Житомирський апеляційний суд
Справа №279/1409/23 Головуючий у 1-й інст. Волкова Н.Я.
Категорія 44 Доповідач Трояновська Г. С.
24 серпня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів: Павицької Т.М., Галацевич О.М.
з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №279/1409/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої бездіяльністю органу державної влади,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 15 червня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Волкової Н.Я. у м. Коростені,
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом та просив стягнути на свою користь з Управління соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області моральну шкоду в розмірі 2 037 950 грн.
В обгрунтування позовних вимог вказав, що неодноразово звертався із заявами до Управління соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації про надання роз'яснень стосовно порядку виплати невиплаченої суми соціальної виплати, на яку особи мають право відповідно до ст.1227 ЦК України, а саме, житлової субсидії, яка належала спадкодавцю, але не була нею одержана за життя та не була передана членам її сім'ї у зв'язку з їх відсутністю та ввійшла до складу спадщини із зазначенням переліку документів необхідних для подання Управлінню соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації, проте належних роз'яснень у повній відповідності до вимог чинного законодавства не отримав. Вказав, що у зв'язку із порушенням його прав, звернувся із відповідним позовом до суду. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року задоволено його скаргу до Управління соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації по справі № 240/19649/22 та визнано протиправною бездіяльність Управління соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації.
Позивач вказав, що протиправними діями відповідача йому завдано моральної шкоди у зв'язку із чим він змушений був звертатися за медичною допомогою. Також змінився його звичний спосіб життя, оскільки значну кількість часу він повинен витрачати на прийоми і консультації у лікарів, амбулаторне лікування, лабораторні і діагностичні обстеження, прийом лікарських засобів, захист своїх інтересів як перед відповідачем, так і перед судом; порушені нормальні життєві зв'язки через неможливість продовження активного громадського життя в поєднанні з посиленням тяжкості його страждань. Виходячи із наведеного, просив задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 15 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове судове рішення по суті заявлених позовних вимог. На думку ОСОБА_1 , рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Позивач вказує, що протиправність і винність відповідача доведена судовим рішенням, а тому ця обставина не підлягає доказуванню. Наголошує, що суд не надав належну оцінку поданим доказам. Решта доводів апеляційної скарги зводяться до мотивів позову.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 08.08.2022 ОСОБА_1 звернувся до Управління соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області із клопотанням повідомити перелік документів необхідних для подання на спадкування 1/2 частки житлової субсидії, яка увійшла до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 згідно рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22.09.2021року.
Про результати розгляду такого звернення (клопотання) Відповідач повідомив Позивача листом від 26.08.2022, в якому роз'яснено, що відповідно до пункту 3 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 р. № 807), надалі - Положення № 848, житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою вразливим споживачам житлово-комунальних послуг - мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком, витрати на комунальні послуги, витрати на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива в такому будинку. Суми призначеної, але не виплаченої у зв'язку із смертю одержувача житлової субсидії виплачуються одному із членів домогосподарства, з урахуванням яких призначалася субсидія, за письмовим зверненням такої особи, поданим протягом трьох місяців після смерті одержувача.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року визнано протиправною бездіяльність Управління соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 08.08.2022. Зобов'язано Управління соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області (вул.І.Франка,5 м. Коростень, Житомирська область, 11500, ЄДРПОУ 03192690) розглянути звернення від 08.08.2022року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 26.09.2012року Богунським РВ у м. Житомирі УДМС України в Житомирській області) відповідно до вимог чинного законодавства та із врахуванням висновків суду.
Адміністративний суд вказав, що відповідач не врахував, що позивач для отримання спірної частини житлової субсидії звертався не як член домогосподарства, з урахуванням якого призначалася така субсидія, а як спадкоємець і переліку документів, необхідних для виплати сум коштів позивачу, як спадкоємцю, лист відповідача від 26.08.2022 не містить.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 вказав, що незаконними діями відповідача, які встановлені зазначеним рішенням суду, йому завдано моральну шкоду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не надано доказів того, що наявні в нього захворювання та погіршення стану здоров'я було викликано безпосередньо діями відповідача, що дії відповідача призвели до зміни звичного способу життя, порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя в поєднанні з посиленням тяжкості його страждань. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які свідчили б про завдання йому відповідачем моральної шкоди, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Так, відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов'язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.
Статтею 56 Конституції України закріплено право особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.
Відповідно до частини першої та другої ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Статтею 1174 цього ж Кодексу передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів, визначені ст.1173 ЦК України.
За приписами пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з п.5 вказаної вище постанови Пленуму обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі №216/3521/16-ц (провадження №14-714цс19) зроблено висновок, що, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому, як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Разом з тим, позивач повинен довести факт заподіяння йому моральної шкоди.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.
Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі №686/13212/19 (провадження №61-21982св19).
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, у справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на ту обставину, що протиправність дій відповідача встановлена рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23.12.2022.
Проте, колегія апеляційного суду звертає увагу, що сам лише факт ухвалення цього рішення не може бути самостійною та достатньою підставою стверджувати про спричинення позивачеві моральної шкоди, не звільняє його від обов'язку надати докази на підтвердження наявності всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, яке є підставою для відшкодування моральної шкоди.
Відтак, сам по собі факт, що визнано протиправними дії відповідача щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 08.08.2022 не свідчить про наявність заподіяння шкоди позивачу.
Подібні висновки містяться зокрема, в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року в справі №243/5118/19 (провадження №61-213св20), від 12 квітня 2019 року в справі №686/10651/18 (провадження №61-305св19), від 25 листопада 2019 року в справі №686/22462/18 (провадження №17648св19), від 31 липня 2019 року в справі №686/22133/18 (провадження №10591св19), від 06 вересня 2021 року в справі №296/3139/20 (провадження №61-1086св21).
Також, апеляційний суд звертає увагу, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду, визнавши протиправними дії відповідача щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 08.08.2022, зобов'язано Управління соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області розглянути звернення від 08.08.2022 ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства та із врахуванням висновків суду.
Отже, цим судовим рішенням були відновлені порушені права позивача у відповідності до вимог законодавства. Будь-яких інших обставин, зокрема, щодо заподіяння шкоди позивачу, причинного зв'язку між такою шкодою та бездіяльністю відповідача не встановлено.
Задовольняючи адміністративний позов ОСОБА_1 , суд констатував факт порушення відповідачем вимог законодавства при розгляді звернення позивача. При цьому, враховуючи характер спірних правовідносин, вина заподіювача шкоди презюмується. Разом з тим, вказаних обставин недостатньо для відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач зобов'язаний довести настання негативних наслідків у вигляді такої шкоди, її розмір та причинний зв'язок.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції правильно вважав, що позивач не довів суду належними і допустимими доказами, що є його обов'язком відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, того факту, що відповідачем заподіяно йому моральних страждань або втрат немайнового характеру. Зазначений висновок ґрунтується на оцінці встановлених обставин справи та наданих сторонами доказів, яка здійснена судом з дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства.
Посилання в апеляційній скарзі на постанови Верховного Суду не заслуговують на увагу, оскільки правовідносини у вказаних постановах є відмінними.
Посилання ОСОБА_1 на те, що діями відповідача заподіяно шкоди його здоров'ю не є доведеними в контексті положень ст.ст.77,78 ЦПК України щодо належності та допустимості доказів, оскільки численні медичні дослідження та лікарські заключення, додані до матеріалів справи, не підтверджують наявності причинного зв'язку між діями відповідача та настанням негативних наслідків для позивача у вигляді втрати здоров'я.
Додане до апеляційного суду клопотання позивача щодо врахування інформації про виконавче провадження щодо виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року апеляційним судом не може бути враховано, оскільки виходить за межі розгляду цієї справи.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.
Підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 390-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 15 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і з цього дня може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Судді