує реальне його поновлення;
- суд не надав належної оцінки факту, що внаслідок протиправних дій відповідача в умовах військового стану зривається робота по наданню екстреної медичної допомоги населенню на території всієї Полтавської області, що несе загрозу для національної безпеки.
Системою автоматизованого розподілу справ відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 10.04.2023 для розгляду справи №917/1113/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., судді Склярук О.І., Сгара Е.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» (вх.№670П від 10.04.2023) на рішення Господарського суду Полтавської області від 01.03.2023 у справі №917/1113/22. Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1113/22. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. Відзив має бути оформлено у відповідності до вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України, якою, зокрема, передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Східним апеляційним господарським судом в умовах воєнного стану, зважаючи на утруднення реалізації учасниками справи прав, наданих їм Господарським процесуальним кодексом України рекомендовано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати документи (відзиви, заяви, клопотання тощо) з використанням програми «Електронний суд» (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати їх з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua Реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/ Учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв'язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Надежда 1988» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4981 від 04.05.2023), в якому просить залишити апеляційну скаргу Комунального підприємства «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області у справі №917/1113/22 від 01.03.2023 без змін.
В обґрунтування своєї позиції по справі відповідач зазначає наступне:
- зважаючи на наявність між позивачем та відповідачем відносин зобов'язального характеру, а також враховуючи, що паливо, яке є предметом цього Договору не є індивідуально визначеним майном, і зі змісту позовної заяви вбачається, що майно не знаходиться у позивача, позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні власником своїм майном не підлягають задоволенню;
- правові висновки Великої Палати Верховного Суду на які посилається позивач, стосуються правового обґрунтування позовних вимог, а підставою для відмови у задоволенні позову є помилкове обрання позивачем способу захисту своїх прав у вигляді пред'явленого позову про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні власним майном;
- у даному випадку позивач обрав речово-правовий спосіб захисту замість ефективного та належного зобов'язально-правового способу захисту; відмова у позові прийнята судом не через невірне правове обґрунтуванням позовних вимог, а у зв'язку з неправильним обранням способу захисту;
- у відзиві на позовну заяву відповідач зазначав, що позивач обрав неправильний спосіб захисту свого права; у позивача було достатньо часу до закінчення підготовчого засідання подати заяву про зміну предмету позову, але позивач не скористався наданим йому правом;
- позивач не довів належними доказами його право власності на 7730 л бензину А-92 та 204150 л дизельного пального, до якого він просить усунути перешкоди у користуванні і розпорядженні власником своїм майном шляхом зобов'язання повернути його.
09.05.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/1113/22 (вх.№5180).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 призначено справу №917/1113/22 до розгляду на « 05» липня 2023 р. о 12:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132. Повідомлено учасників справи про дату, час та місце розгляду справи. Роз'яснено учасникам справи, що в умовах дії режиму воєнного стану, з міркувань безпеки та враховуючи приписи ст.3 Конституції України, розгляд апеляційної скарги може бути перенесений на іншу дату. Запропоновано учасникам справи заздалегідь визначитися із бажанням та можливістю взяти участь у судовому засіданні, про що письмово повідомити Східний апеляційний господарський суд. Явку представників учасників справи визнано необов'язковою. Запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати документи (заяви, клопотання тощо) з використанням програми «Електронний суд» (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати їх з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua. Реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/
Комунальним підприємством «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» було надано суду апеляційної інстанції заяву (вх.№5376 від 11.05.2023) про участь представника - Кобрись О.М. у судових засіданнях по справі №917/1113/22 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв'язку «EаsyCon».
Також представником позивача було надано клопотання (вх.№6396 від 05.06.2023) про долучення доказів на підтвердження повноважень представника Кобрись О.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 задоволено клопотання позивача про участь його представника - Кобрись О.М. у судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №917/1113/22, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EаsyCon», з використанням власних технічних засобів представника. Судове засідання у справі №917/1113/22, яке відбудеться « 05» липня 2023 р. о 12:00 год. та подальші судові засідання у даній справі ухвалено провести за участю представника позивача - Кобрись О.М. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EаsyCon», з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Повідомлено представника позивача - Кобрись О.М., що Інструкція щодо участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення «EаsyCon» знаходиться за веб-посиланням: https://easycon.com.ua/vkz_help_uk-ua.pdf, та роз'яснити, що для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду необхідно використовувати комп'ютерну техніку або смартфони з доступом в мережу Інтернет, які дозволяють передавати аудіосигнал та відеозображення; за 10 хвилин до початку судового засідання представник зобов'язаний зайти та авторизуватися в системі відеоконференцзв'язку, активувати технічні засоби (мікрофон, навушники та камеру), перевірити їх працездатність шляхом тестування за допомогою системи відеоконференцзв'язку та очікувати запрошення секретаря судового засідання до участі в судовому засіданні.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Надежда 1988» було надано суду апеляційної інстанції заяву (вх.№7526ел.11545 від 28.06.2023) про участь представника - адвоката Батраченко В.В. у судових засіданнях по справі №917/1113/22 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв'язку «EаsyCon».
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Надежда 1988» про участь його представника - адвоката Батраченко В.В. у судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №917/1113/22, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EаsyCon», з використанням власних технічних засобів представника. Судове засідання у справі №917/1113/22, яке відбудеться « 05» липня 2023 р. о 12:00 год. та подальші судові засідання у даній справі ухвалено провести за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Надежда 1988» - адвоката Батраченко В.В. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EаsyCon», з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Повідомлено представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Надежда 1988» - адвоката Батраченко В.В., що Інструкція щодо участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення «EаsyCon» знаходиться за веб-посиланням: https://easycon.com.ua/vkz_help_uk-ua.pdf, та роз'яснено, що для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду необхідно використовувати комп'ютерну техніку або смартфони з доступом в мережу Інтернет, які дозволяють передавати аудіосигнал та відеозображення; за 10 хвилин до початку судового засідання представник зобов'язаний зайти та авторизуватися в системі відеоконференцзв'язку, активувати технічні засоби (мікрофон, навушники та камеру), перевірити їх працездатність шляхом тестування за допомогою системи відеоконференцзв'язку та очікувати запрошення секретаря судового засідання до участі в судовому засіданні.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 оголошено перерву у розгляді справи №917/1113/22 до « 24» серпня 2023 р. об 11:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132. Повідомлено учасників справи про дату, час та місце розгляду справи. Роз'яснено учасникам справи, що в умовах дії режиму воєнного стану, з міркувань безпеки та враховуючи приписи ст.3 Конституції України, розгляд апеляційної скарги може бути перенесений на іншу дату. Запропоновано учасникам справи заздалегідь визначитися із бажанням та можливістю взяти участь у судовому засіданні, про що письмово повідомити Східний апеляційний господарський суд. Явку представників учасників справи визнано необов'язковою. Запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати документи (заяви, клопотання тощо) з використанням програми «Електронний суд» (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати їх з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua Реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/
До судового засідання Східного апеляційного господарського суду 24.08.2023 представник відповідача не з'явився. Про судове засідання сторони повідомлялись шляхом надсилання копій ухвали від 05.07.2023 рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Ухвала, направлена на адресу позивача (трекінг Укрпошти 6102272432332) вручена останньому 17.07.2023; відповідачу (трекінг Укрпошти 6102272432324) вручена 17.07.2023.
Крім того, згідно картки обліку вихідних документів №2051 від 07.07.2023 копії ухвали суду направлялись на електронні адреси, зазначені представниками учасників провадження у справі, як контактні, про що в системі «Діловодство спеціалізованого суду» наявні відомості про успішне доставлення електронних листів.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується належне повідомлення сторін про призначення справи до слухання.
Ураховуючи те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, судом здійснено дії щодо їх належного повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги та зважаючи на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, забезпечення судом реалізації учасниками судового процесу права приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, сприяння у наданні їм достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та поданні процесуальних документів, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у даному судовому засіданні.
В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 24.08.2023 присутні представники сторін підтримали свої позиції по справі.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, між Комунальним підприємством «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Надежда 1988» (відповідач, постачальник) 03.11.2021 укладено договір №77.
Згідно з п. 1.1, п. 1.2 Договору постачальник зобов'язувався у 2021 році поставити Замовнику товар, зазначений в тендерній пропозиції, а Замовник - прийняти і оплатити товар, визначений у п. 1.2 Договору. Найменування (номенклатура, асортимент) товару: Нафта і дистиляти, код за ДК 021:2015 - 09130000-9 - (09132000-3 - бензин марки А-92 (талони) - 60 000 л, бензин марки А-95 (талони) - 12 000 л; 09134200-9 - дизельне паливо (талони) - 312 000 л.).
У специфікації (додаток №1 до Договору) визначено предмет Договору: бензин марки А-92 (талони або паливні картки) кількістю 60 000 л, вартістю 31.20 грн за одиницю товару з ПДВ; бензин марки А-95 (талони або паливні картки) - кількістю 12 000 л, вартістю 31.44 грн за одиницю товару з ПДВ; дизельне паливо (талони або паливні картки) - кількістю 312 000 л. вартістю 31,02 грн за одиницю товару з ПДВ.
Талон або паливна картка - є документом встановленого Постачальником зразка та форми, одноразового використання, який посвідчує право Замовника та/або уповноваженого ним користувача на одержання певної кількості та певної марки пального на автозаправній станції (далі - АЗС), зазначеній Постачальником у тендерній пропозиції. Талон або паливна картка має певний ступінь захисту, гарантований Постачальником (п. 1.4. Договору).
Відповідно до п.1.5 Договору право власності на пальне переходить до Замовника в момент передачі талонів або паливних карток Постачальником і може бути реалізоване в будь-який момент на АЗС, визначених Постачальником у тендерній пропозиції, тобто Постачальник зобов'язується забезпечити наявність та передати визначену кількість дизельного палива за першою вимогою Замовника по факту пред'явлення ним талону або паливної картки на певній АЗС.
З моменту переходу до Замовника права власності на дизельне паливо та до моменту його фактичного отримання на АЗС, дизельне паливо перебуває на відповідальному безкоштовному зберіганні в Постачальника (п. 1.6. Договору).
Ціна Договору становить: 11 927 520,00 грн (одинадцять мільйонів дев'ятсот двадцять сім тисячі п'ятсот двадцять гривень 00 копійок) в т. ч. ПДВ (п. 3.1 Договору).
Згідно з п. 4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником після пред'явлення Постачальником рахунка на оплату товару та видаткової накладної на товар. Оплату за товар Замовник здійснює відповідно до п. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника згідно рахунків-фактур, видаткових накладних у строк, що не перевищує 20 робочих днів з моменту поставки товару. Постачання Товару може здійснюватися частинами.
Пунктом 4.2 Договору визначено, що документом, що підтверджує прийом-передачу товару за цим Договором є підписані сторонами видаткові накладні.
Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити Замовнику Товар на умовах DDP (ІНКОТЕРМС 2010р.), місце поставки: Україна, м. Полтава, вул. Коцюбинського, 7 (для талонів); АЗС згідно з Додатком 2 до цього Договору, що є невід'ємною частиною Договору (п. 5.3 Договору, додаток №2).
Відповідно до п.5.4 Договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити товар шляхом здійснення заправки автотранспорту Замовника на АЗС. Заправка автотранспорту на АЗС здійснюється на підставі талонів або паливних карток Постачальника або його партнерів, далі - Талони, встановленого зразка, які є документами суворої звітності. Довіреною особою Замовника для взаємовідносин по даному Договору вважається особа - пред'явник Талонів або паливних карток. Перелік АЗС, на яких буде здійснюватися заправка автотранспорту Замовника, визначений у Додатку №2 до Договору, який є невід'ємною частиною Договору.
Пунктом 5.5 Договору встановлено, що постачальник гарантує заміну невикористаних Замовником Талонів або паливних карток, строк дії яких закінчився, на інші Талони або паливні картки такого ж номіналу та кількості, строк дії яких становить не менше 3 місяців з моменту проведення заміни.
Згідно з пп. 6.1.1, 6.1.2 Договору замовник зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар; приймати поставлений товар згідно з видатковими накладними.
Постачальник зобов'язаний, зокрема, забезпечити поставку товару у строки, встановлені п. 5.2 цього Договору; забезпечити передачу дизельного палива через АЗС Замовнику або уповноваженому ним Користувачу в наступному режимі - безперервно та цілодобово відповідно до кількості та номенклатури дизельного палива, визначеного в пред'явлених талонах або паливних картках, за винятком випадків, коли роботу АЗС припинено в наслідок технічної перерви, технічної аварії або дії форс-мажорних обставин; забезпечити достатню кількість дизельного палива на зазначених АЗС з метою своєчасного та належного виконання своїх обов'язків згідно з Договором; замінити невикористані Замовником Талони або паливні картки, строк дії яких закінчився, на інші Талони або паливні картки такого ж номіналу та кількості, строк дії яких становить не менше 3 місяців з моменту проведення заміни (пп. 6.3.1, 6.3.3, 6.3.5, 6.3.7 Договору);
Відповідно до п.10.1 Договору у разі невиконання або неналежного викання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством та цим Договором.
Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині розрахунків - до повного виконання (п. 10.1 Договору).
До Договору між Сторонами було підписано додаткові угоди, якими внесено зміни щодо загального строку (терміну) поставки (передачі) товару та дії Договору - до 30 квітня 2022 року (додаткова угода №1), збільшено обсяг закупівлі на дизельне паливо - 69 900 л, збільшено ціну на дизельне паливо - 34,12 грн/л, збільшено ціну Договору на 2 384 988.00 (два мільйони триста вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят грн. 00 коп), в т.ч. ПДВ (додаткова угода №2), зменшено обсяг закупівлі на дизельне паливо - 69 900 л, зменшено ціну Договору на 2 384 988,00 (два мільйони триста вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят грн. 00 коп), в т.ч. ПДВ (додаткова угода №3).
03.11.2021 сторонами по справі були підписані:
- видаткова накладна №1074, в якій зазначено про передачу відповідачем як продавцем та прийняття позивачем як покупцем товару - бензину А-92 код УКТЗЕД 2710 12 41 94 у кількості 20 000 л на суму з ПДВ 624 000,00 грн, бензину А-95 код УКТЗЕД 2710 12 45 12 у кількості 6 000 л на суму з ПДВ 188 640,00 грн, дизельного палива УКТЗЕД 2710 19 43 00 у кількості 50 000 л на суму з ПДВ 1 551 000,00 грн;
- видаткова накладна №1075, в якій зазначено про передачу відповідачем як продавцем та прийняття позивачем як покупцем товару - дизельного палива УКТЗЕД 2710 19 43 00 у кількості 40 000 л на суму з ПДВ 1 240 800,00 грн;
- видаткова накладна №1076, в якій зазначено про передачу відповідачем як продавцем та прийняття позивачем як покупцем товару - бензину А-92 код УКТЗЕД 2710 12 41 94 у кількості 40 000 л на суму з ПДВ 1 248 000,00 грн, бензину А-95 код УКТЗЕД 2710 12 45 12 у кількості 6 000 л на суму з ПДВ 188 640,00 грн, дизельного палива УКТЗЕД 2710 19 43 00 у кількості 222 000 л на суму з ПДВ 6 886 440,00 грн.
Крім того, 06.12.2021 року між сторонами підписано видаткову накладну №1351 про передачу талонів на дизельне паливо УКТЗЕД 2710 19 43 00 с/н D1NR056241-D1NR056440, с/н D1NR065381-D1NR071380, с/н D2NR051801- D2NR059800, бензину А-95 код УКТЗЕД 2710 12 45 12 с/н 52NR001841- 52NR002080, с/н 51NR008021- 51NR008040, с/н 51NR021101- 51NR021200, бензину А-92 код УКТЗЕД 2710 12 41 94 с/н 21NR031461- 21NR033460, с/н 22NR004321- 22NR005320, копія якої додана відповідачем.
На підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату №72 від 03.11.2021 позивачем платіжним дорученням №255 від 03.11.2021 було сплачено відповідачу 2 363 640,00 грн з посиланням на оплату за договором №77 від 03.11.2021 та накладну №1074 від 03.11.2021 як на підстави платежу. На підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату №73 від 03.11.2021 позивачем платіжним дорученням №256 від 03.11.2021 було сплачено відповідачу 1 240 800,00 грн з посиланням на оплату за договором №77 від 03.11.2021 та накладну №1075 від 03.11.2021 як на підстави платежу. На підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату №74 від 03.11.2021 позивачем платіжним дорученням №254 від 03.11.2021 було сплачено відповідачу 8 323 080,00 грн з посиланням на оплату за договором №77 від 03.11.2021 та накладну №1076 від 03.11.2021 як на підстави платежу.
Таким чином позивач як замовник (покупець) виконав свої зобов'язання за Договором в повному обсязі та здійснив розрахунок за товар.
Згідно актів звірки неотоварених (не використаних) талонів на пальне, підписаних головними бухгалтерами сторін та скріпленими печатками сторін, обсяг пального, яке знаходиться на зберіганні у відповідача ТОВ «Надежда 1988» по Договору №77 від 03.11.2021 року: 7 730 л бензину А-92 на суму 241 176, 00 грн з ПДВ по акту звірки від 11.08.2022 року, 204 150 л дизельного пального на суму 6 332 733,00 грн. з ПДВ по актам звірки від 08.08.2022 року.
Загальна кількість пального, що знаходиться на зберіганні у відповідача на підставі укладеного Договору №77 від 03.11.2021, за даними позивача на момент пред'явлення даного позову до суду та розгляду справи у суді складає: 7 730 л бензину А-92 на суму 241 176, 00 грн з ПДВ, 204 150 л дизельного пального на суму 6 332 733,00 грн з ПДВ, всього на суму 6 573 909,00 грн.
Листом №502 від 04.08.2022 відповідач повідомив позивача про те, що з 00 год 00 хв. 08 серпня 2022 року паливні талони, які поставлені на виконання умов вищевказаного Договору №77 від 03.11.2021 не будуть отоварюватися через істотну зміну обставин, які Постачальник ТОВ «Надежда 1988» не міг передбачити на момент участі у тендері та укладенні Договору, та на які не може вплинути.
В зазначеному листі відповідач повідомив також про готовність повернути грошові кошти за неотриманий товар по паливним талонам та укласти Додаткову угоду до Договору про зменшення обсягів закупівлі.
На надіслані відповідачу претензії №282 від 17.08.2022 року, №274 від 15.08.2022 року по невідкладному виконанню умов Договору №77 від 03.11.2021 року шляхом постачання палива позивачем отримано відповідь №549 від 17.08.2022 року, якою розглянуто претензію позивача та повідомлено про неможливість постачання залишку бензину А-92 у кількості 7730 л та дизельного палива у кількості 204 150 л та готовність повернення грошових коштів в сумі 6 573 909,00 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо поставки оплаченого позивачем товару, позивач звернувся до суду із даним позовом з вимогою про усунення перешкоди у користуванні та розпорядженні власником Комунальним підприємством «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» своїм майном шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Надежда 1988» повернути пальне, яке знаходиться на відповідальному безкоштовному зберіганні згідно Договору №77 від 03.11.2021 у обсязі: 7 730 л бензину А-92 на суму 241 176,00 грн з ПДВ, 204 150 л дизельного пального на суму 6 332 733,00 грн з ПДВ, всього на загальну суму 6 573 909,00 грн з ПДВ.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту. Так, суд встановив, що однією з умов негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в разі наявності таких відносин здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов'язально-правових способів. Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд усунути перешкоди в користуванні належним йому майном, яке за умовами укладеного між сторонами договору має знаходитися на відповідальному зберіганні відповідача.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Як зазначено в статті 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, спір у даній справі виник з договору поставки, за яким відповідач не повною мірою виконав свої зобов'язання, а саме - не передав позивачу пальне на суму 6 573 909,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).
Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК України).
Пунктом 1.5. Договору передбачено, що право власності на пальне переходить до замовника в момент передачі талонів або паливних карток постачальником і може бути реалізоване в будь-який момент на АЗС, визначених постачальником у тендерній пропозиції, тобто постачальник зобов'язується забезпечити наявність та передати визначену кількість дизельного палива за першою вимогою замовника по факту пред'явлення ним талону або паливної картки на певній АЗС.
Таким чином, умовами договору передбачено, що право власності на пальне у позивача (замовника) виникає до моменту фактичної передачі відповідного товару у володіння позивача в порядку, визначеному пунктом 5.4 Договору (шляхом здійснення заправки автотранспорту замовника на АЗС відповідача).
У пункті 1.6 Договору сторони погодили, що з моменту переходу до замовника права власності на пальне та до моменту його фактичного отримання на АЗС, товар перебуває на відповідальному безкоштовному зберіганні в постачальника.
Отже, укладений між сторонами у даній справі договір має елементи договору зберігання. При цьому договором не передбачено необхідність складання сторонами інших документів (зокрема, акту приймання-передачі) у підтвердження передачі на зберігання відповідачу пального, право власності, на яке було набуте позивачем відповідно до умов договору.
03.11.2021 сторонами по справі були підписані:
- видаткова накладна №1074, в якій зазначено про передачу відповідачем як продавцем та прийняття позивачем як покупцем товару - бензину А-92 код УКТЗЕД 2710 12 41 94 у кількості 20 000 л на суму з ПДВ 624 000,00 грн, бензину А-95 код УКТЗЕД 2710 12 45 12 у кількості 6 000 л на суму з ПДВ 188 640,00 грн, дизельного палива УКТЗЕД 2710 19 43 00 у кількості 50 000 л на суму з ПДВ 1 551 000,00 грн;
- видаткова накладна №1075, в якій зазначено про передачу відповідачем як продавцем та прийняття позивачем як покупцем товару - дизельного палива УКТЗЕД 2710 19 43 00 у кількості 40 000 л на суму з ПДВ 1 240 800,00 грн;
- видаткова накладна №1076, в якій зазначено про передачу відповідачем як продавцем та прийняття позивачем як покупцем товару - бензину А-92 код УКТЗЕД 2710 12 41 94 у кількості 40 000 л на суму з ПДВ 1 248 000,00 грн, бензину А-95 код УКТЗЕД 2710 12 45 12 у кількості 6 000 л на суму з ПДВ 188 640,00 грн, дизельного палива УКТЗЕД 2710 19 43 00 у кількості 222 000 л на суму з ПДВ 6 886 440,00 грн.
Таким чином, вищезазначеними видатковими накладними підтверджується передача, зокрема, бензину А-92 та дизельного палива на відповідальне зберігання.
Як у пункті 1.2 Договору, так і у специфікації визначено, що предметом договору є бензин марки А-92 (талони) кількістю 60 000 л, бензин марки А-95 (талони) - 12 000 л, дизельне паливо (талони) - 312 000 л. Пунктом 5.3 Договору визначено порядок виконання зобов'язань відповідача щодо поставки шляхом передачі талонів.
Згідно з Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України №281/171/578/155 від 20.05.2008, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.2008 №281/171/578/155, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Матеріалами справи підтверджується як фактичне отримання, так і використання позивачем талонів на пальне шляхом здійснення заправки автотранспорту на АЗС відповідача у період до 08.08.2022. Відповідач в ході розгляду справи не заперечував тих обставин, що виконання умов договору здійснювалося ним саме в такий спосіб.
Проте, як було встановлено вище, листом №502 від 04.08.2022 відповідач повідомив позивача про те, що з 00 год. 00 хв. 08 серпня 2022 року паливні талони, які були поставлені позивачу на виконання умов договору №77 від 03.11.2021, не будуть отоварюватися через істотну зміну обставин, які постачальник не міг передбачити на момент участі у тендері та укладенні договору та на які постачальник не може вплинути.
Підписаним сторонами актом звірки не отоварених (не використаних) талонів на пальне станом на 08.08.2022 та 11.08.2022 підтверджується, що на дату укладення актів звірки відповідачем не отоварено талонів по договору №77 від 03.11.2021 на 7730 л бензину А-92 на суму 241 176,00 грн та на 204 150 л дизельного пального на суму 6 332 733 грн, загальною вартістю 6 573 909,00 грн. При цьому в актах звірки зазначено, що звірялась відповідна кількість літрів бензину А-92 та ДП (дизельного палива) саме в талонах.
З огляду на зазначене, доводи відповідача про те, що позивачем не надано до суду неотоварені талони, а тому не доведено належними доказами його право власності на 7730 л бензину А-92 та 204150 л дизельного палива, відхиляються колегією суддів.
Більше того, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначав, що 03.11.2021 Відповідачем передано Позивачу талони по видатковим накладним та рахунки на оплату товару, у цей же день надійшла оплата за товар, ТОВ «Надежда 1988» готове добровільно повернути залишок по Договору №77 від 03.11.2021 у сумі 6 573 909,00 грн. Також у листі вих.№549 від 17.08.2022 відповідач повідомив позивача про неможливість постачання залишку бензину А-92 у кількості 7730 л та дизельного палива у кількості 204 150 л за Договором №77 від 03.11.2021 та готовність повернення грошових коштів в сумі 6 573 909,00 грн.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Те, що відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції не заперечував право власності позивача на 7730 л бензину А-92 та 204150 л дизельного палива, а під час апеляційного провадження посилається на відсутність права власності позивача на зазначений товар, не відповідає доктрині заборони суперечливої поведінки.
Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідні положення містяться також у ч. 7 ст. 193 ГК України. Зазначене кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Умовами укладеного між сторонами договору не передбачено права постачальника на односторонню відмову від зобов'язання.
Згідно зі ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Окрім того, як було встановлено вище, укладений між сторонами договір має елементи договору зберігання. До спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ч.1,2 ст.938, ч. 1 ст.949 ЦК України, відповідно до яких зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання; якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Посилання відповідача на фізичну неможливість зберігання ТОВ «Надежда 1988» пального в об'ємі, про який зазначає позивач, на думку колегії суддів, суперечать вищенаведеним умовам договору та чинного законодавства, згідно з якими у відповідача виникло зобов'язання перед позивачем забезпечити передачу товару через АЗС замовнику або уповноваженому ним користувачу в наступному режимі - безперервно та цілодобово відповідно до кількості та номенклатури товару, визначеного в пред'явлених талонах або паливних картках, за винятком випадків, коли роботу АЗС припинено внаслідок технічної перерви, технічної аварії або дії форс-мажорних обставин.
Доказів на підтвердження припинення роботи АЗС внаслідок технічної перерви, технічної аварії або дії форс-мажорних обставин відповідачем не надано судам першої та апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції також враховує, що умовами договору не передбачено будь-якої індивідуалізації місця зберігання товару, яке має родові ознаки та є замінним майном. Договір також не містить умов щодо здійснення зберігання придбаного позивачем пального у певних сховищах, які б належали саме відповідачу.
Щодо посилання відповідача на неможливість виконання вимоги позивача з повернення пального, то колегія суддів зазначає, що ані припинення відповідачем використання певних АЗС, ані стверджувана відсутність у відповідача відповідного майна у поточний момент не припиняє у розумінні ст. 346 Цивільного кодексу України права власності позивача на придбане пальне та обов'язку відповідача з його повернення за ст. 953 Цивільного кодексу України.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову оскільки позивач в обґрунтування своїх вимог посилається не лише на умови договору, але і на ст.391 ЦК України (відповідно до якої, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном) та просить усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов'язання ТОВ «Надежда 1988» повернути пальне, яке знаходиться на відповідальному безкоштовному зберіганні відповідача згідно з договором №77 від 03.11.2021 в обсязі 7730 л бензину А-92 на суму 241 176,00 грн та 204 150 л дизельного пального на суму 6 332 733 грн, загальною вартістю 6 573 909,00 грн з ПДВ.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога власника майна про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном є негаторним позовом, однією з умов застосування якого має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в разі наявності таких відносин здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов'язально-правових способів.
Водночас суд першої інстанції залишив поза увагою те, що КП «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» у позові використовує і зобов'язально-правові способи, наполягаючи на необхідності виконання відповідачем зобов'язань, що виникли з договору і прямо передбачені його умовами.
Стосовно висновку суду першої інстанції про те, що в даному випадку позивачем обрано неналежний спосіб захисту, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом ст. ст. 4, 5 ГПК України, ст. 15 ЦК України та ст. 20 ГК України можливість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у позивача захищуваного суб'єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного відповідача та належність (адекватність характеру порушення та відповідність вимогам діючого законодавства) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для позивача, унеможливлює задоволення позову.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.
Вищезазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №903/1030/19.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).
Отже, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Зокрема, у пунктах 108-110 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 (914/608/20) зроблено висновки, що обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. Відповідну правову позицію викладено також у постанові Верховного Суду від 11.05.2023 у справі №915/715/16.
Колегія суддів зазначає, що у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.
У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічний висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, у постанові Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №910/11718/22).
Отже, обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19).
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач не передав позивачу бензин та дизельне паливо на суму 6 573 909,00 грн за договором №77 від 03.11.2021. А тому підставою даного позову стало неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору.
Надаючи правову кваліфікацію позовним вимогам у даній справі, виходячи зі змісту правовідносин сторін та норм чинного законодавства, якими вони врегульовані, колегія суддів зазначає, що положення ч. 2 ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як примусове виконання обов'язку в натурі.
Згідно з ч. 5 ст. 226 ГК України у разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.
Зазначений спосіб захисту (примусове виконання обов'язку в натурі) застосовується в зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов'язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов'язку чи уникає його.
Таким чином, право позивача вимагати від свого контрагента виконання конкретних невиконуваних умов договору в натурі (в дійсності) прямо передбачено нормами чинного законодавства.
А саме, позивач як власник речей, визначених родовими ознаками (ч. 2 ст. 186 ЦК України), що передані на зберігання відповідачеві, в силу ч. 1 ст. 949 ЦК України управнений вимагати повернення від зберігача відповідної кількості речей такого самого роду та такої самої якості, що узгоджується із ст. 953 цього Кодексу та фактично опосередковує такий спосіб судового захисту як спонукання до виконання обов'язку в натурі (п.5 ч.2 ст.16 ЦК України).
Оскільки цей спосіб захисту прямо передбачений чинним законодавством для випадку, що має місце у спірних правовідносинах, та спрямований на відновлення бажаного позивачем права власності на приналежне майно, родові ознаки якого дозволяють через замінність забезпечити саме необхідну натуральну (товарну) форму, відсутні підстави заперечувати ефективність обраного способу судового захисту.
Таким чином, змістом позову в даній справі є не саме по собі усунення перешкод у користуванні майном. Вимоги позивача фактично спрямовані на зобов'язання відповідача виконати умови договору щодо повернення пального, яке знаходиться на відповідальному безкоштовному зберіганні відповідача згідно з зазначеним договором. З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту прав (примус відповідача до дій щодо повернення пального, які він має здійснити на виконання зобов'язань за договором та отримання позивачем того, на що він розраховував за наслідком його належного виконання) відповідає правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. Відповідно, задоволення вимоги про зобов'язання повернути пальне призведе до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду.
Зазначене не є виходом за межі позовних вимог або зміною судом предмета позову з огляду на наступне.
За змістом ч.ч.1,3 ст. 162 ГПК України, саме в позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Зокрема, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
У даному випадку у позовній заяві чітко визначені вимоги позивача, який вимагає зобов'язати відповідача повернути пальне, яке знаходиться на відповідальному безкоштовному зберіганні у відповідача згідно Договору №77 від 03.11.2021, а саме: 7 730 л бензину А-92 на суму 241 176,00 грн з ПДВ, 204 150 л дизельного пального на суму 6 332 733,00 грн з ПДВ, всього на загальну суму 6 573 909,00 грн з ПДВ, що відповідає способу захисту, передбаченому ч. 2 ст. 16 ЦК України - примусове виконання обов'язку в натурі.
Та обставина, що у позовній заяві позивач кваліфікує зазначені позовні вимоги також як «усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном», не впливає на правильність вищенаведеного визначення предмету позову та не є зміною заявленого позивачем предмету позову.
З урахуванням викладеного, дотримуючись вищенаведеного принципу «jura novit curia» («суд знає закони»), колегія суддів зазначає, що, незважаючи на додаткове обґрунтування позовних вимог положеннями ст.391 ЦК України (які не підлягають застосуванню в даному випадку), а також на наявність формулювання «усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном» позов у даній справі не є негаторним. За своїм змістом та метою позов спрямований на зобов'язання відповідача виконати його обов'язки згідно з укладеним між сторонами договором, у відповідності до умов договору, вимог п.5 ч.2 ст.16, ч.1 ст.949, ст.953 ЦК України. Таким чином, висновок суду першої інстанції про неправильне обрання позивачем способу захисту порушеного права є необґрунтованим.
Як було встановлено вище, матеріали справи свідчать про те, що спірне майно (пальне) у зазначеній позивачем кількості підлягає поверненню позивачеві згідно з умовами договору.
Однак суд першої інстанції не надав зазначеним обставинам належної правової оцінки, а обмежився тлумаченням ст.391 ЦК України, що призвело до відмови в позові з формальних підстав на що обґрунтовано вказує позивач в апеляційній скарзі. Вказане не відповідає визначеному ч. 1 ст.2 ГПК України завданню господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Частиною 2 зазначеної статті також встановлено, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити, оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області від 01.03.2023 скасувати з огляду на неправильне застосування норм матеріального права (зокрема, норм, які визначають способи захисту порушених прав), а позовні вимоги щодо зобов'язання ТОВ «Надежда 1988» повернути пальне, яке знаходиться на відповідальному безкоштовному зберіганні відповідача згідно з договором №77 від 03.11.2021 в обсязі 7 730 л бензину А-92 на суму 241 176,00 грн з ПДВ, 204 150 л дизельного пального на суму 6 332 733,00 грн з ПДВ, всього на загальну суму 6 573 909,00 грн з ПДВ задовольнити з наведених вище підстав.
Згідно з частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Ураховуючи те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та прийняття нового судового рішення про задоволення позову, тому у відповідності до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному рішення, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі учасникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч.1 ст. 273 ГПК апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 15.11.2023 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 27.07.2023 №3275-ІХ).
Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
На підставі вищевикладеного, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.248 ГПК України.
Керуючись статтею 129, 232, 269, 270, п.2 ч.1 ст. 275, п. 4 ч.1 ст. 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» задовольнити.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 01.03.2023 у справі №917/1113/22 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Надежда 1988» (вул. Зіньківська 19-Б, м. Полтава, Полтавська область, 36009, код ЄДРПОУ 43895048) повернути Комунальному підприємству «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» (вул. Коцюбинського, 7, м.Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 22548359) пальне, яке знаходиться на відповідальному безкоштовному зберіганні згідно з Договором №77 від 03.11.2021 року в обсязі: 7 730 л бензину А-92 на суму 241 176,00 грн з ПДВ, 204 150 л дизельного пального на суму 6 332 733,00 грн з ПДВ, всього на загальну суму 6 573 909,00 грн з ПДВ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Надежда 1988» (вул. Зіньківська, 19-Б, м. Полтава, Полтавська область, 36009, код ЄДРПОУ 43895048) на користь Комунального підприємства «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» (вул. Коцюбинського, 7, м.Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 22548359) 98 608,63 грн судового збору за подання позовної заяви та 147 912,95 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст.ст.286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 25.08.2023.
Головуючий суддя Р.А. Гетьман
Суддя Е.В. Сгара
Суддя О.І. Склярук