Справа № 495/4846/23
Номер провадження 2/495/2704/2023
07 серпня 2023 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого одноособово - судді Савицького С.І.,
при секретарі судового засідання Гасанзаде М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та збільшення розміру аліментів на утримання малолітньої дитини,
ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 24.10.2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського районного управління юстиції в Одеській області, актовий запис №786 та збільшення розміру аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлений судовим наказом Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.02.2020 року по справі №495/801/20, а саме стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти у розмірі 1/3 частки від усіх видів доходу (заробітку) щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з відповідним позовом та до досягнення дитиною повноліття.
Стислий виклад позиції позивача.
Позовні вимоги мотивовано тим, що шлюб між сторонами зареєстровано 24.10.2014 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського районного управління юстиції в Одеській області, актовий запис №786, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 24.10.2014 року. Від шлюбу у подружжя народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 16.02.2016 року, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис №203. Позивач вказує, що подружні стосунки не скалилися через протилежні погляди на шлюб, втрати поваги один до одного, а тому подальше примирення і збереження шлюбу є неможливим. Спільне господарство не ведеться, спір щодо поділу майна подружжя, набуте під час спільного проживання відсутній. Крім того, позивач зазначає, що на підставі судового наказу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.02.2020 року по справі №495/801/20 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі заробітку (доходу) платника аліментів, щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 10.02.2020 року до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак на даний час грошей які стягуються з відповідача на утримання дитини за вищевказаним судовим наказам недостатньо, оскільки у зв'язку з воєнним станом витрати на утримання дитини суттєво зросли. У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернулась до суду з відповідним позовом та просить ухвалити відповідне рішення.
Рух справи у суді.
Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.05.2023 року відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
Заяви, клопотання учасників процесу.
Позивач надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився про час та місце слухання справи повідомлявся, причини неявки суду невідомі, клопотань про перенесення судового засідання до суду не надходило.
Відповідно до частини третьої статті 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Згідно частини п'ятої статті 128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.
Відповідності до пункту 2 частини першої статті 131 ЦПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Відповідно до частини першої та другої статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Як визначено частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи, що відповідач повторно не прибув у судове засідання, при цьому належно повідомлений про його дату, час і місце; про причини неявки не повідомив; відзиву на позов не подав; позивач не заперечує проти заочного вирішення справи суд дійшов висновку про ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно із статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Вимогами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Фактичні обставини справи.
Шлюб між позивачем і відповідачем зареєстровано 24.10.2014 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського районного управління юстиції в Одеській області, актовий запис №786, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 24.10.2014 року.
Від шлюбу у подружжя народились дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 16.02.2016 року, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис №203.
Позивач вказує, що подружні стосунки не скалилися через протилежні погляди на шлюб, втрати поваги один до одного, а тому подальше примирення і збереження шлюбу є неможливим, оскільки шлюб носить лише формальний характер.
Про порушення майнових прав жодна із сторін не заявила.
Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині збільшення розміру аліментів позивач зазначає.
На підставі судового наказу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.02.2020 року по справі №495/801/20 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі заробітку (доходу) платника аліментів, щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 10.02.2020 року до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Однак позивач стверджує, що на даний час грошей які стягуються з відповідача на утримання малолітньої дитини за вищевказаним судовим наказам недостатньо, оскільки у зв'язку з воєнним станом витрати на утримання дитини суттєво зросли.
Норми права, які застосував суд.
Відповідно до статті 51 Конституції України, яка кореспондується із статтею 24 Сімейного кодексу України (далі - СК України), шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно із положеннями частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають спільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. Дружина і чоловік зобов'язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї.
Вимогами частин третьої, четвертої статті 56 СК України визначено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до частини другої статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (стаття 110 СК України).
Відповідно до частини третьої статті 109 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (стаття 112 СК України).
Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати. Дана норма містить дві підстави для коригування аліментів: а) шляхом зміни розміру аліментів у бік зменшення або збільшення; б) шляхом звільнення платника аліментів від їх сплати. Аліментні правовідносини існують тривалий час. Тому матеріальний або сімейний стан особи, яка одержує аліменти, а також того, хто їх сплачує, протягом цього часу може істотно змінитися як у бік погіршення так і у бік покращення.
Таким чином, із викладеного вище вбачається, що Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного рішенням суду.
У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на чию користь вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.
Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов'язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.
Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
Суд, перевіривши доводи учасників справи у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Так, за результатами розгляду справи судом враховано, що подружні стосунки між сторонами не скалилися через протилежні погляди на шлюб, несумісні характери, небажання спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Спільний побут сторонами не ведеться, спір щодо поділу майна подружжя, набутого під час спільного проживання відсутній.
З огляду на викладені правові норми, встановлені обставини та позицію позивача щодо неможливості збереження сімейних стосунків, суд вважає, що збереження сім'ї в даному випадку буде нічим іншим, як примушуванням позивача до збереження шлюбних відносин.
Щодо позовної вимоги в частині збільшення розміру аліментів, на утримання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 суд зазначає наступне.
Так, при вирішенні питання про збільшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі з наданням відповідних доказів.
У свою чергу позивач не надала суду жодних документально підтверджених доказів щодо збільшення розміру доходів відповідача, чи дійсно у відповідача збільшився розмір заробітної плати або інших доходів, як і не обґрунтовано позивачем належними доказами, чому саме розмір стягнення аліментів повинен бути збільшений з частки заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на 1/3 частку заробітку (доходу) платника аліментів.
Крім того, позивач не довела, що відповідач отримує дохід який значно покращив його матеріальне становище з моменту ухвалення рішення суду про стягнення аліментів та надає йому можливість сплачувати аліменти у новому, більшому розмірі, також позивач не надала доказів, що свідчать про погіршення її матеріального стану та/або погіршення стану здоров'я.
Більш того, позивач своє твердження у позовній заяві стосовно того, що аліментів які сплачує відповідач на даний час не достатньо у зв'язку з воєнним станом, жодним доказом не обґрунтувала, в матеріалах справи відсутні будь-які докази стосовно того, що видатки на утримання дитини збільшились.
Отже, позивачем не доведено, а судом не встановлено, що на теперішній час позовна вимога стосовно збільшення розміру аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню, а тому суд дійшов до висновку про відмову в задоволені даної вимоги.
Керуючись статтями 24, 55, 56, 110, 112, 184, 192 Сімейного кодексу України, статтями 12-13, 19, 81, 247, 258, 259, 264, 265, 280-289, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та збільшення розміру аліментів на утримання малолітньої дитини - задовольнити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , зареєстрований 24.10.2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського районного управління юстиції в Одеській області, актовий запис №786.
В частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , щодо збільшення розміру аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлений судовим наказом Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.02.2020 року по справі №495/801/20, а саме стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти у розмірі 1/3 частки від усіх видів доходу (заробітку) щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з відповідним позовом та до досягнення дитиною повноліття - відмовити
Копію рішення направити учасникам справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя Савицький С.І.