Провадження № 11-кп/803/3036/23 Справа № 205/7798/23 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1
21 серпня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2023 року у кримінальному провадженні № 12023041030001272 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, українця, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, утриманців не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 22 червня 2023 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 309 КК України до обмеження волі строком 1 рік. На підставі ст.. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку 1 рік
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_5
захисника ОСОБА_4
За ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2023 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 календарних днів, а саме до 05 жовтня 2023 року включно з визначенням застави в розмірі розмірі 200 (двохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 517 800 гривень.
Судом першої інстанції встановлено, що продовжують існувати визначені ст. 177 КПК України ризики, зокрема, переховування від суду; незаконно впливу на свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується. При цьому інші, більш м'які запобіжні заходи, на думку суду, не спроможні забезпечити належне виконання ОСОБА_5 процесуальних обов'язків обвинуваченого у кримінальному провадженні.
В апеляції:
- захисник ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 .
В обґрунтування вказує, що у даному кримінальному провадженні не доведені існування визначених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків. Вказує, що єдиною підставою з огляду на яку був зроблений висновок про наявність ризиків, це тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 .
Зазначає, що ОСОБА_5 жодного разу не вчиняв дій, які б свідчили про його намір переховуватися від суду, оскільки він має постійне місце проживання у м. Дніпро, де характеризується виключно позитивно, має міцні соціальні зв'язки,
Захисник також вказує на відсутність ризику знищення, сховування або спотворення будь-яких із речей чи документів, оскільки досудове розслідування завершене, та всі речі та документи зберігаються у місці, визначеному обвинуваченням.
Окрім цього захисник вказує на відсутність ризиків незаконного впливу на свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується.
Заслухавши обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
Так, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 були належним чином враховані обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та зроблений обґрунтований висновок про існування обставин, які виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою.
При продовженні строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою також враховані об'єктивні причин, які не дозволяють закінчити судовий розгляд з ухваленням вироку до спливу строку тримання обвинуваченого під вартою, а також продовження існування ризиків переховування від суду, незаконно впливу на свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується.
Такий висновок є законним та обґрунтованим, оскільки враховуючи характер та тяжкість покарання, що кореспондується з характером суспільного інтересу, даних про обвинуваченого, іншими обставинами у їх сукупності, дає підстави вважати, що продовжують існувати вказані вище ризики.
Так, ОСОБА_5 раніше судимий за кримінальне правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, офіційно не працевлаштований, не має законного джерела доходів, неодружений, на утриманні малолітніх дітей не має, обвинувачується у вчиненні в тому числі особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, йому відомі повні анкетні данні свідків, їх місце проживання та їх місце роботи, що в сукупності дає підстави вважати, що обвинувачений усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує, в разі визнання винуватим, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, апеляційний суд враховує введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Таким чином, ризик незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні підтверджується тим, що судовий розгляд кримінального провадження триває, а тому обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи на волі може здійснювати на них незаконний вплив, з метою зміни їх показів.
Обговорюючи питання про можливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання ОСОБА_5 під вартою, колегія суддів вважає, що встановлені щодо цього обвинуваченого ризики з числа передбачених ст. 177 КПК України, є виключно вагомими та попередження їх можливе лише за умови ізоляції обвинуваченого ОСОБА_5 від суспільства.
Таким чином, продовження існування зазначених вище ризиків у їх сукупності, виправдовують подальше перебування обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, що відповідає, і є співрозмірним тяжкості і характеру діянь, які інкримінуються останньому, та більш м'які запобіжні заходи, як на це вказує захисник, не забезпечать належної його процесуальної поведінки, а тому продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є найбільш прийнятним за наявних умов.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Отже обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави, є таким, що в повній мірі відповідає наведеним вище нормам закону, правовим позиціям Європейського Суду з прав людини та обставинам цього кримінального провадження і на даному етапі кримінального провадження зможе запобігти визначеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Визначення обвинуваченому ОСОБА_5 застави в сумі 517 800 гривень в повній мірі відповідає нормам кримінального процесуального закону та фактичним обставинам кримінального провадження і є достатнім та необхідним для запобігання визначених судом ризиків та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченого, не вбачається, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання перешкоджати встановленню істини у провадженні.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає ухвалу суду першої інстанції законною, обґрунтованою, вмотивованою, підстави для її скасування відсутні, тому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2023 року у кримінальному провадженні № 12023041030001272 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3