Справа №:755/2918/22
(заочне рішення)
"17" серпня 2023 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Гаврилової О.В.,
за участю секретаря - Зілінської М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, про позбавлення батьківських прав, -
До Дніпровського районного суду міста Києва звернувся представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Власенко Ю.Д. з позовом до ОСОБА_2 , третя особа -Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав.
Згідно заявлених вимог, представник позивача просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вимоги позову обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер рідний брат
позивача - громадянин Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 . У померлого залишилося троє неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які на даний час проживають в родині позивача. Представник позивача зазначає, що мати дітей - ОСОБА_2
05 квітня 2016 року прийняла рішення вилетіти до Лівану для подальшого проживання. З того часу мати дітей жодного зв'язку з ними не підтримує, участі в їх вихованні не приймає, жодного разу не прилетіла в Україну для того щоб побачитися з дітьми. Враховуючи те, що відповідач більше п'яти років не спілкується з дітьми, не приймає жодної участі у їх вихованні, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, на думку представника позивача, є необхідність позбавлення її батьківських прав. Представник позивача також зазначає, що позбавлення батьківських прав відповідача, враховуючи смерть батька дітей, надасть можливість позивачу, як родичу та особі, в родині якого вони проживають, можливість подати документи на оформлення опіки та піклування над дітьми з метою отримання ними якісних освітніх та медичних послуг, можливості відпочивати за кордоном та реалізувати інші конституційні права.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 липня 2022 року відкрито провадження в даній цивільній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання. Залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію. Зобов'язано Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, відповідно до вимог ст. 19 Сімейного кодексу України, надати письмовий висновок щодо розв'язання спору. (а.с.42-44)
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 липня 2023 року закрито підготовче провадження в даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті. (а.с.113-114)
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Власенко Ю.Д. в судове засідання не з'явились, направили на електронну адресу суду заяви, в якій просили здійснити розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, не заперечували проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, була повідомлена про день, час та місце розгляду справи належним чином - за зареєстрованим місцем проживання, причини неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву, заяв чи клопотань до суду не подала.
Представники третіх осіб в судове засіданні не з'явились.
Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації - Сова Т.В. подала до суду заяву, в якій просила розглядати справу без участі представника служби та органу опіки та піклування, прийняти рішення в найкращих інтересах дитини.
Як визначено ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі в судовому засіданні учасників справи та, за згодою позивача, ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом установлено, що за даними наявних у матеріалах справи свідоцтв про народження, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_1 та відповідач - ОСОБА_2 . (а.с.7-9).
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.6)
В матеріалах справи наявна копія авіаквитка на ім'я відповідача від 05 квітня 2016 року, рейс Київ - Бейрут. (а.с.10)
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживають в сім'ї позивача ОСОБА_1 (а.с.37-41).
Зі змісту рішення шаріатського суду міста Жарамана Сирійської Арабської Республіки №64/2023 від 04 січня 2023 року вбачається, що ОСОБА_2 подала заяву про відмову від опіки над її дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с.107-108)
Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація 19 червня 2023 року надала висновок органу опіки та піклування (протокол засідання комісії №9 від 14.06.2023) про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітнього ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 , у звязку з тим, що вона ухилилась від виховання та утримання дітей. (а.с.101-102)
Предметом судового розгляду у цій справі є обставини щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно її дітей.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.
В силу статті 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов'язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року
№ 1906-ІV, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів).
Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява №2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (параграф 76).
ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв'язки дитини з її сім'єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім'я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім'ю. З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за статтею 8 Конвенції на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров'ю та розвитку дитини (Мамчур проти України, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно частин 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
За приписами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України (статті 164-167).
За правилами, визначеними статтею 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до ч.1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Згідно позовної заяви, позивач просить позбавити відповідача батьківських прав з підстав, визначених п.2 ч.1 ст. 164 СК України, а саме, - ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька, так і для дитини.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року (далі - Постанова), позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Системний аналіз зазначених вище норм сімейного права дає підстави вважати, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не дають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
При цьому, врахування обставин, які підпадають під визначення дій особи, як «ухилення від виконання батьківських обов'язків» не вичерпуються наведеним вище переліком і підлягають розширеному тлумаченню залежно від особливостей кожної конкретної ситуації.
У рішенні Європейського суду від 18 грудня 2008р. по справі «Савіни проти України» зазначається: «хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зав'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.»
У даній ситуації судом враховано, що держава має позитивний обов'язок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз'єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер (пункт 52 рішення Європейського Суду у справі «Савіни проти України»).
Частинами 2 та 4 ст. 155 СК України визначено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Статтями 12-15 Конвенції про права дитини визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою).
Частиною 2 ст.171 СК України також передбачено, що дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Як убачається з матеріалів справи, 04 квітня 2023 року консульським агентом Консульства України в місті Анталія засвідчено справжність підписів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на заявах, в яких діти повідомили, що їх мати - ОСОБА_2 в квітні 2016 року вилетіла з України до Лівану для подальшого проживання. З цього часу діти з матір'ю жодного разу не бачились, мати з ними не спілкувалася жодним із засобів зв'язку, не цікавилась їх життям та не брала жодної участі у їх вихованні. Після смерті батька діти проживають в сім'ї їх дядька - ОСОБА_1 , який забезпечує їх проживання, включаючи харчування, навчання та виховання. На підставі викладеного вище, діти не заперечують проти позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно них та їх сестри та брата і подальшого оформлення над ними опікунства їх дядьком ОСОБА_1 (а.с.105, 106)
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Враховуючи викладене, враховуючи проживання дітей з позивачем на час розгляду справи за межами України, з метою збереження життя, здоров'я та безпеки дітей, судом вирішено не проводити в судовому засіданні опитування дітей по суті спору.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Згідно положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи наявні у матеріалах справи письмові докази, приймаючи до уваги викладені в позовній заяві доводи, керуючись чинним сімейним законодавством України, діючи виключно з метою забезпечення якнайкращих інтересів дітей, які є громадянами України (а.с.29-31), суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.164 СК України, оскільки відповідач фактично самоусунулась від виконання батьківських обов'язків по відношенню до своїх дітей, протягом тривалого часу не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду та матеріального утримання дітей, не спілкується з дітьми.
При цьому, суд враховує, що відповідач не скористалась своїм правом направити до суду відзив на позовну заяву з викладенням заперечень проти неї, доказів на спростування наведених позивачем обставин не надала.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність визначених законом підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, про позбавлення батьківських прав, через ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей.
У відповідності до положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору, в сумі 992,40 грн, який сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом.
Крім цього, суд роз'яснює, що відповідно до положень статей 168, 169 СК України, відповідач, у разі позбавлення батьківських прав, не позбавлена права на звернення до суду як із заявою про надання права на побачення з дітьми, так і з позовом про поновлення батьківських прав.
На підставі викладеного та керуючись статтею 51 Конституції України, статтями 7, 150, 164, 165 Сімейного кодексу України, Конвенцією про права дитини, Законом України «Про охорону дитинства», статтями 2, 10, 76-81, 89, 141, 209, 258, 259, 263-266, 272, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (ЄДПРОУ 37397237, місцезнаходження: м.Київ, Харківське шосе, буд.4-А), Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація(ЄДРПОУ 37203257, місцезнаходження: м.Київ, бульвар Івана Котляревського, буд.1/1), про позбавлення батьківських прав - задовольнити
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: