м. Вінниця
24 серпня 2023 р. Справа № 120/7243/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Вінницька виправна колонія(№86)" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи "Вінницька виправна колонія(№86)" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що він проходив службу у Державній установі "Вінницька виправна колонія (№86)" Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України.
Наказом начальника Державної установи "Вінницька виправна колонія (№86)" від 01.05.2023 №50/ОС-23 позивача звільнено з посади чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки установи на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
Станом на дату звільнення позивача з Державної установи "Вінницька виправна колонія (№86)" його вислуга років становила у календарному обчисленні 22 роки 03 місяці 18 днів, у пільговому обчисленні - 29 років 02 місяці 26 днів.
В травні місяці 2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відповідні документи для призначення йому пенсії відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Однак, за результатами розгляду цієї заяви відповідач листом від 17.05.2023 повідомив позивача про відсутність підстав для вчинення таких дій, оскільки відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Водночас, у позивача календарна вислуга років є меншою за 25 років, а тому відсутні підстави для направлення його документів до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Не погоджуючись із такими діями пенсійного органу, позивач звернувся з цим позовом до суду із вимогами визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Вінницька виправна колонія (№86)" щодо неоформлення та неподання всіх необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виходячи з розміру грошового забезпечення позивача станом на день звільнення, а також зобов'язати відповідача оформити всі необхідні документи та подати їх для призначення пільгової пенсії за вислугу років.
Ухвалою від 02.06.2023 відкрито провадження в адміністративній справі, задоволено клопотання позивача щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
09.06.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Державна установа "Вінницька виправна колонія (№86)" не наділена повноваженням щодо подання та оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
20.06.2023 позивачем подано відповідь на відзив, в якому останній наполягав на вірному визначенні відповідача у даних правовідносинах, просив адміністративний позов задовольнити.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив службу у Державній установі "Вінницька виправна колонія (№86) на посаді заступника чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки установи.
Наказом Державної установи "Вінницька виправна колонія (№86)" від 01.05.2023 №50/ОС-23 підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 01.05.2023 звільнено з посади чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки установи відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням).
У згаданому наказі зазначено, що вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення в календарному обчисленні становить 22 роки 03 місяці 18 днів, у пільговому обчисленні - 29 років 02 місяці 26 днів.
У травні 2023 року позивач звернувся до Державної установи "Вінницька виправна колонія (№86)" із заявою оформити та подати документи до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Проте, листом від 17.05.2023 вих. №13/1681 Державна установа "Вінницька виправна колонія (№86)" повідомила заявника про відсутність підстав для вчинення таких дій, оскільки відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, якщо вони звільнені зі служби з 01 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Водночас, у позивача календарна вислуга років є меншою ніж 25 років, а тому відсутні підстави для направлення документів до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області для призначення йому пенсії.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.
Статтею 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (надалі - Закон №2262-ХІІ) пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Згідно із пунктом "а", пунктом "б", пунктом "в" статті 17 Закону №2262-ХІІ особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються: військова служба; служба в органах внутрішніх справ, поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; час роботи в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
При призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення (частина 4 статті 17 Закону №2262-ХІІ).
Відповідно до статті 17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону №2262-XII постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - Порядок №393), який встановлює, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби, особам, зазначеним у пункті “ж” статті 1-2 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, під час призначення пенсії згідно з пунктом “а” статті 12 зазначеного Закону додатково зараховується час навчання в межах до п'яти років (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби або до призначення на відповідну посаду із розрахунку - один рік навчання за шість місяців служби.
З приписів Порядку №393 слідує, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цього Порядку, зараховується пільговий стаж роботи на встановлених цим Порядком посадах. При цьому, пільгова вислуга враховується саме при призначенні пенсій згідно з пунктом "а" статті 12 Закону №2262-XII.
Вирішуючи справу №805/3923/18-а, Верховний Суд у постанові від 03 березня 2021 року дійшов наступного висновку: "Основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу, є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку".
При цьому, Верховний Суд відступив від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №725/1959/17, від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17.
Так, Верховний Суд під час розгляду справи №805/3923/18-а дійшов висновку, що передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-XII і положенням цього Закону не суперечить.
Таким чином, Закон №2262-XII як єдину, обов'язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.
Визначення у Законі №2262-XII вислуги саме в календарних роках передбачає обов'язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.
Таким чином, передбачена Законом №2262-XII календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
В свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону №2262-XII пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку №393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.
При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII.
За наслідками розгляду справи №480/4241/18 Верховний Суд в складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 14 квітня 2021 року дійшов наступних висновків: “В цілях Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Верховний Суд в складі Судової палати Касаційного адміністративного суду відступив від висновків щодо застосування норм права у постановах Верховного Суду від 22 листопада 2018 року у справі №161/4876/17, від 15 серпня 2019 року у справі №281/459/17, від 27 березня 2020 року у справі №569/727/17 та інших, у яких Верховний Суд дійшов висновку про неможливість пільгового обчислення вислуги років та невідповідності в цій частині Порядку №393 Закону №2262-XII”.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Водночас, наказом начальника Державної установи "Вінницька виправна колонія (№86)" №50/ОС-23 від 01.05.2023 підтверджується те, що вислуга років ОСОБА_1 станом на 01.05.2023 (тобто, на дату звільнення) становить: календарна 22 роки 03 місяці 18 днів, в пільговому обчисленні - 29 років 02 місяць 14 днів.
Отже, на дату звільнення з Державної установи "Вінницька виправна колонія (№86)" позивач мав вислугу більше 25 календарних років, а тому позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" статті 12 Закону №2262-XII.
Відтак, посилання відповідача на відсутність підстав для надіслання до органу Пенсійного фонду України для розгляду документів про призначення позивачу пенсії за вислугу років є необґрунтованими.
Окрім того, питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №3-1 від 30 січня 2007 року (далі - Порядок №3-1).
Згідно з пунктом 1 Порядку №3-1 заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно з вказаним Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України.
Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів.
Відповідно до пункту 7 Порядку №3-1 для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються такі документи: заява про призначення пенсії; грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби; військово-медичні документи про стан здоров'я звільненої особи (за винятком осіб, які не проходили військово-лікарську комісію); документи про страховий стаж (при призначенні пенсії згідно з пунктом “б” статті 12 Закону; довідка МСЕК про визнання особи інвалідом; копія документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); довідка ВАТ “Ощадбанк” або інший документ, що підтверджує відкриття рахунку, назву та номер відділення ВАТ “Ощадбанк”; копія паспорта.
За приписами пункту 12 Порядку №3-1 уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії, ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.
Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії.
У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку.
Отже, саме на відповідача покладено обов'язок щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів. При цьому, у випадку, якщо документів для призначення пенсії недостатньо, то посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу) роз'яснюється, які документи необхідно надати додатково.
Крім того, Порядком №3-1 не передбачено повноважень структурних підрозділів відповідних органів відмовляти в оформленні та надісланні до пенсійних органів відповідних документів для розгляду.
Відтак, позовна вимога щодо визнання протиправними дій Державної установи "Вінницька виправна колонія (№86)", що полягають у відмові в направленні до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області необхідних документів для призначення ОСОБА_2 пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону №2262-ХІІ, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Водночас, вимога позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача в частині ненаправлення документів до органу пенсійного фонду задоволенню не підлягає, адже бездіяльність має прояв пасивної поведінки відповідного суб'єкта. Натомість, відповідач листом від 17.05.2023 відмовив позивачеві у направленні таких документів, що й слугувало підставою для звернення позивача до суду із цим позовом.
З огляду на те, що суд дійшов висновку щодо протиправності дій відповідача в частині відмови в направленні до пенсійного органу необхідних документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років, тому задоволенню підлягає також і позовна вимога щодо зобов'язання відповідача оформити і направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області необхідні документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону №2262-ХІІ.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в розмірі 1073,60 гривень, що підтверджується квитанцією від 23 лютого 2022 року.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Водночас, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відтак, з огляду на те, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в розмірі 1073,60 гривень, а тому на користь позивача слід стягнути 536,80 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Визначаючись з приводу розміру судових витрат, які належить стягнути на користь позивача, суд зважає на те, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами, які співвідносяться між собою як основна та похідна, сплативши при цьому судовий збір в розмірі 1073,60 гривень як за звернення до суду з позовом з однією немайновою вимогою.
А тому, задовольняючи позов частково, суд вважає, що половина від суми сплаченого судового збору і є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Державної установи "Вінницька виправна колонія (№86)" щодо відмови у підготовці та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області документів, необхідних для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Зобов'язати Державну установу "Вінницька виправна колонія (№86)" підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області документи, необхідні для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до вимог пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Вінницька виправна колонія (№86)" на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 536,80 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Державна установа "Вінницька виправна колонія(№86)" (вул. Привокзальна, буд. 26, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 08562594)
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна