Номер провадження: 22-ц/813/4304/23
Справа № 501/5227/21
Головуючий у першій інстанції Петрюченко М.І.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
21.08.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Назарової М.В., Стахової Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Долгової В.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,
на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 29 листопада 2022 року,
за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, стягнення грошової компенсації 1/2 частки вартості майна подружжя,
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, стягнення грошової компенсації 1/2 частки вартості майна подружжя, в обґрунтування якого зазначила, що з листопада 2002 року перебуває у шлюбі з відповідачем.
У період шлюбу подружжям придбано транспортні засобі: автомобіль Citroen Xsara Picasso, автомобіль Peugeot Boxer.
Оскільки вказане майно набуте за час шлюбу, то є спільною власністю подружжя. Однак позивачу стало відомо, що вказані транспортні засоби відчужені на користь третіх осіб, без її згоди, тому вона вважає, що має право на відшкодування частки їх вартості.
Позивач, з урахування заяви про збільшення розміру позовних вимог, просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості транспортних засобів автомобіля Citroen Xsara Picasso, та автомобіля Peugeot Boxer, в загальній вартості 153675 грн та вирішити питання розподілу судових витрат.
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову, в обґрунтування якої зазначила, що у власності відповідача знаходиться частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Вважає, що оскільки відповідачем здійснено відчуження транспортних засобів, які знаходились у спільній сумісній власності подружжя, є ризик відчуження належного відповідачу майна з метою ухилення від виконання майбутнього рішення суду.
ОСОБА_1 просить суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення заборони (арешту) на відчуження будь-яким способом на частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Прутяновою Л.В.
Іллічівський міський суд Одеської області ухвалою від 29.11.2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, стягнення грошової компенсації 1/2 частки вартості майна подружжя відмовив.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 29 листопада 2022 року та постановити нову, якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що існує ризик та реальна загроза відчуження відповідачем належного майна. Скаржник посилається на те, що відповідачем вже відчужено транспортні засоби, що ним не заперечується. Вважає висновок суду першої інстанції про можливе порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не обґрунтованим.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.01.2023 року відкрито провадження у вказаній справі та роз'яснено право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу, проте відзиву не надходило.
Позивач, яка приймала участь у судовому засіданні просила апеляційну скаргу задовольнити.
Представник позивача, який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та її представника, відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову. Так, позов забезпечується шляхом: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
В п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 роз'яснено про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 дійшла висновку, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, доведеності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду чи утруднення ефективного захисту прав позивача в разі невжиття таких заходів.
Колегія суддів вважає, що розглядаючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції належним чином оцінив обґрунтованість доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, врахував зазначені положення закону, та дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем не надано доказів та не зазначено обґрунтованих підстав, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Звертаючись з заявою про забезпечення позову позивач зазначила, що між сторонами існує спір щодо поділу спільного майна подружжя, а саме транспортних засобів, які відповідачем відчуженні без її згоди. Вважає, що оскільки відповідачем здійснено відчуження транспортних засобів, які знаходились у спільній сумісній власності подружжя, є ризик відчуження належної відповідачу на праві власності частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак, ОСОБА_3 до заяви про забезпечення позову не надано жодного доказу на підтвердження наявності обґрунтованих підстав вважати, що відповідач має намір здійснити відчуження належного йому на праві власності майна.
До заяви про забезпечення позову позивачем додано лише інформаційну довідку № 292952510 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, яка сформована 28.12.2021 року.
Зазначеною довідкою підтверджується, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по частині.
Апеляційний суд зазначає, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Проте заява про забезпечення позову не містить таких обґрунтувань.
Доводи апеляційної скарги щодо наявності ризиків відчуження майна, з урахуванням відчуження відповідачем транспортних засобів, апеляційний суд вважає недостатньо обґрунтованими для застосування заходів забезпечення позову, оскільки достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.
З позовом ОСОБА_1 звернулась до суду у грудні 2021 року, заяву про забезпечення позову подала у листопаді 2022 року, тобто майже через рік після звернення до суду з відповідним позовом. Колегія суддів бере до уваги, що відповідач, належним чином повідомлений про подання позивачем позову будь-яких дій щодо відчуження належного йому майна з часу подання позовної заяви не вчинив, зокрема іншого позивачем не доведено.
Жодних доказів або доводів, що майно, яке належить відповідачу на праві приватної спільної часткової власності, як після пред'явлення позову до нього, так і на момент апеляційного перегляду, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, заявником не надано.
Тому посилання в заяві про забезпечення позову на те, що відповідач може прийняти заходи щодо відчуження майна без надання відповідних доказів є лише припущенням заявника, яке не свідчить про вчинення дій, з часу звернення до суду з позовною заявою, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання, тому не може бути підставою для застосування заходів забезпечення позову, оскільки у зворотньому випадку призведе до безпідставного обмеження права власності ОСОБА_2 .
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки вона постановлена з дотриманням вимог закону.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись, ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 29 листопада 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 25 серпня 2023 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судд Н.В. Стахова
М.В. Назарова