м. Вінниця
23 серпня 2023 р. Справа № 120/4384/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян Марини Бондівни, розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницькогj.
Позовні вимоги (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) мотивовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо незастосування у період з 18.11.2020 по 01.06.2021 при обчисленні грошового забезпечення військовослужбовців, підйомної допомоги, яка виплачується у зв'язку із переміщенням по військовій службі до іншої місцевості та переїздом, допомоги на оздоровлення, яка виплачена у березні 2021 року, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, у зв'язку із чим звернувся до суду.
Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
01.05.2023 на адресу суду надійшло клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, яка обґрунтована порушенням позивачем місячного строку звернення до суду.
04.05.2023 надійшла заява-заперечення позивача на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, зокрема зазначено, що про порушення свого права в частині виплати відповідачем грошового забезпечення за 2020-2021 роки дізнався після отримання фінансово-розрахункових відомостей від 06.03.2023 за №11.1/K-20-34. Крім того посилається на введення в України воєнного стану.
Визначаючись стосовно клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд враховує наступне.
Позовна заява подається до суду в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, та повинна відповідати загальним вимогам, що встановлені статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Водночас положення цих статей не містять виключень та поширюються на всі випадки звернення до суду з позовною заявою, у зв'язку з чим їх недотримання свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.
Так, відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно із частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 1 статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Зазначена позиція суду також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права та свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, рішення "Девеер проти Бельгії", "Голдер проти Сполученого Королівства").
У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Європейський Суд з прав людини зазначив, що роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Встановлення строків звернення до адміністративного суду обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічна правова позиція із цього приводу неодноразово була висловлена Верховним Судом в ухвалах від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19, від 13.04.2020 у справі №520/11334/18, від 17.09.2020 у справі № 186/1881/19, від 06.11.2020 у справі №826/14116/18.
Згідно з ч. 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України публічною службою є, зокрема, військова служба.
Згідно з абз. 2 п. 1 ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Спірні правовідносини у цій справі стосуються виплати позивачеві підйомної допомоги, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704.
Верховним Судом неодноразово, зокрема в постановах від 28.11.2019 у справі №802/1470/16-а, від 04.03.2020 у справі №802/1854/17-а, від 05.03.2020 у справі №802/689/16-а, від 18.03.2020 у справі №810/3476/16 зазначалося, що аналіз вимог статей 9, 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" свідчить, що підйомна допомога не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця, а є самостійним видом допомоги, яка виплачується за певних умов при переїзді військовослужбовців на нове місце військової служби в інший населений пункт.
Таким чином, підйомна допомога не є грошовим забезпеченням військовослужбовця, що обумовлює відсутність підстав для застосування до спірних відносин положень трудового законодавства.
При цьому суд зауважує, що Інструкцією про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженою наказом Міністерства оборони від 22.10.2001 №370 (була чинною на момент виплати позивачеві підйомної допомоги у грудні 2017 року) окремо не врегульовано питання строків звернення до суду щодо виплати підйомної допомоги.
Водночас за приписами частини третьої статті 122 КАС України встановлено, що за відсутності спеціального регулювання застосовуються відповідні положення КАС України.
Відтак, оскільки спірні правовідносини пов'язані з проходженням позивачем публічної служби (військової служби), то під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення ч. 5 ст. 122 КАС України як норми спеціального процесуального закону.
Аналогічну за змістом правову позицію у подібних відносинах висловлено Верховним Судом у своїх постановах від 04.12.2019 у справі №815/2681/17 та від 22.01.2020 у справі №620/1982/19.
Суд зазначає, що у цій категорії справ законодавець визнав, що строк в один місяць є достатнім для звернення до суду за захистом свої прав, якщо особа вважає, що під час її прийняття на публічну службу, проходження, звільнення з публічної служби, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, порушено її права, свободи чи законні інтереси.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України за загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися", що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку позивача знати про стан своїх прав. При визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Отже, позивач повинен був звернутися до суду з цим позовом щодо виплати йому підйомної допомоги, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 у місячний строк з дня, коли дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Судом встановлено, що виплата підйомної допомоги позивачу пов'язана із проходженням військової служби в лавах відповідача (з 18.11.2020 по 18.12.2020 у розпорядженні ректора Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького, з 18.12.2020 по 29.04.2021 курсовий офіцер третього навчального курсу факультету безпеки державного кордону Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького).
Як зазначає позивач про порушення свого права в частині виплати відповідачем грошового забезпечення за 2020-2021 роки дізнався після отримання фінансово-розрахункових відомостей від 06.03.2023 за №11.1/K-20-34.
Разом із тим, позивач не заперечує факту виплати йому підйомної допомоги, проте вказує на протиправність дій відповідача щодо її розрахунку шляхом застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Отже, на переконання суду позивач повинен був дізнатись про порушення відповідачем його прав в частині виплати підйомної допомоги в неналежному розмірі саме після його призначення на відповідні посади в Національній академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького та отриманням у зв'язку з цим неналежної (на думку позивача) суми підйомної допомоги, а не після звільнення його з військової служби чи у зв'язку із отриманням листа від 06.03.2023 за №11.1/K-20-34.
Як встановлено судом, у січні 2021 позивачеві виплачено підйомну допомогу у розмірі 14507,40 грн. Відтак, саме із цієї дати позивач мав дізнатись про порушення своїх прав та в місячний строк звернутись до суду. Отже, в лютому 2021 збіг строк звернення із вимогами щодо не вірного обрахунку підйомної допомоги виплаченої в січні 2021 року.
Проте до суду позивач звернувся лише 17.04.2023, тобто зі значним пропущенням строку звернення до адміністративного суду.
Крім того, посилання позивача на обставини (введення воєнного стану), які виникли вже після вказаного періоду (з 18.11.2020 по 01.06.2021) як на поважну причину пропуску строку звернення до суду є безпідставним та необґрунтованим.
Враховуючи вищезазначене, суд не вбачає підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду із позовними вимогами в цій частині поважними.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу;
Згідно ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що адміністративний позов в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незастосування при обчисленні підйомної допомоги, яка виплачується у зв'язку із переміщенням по військовій службі до іншої місцевості та переїздом, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, підлягає залишенню без розгляду.
З приводу позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незастосування у період з 18.11.2020 по 01.06.2021 при обчислені грошового забезпечення військовослужбовців, допомоги на оздоровлення, яка виплачена у березні 2021 року, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, суд враховує наступне.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.06.2020 у справі №818/1106/16, позивач має право звертатися до суду з позовними вимогами про стягнення грошової допомоги на оздоровлення без обмеження будь-яким строком. Окрім того, подібні висновки наведені у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2022 у справі №120/11882/21-а.
Відтак, в частині позовних вимог, які стосуються нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 18.11.2020 по 01.06.2021, допомоги на оздоровлення, яка виплачена у березні 2021 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, позивачем не пропущено строк звернення до суду.
Керуючись ст.ст. 240, 248, 256, 294 КАС України, -
Клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити частково.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незастосування при обчисленні підйомної допомоги, яка виплачується у зв'язку із переміщенням по військовій службі до іншої місцевості та переїздом, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 та щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату підйомної допомоги, яка виплачується у зв'язку із переміщенням по військовій службі до іншої місцевості та переїздом, шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 - залишити без розгляду.
У задоволені іншої частини клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Продовжити розгляд справи в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького щодо незастосування при обчисленні грошового забезпечення за період з 18.11.2020 по 01.06.2021, допомоги на оздоровлення, яка виплачена у березні 2021 року, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 та щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 18.11.2020 по 01.06.2021, допомоги на оздоровлення, яка виплачена у березні 2021 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, в письмовому провадженні.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Мультян Марина Бондівна