Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 серпня 2023 року Справа№200/2800/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії,
У червні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - ГУНП, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить зобов'язати нарахувати і виплатити середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.03.2021 по 17.06.2023 у розмірі 94 776,64 грн.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем було порушено вимоги чинного законодавства, як роботодавця, щодо належних йому грошових виплат, як працівнику під час звільнення зі служби. Вказує, що ним не було отримано жодних виплат від відповідача в день його звільнення (27.03.2021). Після звільнення зі служби ним отримано дві виплати від відповідача 27.05.2021 43 853,92 грн та 25.06.2021 2 698,68 грн. Також вказує, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 у справі №200/1220/22 відповідачем 17.06.2023 здійснено виплату 65 974,69 грн. Вважає, що наведене надає йому підстави у відповідності до приписів ст. 117 КЗпП вимагати від відповідача виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Вказує, на те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при його звільненні складає 379 106, 56 грн (466,88 грн. х 812 календарних днів).
З огляду на викладене, позивач зазначає, що з урахуванням того, що затягування часу, який враховується при визначенні середньої заробітної плати мало місце з вини відповідача, беручи до уваги протиправну поведінку відповідача, яка зокрема завдала позивачу моральної шкоди, та те, що відповідачем фактично не донараховано та не виплачено йому 59 % від всієї суми, яку він повинен був мені сплатити при моєму звільненні, вважає за необхідне просити суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити 25 % від максимальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Також позивач зазначає, що належні йому при звільненні кошти він планував використовувати задля задоволення різних потреб: купівля продуктів харчування, оплата комунальних послуг тощо. Разом з тим, у день звільнення він не отримав від відповідача жодних коштів, що поставило його в дуже скрутне матеріальне становище, що в свою чергу вплинуло на його моральний стан. У зв'язку з протиправною бездіяльністю відповідача він був змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя та покладатись на допомогу родичів (у тому числі матеріальну) та стати на облік Покровського міського центру зайнятості Донецької області. 16.04.2021 року ним здійснено перерахування грошових коштів задля отримання можливості скласти кваліфікаційний іспит для набуття права на зайняття адвокатською діяльністю. Окрім цього, протягом двох років він витрачав багато часу задля поновлення порушених відповідачем прав. Упродовж двох місяців після його звільнення, до моменту нарахування мені грошових коштів відповідачем, його стан кожен день погіршувався, та почував себе пригніченим, оскільки переживав дуже великі душевні хвилювання з приводу мого майбутнього, отримання майбутньої професії. Також він був змушений впродовж двох місяців після звільнення змінити раціон харчування, що також додавало незручностей. Вказує на те, що бездіяльність відповідача призвела до втрати позивачем життєвого комфорту та нормальної життєдіяльності в приватному житті, а також могло негативно вплинути на життєдіяльність у професійній сфері, у зв'язку з чим, вважає, що у нього є всі наявні підстави вимагати від відповідача компенсації моральної шкоди за заподіяні ним незручності.
Відповідач надав відзив на адміністративний позов, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що відсутність у певний період норми права, що встановлює обов'язок органу поліції сплатити грошову компенсацію за невикористані додаткові відпустки як УБД, основні щорічні відпустки не в році звільнення, індексації грошового забезпечення поліцейських за певний період, а також відсутність повноважень щодо самостійного врегулювання спору, на нашу думку, повністю виключає вину ГУНП. Також посилається на неправильність здійсненого позивачем розрахунку середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.
Також відповідач вважає, що позивачем у позовній заяві не надано жодних доказів на підтвердження наведених моральних страждань, яких він нібито зазнав та розрахунків суми. Вважає вимогу щодо стягнення моральної шкоди безпідставною, необґрунтованою, недоведеною та як такою, що не підлягає задоволенню.
Позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що у нього наявні всі правові підстави вимагати від відповідача нарахувати та виплатити на його користь середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні. Також посилається на правильність здійсненого ним розрахунку середнього розміру грошового забезпечення.
Ухвалою суду від 22 червня 2023 року прийнято адміністративну справу до провадження і відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано докази.
Відповідно до пункту 31 частини 11 статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».
Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».
Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 6 лютого 2023 року № 58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Законом України від 2 травня 2023 року № 3057-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 1 травня 2023 року № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені обставини, дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянину України НОМЕР_1 , виданого 25.04.2006.
Позивач має право на пільги, установлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 , виданого 10.10.2017.
З ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 25.01.2022 у № 200/1220/22 випливає, що 20.01.2022 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії і стягнення коштів.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року у справі № 200/1220/22 задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів. Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з березня 2017 року по травень 2017 року. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з березня 2017 року по травень 2017 року. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 надбавки до посадового окладу за виконання роботи, яка передбачає доступ до державної таємниці (надбавки за роботу в умовах режимних обмежень) за період з січня 2017 року по березень 2021 року (включно). Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку до посадового окладу за виконання роботи, яка передбачає доступ до державної таємниці (надбавки за роботу в умовах режимних обмежень) за період з січня 2017 року по березень 2021 року (включно). Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 7 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 7 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2015 рік у кількості 3 доби, за 2020 рік у кількості 10 діб. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2015 рік у кількості 3 доби, за 2020 рік у кількості 10 діб. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані 70 днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані 70 днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану в році звільнення відпустку з урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за березень 2021 року. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану в році звільнення відпустку з урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за березень 2021 року. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової з урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за березень 2021 року. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу з урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за березень 2021 року. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час за періоди: лютий, березень, квітень, червень-грудень 2016 року, січень, лютий, липень, жовтень 2017 року, грудень 2020 року, січень, березень 2021 року. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за період: лютий, березень, квітень, червень-грудень 2016 року, січень, лютий, липень, жовтень 2017 року, грудень 2020 року, січень, березень 2021 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року у справі № 200/1220/22 апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області задоволено частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року у справі № 200/1220/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів - скасовано в частині позовних вимог про визнання протиправними дій ГУНП в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з березня 2017 року по травень 2017 року; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з березня 2017 року по травень 2017 року. Прийнято нову постанову в цій частині про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Судами, попередньої інстанції установлено, що наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 07.11.2015 №13 о/с, призначено з 7 листопада 2015 року ОСОБА_1 (М220993), який мав спеціальне звання старший лейтенант міліції, старшим слідчим Слов'янського відділення поліції Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, присвоївши звання старший лейтенант поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 15.04.2016 №86 о/с, призначено старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (М-220993), старшим слідчим Слов'янського відділу поліції, увільнивши його від посади старшого слідчого Слов'янського відділення поліції Краматорського відділу поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 29.12.2016 №418 о/с, у зв'язку з організаційно-штатними змінами на підставі наказу Національної поліції України від 29.11.2016 №1245 дск «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області» призначено по Слов'янському відділу поліції капітана поліції ОСОБА_1 (0111616)-слідчим відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Слов'янського відділу поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 29.05.2017 №246 о/с, призначено капітана поліції ОСОБА_1 (0111616) начальником відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Покровського відділу поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 15.01.2021 №15 о/с, призначено з 15 січня 2021 року капітана поліції ОСОБА_1 (0111616) начальником відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Покровського районного управління поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 26.03.2021 №193 о/с звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», капітана поліції ОСОБА_1 (0111616) начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Покровського районного управління поліції з 26 березня 2021 року, встановивши йому у березні 2021 року премію у розмірі 51,078%. Вислуга років на 26 березня 2021 року у календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги складає: 13 років 07 місяців 12 днів, у пільговому обчисленні-19 років 06 місяців 18 днів. Вважати невикористану відпустку за 2021 рік у кількості 06 діб.
Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 21.07.2021 №408 о/с внесено зміни до наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 26.03.2021 року №193 о/с в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 (0111616) начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Покровського районного управління поліції. Вважати звільненим з 27 березня 2021 року. Вважати вислугу років на 27 березня 2021 року у календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги: 13 років 07 місяців 13 днів, у пільговому обчисленні-19 років 06 місяців 18 днів.
7 липня 2021 року позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Донецькій області із заявою, в якій просив поновити його порушені права Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області та провести з ним відповідний повний розрахунок належних йому виплат.
Листом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 04.08.2021 №К-366/12/02-2021 за результатом звернення позивача від 7 липня 2021 року повідомлено, що розрахунок з ним проведено відповідно до вимог чинного законодавства.
Представник позивача 14.12.2021 року звернувся до Головного управління Національної поліції в Донецькій області з адвокатським запитом № 21 про надання додаткової інформації, зокрема, копій табелів робочого часу позивача, довідки несення служби у нічний час, довідку про кількість чергувань, копії наказів про затвердження графіку чергувань за відповідний період.
Листом Покровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 20.12.2021 року №93-аз/301/03-2021, 94-аз/301/03-2021 повідомлено про продовження строку розгляду заяви до двадцяти робочих днів.
Листом Покровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 10.01.2022 року №93-аз/301/03-2021, 94-аз/301/03-2021 надано часткову інформацію на запит представника позивача від 14.12.2021 року №21.
Відповідно до копії довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 26.07.2021 №1013 про порядок нарахування та розмір одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 установлено, що до розрахунку ОДГ ОСОБА_1 враховано: посадовий оклад 2700,00 грн + оклад за спеціальне звання 1800,00 грн + надбавка за вислугу років (30%) 1350,00 грн + надбавка за специфічні умови проходження служби (55%) 3217,50 грн + премія (51,078 %) 4631,50 = 13699,00 грн*25%*13 років = 44 521,75 грн. Зазначено, що із відрахуванням обов'язкових податків і зборів, на особистий картковий рахунок ОСОБА_1 перераховані кошти в сумі 43 853,92 грн.
Згідно з копією довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 26.07.2021 № 1016 про середній розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2 місяці, що передували звільненню установлено, що позивач за січень 2021 року (31 доба) отримав такі види виплат: - посадовий оклад у розмірі 2700,00 грн; - оклад за спеціальне звання у розмірі 1800,00 грн; - надбавка за стаж служби в поліції у розмірі 1350,00 грн; - надбавка за специфічні умови проходження служби у розмірі 3217,50 грн; - премія у розмірі 2586,59 грн. Разом за січень 2021 року позивач отримав виплати у розмірі 11654,09 грн. За лютий 2021 року (28 діб) позивач отримав такі види виплат: - посадовий оклад у розмірі 2700,00 грн; - оклад за спеціальне звання у розмірі 1800,00 грн; - надбавка за стаж служби в поліції у розмірі 1350,00 грн; - надбавка за специфічні умови проходження служби у розмірі 3217,50 грн; - премія у розмірі 5646,69 грн. Разом за лютий 2021 року позивач отримав виплати у розмірі 14714,19 грн. Також зазначено, що середньоденний розмір грошового забезпечення складає 446,95 грн (із розрахунку: (11654,09 грн +14714,19 грн)/59 діб). Середньомісячний розмір грошового забезпечення складає 13184,14 грн (із розрахунку 11654,09 грн +14714,19 грн)/2).
В інформаційній довідці Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 28.11.2022 № 610/26/02-2022 щодо ведення табелю обліку робочого часу атестованих працівників зазначено, що керуючись вимогами статей 12, 91, 94 Закону України «про національну поліцію» та вимогам наказу МВС від 06.04.2016 № 260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» повідомлено, що час служби в поліції обчислюється в календарних днях. Табелі обліку робочого часу поліцейських не передбачені умовами чинного законодавства.
Позивач надав до суду копію платіжного доручення № 12966 від 08.12.2022 щодо сплати ГУ НП 1023,97 грн грошового забезпечення, у тому числі компенсація податку з доходів фізичних осіб за грудень 2022 року.
Позивач 12.04.2023 звернувся до ГУ НП із заявою в якій просив надати копію платіжного доручення №5382 від 29.07.2021 з метою встановлення банківського рахунку на який було здійснено перерахування Управлінням грошових коштів в сумі 3 496,23 грн, також просив роз'яснити чому Управлінням при здійсненні нарахування та виплати додаткової доплати до грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 в грудні 2020 року йому зараховано лише 9 діб, не зважаючи на той факт, шо він в цьому місяці не перебував на лікарняному чи відпустці, а виконував покладені на нього службові обов'язки в умовах дії карантину протягом всього грудня 2020 року.
Листом управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 27.04.2023 № К-7/26/02-2023 позивачу повідомлено про те, що у липні 2021 року йому була нарахована доплата на період дії карантину, визначена Постановою КМУ від 29.04.2020 № 375, за виконання заходів за період з 01.01.2021 по 31.01.2021 (31 д.) у розмірі 3496,23 грн. Із відрахуванням обов'язкових податків та зборів, на його особистий картковий рахунок, відкритий в АТ ПУМБ було перераховано кошти в сумі 3443,80 грн. Також зазначено, що у 2020 році ГУНП в Донецькій області було виділено фінансування за бюджетною програмою за КПКВК 1007070 «Здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» для виплати доплати поліцейським за виконання заходів за період до 10.12.2020. Фінансування для виплати поліцейським доплати за виконання заходів за період з 11.12.2020 по 31.12.2020 головним розпорядником бюджетних коштів не здійснювалось.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року у праві № 200/1220/22 встановлено судовий контроль за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року у справі №200/1220/22 та зобов'язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області протягом тридцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили подати звіт про виконання рішення по справі № 200/1220/22 до Донецького окружного адміністративного суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року у справі № 200/1220/22 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду в адміністративній справі № 200/1220/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2023 року у справі № 200/1220/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року у справі № 200/1220/22 залишено без змін.
Також позивач надав до суду копію банківського документу від 09.07.2023 № T3TAPAUMC02SJT34, в якому зазначено, що 17.06.2023 позивач отримав 65 974,69 грн за рішенням суду № 200/1220/22 від 29.12.2022.
Відповідач надав до суду копії документів, а саме: - розрахунку компенсації за відпустку та вихідної допомоги ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.03.2021 на суму 41704,44 грн; - розрахунок доплати за службу в нічний час ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 27.03.2021 на суму 209,30 грн; - розрахунок доплати за службу в нічний час за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 на суму 394,35 грн; - розрахунок доплати за службу в нічний час за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 на суму 706,45 грн; - розрахунок доплати за службу в нічний час за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 на суму 65,17 грн; - розрахунок надбавки в умовах режимних обмежень за період з 01.01.2017 по 31.03.2021 на суму 20524,50 грн.
У довідці Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління національної поліції в Донецькій області від 27.06.2023 № 328 про одноденний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , встановленого на день звільнення з урахуванням вимог наказу МВС України від 06.04.2016 № 260 зазначено, що місячний розмір грошового забезпечення на день звільнення позивача складає 14310,86 грн, зокрема: -посадовий оклад у розмірі 2700,00 грн; - оклад за спеціальним званням у розмірі 1800,00 грн; - надбавка за стаж служби 30% у розмірі 1350,00 грн; - надбавка за специфічні умови проходження служби у розмірі 3217,50 грн; - надбавка за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 405,00 грн; - премія 51,078% у розмірі 4838,36 грн. Разом складає 14310,86 грн. Також зазначено, що одноденний розмір грошового забезпечення на день звільнення складає 477,03 грн (із розрахунку 14310,86 грн/30 діб).
Відповідно до копії платіжної інструкції № 2776 від 15.06.2023 установлено, що відповідачем сплачено 65 974,69 грн грошової компенсації за невикористані дні відпустки за рішенням суду № 200/1220/22 від 29.12.2022 у 06.2023 на користь ОСОБА_1 .
Крім того відповідачем до суду надана копія довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 07.04.2023 № 412 про середній розмір грошового забезпечення за останні два місяці що передували звільненню ОСОБА_1 , в якій зазначено, що позивач за січень 2021 року (31 доба) отримав такі види виплат: - посадовий оклад у розмірі 2700,00 грн; - оклад за спеціальне звання у розмірі 1800,00 грн; - надбавка за вислугу років у розмірі 1350,00 грн; - надбавка за специфічні умови проходження служби у розмірі 3217,50 грн; - надбавка за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 405,00 грн; - премія % у розмірі 3175,75 (33,526%). Разом для обрахунку за січень 2021 року позивач отримав виплати в розмірі 12648,25 грн. За лютий 2021 року (28 діб) позивач отримав такі види виплат: - посадовий оклад у розмірі 2700,00 грн; - оклад за спеціальне звання у розмірі 1800,00 грн; - надбавка за вислугу років у розмірі 1350,00 грн; - надбавка за специфічні умови проходження служби у розмірі 3217,50 грн; - надбавка за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 405,00 грн; - премія % у розмірі 5425,28 (57,274%). Разом для обрахунку за лютий 2021 року позивач отримав виплати в розмірі 14897,78 грн. Також зазначено, що середньомісячний розмір грошового забезпечення складає 13773,02 грн (із розрахунку (12648,25 грн + 14897,78 грн)/2 місяці). Середньоденний розмір грошового забезпечення складає 466,88 грн (із розрахунку (12648,25 грн + 14897,78 грн) / (31 діб + 28 діб)).
Розрахунок індексації ОСОБА_1 за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 складає 3378,17 грн.
Додатково позивач у позові вказує на те, що також відповідачем здійснено дві виплати: 27.05.2021 на суму 43 853,92 грн (одноразова грошова допомога) і 25.06.2021 на суму 2 698,68 грн, що не спростовує відповідач.
У трудовій книжці позивача НОМЕР_3 наявні записи щодо виплати йому допомоги по безробіттю з 21.05.2021 по 31.01.2022.
Також позивач надав копію виданого йому свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю від 11.01.2022 серія ПТ № 3969 і квитанції від 16.04.2021, від 01.06.2021 щодо здійснення витрат, пов'язаних з набуттям указаного права.
Спірні в цій справі правовідносини виникли з приводу наявності підстав для стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, а також моральної шкоди.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Статтею 116 Кодексу законів про працю України, у редакції, чинній на момент звільнення позивача зі служби в поліції, передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Пунктом 15 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799 (далі - Порядок № 260), передбачено, що в разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно.
Згідно з п. 8 розділу VI указаного Порядку встановлено, що одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п'яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.
Щодо виплаченої 27.05.2021 суми в розмірі 43853,92 грн (одноразова грошова допомога) суд зазначає, що відповідач дотримався вимог спеціального законодавства - Порядку № 260 щодо строків виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, а тому щодо цієї суми відсутні підстави для застосування наслідків, передбачених ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України.
Наведене відповідає висновкам Верховного суду, які вкладені в постанові від 15 лютого 2023 року у справі № 160/19339/21.
Згідно зі ст. 117 Кодексу законів про працю України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Оскільки судом встановлено, що відповідачем не був проведений повний розрахунок при звільненні позивача, останні має право на передбачену ст. 117 Кодексу законів про працю України виплату.
Посилання відповідача на «відсутність у певний період норми права», що на його думку виключає вину, суд вважає безпідставним, оскільки наявність правових підстав для здійснення позивачу певних виплат була встановлена під час розгляду справи № 200/1220/22.
У постанові від 11 лютого 2015 року у справі № 6-223цс14 Верховним Судом України зазначено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
У разі не проведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
У постанові від 05 жовтня 2016 року у справі № 6-2405цс15 Верховний Суд України зазначив, що «установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи по день прийняття рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності».
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (Постанова від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц).
Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16).
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц): - розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; - період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; - ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; - інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
У постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.».
Згідно з п. 8 розділу ІІ Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи.
Пунктом 9 розділу І Порядку № 260 установлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Отже, грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.
Тому розрахунок середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу поліцейських здійснюється з урахуванням календарних днів.
Наведене відповідає практиці Верховного суду (постанова від 24 вересня 2021 року у справі № 0240/2551/18-а).
Загальні кількість днів затримки розрахунку при звільненні становить 811 календарних днів (279 днів у 2021 році, 365 днів у 2022 році і 167 у 2023 році. Суд звертає увагу на те, що у 17.06.2023, яке позивач включив до свого розрахунку, не підлягає включенню до розрахунку, оскільки в цей день позивач отримав кошти (у цій частині відповідає прикладу, який наведено у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №160/2867/19).
Середньоденне грошове позивача становить 466,88 грн ((12648,25 грн + 14897,78)/59 календарних днів січня і лютого 2021 року).
Отже, середньоденне грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні (з 28.03.2021 до 16.07.2023 включно) становить 378639,68 грн (466,88 х 811).
Проте в силу приписів ст. 177 Кодексу законів про працю України суд у цій справі має визначити розмір відшкодування за час затримки з огляду на те, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року у справі № 200/1220/22 (у частині, яка не була скасована судом інстанції) позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області в частині стягнення належних йому при звільненні виплат було задоволено частково. Водночас у вказаній судовій справі не визначені певні суми задоволених/не задоволених позовних вимог.
Застосовуючи на наведені правові висновки Велика Палата Верховного Суду, необхідно враховувати, що:
1) У справі № 200/1220/22 спір виник не щодо всієї суми, яка належала позивачу при звільненні, а лише щодо окремих виплат;
2) У справі № 200/1220/22 позов позивача в частині належних при звільненні витрат було задоволено частково;
3) Позивач тривалий час (з березня 2021 року до січня 2022 року) не звертався до суду для вирішення спору щодо належних йому при звільненні сум;
4) Не наведення позивачем розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні його майнових втрат. Хоча суд ураховує, що несвоєчасна виплата належних при звільненні сум дійсно впливає на можливість позивача задовільнити власні потреби в певному обсязі. Також позивач у січні 2022 набував право на зайняття адвокатською діяльністю і отримував допомогу по безробіттю;
5) Позивач безпідставно вважає, що сума в розмірі 43853,92 грн (одноразова грошова допомога) була виплачена йому несвоєчасно;
6) Відповідач поступово здійснював відповідні виплати, зокрема, 25.06.2021 на суму 2 698,68 грн, 1023,97 грн відповідно до платіжного доручення № 12966, а 17.06.2023 позивач отримав останню суму 65 974,69 грн;
7) Розмір середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку, який заявлено позивачем до стягнення, перевищує розмір виплат, які були йому несвоєчасно виплачені.
Суд вважає, що середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 10000,00 грн відповідає засадам справедливості і співмірності з урахуванням установлених судом обставин.
Щодо моральної шкоди суд зазначає наступне
Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 237-1 Кодексу законів про працю України передбачено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2021 року у справі № 826/2778/14 зазначив, що норми КЗпП України не містять будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин,
Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч.ч. 1 - 3 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості..
Згідно з ч. 1 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Для відшкодування шкоди обов'язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 січня 2018 року в справі № 804/2252/14.
Суд звертає увагу, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Верховний Суд у постанові від 18 листопада 2021 року у справі № 200/5415/20-наголосив, що, визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, суд повинен виходити із засад розумності та справедливості. З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди першої та апеляційної інстанцій, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.
Верховний Суд у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 9 серпня 2021 року у справі № 340/448/19, від 4 березня 2020 року у справі №815/2215/15, від 19 вересня 2018 року у справі №815/7401/16 зауважував, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування цієї шкоди.
Відповідно до статей 73, 74 КАС України, надані сторонами докази мають відповідати вимогам належності та допустимості, тобто, містити інформацію щодо предмета доказування та бути одержаними в порядку, встановленому законом.
Обов'язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.
Отже, у справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.
Фактично, обґрунтування наявності завданої позивачу моральної шкоди зводиться до необхідності зміни організації свого життя, а також здійснення позивачем захисту свого порушеного права в судовому порядку.
Суд повторює, що 43853,92 грн (одноразова грошова допомога) були виплачені позивачу своєчасно.
Позивач у позовній заяві зазначає, що «Відповідач надав мені відповідь листом від 04.08.2021 №К-366/12/02-2021, відповідно до якого на думку Відповідача ним здійснено повний розрахунок зі мною при звільненні.
Разом з тим, під час ознайомлення з вказаним листом Відповідача та додатками до нього, мною було виявлено факти порушення Відповідачем вимог чинного законодавства, як роботодавця, щодо належних мені грошових виплат, як працівнику під час звільнення зі служби.
Враховуючи вищевикладене, з метою поновлення порушених Відповідачем моїх прав, 17.01.2022 я був змушений звернутися до Донецького окружного адміністративного суду із відповідним позовом до Відповідача».
Позивач почав отримувати допомогу по безробіттю з 21.05.2021, тобто до отримання вказаного листа відповідача.
Суд вважає безпідставним посилання позивача на те, що в день звільнення він не отримав від відповідача жодних коштів, що поставило його в дуже скрутне матеріальне становище, що у свою чергу вплинуло на його моральний стан, оскільки з позовної заяви випливає, що до отримання листа від 04.08.2021 №К-366/12/02-2021 ним не було виявлено фактів несвоєчасного здійснення інших виплат (крім, на його думку, одноразової грошової допомоги).
З повідомлених суду обставин випливає, що, фактично, на момент звільнення зі служби позивач очікував виплату одноразової грошової допомоги, яка, як установлено судом, була виплачена в належні строки.
Суд ураховує отримання позивачем 25.06.2021 суми в розмірі 2 698,68 грн, але вважає, що така сума не може суттєва впливати на організацію життя позивача, зокрема можливість набувати право на зайняття адвокатською діяльністю.
До суду не надано жодних доказів скрутного матеріального становища позивача після його звільнення зі служби.
Щодо коштів отриманих після 2021 року суд зазначає, що зважаючи на те, що позивачем не надано доказів, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння йому сильних душевних страждань, шкоди здоров'ю, чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань і матеріальні витрати, понесені позивачем, підстави для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди - відсутні.
Отже, позов підлягає задоволенню частково.
Позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 80, 90, 132-139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 ; АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (ідентифікаційний код: 40109058; 87517, Донецька область, м. Маріуполь, пр.-т Нахімова, буд. 86) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Головного управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.03.2021 по 16.06.2023 у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Повне рішення суду складене 21 серпня 2023 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Куденков