ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/13797/23
провадження № 2-з/753/131/23
про відмову у забезпеченні позову
"24" серпня 2023 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Котвицький В.Л., розглядаючи заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
У серпні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 228 025,00 грн.
Провадження у справі відкрито на підставі ухвали судді Дарницького районного суду м.Києва від 24.08.2023.
Також, позивачем подана заява про забезпечення позову, в якій ОСОБА_1 просить суд накласти арешт на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності до набрання законної сили рішення по даній справі.
Заяву про забезпечення позову ОСОБА_3 мотивує тим, що відповідач може відчужити належну йому квартиру, у зв'язку із чим, на думку позивача, об'єктивно існують обставини, що в майбутньому можуть значно ускладнити виконання рішення суду або взагалі унеможливити його виконання.
Суддя, вивчивши матеріали позову та заяви про забезпечення позову вважає її такою, що задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами
Згідно п.п. 1, 2, 10 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (з відповідними змінами) забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Пленум Верховного Суду України у вказаній постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» , а саме: у п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Також, у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вказано, що, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Пунктом 6 зазначеної постанови передбачено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких може бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Як вбачається з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, 1-кімнатна квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 43 кв.м, житловою площею 18,2 кв.м належить на праві власності ОСОБА_2 .
Так, згідно до позовних вимог, позивач просить про стягнення грошових коштів з відповідача. Проте, подав заяву про накладення врешту на квартиру відповідача.
Із зазначеного не вбачається, яка вартість квартири відповідача та хто мешкає в ній, тобто, зі змісту заяви про забезпечення позову про стягнення грошових коштів не вбачається, в чому саме полягає необхідність у забезпеченні позову, шляхом накладення арешту на квартиру відповідача, належним чином не обґрунтовано необхідність застосування вказаного виду забезпечення позову, у вигляді арешту, не зазначено вартість майна та чи співмірна ця вартість ціні позову.
Виходячи зі змісту позовних вимог, вказана квартира не є предметом позову, предметом якого є стягнення грошових коштів в розмірі, що явно не відповідає вартості однокімнатної квартири. Твердження позивача про те, що продаж квартири може ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позову нічим не підтверджені і спростовуються висновком про те, продаж квартири відповідачем навпаки може сприяти поверненню грошових коштів позивачу і мирному врегулюванню спору.
Враховуючи наведене, суть спірних правовідносин, суддя вважає, що вжиття саме таких заходів забезпечення позову, запропонованих позивачем, є не співмірним позовним вимогам. Крім того, суддя приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що невжиття саме таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суддя, -
В задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через Дарницький районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя В.Л. Котвицький