23 серпня 2023 р.Справа № 480/80/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.11.2022, головуючий суддя І інстанції: А.І. Сидорук, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, по справі № 480/80/22
за позовом Комунальне підприємство "Міськводоканал" Сумської міської ради
до Головне управління Державної податкової служби у Сумській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Комунальне підприємство "Міськводоканал" Сумської міської ради звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 823418280702 від 13.12.2021 в частині 385 582,90 грн; № 823518280702 від 13.12.2021 на суму 58 768,00 грн; № 823618280702 від 13.12.2021 на суму 2 970 661,11 грн.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.11.2022 позов Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області № 823618280702 від 13.12.2021 про збільшення Комунальному підприємству ''Міськводоканал'' Сумської міської ради грошового зобов'язання по рентній платі за спеціальне використання води від підприємств житлово-комунального господарства на суму 2 970 661,11 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями - 2 350 178,93 грн та штрафними санкціями - 620 482,18 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області відмовлено
Вирішено питання про судові витрати.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просив рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.11.2022 в цій частині скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що при обрахунку рентної плати за спеціальне використання води позивач повинен був застосувати наступні коефіцієнти: для обсягів води, що постачається населенню для задоволення його питних та санітарно-гігієнічних потреб - «0»; для обсягів води, які постачаються вторинним водокористувачам, незалежно від напрямів її використання останнім - «1»; для обсягів води, які використовуються водокористувачами на власні технологічні потреби, у тому числі витрати та витрати для забезпечення провадження господарської діяльності з вироблення, створення та/або надання житлово-комунальних послуг (власні технологічні потреби) - «0,3». В частині застосування коефіцієнта «1» для обсягів води, які постачаються вторинним водокористувачам, апелянт зауважив, що до 01.01.2022 у Податковому кодексі існувала прогалина, у зв'язку з чим Державною фіскальною службою України було надано податкову консультацію в листі від 08.05.2018 № 1388/4/99-99-12-02-03-13 "Про визначення об'єкта оподаткування та податкових зобов'язань з рентної плати за спеціальне використання води" та Державною податковою службою у листі від 23.09.2019 № 1736/7/99-00-04-04-03-17 методичні рекомендації щодо заповнення податкової декларації з рентної плати. Саме вказаним алгоритмом передбачена ставка "1". Однак, позивач в порушення вищезгаданих роз'яснень застосовував коефіцієнт 0,3 до всього обсягу води, поставленої вторинним водокористувачам.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів податкового органу, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В обґрунтування заперечень на апеляційну скаргу зазначив, що між сторонами існує спір щодо застосування коефіцієнта до обсягів води, які постачаються вторинних користувачам ("1" чи "0,3"). Однак позиція апелянта ґрунтується не на положеннях Податкового кодексу України, а на власних роз'ясненнях податкової служби. Так, положеннями ПК України чи будь-якими іншими нормативно-правовими актами застосування коефіцієнта "1" до обсягів води, що постачаються вторинним користувачам, не передбачено. Норми, що діяли на момент існування спірних правовідносин, не передбачали поділу обсягів води для визначення об'єкта оподаткування в залежності від специфіки її подальшого використання. Тому, здійснивши позивачу перерахунок податкового зобов'язання по рентній платі за спеціальне водокористування із застосуванням коефіцієнта "1", відповідач діяв не на підставі Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга стосується лише податкового повідомлення рішення № 823618280702 від 13.12.2021 на суму 2 970 661,11 грн, яке було скасовано судом першої інстанції. В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що працівниками відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2018 по 30.06.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2018 по 30.06.2021, іншого законодавства за період з 01.07.2018 по 30.06.2021.
За результатами перевірки складено акт від 02.11.2021 № 5447/18-28-07-02-07/03352455/92 від 02.11.2021.
Відповідно до вказаного акту, перевіркою повноти визначення КП «Міськводоканал» СМР рентної плати за спеціальне використання води за період з 01.07.2018 по 30.06.2021, зокрема, встановлено її заниження на суму 2 350 178,93 грн. Так, в ході перевірки встановлено, що КП «Міськводоканал» СМР при визначення податкового зобов'язання з рентної плати за спеціальне використання води за період 3-4 квартири 2018 року, 1-4 квартали 2019 року та 1 квартал 2020 року застосовувало коефіцієнт 0,3 до загального обсягу використаної води, в тому числі до обсягів постачання води населенню та вторинним користувачам (юридичним особам та фізичних особам-підприємцям). КП «Міськводоканал» СМР при визначенні податкових зобов'язань з рентної плати за спеціальне використання води не враховувало всі напрями використання (постачання) води під час провадження господарської діяльності, а саме постачання води вторинним водокористувачам та невірно застосувало коефіцієнт.
На підставі вказаного акту перевірки позивача відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення про визначення податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій, зокрема, спірне податкове повідомлення рішення № 823618280702 від 13.12.2021 на суму 2 970 661,11 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями - 2 350 178,93 грн та штрафними санкціями - 620 482,18 грн.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 823618280702 від 13.12.2021 на суму 2 970 661,11 грн, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач як житлово-комунальне підприємство, яке у період, що перевірявся, надавало комунальні послуги із центрального водопостачання, правомірно застосовувало коефіцієнт «0,3».
Колегія суддів погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Зі змісту податкового повідомленні рішення від 13.12.2021 року за № 823618280702 випливає, що прийнято воно у зв'язку з встановленням податковим органом заниження позивачем податкового зобов'язання з рентної плати за спеціальне використання води у зв'язку з невірним застосуванням коефіціента при визначенні податкових зобов'язань з рентної плати за спеціальне використання води вторинним водокористувачам «0,3» замість «1».
Отже, між сторонами існує спір щодо застосування коефіцієнта до обсягів води, які постачаються вторинних користувачам ("1" чи "0,3").
Зі змісту акту перевірки випливає, що за позицією апелянта, позивач вправі застосовувати понижуючий коефіцієнт «0,3» до ставок рентної плати лише щодо обсягів води, що використовуються ним на власні технологічні потреби, включаючи втрати та витрати для забезпечення провадження господарської діяльності з вироблення, створення та/або надання житлово-комунальних послуг. Натомість, до обсягу води, який постачається населенню для задоволення його питних і санітарно-гігієнічних потреб, застосовується коефіцієнт «0» згідно з вимогами підпункту 255.4.1 пункту 255.4 статті 255 ПК України, а до обсягу води, що постачається юридичним особам та фізичним особам-підприємцям (вторинним користувачам), - коефіцієнт «1».
Позивач вважає, що правильно застосовував коефіцієнт, встановлений у підпункті 255.7 статті 255 ПК України до обсягу води, що постачається юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, оскільки є житлово-комунальним підприємством, а норми Податкового кодексу України, що діяли на момент існування спірних правовідносин, не передбачали поділу обсягів води для визначення об'єкта оподаткування в залежності від специфіки її подальшого використання.
Отже, ключовим питанням є правильність застосування житлово-комунальними підприємствами коефіцієнту «0,3» до ставок рентної плати при постачанні води вторинним водокористувачам.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.59 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і надалі в редакції, станом на момент існування спірних правовідносин), житлово-комунальні підприємства - суб'єкти господарювання, які безпосередньо виробляють, створюють та/або надають житлово-комунальні послуги (застосовується до розділу IX цього Кодексу).
Згідно пункту 5 частини 1 статті 1 Закону № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 42 Водного кодексу України водокористувачі можуть бути первинними і вторинними. Первинні водокористувачі - це ті, які мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води, а також отримують воду з каналів зрошувальних і осушувальних систем, водосховищ, ставків, водогосподарських систем, каналів та водогонів (водопроводів) міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів. Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, які не мають власних водозабірних споруд, отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води у системи таких первинних водокористувачів на підставі договору про водопостачання (поставку води) та/або про водовідведення без отримання дозволу на спеціальне водокористування.
Згідно з частиною 1 статті 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
Порядок і умови сплати рентної плати унормовано у розділі IX «Рентна плата» ПК України, у якому знаходиться стаття 255 ПК України, яка деталізує порядок сплати рентної плати за спеціальне використання води.
Відповідно до пункту 255.1 вказаної статті платниками рентної плати за спеціальне використання води є:
первинні водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують та/або передають вторинним водокористувачам воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів;
суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.
Не є платниками рентної плати за спеціальне використання води водокористувачі, які використовують воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та платників єдиного податку.
Об'єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання води є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі (пункт 255.3 статті 255 ПК України).
При цьому у пункті 255.4 статті 255 ПК України перелічені напрямки постачання води, за яку рентна плата за спеціальне використання води не справляється, тобто, випадки, за яких платник податків звільняється від сплати рентної плати за обсяги води, що використовуються на зазначені у вказаному пункті потреби. Зокрема, рентна плата не справляється за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та платників єдиного податку (пункт 255.4.1 пункту 255.4 статті 255 ПК України).
Пункт 255.5 статті 255 ПК України встановлює відповідні розміри ставок рентної плати за спеціальне водокористування.
Водночас, пунктами 255.6-255.7 статті 255 ПК України передбачені податкові преференції для певних видів підприємств у вигляді застосування зниженого коефіцієнта при обчисленні рентної плати за спеціальне використання води. Так, житлово-комунальні підприємства застосовують до ставок рентної плати коефіцієнт 0,3 (пункт 255.7 статті 255 ПК України).
Порядок нарахування податкових зобов'язань з рентної плати за спеціальне використання води врегульовано пунктом 255.11 статті 255 ПК України.
За правилами підпункту 255.11.2 пункту 255.11 статті 255 ПК України рентна плата обчислюється виходячи з фактичних обсягів використаної води (підземної, поверхневої) водних об'єктів, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, лімітів використання води, ставок рентної плати та коефіцієнтів.
З аналізу наведених норм права слідує, що податковий обов'язок із сплати рентної плати за спеціальне використання води виникає у первинних водокористувачів, які здійснюють забір води і використовують та/або передають її вторинним водокористувачам. Об'єктом оподаткування рентною платою є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, за виключенням обсягів води, поставленої у напрямках, визначених пунктом 255.4 статті 255 ПК України.
При цьому житлово-комунальні підприємства, здійснюючи діяльність із безпосереднього вироблення, створення та/або надання житлово-комунальних послуг, користуються податковою преференцією і застосовують коефіцієнт « 0,3» до ставки рентної плати, незалежно від того, хто є вторинним водокористувачем.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що КП «Міськводоканал» СМР як житлово-комунальне підприємство, яке у період, що перевірявся, надавало комунальні послуги із центрального водопостачання, і це не є спірним між сторонами, правомірно застосовувало коефіцієнт « 0,3» на увесь обсяг води, за який передбачено справляння рентної плати.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що об'єкт оподаткування рентною платою поділяється на 3 складові частини залежно від напрямку використання (постачання) води, у зв'язку з чим мають бути застосовані коефіцієнти « 0», « 1», « 0,3». Так, аналізовані вище норми ПК України не передбачають поділу обсягів води для визначення об'єкта оподаткування залежно від специфіки її подальшого використання. Аналогічно і пункт 255.7 статті 255 ПК України поширює свою дію на увесь обсяг належної до сплати житлово-комунальними підприємствами рентної плати за спеціальне використання води.
При цьому колегія суддів враховує, що Законом України від 30 листопада 2021 року № 1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень», який набрав чинності з 01 січня 2022 року, пункт 255.7 статті 255 ПК України викладено у новій редакції: «Житлово-комунальні підприємства застосовують до ставок рентної плати коефіцієнт 0,3 в частині обсягів води технологічних нормативів використання питної води, визначених відповідно до законодавства про питну воду, питне водопостачання та водовідведення».
Таким чином, лише з 01 січня 2022 року при обчисленні рентної плати житлово-комунальні підприємства застосовують податкову преференцію у вигляді коефіцієнта 0,3 лише до певного обсягу води, а саме у розмірі технологічних нормативів використання питної води, визначених відповідно до законодавства про питну воду, питне водопостачання та водовідведення. Натомість, застосування такого поділу до 01 січня 2022 року суперечитиме приписам статті 58 Конституції України.
Аналогічна правова позиція міститься також в постанові Верховного Суду від 19.09.2022 по справі № 560/10132/21.
За таких обставин вірними є висновки суду першої інстанції, що до вказаних правовідносин підлягають застосуванню приписи ПК України, а не позиція податкового органу, викладена в листах та податкових консультаціях.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача в апеляційній скарзі на приписи Додатку 5 до Податкової декларації з рентної плати, затверджену наказом Міністерства Фінансів України від 17.08.2015 р. за № 719, оскільки в редакції нас час виникнення спірних відносин розрахунком з рентної плати, наведеного у Додатку 5, передбачено графи саме для застосування коефіціентів відповідно до пунктів 255.6, 225.7 статті 255 розділу IX Кодексу у розмірі 0,005 та 0, 3 відповідно, при цьому графи для застосування коефіціенту 1 не наведено.
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 823618280702 від 13.12.2021 на суму 2 970 661,11 грн, та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують..
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Сумській області залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.11.2022 по справі № 480/80/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко О.М. Мінаєва
Повний текст постанови складено 24.08.2023 року