24 серпня 2023 р. Справа № 440/7355/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2022 в частині вирішення заяви ОСОБА_2 про ухвлення додаткового рішення, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, м. Полтава, по справі № 440/7355/21
за позовом ОСОБА_1
до Лікарсько-консультативної комісії Комунального підприємства "Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міськради" , Виконуючого обов'язки Директора Комунального підприємства "Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міськради" Карпової Юлії Миколаївни
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2021 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Лікарсько-консультативної комісії Комунального підприємства "Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради" (надалі - ЛКК), виконуючої обов'язки директора Комунального підприємства "Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради" (надалі - Дитяча МКЛ) Карпової Ю.М. про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність в.о. директора Дитячої МКЛ Карпової Ю.М., яка виразилася у відмові в направленні заяви від 08.04.2021 щодо надання письмового висновку ЛКК про те, що син позивача ОСОБА_3 мав медичні показання для визнання його дитиною-інвалідом до досягнення 6-річного віку;
- зобов'язати ЛКК розглянути заяву від 08.04.2021 по суті на засіданні Комісії.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суд від 07 липня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконуючого обов'язки Директора комунального підприємства "Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради" Карпової Юлії Миколаївни, Лікарсько-консультативної Комісії Комунального підприємства "Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 по справі № 440/7355/21 скасовано та справу № 440/7355/21 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/7355/21 за позовом ОСОБА_1 .
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Лікарсько-консультативної комісії Комунального підприємства "Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради" з приводу розгляду заяви ОСОБА_1 від 08.04.2021 вх №515 відповідно до Положення про лікарсько-консультативну комісію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 № 917.
Зобов'язано Лікарсько-консультативну комісію Комунального підприємства "Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради" здійснити розгляд заяви ОСОБА_1 від 08.04.2021 вх №515 відповідно до Положення про лікарсько-консультативну комісію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 №917 з прийняттям відповідного висновку по суті звернення.
В решті вимог - позов залишено без задоволення.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Комунального підприємства "Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради" на користь ОСОБА_1 частину витрат, що пов'язані зі сплатою судового збору, у сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн 00 коп.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року не було оскаржено до суду апеляційної інстанції, а отже набрало законної сили.
04 липня 2022 року до Полтавського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій позивач просила ухвалити додаткове рішення щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Комунального підприємства "Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради" понесені нею витрати на оплату судового збору в розмірі 2270,00 грн за подання апеляційної скарги на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2021. Крім того позивач просила винести окрему ухвалу суду на адресу відповідачів щодо неналежного зберігання медичної документації з одночасним повідомленням керівника Департаменту охорони здоров'я Полтавської міської ради та Міністерства охорони здоров'я про винесену ухвалу для вжиття заходів реагування.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2022 року заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та винесення окремої ухвали у справі №440/7355/21 - залишена без задоволення.
Позивач, не погодившись із судовим рішенням в частині відмови у розподілу судових витрат, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти в цій частині нове рішення, яким розподілити судові витрати, зокрема, в частині судових витрат понесених за подання апеляційної скарги на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 про відмову у відкритті провадження у справі.
В частині відмови у задоволенні вимоги про винесення окремої ухвали, позивачем в апеляційній скарзі не наведено обґрунтування щодо незаконності висновків суду першої інстанції в цій частині та не приведено вимог щодо скасування ухвали суду першої інстанції в цій частині.
За приписами частини першої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Враховуючи те, що від учасників справи не надійшло клопотання про розгляд справи за їх участю, правовідносини та предмет доказування у справі, не вимагають витребування нових доказів та проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, то за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.
За приписами статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (частина перша). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина друга).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання, які вирішує суд при ухваленні рішення визначені статтею 244 КАС України. Згідно з пунктом 5 вказаної статті під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати.
Отже, питання розподілу судових витрат не є вимогою адміністративного позову, яка направлена на захист порушених суб'єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів позивача. Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов'язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.
За загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи.
Разом з тим, Кодексом адміністративного судочинства України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252).
Стаття 252 КАС України передбачає, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 252 КАС України.
Частиною третьою статті 252 КАС України передбачено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Отже, у випадку, коли суд визнає, що ним не було вирішено питання про судові витрати в основному судовому рішенні і розглядає питання наявності/відсутності підстав для стягнення судових витрат з тієї чи іншої сторони, суд має ухвалити судове рішення у формі ''додаткового рішення'' або ''додаткової постанови'' з урахуванням форми ухваленого основного судового рішення.
Аналогічний висновок приведений Верховним Судом у постанові від 16 травня 2023 року у справі №340/8992/21.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Частиною шостою статті 139 КАС України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Аналіз наведених норм Кодексу вказує на те, що питання про розподіл судових витрат між учасниками справи вирішується одночасно із постановленням судового рішення, яким закінчується розгляд справи або після прийняття такого рішення.
У справі, що розглядається, заяву про ухвалення додаткового судового рішення з питання розподілу судових витрат позивач подала після ухвалення судом першої інстанції рішення за результатами розгляду справи по суті. Оскаржуваною ухвалою судом першої інстанції було залишено без задоволення таку заяву позивача, з посиланням на те, що Полтавський окружний адміністративний суд не вправі вирішувати питання, які віднесені до повноважень іншого адміністративного суду.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, що за результатами апеляційного перегляду ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 по справі № 440/7355/21 про відмову у відкриття провадження, остання була скасована постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено та справу № 440/7355/21 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Отже, судом апеляційної інстанції прийнято рішення, яким скасовано ухвалу суду першої інстанції та направлено справу для продовження розгляду. Тобто, спір по суті не вирішувався, а тому підстав для вирішення питання про розподіл судових витрат у суду апеляційної інстанції не було.
Як вбачається із обставин справи, питання про розподіл всіх судових витрат понесених позивачем при подачі апеляційної скарги на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2021, в остаточному рішення по суті спору не було вирішено, а відтак таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 252 КАС України.
Виходячи із висновків Верховного Суду, які приведено у справі №340/8992/21, колегія суддів зазначає, що суд, який ухвалив остаточне рішення у справі (у даній справі суд першої інстанції), має вирішити питання про наявність/відсутність підстав для стягнення всіх понесених сторонами судових витрат з тієї чи іншої сторони та ухвалити судове рішення з урахуванням форми ухваленого основного судового рішення (у формі «додаткового рішення»).
Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2022 року в частині вирішення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №440/7355/21 - підлягає скасуванню.
Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
У відповідності до частини першої статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм процесуального права, у зв'язку з чим судове рішення, відповідно до пункту 4 частини першої статті 320 КАС України, підлягає скасуванню в частині відмови у вирішенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2022 по справі № 440/7355/21 - скасувати, в частині вирішення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.
Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконуючого обов'язки Директора комунального підприємства "Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради" Карпової Юлії Миколаївни, Лікарсько-консультативної Комісії Комунального підприємства "Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в частині вирішення питання про ухвалення додаткового рішення направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва З.О. Кононенко