Справа №760/5320/22
1-кп/760/1715/23
(повний текст)
31 липня 2023 р. м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва
в складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю:
секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6
обвинуваченої ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, дані про яке внесено до ЄРДР за № 22022101110000094 від 21.04.2022 р. клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, клопотання обвинуваченої та захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу, -
Обвинувачена ОСОБА_7 обвинувачується органом досудового розслідування в тому, що у лютому 2022 року вона вступила у попередню злочинну змову з представниками іноземної держави - Російської Федерації та організацій цієї ж країни, отримавши від них завдання підготувати лист на ім'я постійного представника Російської Федерації при ООН ОСОБА_8 , в якому мала відобразити із застосуванням маніпулятивних технологій ситуацію щодо розвитку суспільно-політичної ситуації в Україні, діяльності керівництва держави, а також ситуації на Сході України, за наслідками введення в країні військового стану та ведення військових дій, у контексті прихованого ідеологічного обґрунтування та виправдання військової агресії на території України з боку РФ.
В обвинувальному акті також зазначається, що 28 лютого 2022 року о 06 год. 50 хв., ОСОБА_7 , підготувала та скерувала відповідний лист із текстом промови проросійського спрямування на адресу невстановлених досудовим розслідуванням осіб на території Російської Федерації, що ведуть підривну діяльність проти України в інформаційній сфері. У вказаному листі ОСОБА_7 діючи умисно, розповіла про події, які відбуваються на території м. Києва та України, викривляючи їх на користь Російської Федерації, виправдовуючи необхідність російській військовій агресії проти України, усвідомлюючи при цьому, що вказаний текст буде офіційно розміщений в засобах масової інформації та з ним зможе ознайомитись необмежена кількість осіб.
Сторона обвинувачення також стверджує, що у подальшому, невстановленими досудовим розслідуванням особами, у попередній змові з якими діяла ОСОБА_7 , використовуючи текст надісланого останньою листа, підготовлено промову, з якою 28.02.2022 виступив постійний представник Російської Федерації при ООН ОСОБА_8 під час одинадцятої надзвичайної спеціальної сесії ГА ООН.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 9 червня 2023 року обвинуваченій продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 4 серпня 2023 року включно.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 Кримінального процесуального кодексу України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Прокурор подав суду клопотання, в якому просив продовжити обвинуваченій строк тримання під вартою.
Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що 16 березня 2022 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України. Цього ж дня, ОСОБА_7 постановою заступника керівника Київської міської прокуратури, обрано та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на тридцять діб. Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 12 квітня 2022 року строк тримання ОСОБА_7 під вартою продовжено до 16.05.2022 року.
У подальшому, під час розгляду справи по суті ухвалами Солом'янського районного суду м. Києва запобіжний захід у вигляді тримання під вартою неодноразово продовжувався.
Строк тримання ОСОБА_7 під вартою закінчується у зв'язку з чим виникла необхідність продовження цього строку дії виходячи з наступного.
Прокурор послався на те, що ризики, які були враховані в ході обрання та продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час проведення досудового розслідування та в суді, які передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати.
Прокурор в черговий раз вказав на те, що наразі продовжують існувати ризики переховування від суду, а також продовження вчинення кримінальних порушень, в яких вона обвинувачується.
Підставою для продовження запобіжного заходу є її обвинувачення у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років, а також наявність наведених вище ризиків, які передбачені у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Виходячи із цього, прокурор вважає, що застосування до обвинуваченої менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить запобігання вказаним вище ризикам.
Крім того, прокурор зазначив, що виходячи із змісту кримінального процесуального закону, до обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 Кримінального кодексу України застосовується запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також враховуючи кваліфікацію інкримінованого їй злочину, прокурор вказав на право суду не визначати розмір застави.
Захисник та обвинувачена проти задоволення клопотання прокурора заперечували. Крім того, ОСОБА_7 та її захисник ОСОБА_6 подали суду клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання, а також письмові заперечення на клопотання прокурора.
Виходячи із суті заявленого клопотання та заперечень на клопотання прокурора, обвинувачена та її захисник просять змінити запобіжний захід обвинуваченій на інший, що не пов'язаний із триманням під вартою, зокрема на особисте зобов'язання, мотивуючи його тим, що підстави для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відсутні, оскільки відсутні ризики, передбачені ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Так обвинувачена зазначає, що не може здійснювати листування з керівництвом рф. Вказує, що користування всесвітньою мережею «Інтернет» не заборонено законом і що вона і так при бажанні могла би ним користуватись.
Продовжуючи свою аргументацію, обвинувачена зазначає, що не має наміру переховуватися від суду, оскільки сама зацікавлена в розгляді справи, вона не виїжджала з міста Києва, тут проживає її рідна сестра, а також похована її дочка. Таким чином, вона стверджує, що має сталі соціальні зв'язки в м. Києві
Обвинувачена також вказала на те, що в неї погіршився стан здоров'я і що їй необхідне медичне обстеження, яке забезпечити в умовах СІЗО неможливо. Виходячи із зазначених мотивів, обвинувачена просила змінити їй запобіжний захід на особисте зобов'язання.
Захисник клопотання обвинуваченої підтримав, проти клопотання прокурора заперечував та зазначив, що ризики, передбачені ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, не можуть діяти постійно та зникають, однак прокурор в клопотанні, навпаки, збільшив кількість ризиків. Обвинувачена не може спотворити матеріали справи, не може впливати на провадження іншим чином. Захисник вказав, що при обранні запобіжного заходу були порушені вимоги процесуального закону, не була застосована редакція ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України, яка діяла на той момент, а тому не була застосована застава. На даний час обвинувачена вже значний термін перебуває під вартою, а тому ризики суттєво знизились.
Заслухавши прокурора, обвинувачену, захисника, суд враховує обставини кримінального провадження, наявність ризиків, передбачених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України та приходить до наступних висновків.
Суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, в якому обвинувачуються ОСОБА_7 , те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом та приходить до висновку, що обставини, на які посилається прокурор у обвинувальному акті, дають достатні підстави суду вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Так, на думку суду та виходячи із змісту клопотання прокурора, існують ризики: 1) обвинувачена може переховуватися від суду, 2) обвинувачена може продовжити протиправні дії, у вчиненні яких вона обвинувачується.
Метою і підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам обвинуваченої переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню.
Обвинувачена може переховуватися від суду перебуваючи на волі, оскільки не має сталих соціальних зв'язків, а тому може вжити спроб залишити територію України. Так, її рідна сестра періодично знаходиться за кордоном, про інших членів сім'ї обвинувачена суду не вказала.
Обвинувачена зазначає суду, що її рідна сестра повернулася до України, відвідує її в СІЗО та піклується про неї. Разом з тим, суду відомо, що сестра ОСОБА_7 вже виїжджала за кордон, а тому може виїхати знову. Виходячи з цього, даний факт не може підтверджувати сталі соціальні зв'язки обвинуваченої в Україні.
Наявність знайомих та друзів, могили дочки, а також можливого авторитету в міжнародній правовій спільноті, про що зазначає обвинувачена, не є сталими соціальними зв'язками, що можуть забезпечити її належну процесуальну поведінку.
Як вже зазначалося в попередніх ухвалах суду, під час судового розгляду були досліджені докази, зокрема, протокол огляду мобільного телефону обвинуваченої від 12 березня 2022 р, виходячи із змісту якого вона на початку березня 2022 р. намагалася виїхати до м. Бєлгород, де в неї проживає племінниця. Крім того, під час судового розгляду обвинувачена повідомила суд, що на початку року також мала намір виїхати до Угорщини.
Також судом враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується, вік та стан здоров'я обвинуваченої.
Так, санкцією ч. 1 ст. 111 Кримінального кодексу України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
Разом з тим, при вирішенні питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 , суд обґрунтовує таку необхідність не лише суворістю можливого покарання, а усім комплексом ризиків, які об'єктивно існують в даному кримінальному провадженні та передбачені ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , вид та міру покарання, що загрожує їй у випадку визнання винуватою та зазначені вище обставини, суд вважає наявним ризик того, що вона може переховуватися від суду задля уникнення даного покарання.
Цей ризик ураховується судом у сукупності із ризиком продовжити протиправну діяльність у вчиненні якої вона обвинувачується.
Так, суд погоджується із прокурором, що існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
Як випливає із наданих прокурором доказів, що наявні в матеріалах справи, зокрема листів, адресованих керівництву РФ та підписаних обвинуваченою, існує ризик продовження виготовлення та поширення обвинуваченою матеріалів, у яких міститься подання завідомо недостовірної інформації про нібито підтримку українською владою праворадикальних та ультранаціоналістичних організацій, а також заперечення легітимності української влади в зв'язку із Революцією Гідності в 2014 році.
Оскільки об'єктивною стороною злочину, який інкримінується обвинуваченій, є надання іноземній державі, іноземній організації та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України за допомогою месенджерів та всесвітньої мережі «Інтернет», суд обґрунтовано вважає, що існує ризик продовження такої діяльності під час перебування обвинуваченої на волі, оскільки будь-який інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не виключає можливості обвинуваченої користуватись електронними пристроями із доступом до соціальних мереж та месенджерів.
Дана інформація не сприймається судом, як доказ вини обвинуваченої у вчиненні відповідних діянь, а лише розцінюється як можливий чи вірогідний ризик вчинення правопорушення. Саме оцінка вірогідності ризиків і є відповідно до ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України завданням суду при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Суд не погоджується із доводами обвинуваченої про те, що запобіжний захід не може запобігти можливостям обвинуваченої користуватися мобільним телефоном та мережею «Інтернет». Слідчий ізолятор є режимним об'єктом, в якому обвинуваченим заборонено користуватися засобами мобільного зв'язку та мережею «Інтернет». Виключенням є отримання платних послуг з надання доступу до Інтернету та голосової електронної комунікації за допомогою засобів IP-телефонії.
Разом з тим, відповідно до п. 29 Порядку реалізації експериментального проекту щодо платних послуг з надання поліпшених побутових умов, доступу до Інтернету та голосової електронної комунікації за допомогою засобів IP-телефонії особам, узятим під варту, у слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, що затверджений Постановою КМУ від 28 квітня 2023 р. № 402, під час користування Інтернетом особам, узятим під варту, забороняється вносити будь-яку інформацію, зокрема надсилати листи, коментарі, знаки та реєструватися на веб-сайтах. Відповідно до п.п. 31 та 32 даного Порядку, для користування платною послугою з доступу до телефонного зв'язку особам, узятим під варту, надаються у користування засоби IP-телефонії з відповідним програмним забезпеченням, що перебувають на балансі слідчого ізолятора. Адміністрація слідчого ізолятора здійснює аудіозапис усіх телефонних розмов осіб, узятих під варту.
Таким чином, запобіжний захід цілком може запобігти можливостям обвинуваченої користуватися мобільним телефоном та мережею «Інтернет» з метою вчинення нового злочину або продовження протиправної діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Таким чином, суд вважає, що існують обґрунтовані ризики того, що перебуваючи на волі, обвинувачена може продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується
Виходячи із зазначеного, суд вважає встановленими та доведеними ризики, що передбачені п.п. 1 та 5 ч.1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.
При вирішенні питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом враховано стан здоров'я обвинуваченої.
Так, виходячи із змісту інформації Київської міської медичної частини Центру охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України в м. Києві та Київській області від 15.06.2022 р., стан здоров'я ОСОБА_7 на даний час стабільний, задовільний. Термінового лікування як в умовах Київської міської медичної частини так і в лікарняних закладах МОЗ України вона не потребує.
Згідно відповіді № 681 від 02.08.2022 р. з Київської міської медичної частини Центру охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України в м. Києві та Київській області стан здоров'я ОСОБА_7 на даний час стабільний, задовільний. Термінового лікування як в умовах Київської міської медичної частини, так і в лікарняних закладах МОЗ вона не потребує.
Інша інформація в розпорядженні суду відсутня та стороною захисту не подавалася. У суду також відсутні будь-які підтвердження неможливості перебування ОСОБА_7 в слідчому ізоляторі за станом здоров'я.
З'ясовуючи питання відповідності продовження запобіжного засобу у виді тримання під вартою практиці Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Зважаючи на існуючий під час воєнного стану неабиякий суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції від 04.11.1950 року «Про захист прав людини і основоположних свобод», оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Суду не надано жодних доказів того, що ризики, передбачені п.п. 1 та 5 ч.1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України та зазначені в попередніх ухвалах Солом'янського районного суду м. Києва, якими обвинуваченій було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, зменшилися чи зникли.
Досліджуючи питання законності застосування до обвинуваченої запобіжного заходу під час досудового розслідування, суд неодноразово наголошує, що дані обставини вже перевірялися слідчим суддею Солом'янського районного суду м. Києва під час судового засідання та винесення ухвали від 12 квітня 2022 року, в результаті чого запобіжний захід було продовжено.
Суд не наділений повноваженнями надавати оцінку ні постанові прокурора, якою обвинуваченій обирався запобіжний захід у виді тримання під вартою, ні ухвалі слідчого судді від 12 квітня 2022 року, оскільки це прерогатива суду апеляційної інстанції. Як встановлено під час судового засідання ухвала слідчого судді набрала законної сили, рішень суду апеляційної інстанції про її скасування не приймалось.
На даний час, в силу абз. 3 ч. 4 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1… Кримінального кодексу України.
Таким чином, врахувавши положення ст. 177 та 178 КПК України, зокрема, репутацію обвинуваченої, яка, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду або вчинити новий злочин та те, що застава не зможе запобігти цьому, суд не визначив розмір застави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кримінального процесуального кодексу України, процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Таким чином, при вирішенні питання про можливість визначення (не визначення) розміру застави, суд керується чинною на дату винесення ухвали редакцію абз. 3 ч. 4 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, яка, як вже зазначалось, дає суду право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1… Кримінального кодексу України. Оскільки в ухвалі слідчого судді Солом'янського районного суду від 12 квітня 2022 р. розмір застави не визначений, суд продовжує строк дії запобіжного заходу без визначення застави.
Вирішуючи клопотання обвинуваченої щодо зміни запобіжного заходу із тримання під вартою на особисте зобов'язання, суд керується ч. 6 ст. 176 Кримінального процесуального кодексу України, згідно якої, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 - 114-2, 258 - 258-6, 260, 261, 437 - 442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто, виключно тримання під вартою.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновків, що лише запобіжний захід у виді тримання обвинуваченої під вартою може забезпечити її належну процесуальну поведінку, інші запобіжні заходи, що не пов'язані із триманням під вартою, в силу закону застосовані бути не можуть. Таким чином, правові підстави для зміни запобіжного заходу відсутні.
Виходячи із зазначеного, суд,-
У задоволенні клопотання обвинуваченої ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 - відмовити.
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали визначити до 20 вересня 2023 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченою - з моменту отримання її копії.
Повний текст ухвали оголошується 31 липня 2023 року о 18.00
Головуючий
Судді