Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/1615/21
Провадження № 2/553/80/2023
Іменем України
25.08.2023м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді: Тимчука Р.І.,
за участю секретаря: Ковпак А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільського ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про зняття арешту з коштів боржника, -
23.06.2021 року до Ленінського районного суду м. Полтави надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Подільського ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про зняття арешту з коштів боржника. Позивач просив скасувати постанову державного виконавця Подільського ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Масич С.І. про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 09.09.2014, обтяження 9237794.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 29.06.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного.
23.06.2021 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Чистик І.О.
03.08.2021 відповідно до розпорядження № 90 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ справу 03.08.2021 передано судді Тимчуку Р.І. з огляду на те, що суддя Чистик І.О. перебуває у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 09.08.2021 року позовну заяву залишено без руху, надано строк на усунення недоліків. 18.08.2021 року вказані в ухвалі недоліки усунуто, надано квитанцію про сплату судового збору.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 19.08.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного.
17.09.2021 та 21.09.2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника Подільського ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), в якому представник вказав, що просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що у ході проведення виконавчих дій, керуючись п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) 31.03.2015 державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження та разом із оригіналом виконавчого документа та відповідними матеріалами виконавчого провадження направлено за належністю до Охтирського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Сумській області (назва відділу на момент виникнення правовідносин). Закінчення виконавчого провадження згідно п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачало зняття арешту з майна боржника. По вищевказаному виконавчому провадженні надати більш детальну інформацію неможливо оскільки, згідно вимог п. 9.9. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України в редакції від 28.07.2010, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 роки та згідно акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення дане виконавче провадження знищено. Таким чином, на момент завершення виконавчого провадження за вищевказаної підстави та у відповідності до чинного законодавства України відсутні правові підстави для зняття арешту з майна боржника.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 17.09.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Від позивача та представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без їх участі.
Дослідивши матеріали справи, суд проходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що у період із 09.09.2014 по 31.03.2015 у Подільському ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на виконанні перебувало виконавче провадження № 44673176, з виконання виконавчого листа № 2/554/2328/2013 від 28.11.2013, виданого Ленінським районним судом м. Полтави, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» заборгованості у розмірі 38410,32 грн. Згідно сформованої Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта встановлено, що в межах ВП № 44673176 головним державним виконавцем Масич С.Л. зареєстровано обтяження: 9237794 (опис предмета обтяження: все нерухоме майно).
У ході проведення виконавчих дій, керуючись п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) 31.03.2015 державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження та разом із оригіналом виконавчого документа та відповідними матеріалами виконавчого провадження направлено за належністю до Охтирського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Сумській області (назва відділу на момент виникнення правовідносин). Закінчення виконавчого провадження згідно п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачало зняття арешту з майна боржника.
Відповідно до заявлених позовних вимог, предметом спору у цій справі є постанова державного виконавця по виконавчому провадженню № 44673176, яке згідно інформації від Подільського ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) направлено за належністю до Охтирського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Сумській області (назва відділу на момент виникнення правовідносин).
При цьому суд звертає увагу на те, що статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Пред'являючи позов, ОСОБА_1 зазначив відповідачем Подільський ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).
Зміст позовних вимог та аналіз матеріалів справи свідчить, що матеріалами виконавчого провадження направлено за належністю до Охтирського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Сумській області (назва відділу на момент виникнення правовідносин), а позов пред'явлено до Подільського ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц та Верховним Судом в постановах від 06 травня 2019 року у справі № 522/4687/14-ц та від 5 серпня 2020 року у справі № 733/529/17.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Згідно положень ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Таким чином, якщо позивачем буде допущено помилку у визначені відповідача, до якого пред'явлено позов, суд не в змозі вплинути на його позицію щодо притягнення до участі у справі належного відповідача.
Відповідно до вимог чинного процесуального законодавства повноважень для заміни неналежного відповідача з власної ініціативи у суду немає. З аналізу вищевказаних норм права вбачається, що діючим законодавством саме на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.
У разі пред'явлення позову до неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів або замінювати первісного відповідача на належного, а зобов'язаний вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Оскільки позивач у строки, встановлені ст. 51 ЦПК України, із заявою про заміну первісного відповідача на належного відповідача до суду не звернувся, а нормами ЦПК не передбачено можливості заміни відповідача за ініціативою суду, то зазначене унеможливлює правильне вирішення спору по суті і є самостійною підставою для відмови у позові.
У зв'язку з наведеним, без залучення до участі у справі належного відповідача, суд не вправі робити висновки щодо обґрунтованості позовних вимог.
Встановивши, що у даній справі позов заявлено до неналежного відповідача, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Подільського ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про зняття арешту з коштів боржника, що не позбавляє позивача права звернутися до суду з аналогічним позовом, але до належного відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 4-6, 76-81, 83, 258-259, 268, 273, 354-356 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Подільського ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про зняття арешту з коштів боржника - відмовити в повному обсязі.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиР. І. Тимчук