Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" серпня 2023 р. Справа № 922/3113/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (адреса: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11; код ЄДРПОУ: 14360080)
до Фізичної особи-підприємця Яковлевої Олени Анатоліївни (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; д. н. ІНФОРМАЦІЯ_1)
про стягнення 122476,22 грн.
без виклику учасників справи
Акціонерне товариство "Акцент-Банк" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Яковлевої Олени Анатоліївни (далі - відповідач) 122476,22 грн заборгованості за кредитним договором № N 20.32.0000000640 від 13.09.2021 станом на 28.05.2023, яка складається з:
92950,88 грн. - загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту);
18016,34 грн. - загального залишку заборгованості за процентами;
5009,00 грн. - загального залишку заборгованості за винагородою;
1000,00 грн. - штрафу (фіксована складова);
5500,00 грн. - штрафу (змінна складова).
Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами кредитного договору № N 20.32.0000000640 від 13.09.2021 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за наведеним договором.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.07.2023 відкрито провадження у справі № 922/3113/23; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на позов.
Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання їм можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв'язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію ухвали від 17.07.2023 про відкриття провадження у справі.
Копію зазначеної ухвали позивач отримав, про що свідчать залучена до матеріалів справи довідка про доставку електронного листа (а. с. 41).
Проте, надіслана на адресу відповідача копія ухвали від 17.07.2023 повернулась на адресу суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а. с. 42-45). Відомостей про наявність у відповідача іншої адреси матеріали справи не містять.
Згідно з вимогами п. п. 5-6 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
В розумінні п. п. 5-6 ст. 242 ГПК України копія ухвали від 17.07.2023 вважається врученою відповідачу.
З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення сторін про розгляду справи, а останні в розумінні вимог ст. ст. 120, 242 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.07.2023.
Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.
Як свідчать матеріали справи, 13.09.2021 між позивачем, як банком, та відповідачем, як позичальником, укладено кредитний договір № N. 20.32.0000000640 (далі за текстом - договір; а. с. 3-9), за умовами якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту , сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.
Пунктами. А1-А2 договору передбачено наступні умови кредитування: вид кредиту - строковий кредит; ліміт цього договору у розмірі 110000,00 (сто десять тисяч гривень нуль копійок) гривень 00 копійок на фінансування поточної діяльності (п. п. А1-А2).
Згідно з п. А3 договору, термін повернення кредиту - 11.09.2024. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтентними (однаковими платежами в розмірі та строки згідно з графіком платежів).
Відповідно до п. п. А6, А9, А10, А11 договору, за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90 % річних. Також позичальник сплачує банку винагороду за відкриття позичкового рахунку у розмірі 0 (нуль) гривень, щомісячну винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0.79 % від суми зазначеного у п. А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів та винагороду за управління фінансових інструментом у розмірі 0,00 % від суми зазначеного у п. А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів.
Згідно з п. п. 2.2.2-2.2.3 договору, позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п. п. 4.1, 4.2, 4.3 кредитного договору та повернути кредит у терміни, встановлені п. п. 12, 2.2.14, 2.3.2 цього договору.
Відповідно до п. 2.3.2 договору, при настанні будь-якої з наступних подій: порушення позичальником будь-якого з зобов'язань, передбачених умовами цього договору, у т. ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, банк на свій розсуд має право: змінити умови цього договору - зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому, згідно з ст. ст. 212, 611, 651 ЦКУ за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором.
На підставі п. 5.8 договору у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більше, ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000,00 грн + 5% від суми встановленого у п. А2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Додатком № 1 до договору сторони узгодили графік погашення позичальником заборгованості за цим договором, а саме: починаючи з жовтня 2021 року по вересень 2024 року позивальник зобов'язався сплачувати на користь банку загальну суму 5023,21 грн щомісячно (що включає в себе щомісячний розмір кредиту, процентів, комісійних винагород, які підлягають поверненню).
.
Як свідчать матеріали справи, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання, та надав відповідачу кредит у розмірі 110000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером № TR.19253565.27342.70198 від 13.09.2021 (а. с. 20), а також банківською випискою з особового рахунку відповідача (а. с. 18).
Проте, відповідач допустив порушення умов договору щодо повернення кредитних коштів в передбачений цим договором строк, а також сплати процентів та винагороди за його користування.
Станом на 28.05.2023 відповідач має перед позивачем заборгованість за договором в наступному розмірі:
92950,88 грн - загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту);
18016,34 грн - загального залишку заборгованості за процентами;
5009,00 грн - загального залишку заборгованості за винагородою;
Крім того, в зв'язку з порушенням відповідачем умов договору позивачем на підставі п. 5.8. договору додатково нараховано відповідачу 1000,00 грн - штрафу (фіксована складова) та 5500,00 грн. - штрафу (змінна складова).
Як свідчать матеріали справи, позивач надіслав на адресу відповідача вимогу б/н від 13.04.2023 (а. с. 10-14), в якій, з огляду на порушення відповідачем умов договору, вимагав достроково погасити всю поточну заборгованість у розмірі 115957,58 грн. до 25.04.2023.
Однак, відповідач не виконав зазначених вимог позивача.
Зазначені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Частиною 1 ст. 1050 ЦК України визначено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
У даному випадку факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором щодо надання відповідачу кредиту в обумовленому розмірі підтверджується матеріалами справи, зокрема меморіальним ордером № TR.19253565.27342.70198 від 13.09.2021, а також банківською випискою з особового рахунку відповідача НОМЕР_2 .
Отримавши кредит відповідач зобов'язався здійснювати його погашення згідно з графіком, наведеним в Додатку № 1 до договору. Однак, зазначених зобов'язань відповідач належним чином не виконує. Суд також констатує, що банківською випискою з особового рахунку відповідача підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості за договором.
На підставі п. 2.3.2 договору, при порушенні відповідачем будь-якого з зобов'язань, передбачених умовами цього договору, позивач має право змінити умови цього договору - зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення.
В даному випадку, з огляду на допущені відповідачем порушення умов договору позивач надіслав на адресу відповідача вимогу б/н від 13.04.2023 в якій, з огляду на порушення відповідачем умов договору, вимагав достроково погасити всю поточну заборгованість у розмірі 115957,58 грн. до 25.04.2023. Таким чином, відповідач був зобов'язаний сплатити на користь позивача всю існуючу заборгованість за договором.
Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати на користь позивача платежів, передбачених умовами укладеного між сторонами кредитного договору, в т. ч. заборгованості за наданим кредитом, процентами та винагородою за його користування, заявлений позивачем позов підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 92950,88 грн. загального залишку заборгованості за наданим кредитом, 18016,34 грн. загального залишку заборгованості за процентами та 5009,00 грн. загального залишку заборгованості за винагородою, що розраховані станом на 28.05.2023.
Щодо вимог про стягнення штрафу, суд зазначає.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Як зазначалось, на підставі п. 5.8 договору у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більше, ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000,00 грн + 5% від суми встановленого у п. А2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Відповідач прострочив виконання зобов'язання зі сплати кредитних коштів більше, ніж на 30 днів. За таких обставини, нарахування позивачем відповідачу штрафу за прострочення повернення кредитних коштів є таким, що відповідає умовам договору.
Суд констатує, що здійснений позивачем розрахунок штрафу, є арифметично вірним та таким, що відповідає умовам договору.
На підставі викладеного суд приймає рішення про задоволення заявленого позову в цій частині, та стягнення з відповідача на користь позивача 1000,00 грн. штрафу (фіксована складова) та 5500,00 грн. штрафу (змінна складова).
Крім того, за наслідками розгляду справи, з урахуванням вимог ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 2684,00 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 130, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Яковлевої Олени Анатоліївни (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; д. н. ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (адреса: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11; код ЄДРПОУ: 14360080):
92950,88 грн. - загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) за кредитним договором № N 20.32.0000000640 від 13.09.2021;
18016,34 грн. - загального залишку заборгованості за процентами;
5009,00 грн. - загального залишку заборгованості за винагородою;
1000,00 грн. - штрафу (фіксована складова);
5500,00 грн. - штрафу (змінна складова);
2684,00 грн. - судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя О.І. Байбак