24 серпня 2023 р. Справа № 520/25746/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2022, головуючий суддя І інстанції: Білова О.В., м. Харків, повний текст складено 02.06.22 по справі № 520/25746/21
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою (враховуючи уточнення позовних вимог від 30.12.2021) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в якій просить:
- визнати противоправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у здійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 20.07.2016 по 30.09.2019 у зменшеному розмірі;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 20.07.2016 по 30.09.2019 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 20.07.2016 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 30.09.2019 - з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, враховуючи раніше виплачені суми.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2022 у справі №520/25746/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на істотне порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2022 у справі №520/25746/21 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції не правильно застосовав норми законодавства та прийшов до помилкового висновку про те, що відсутні підстави для застосування позивачу січня 2008 року, як місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 20.07.2016 по 28.02.2018. На думку апелянта такий висновок не відповідає нормам законодавства чинного у спірному періоду, оскільки застосування відповідачем місяця прийняття на роботу позивача при підрахунку індексації грошового забезпечення останнього у спірний період з 20.07.2016 по 28.02.2018, суперечить положенням визначеним пунктом 10-2 Порядку №1078, які не пов'язували розрахунок індексу споживчих цін із місяцем прийняття на роботу. Скаржник також зауважує, що розрахунок індексації грошового забезпечення позивача у період з 01.03.2018 по 30.09.2019 із врахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 є нормативно визначеним, адже із приведених норм випливає, що підвищення посадового окладу у певному місяці не тягло за собою безумного припинення виплати індексації у подальші періоди, а відтак суб'єкту владних повноважень необхідно вирахувати розмір підвищення доходу і визначати різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідної особи. Окрім того, позивачем вказано, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не було вирішено питання щодо однієї із вимог позовної заяви, а саме, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 20.07.2016 по 30.09.2019, в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Відповідачем на апеляційну скаргу надано відзив, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У відповідності до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи, що справа судом першої інстанції розглянута за правилами спрощеного провадження, то за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечувалось сторонами, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних силах України з 01.08.1994 по 30.09.2019, звільнений з військової служби у відставку за станом здоров'я.
Із списків частини позивач виключений з 30.09.2019 наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 213.
Станом на день прийняття наказу про звільнення з позивачем не було проведено розрахунків щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.
Не погодившись з діями відповідача, позивач оскаржив дане рішення до Харківського окружного адміністративного суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2019 по справі № 520/11560/2020 позов було частково задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у нездійсненні нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 20.07.2016 по 30.09.2019. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 20.07.2016 по 30.09.2019 включно.
Відповідачем 23.03.2021 на виконання рішення суду були перераховані кошти на картковий рахунок в сумі 25348 грн 23 коп.
Позивач не погодився з таким підрахунком та зазначає, що відповідач при обрахунку загального розміру індексації протиправно не застосував місяць для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 20.06.2016 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 30.09.2019 - березень 2018 року з урахуванням абз.4 п.5 постанови КМУ від 17.07.2003 №1078.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у військовослужбовців, в тому числі і у позивача, збільшувався розмір грошового забезпечення (за рахунок збільшення розміру додаткових видів грошового забезпечення), то до 01.01.2016 базовий місяць для нарахування індексації позивачу обґрунтовано змінювався, тому підстав для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 20.06.2016 по 28.02.2018, з урахуванням базового місяцю січень 2008 року, немає. Судом першої інстанції зауважено, що доводи позову про необхідність застосування січня 2008 року, як місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 20.06.2016 по 28.02.2018 включно не є обґрунтованими, оскільки позивач бажає застосувати до правовідносин за період з січня 2008 по грудень 2015 норму п.5 Порядку № 1078 в редакції, яка діє з 01.12.2015. Оскільки останнім місяцем підвищення окладу військовослужбовцям у складі грошового забезпечення під час проходження служби позивачем є березень 2018 року, то обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється, виходячи з березня 2018 року, як базового місяця, а відповідачем 23.03.2021 на виконання рішення суду були перераховані кошти на картковий рахунок в сумі 25348 грн. 23 коп. за період з 20.07.2016 по 30.09.2019.
Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу проведена у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим у задоволені позову відмовлено.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі по тексту - Закон України №2011-XII).
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Положеннями частини третьої статті 9 Закону України №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі по тексту - Закон України №1282-ХІІ, зі змінами та доповненнями).
У статті 1 Закону №1282-ХІІ законодавець навів визначення таких понять: індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Перелік об'єктів індексації установлений частиною першою статті 2 Закону №1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.
До таких об'єктів індексації в силу абзацу 4 частини першої статті 2 Закону №1282-ХІІ належить оплата праці (грошове забезпечення).
Межі індексації визначені частиною шостою статті 2 Закону №1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 3 Закону №1282-ХІІ передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону №1282-ХІІ.
У первинній редакції частина перша статті 4 цього Закону передбачала, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
Надалі до цієї норми були внесені зміни Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII, який набрав законну силу 1 січня 2016 року.
Тож з 1 січня 2016 року за правилами частини першої статті 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Інші положення статті 4 цього Закону з 2005 року й дотепер залишилися незмінними.
Зокрема, частина друга статті 4 Закону №1282-ХІІ передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону №1282-ХІІ для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №1282-ХІІ підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Відповідно до статті 5 Закону України №1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Згідно статті 6 Закону України №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок № 1078).
Даний Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Приписами пункту 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 (в редакції від 15.12.2015 у відповідності до змін внесених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення заробітної плати перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення заробітної плати.
Якщо розмір підвищення заробітної плати не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення заробітної плати, сума індексації у цьому місяці розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення заробітної плати.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Із системного тлумачення пункту 5 Порядку №1078 у редакції, яка була запроваджена з 1 грудня 2015 року, приведеного Верховним Судом у постанові ід 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, висловлено визначення поняття «місяць підвищення доходу», зокрема, місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Отже, з урахуванням наведених нормативних положень, з 1 грудня 2015 року розрахунок індексації грошового забезпечення позивача як військовослужбовця не прив'язаний до місяця прийняття (виходу) на військову службу.
Відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до пункту 13 Постанови № 1294 вона набрала чинності з 01.01.2008.
Затверджені указаною постановою посадові оклади з 01.01.2008 не змінювались.
Вони змінилися лише у березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01.03.2018 та, якою установлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.
Відтак, від січня 2008 року посадовий оклад для посад, які в період з 20.07.2016 по 28.02.2018 обнімав позивач у військовій частині НОМЕР_1 , не змінювався.
Між тим, суд апеляційної інстанції вказує на те, що у відзиві на апеляційну скаргу відповідачем не заперечувався факт того, що позивач зарахований на службу з липня 2016 року та він отримував оклад в розмірі, визначеному в січні 2008 року постановою Кабінету Міністрів України №1294.
Відтак, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідно до положень Порядку № 1078, січень місяць 2008 року є місяцем підвищення доходу для нарахування індексації грошового забезпечення позивачу за період служби з 20.07.2016 по 28.02.2018, незважаючи на те, що він був зарахований до списків особового складу військової частини у грудні липні 2016 року.
Отже, висновки суду першої інстанції про те, що до вимог позивача за період з 20.07.2016 по 28.02.2018, правомірно застосовано норми в редакції Порядку №1078 до 15.12.2015, за якими місяць прийняття позивача на службу визначено місяцем підвищення доходу для нарахування індексації грошового забезпечення позивачу, колегія суддів вважає є помилковими.
З урахуванням наведеного вище, висновки суду першої інстанції про те, що місяцем підвищення доходу для нарахування індексації позивачу є саме липень 2016 року є необґрунтованими.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку для обчислення індексації грошового забезпечення позивача за період з 20.07.2016 по 28.02.2018 повинен застосовуватися січень 2008 року, як місяць підвищення доходу для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовця.
В ході підготовки до розгляду справи судом апеляційної інстанції було витребувано у відповідача пояснення, з яких встановлено, що у період з липня 2016 року по лютий 2018 року позивачу не нараховано індексацію, а «базовий місяць» визначений липень 2016 року. Таким чином, колегією суддів встановлено, що індексація грошового забезпечення за вказаний період позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункти 43-44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20).
Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні, тобто військовими частинами.
Саме із виплатою індексації заробітної плати (грошового забезпечення) законодавцем пов'язано реалізацію роботодавцем гарантій щодо оплати праці. Саме по собі здійснення розрахунку індексації заробітної плати (грошового забезпечення), без факту виплати відповідної суми індексації, жодним чином не свідчить про виконання роботодавцем його безумовного обов'язку щодо проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення).
Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19, від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20, в яких Верховний Суд указав, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Аналізуючи приведені вище норми, колегія суддів прийшла до висновку, що позивач, перебуваючи на військовій службі, мав право на отримання індексації грошового забезпечення у період з 20.07.2016 до 28.02.2018 із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, а відтак є протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 20.07.2016 до 28.02.2018.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідач, здійснюючи нарахування індексації не має дискреційних повноважень щодо визначення базового місяця індексації, оскільки не вправі обирати його на власний розсуд, а має діяти у чітко визначених межах закону.
Так, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
На основі усталеної практики тлумачення поняття дискреційних повноважень та з огляду на об'єкти, підстави й умови для проведення індексації, що встановлені статтями 2, 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», пунктами 1-1, 2, 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, колегія суддів доходить до висновку про те, що повноваження військової частини стосовно визначення січня 2008 року місяцем підвищення доходу ОСОБА_1 , за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 20 липня 2016 року до 28 лютого 2018 року, не є дискреційними.
Цей висновок пояснюється тим, що місяць підвищення доходу для такої індексації визначається нормативно і залежить тільки від місяця підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав позивач. Відповідно зростання інших постійних складових грошового забезпечення, без підвищення таких ставок (окладів), не має наслідком зміну місяця підвищення доходу позивача. Відтак відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць місяцем грошового доходу, ніж той, у якому востаннє відбулося підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав позивач.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що відповідач, починаючи з липня 2016 року, повинен був застосовувати січень 2008 року як місяць за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, оскільки саме з грудня 2015 року застосовуються нові єдині підходи щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (заробітної плати) затверджені Порядком №1078.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а, від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі №420/3593/20, від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 та ін., стосовно трактування дискреційних повноважень державного органу у випадку визначення місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.
Надаючи правову оцінку вимогам у частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.09.2019 - з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, враховуючи раніше виплачені суми, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Постанова Кабінету Міністрів України від «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.07.2017 №704 (далі по тексту - Порядок №704) вступила у дію 01.03.2018, якою було затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців.
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 5 Порядку №1078 значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з наступного місяця.
Тобто, місяцем підвищення доходу для індексації у період з 01.03.2018 є березень 2018 року, що не є спірним у межах цієї справи, оскільки саме його, як «базовий місяць» визначено відповідачем у довідці за вих.№1400 від 14.06.2023 (а.с. 79 том 1).
Разом з тим, слід зауважити, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».
Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).
У цьому контексті колегія суддів зауважує, що у даній справі правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації з 1 березня 2018 року не є спірними. У позовній заяві, апеляційній скарзі та відзиві на неї сторони не заперечували і не оспорювали тих обставин, що індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації у жовтні 2018 року, був опублікований Держстатом у листопаді 2018 року і з грудня 2018 року у позивача з'явилося право на індексацію, яка надалі виплачувалася йому до звільнення з військової служби.
Між тим, як вбачається із абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 в редакції з грудня 2015 року, в них йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Отже, системний аналіз пункту 1 абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, колегія суддів дійшла висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
Приведене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 та від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22.
З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Отже, колегія суддів виходить з того, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача військовій частині належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.
Як видно з установлених обставин справи, відповідач не нараховував і не виплачував позивачу цей вид індексації за період з 1 березня 2018 року по 30 вересня 2019 року.
Відтак, колегія суддів зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Суд першої інстанції указані обставини не дослідив та не перевірив істотні для справи обставини, а відтак не підтверджено й не спростовано доводи позивача про те, що він має право на отримання щомісячної індексації за період з 1 березня 2018 року до 30 вересня 2019 року, у більшому розмірі, ніж сплачено, а відтак це право порушив відповідач.
Як приведено у постанові Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, належить з'ясувати таке коло обставин, а саме: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в січні 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21 із подібними правовідносинами.
Отже, досліджуючи нарахування та виплати позивачу суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.09.2019 суд апеляційної інстанції у відповідності до довідки про виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 20.07.2016 по 30.09.2019 №1400 від 14.06.2023 (а.с. 79 том 1) встановив, що грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року становило 12 000,00 грн, а у березні 2018 року - 12 338,95 грн. Відтак, грошовий дохід позивача збільшився на 338,95 грн (12 338,95 грн - 12 000,00 грн).
У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1 762,00 грн, величина приросту індексу споживчих цін 253,30%.
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума можливої індексації грошового забезпечення за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1762,00 грн * 253,30% / 100 = 4463,15 грн).
Таким чином, колегією суддів встановлено, що позивач має право на отримання суми індексації-різниці, оскільки наявна відповідна умова, зокрема, розмір підвищення доходу в березні 2018 року є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Відтак, сума індексації грошового забезпечення, з урахуванням абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078, позивачу має виплачуватися починаючи з березня 2018 року до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення.
За цих обставин колегія суддів доходить висновку про те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що згідно з п. 5 Порядку № 1078 (в редакції після 01.12.2015) підстави для нарахування індексації після зміни тарифних окладів 01.03.2018 з урахуванням індексів інфляції, оприлюднених Держстатом, могли виникнути для позивача лише у грудні 2018 року, з огляду на те, що індекс інфляції за період з 01.03.2018 по листопад 2018 року не перевищував встановлений поріг, отже індексація не нараховувалася.
З урахуванням викладеного, колегія суддів констатує обґрунтованість доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та не встановлено істотні для справи обставини, необхідні для правильного розв'язання спору в цій частині.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що невиплата відповідачем індексації грошового забезпечення у відповідних розмірах є протиправним обмеженням конституційних прав позивача та порушенням вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку №1078.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не розглядалося взагалі питання про компенсацію за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки виходячи із заяви про уточнення позовних вимог від 30.12.2021 (а.с. 29 том 1), відповідна вимога була відсутня, а відтак вона не входила в межі судового розгляду.
За приписами частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Аналізуючи наведені нормативно-правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зробив помилкові висновки.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що наявні достатні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 .
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Згідно частин першої-четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 2 частини першої 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2022 у справі №520/25746/21 підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2022 по справі № 520/25746/21 - скасувати.
Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити
Визнати противоправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у здійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 20.07.2016 по 30.09.2019 у зменшеному розмірі.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 20.07.2016 по 30.09.2019 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 20.07.2016 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 30.09.2019 - з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, враховуючи раніше виплачені суми.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва З.О. Кононенко