Провадження № 11-кп/803/2599/23 Справа № 175/1887/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
21 серпня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_5 , - адвоката ОСОБА_6 та прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2023 року у кримінальному провадженні № 12019040000001070, щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Дніпропетровську, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, зареєстрованого за фактичного проживаючого адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_8
прокурора ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
потерпілої ОСОБА_9
За вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2023 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та піддано кримінальному покаранню у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Судом вирішено питання цивільного позову, долі речових доказів та судових витрат.
Цим вироком ОСОБА_5 визнаний винною у тому, що 28 грудня 2019 року, приблизно о 16 годині 25 хвилин, він, маючи посвідчення водія НОМЕР_1 від 26.04.1997, та керуючи технічно справним автомобілем «ГАЗ 3110 ЗНГ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 24.12.2013 належить ОСОБА_10 , здійснював рух в темний час доби, по мокрому асфальтобетонному покритті, в крайній лівій смузі проїзної частини автодороги М-04 «Знам'янка - Луганськ - Ізварине» (на м. Волгоград через м. Дніпро, Донецьк), яка має дві смуги руху одного напрямку, через м.Підгородне Дніпровського району Дніпропетровської області, з боку м. Павлоград у напрямку м. Дніпро.
Під час руху по проїзній частині автодороги М-04 «Знам'янка - Луганськ - Ізварине» (на м. Волгоград через м. Дніпро, Донецьк), через м. Підгородне Дніпровського району Дніпропетровської області, водій ОСОБА_5 , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного відповідною дорожньою розміткою 1.14.3 «зебра», розділу № 34 «Дорожня розмітка» та відповідними дорожніми знаками 5.35.1 та 5.35.2 «Пішохідний перехід» розділу № 33 «Дорожні знаки» Правил дорожнього руху України, який знаходився за напрямком його руху, на 224-му км + 200 м зазначеної автодороги, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, проявляючи злочинну недбалість, коли повинен був та міг передбачити можливість настання суспільно небезпечних наслідків, перевищуючи дозволену швидкість руху на даній ділянці дороги населеного пункту м. Підгородне, яка встановлена не більше 40 км/год., слідуючи зі швидкістю 50 км/год., не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян, маючи об'єктивну можливість виявити на вищезазначеному нерегульованому пішохідному переході пішохода ОСОБА_11 , не зменшив своєчасно швидкості руху керованого ним автомобіля «ГАЗ 3110 ЗНГ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу ОСОБА_11 , тим самим створивши останньому небезпеку для руху, внаслідок чого приблизно о 16 годині 25 хвилин 28 грудня 2019 року на 224-му км + 200 м автодороги М-04 «Знам'янка - Луганськ Ізварине» (на м. Волгоград через мм. Дніпро, Донецьк) в м. Підгородне Дніпровського району Дніпропетровської області, в крайній лівій смузі для руху у напрямку м. Дніпро, правою передньою частиною керованого ним автомобіля «ГАЗ 3110 ЗНГ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , допустив наїзд на пішохода ОСОБА_11 , який перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, перетинав проїзну частину автодороги М-04 «Знам'янка - Луганськ - Ізварине» (на м. Волгоград через м. Дніпро, Донецьк), зліва направо відносно напрямку руху автомобіля «ГАЗ 3110 ЗНГ», по нерегульованому пішохідному переходу.
Своїми діями ОСОБА_5 грубо порушив вимоги п.п. 1.3., 1.5., 2.3. б),12.9. б), дорожнього знаку 3.29 та п 18.1. Правил дорожнього руху України, де зазначено:
п. 1.3. «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху України, а також бути взаємно ввічливими»;
п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ поліції, власника дороги або уповноважений ним орган»;
п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) «бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
п. 12.9. «Водієві забороняється:
б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил»;
Дорожній знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості». Забороняється рух зі швидкістю, що перевищує значення на знакові.
п. 18.1. «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».
Порушення водієм ОСОБА_5 вимог п. 18.1. Правил дорожнього руху України знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди - наїздом на пішохода.
Таким чином, невиконання водієм ОСОБА_5 п. 18.1. Правил дорожнього руху України, призвело до настання даної дорожньо- транспортної пригоди, внаслідок якої пішоходу ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спричинені тілесні ушкодження у вигляді: забитої рани на лобі, садна зі слідами ковзання у направленні зверху до низу, зліва направо на правій половині голови та правій щоці; садна на потилиці зліва; крововиливів у м'які покриви голови більш праворуч; забою головного мозку (крововиливи під м'яку мозкову оболонку справа у тім'яній ділянці та в ділянці мозочка, крововиливи у шлуночки та речовину головного мозку); відкритого перелому зі зміщенням уламків по довжині лівої плечової кістки; перелому хребта на рівні VI-VII грудних хребців; забою внутрішніх органів (розрив правої легені із 2000 мл крові у плевральній порожнині, крововилив у прикореневу ділянку легень, середостіння, біля ниркову клітковину, розрив печінки з 400 мл рідкої крові у черевній порожнині, за очеревинна гематома ліворуч); перелому лонної та сідничної кісток справа з кишеня подібним відшаруванням шкіри на бічній поверхні тазу справа; багато скалкових переломів кісток обох гомілок на рівні 30 см від підошов, праворуч відкриті переломи; синців та саден на правому лікті, бічній поверхні тулуба і тазу зліва, надколінках; рваних ран на ребрі правої долоні, мізинці та на внутрішній поверхні правої п'яти.
Зазначені тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться у прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_11 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 о 09 годині 00 хвилин у КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» за адресою: м. Дніпро, площа Соборна, 14.
Дії ОСОБА_5 кваліфіковані судом за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
В апеляції:
- захисник просить вирок суду скасувати через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що при ухваленні вироку суду першої інстанції не взяв до уваги те, що під час досудового та судового розгляду справи обвинувачений ОСОБА_5 багаторазово пожалкував про скоєне, навчений та покараний наріканнями оточуючих людей, у скоєному проявив щиросердечне каяття.
Також вказує, що обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненому злочині визнав повністю, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, самостійно зателефонував до поліції та розповів про вчинене ним кримінальне правопорушення.
Окрім цього захисник зазначає, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягався, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, на його утриманні знаходиться непрацездатна мати, яка потребує його догляду та також батько, який практично нічого не бачить.
Захисник окрім цього зазначає, що ОСОБА_5 відшкодував потерпілій матеріальну та моральну шкоду на суму 69 000 гривень, добровільно відшкодував збитки, пов'язані із похованням загиблого в розмірі 29 000 гривень.
- прокурор просить вирок суду скасувати в частині призначення покарання у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі із застосуванням додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 року. В іншій частині просить вирок суду залишити без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом не враховано тяжкість наслідків скоєння злочину, а також те, що дорожньо-транспортна подія відбулась на нерегульованому пішохідному переході, по якому рухався потерпілий, та той факт, що ОСОБА_5 рухався із перевищенням допустимої швидкості руху та не вжив заходів для зменшення швидкості руху.
Також прокурор вказує, що суд не врахував позицію потерпілої, яка погодилась із мірою покарання, яку просив прокурор, тобто призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення років строком на 5 років.
Заслухавши обвинуваченого та його захисника, які підтримали вимоги апеляційної скарги захисника, просили її задовольнити, заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, думку прокурора та потерпілої, які просили задовольнити апеляцію прокурора, перевіривши доводи, які викладені в апеляціях, колегія суддів дійшла до наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки висновки суду стосовно доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність правової кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України, в апеляціях сторони захисту та прокурора не оспорюються, інші учасники кримінального провадження апеляційних скарг не подавали, то вказані обставини судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Доводи апеляційної скарги як захисника щодо необхідності пом'якшення покарання та призначення ОСОБА_5 більш м'якого покарання, так і доводи прокурора щодо призначення обвинуваченому більш суворого покарання, збільшивши його два роки позбавлення волі, не є слушними.
Відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд першої інстанції дотримався наведених вище вимог закону та врахував особу обвинуваченого, який вчинив кримінальне правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України яке є злочином, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не знаходиться, має задовільну характеристику за місцем мешкання, відношення до скоєного, а саме часткове відшкодування потерпілій витрат, обставини справи.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнав визнання вини та щире каяття. Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , судом не встановлено.
Судом першої інстанції також об'єктивно було прийнято до уваги поведінку загиблого, який знаходився у стані сильного сп'яніння, та призначено покаранням необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі строком на 3 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, тобто в межах, встановлених санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.
З таким видом і розміром призначеного судом першої інстанції покарання обвинуваченому ОСОБА_5 погоджується і колегія суддів, оскільки саме таке покарання є достатнім для досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Що стосується посилання захисника на те, що обвинувачений ОСОБА_5 багаторазово пожалкував про скоєне, проявив щиросердечне каяття, вину у вчиненому злочині визнав повністю, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, відшкодував потерпілій матеріальну та моральну шкоду на суму 69 000 гривень, добровільно відшкодував збитки, пов'язані із похованням загиблого в розмірі 29 000 гривень, то ці обставини були враховані судом першої інстанції та їм була надана відповідна оцінка при призначенні розміру та виду покарання.
За загалом вище наведеного, підстав для застосування до обвинуваченого положень ст. 69, 75 КК України, колегія суддів не знаходить.
Доводи прокурора щодо збільшення розміру покарання, призначеного обвинуваченому ОСОБА_5 на 2 роки позбавлення волі з посиланням на тяжкість злочину, не є прийнятними та переконливими, так як згідно наведеного вище, суд першої інстанції зазначені прокурором обставини також врахував при призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання.
Таким чином, при ухваленні вироку були враховані усі обставини, на які посилаються захисник та прокурор в своїх апеляціях та призначено покарання обвинуваченому ОСОБА_5 в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, яке хоча і є наближеним до мінімального, проте зважаючи на обставини кримінального провадження та наявність обставин, які пом'якшують покарання, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Колегія суддів, також зважає на дотримання судом першої інстанції при призначенні покарання практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої, складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (справа «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року). Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 року).
З врахуванням наведеного, призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_5 судом першої інстанції відповідає принципу індивідуалізації, пропорційності і справедливості, а тому підстав як для пом'якшення покарання, так і для призначення обвинуваченому більш суворого покарання, як на це вказує прокурор, колегія суддів не вбачає.
З огляду на вище наведене, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_5 , - без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -.
Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_5 , - адвоката ОСОБА_6 та прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2023 року у кримінальному провадженні № 12019040000001070, щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - у той же строк з моменту вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4