Справа № 536/774/22
Провадження № 2/536/80/23
08 серпня 2023 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючої судді Клименко С.М.
за участі секретаря судового засідання Марченко О.М.
позивача прокурора Кременчуцької окружної прокуратури Шайдук В.В.
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в залі судових засідань в місті Кременчуці справу за позовом заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальне некомерційне медичне підприємство «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення
В липні 2022 року заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальне некомерційне медичне підприємство «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення, де просив стягнути з ОСОБА_1 до місцевого бюджету міста Кременчука понесені КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» витрати в сумі 31 349,42 грн. на лікування потерпілої ОСОБА_2 , судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, що відповідачка ОСОБА_1 згідно ухвали Автозаводського районного суду м.Кременчука від 19.05.2022 звільнена від кримінальної відповідальності у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України в зв'язку з примиренням з потерпілою, яка знаходилась на стаціонарному лікуванні в КНМП «ЛІЛ «Кременчуцька» у період з 03.12.2021 по 24.12.2021 і на її лікування були витрачені кошти в сумі 31 349,42 грн.
Прокурор вказує, що необхідність звернутися до суду у нього виникла в зв'язку з несплатою витрачених закладом охорони здоров'я коштів на стаціонарне лікування потерпілої від злочину.
Вважає, що Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області і КНМП «ЛІЛ «Кременчуцька» не використовує надані їй повноваження щодо стягнення витрат у судовому порядку, а тому є підстави для звернення прокурора до суду з таким позовом.
Засновником КНМП «ЛІЛ «Кременчуцька» є Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, а джерелом формування ресурсів медичного закладу є кошти державного та місцевого бюджетів.
Зазначає, що саме на Кременчуцьку міську раду Кременчуцького району Полтавської області покладено обов'язок захищати інтереси Комунального некомерційного медичного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» у правовідносинах щодо відшкодування коштів на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.
Прокурор також стверджує, що Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області та Комунальним некомерційним медичним підприємством «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» допущено бездіяльність щодо відшкодування шкоди за лікування потерпілої від злочину.
Керуючись положеннями ч.4 ст.33 Закону України «Про прокуратуру» Кременчуцьку міську раду Кременчуцького району Полтавської області та Комунальне некомерційне медичне підприємство «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» повідомлено листом про звернення прокурора до суду з цим позовом та підстави для представництва ними не оскаржувались.
В судовому засіданні прокурор позов підтримала та просила задовольнити, про обставини та підстави якого пояснила так, як це викладено в заяві.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнала та просила в його задоволенні відмовити посилаючись на обставини та підстави викладені нею в відзиві на позов, вважає його незаконним та необґрунтованим.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З огляду на викладене, суд розглянув справу в межах позовних вимог та за наявними в ній доказами, які надані сторонами.
Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Сторони та інші учасники справи подають документи у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч.1,2 ст.83 ЦПК України).
Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (частина 6 статті 82 ЦПК України).
Установлено, що ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 19.05.2022 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ч.1 ст.286 КК України у зв'язку з примиренням з потерпілою, яка набрала законної сили 26.05.2022 та в якій вказується, що 03 грудня 2021 року приблизно о 17 год.40 хв. в темний час доби ОСОБА_3 керуючи автомобілем ВАЗ 217130 державний номер НОМЕР_1 та рухаючись по вул.Харківській в м.Кременчуці, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу на якому перебувала пішохід ОСОБА_2 порушуючи вимоги п.18.1 Правил дорожнього руху України, де вказано, що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, не надала дорогу пішоходу ОСОБА_2 що переходила проїзджу частину по нерегульованому пішохідному перехресті та допустила наїзд на неї передньою частиною керованого нею автомобіля, внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забитих ран на голові в лобній ділянці, параорбітальної гематоми зліва, закритого черезвертлювогово уламкового перелому лівого стегна з відривом малого вертлюга, закритого уламкового перелома летерального виростка правої великогомілкової кістки, які відносяться за ступенем тяжкості до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров'я.
Отже, внаслідок винних дій відповідача ОСОБА_1 потерпіла ОСОБА_2 отримала вказані тілесні ушкодження та згідно довідки Комунального некомерційного медичного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» від 09.03.2022 знаходилась на стаціонарному лікуванні в травматичному відділенні з 03.12.2021 по 24.12.2021 та на її лікуванні лікарня витратила кошти в сумі 31349,42 грн.
Звертаючись до суду з цим позовом в інтересах Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області прокурор по суті стверджує, що Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області допущено бездіяльність, яка полягає у незвернені до суду з позовом до відповідача про відшкодування витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілої від злочину, в тому він звертається до суду з позовом в інтересах держави.
Прокурор попередньо звертався до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та вимагав у неї вжити заходів спрямованих на відшкодування шкоди, однак такі заходи здійснено не було. Прокурор також до звернення до суду повідомив про це Кременчуцьку міську раду Кременчуцького району Полтавської області, а вона у свою чергу й інші заінтересовані особи не оскаржували підстави представництва, відповідно наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.
Згідно положень ч.1,3 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.
За змістом Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року N 545, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003(у) або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.
Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.
Визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора.
У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.
Стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного державного бюджету (Республіки Крим, місцевого чи регіонального самоврядування), або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 року N 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» звернуто увагу судів на те, що відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв'язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікуванні.
За загальним правилом для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи. Неправомірною поведінкою можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина завдавача шкоди.
Матеріалами цієї справи містять фактичні дані, які підтверджують той факт, що внаслідок неправомірного, винного діяння відповідача ОСОБА_1 , потерпіла ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження та у зв'язку із цим перебувала на лікуванні в Комунальному некомерційному медичного підприємстві «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька». Строк лікування становив двадцять один день, а саме: з 03 грудня 2021 року по 21 грудня 2021 року. Загальна вартість лікування за цей період становить 31 349,42 грн. Дії відповідача та перебування потерпілої на лікуванні в медичному закладі є в безпосередньому причинному зв'язку, а відповідно в сукупності всі елементи складу, що дає підстави для відшкодування шкоди.
Як слідує із Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Комунальне некомерційне медичне підприємство «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» є юридичною особою публічного права, здійснює некомерційну діяльність лікарняних закладів, самостійно організовує надання медичних послуг за цінами (тарифами), що визначаються в порядку, встановленому законодавством, засновником якого є Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області. Підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями Засновника. Засновник не несе відповідальності за зобов'язаннями підприємства. Підприємство має право виступати позивачем, відповідачем, третьою стороною у судах різних інстанцій.
Аналізуючи зазначені норми права та встановлені в судовому засіданні обставини можливо вважати, що право на позов про відшкодування витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення виникає саме у закладу охорони здоров'я, який здійснював лікування потерпілого від кримінального правопорушення. Витрачені внаслідок такого лікування кошти підлягають відшкодування винною особою цьому закладу охорони здоров'я.
При таких встановлених обставинах підтверджених належними, допустимими та достовірними доказами, суд приходить до висновку, що, оскільки право на позов про відшкодування витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення виникло в Комунального некомерційного медичного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька», а не в Кременчуцької міської рада Кременчуцького району Полтавської області, що є виключно його засновником, відповідно її права у цій справі не порушені.
З огляду на викладене, суд дійшов до переконання про необґрунтованість цього позову, тому в його задоволенні відмовляє.
Судовий збір суд вважає за можливе віднести на рахунок держави.
Керуючись ст.13, 81,141, 259,263-265 ЦПК України, суд
Заступнику керівника Кременчуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області в позові до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальне некомерційне медичне підприємство «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення відмовити.
Судовий збір віднести на рахунок держави.
На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
У разі оголошення вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяС. М. Клименко
Повне судове рішення складено 18.08.2023.