Справа № 148/397/23
Провадження № 33/801/696/2023
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковганич С. В.
Доповідач: Войтко Ю. Б.
23 серпня 2023 року м. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Войтко Ю. Б.,
розглянувши апеляційну скаргу адвоката Пріщенка Сергія Сергійовича, подану від імені ОСОБА_1 , на постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 травня 2023 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 травня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, а також стягнуто з нього судовий збір в сумі 536 гривень 80 копійок на користь держави.
Відповідно до обставин встановлених судовим рішенням, 23.02.2023 о 14:13 водій ОСОБА_1 в с. Нестерварка Тульчинського району по вул. Леонтовича керував автомобілем «Рено Меган» д/н НОМЕР_2 у стані наркотичного сп'яніння. Освідування на стан наркотичного сп'яніння проводилося в Тульчинській ЦРЛ.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 травня 2023 року, адвокат Пріщенко С. С. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною, винесеною із порушенням норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження по справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 251, ч. 3 ст. 256, ст. 266 КУпАП, п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 17.12.2008 № 1103, порушено норми ст. 252 КУпАП.
Зокрема вказав, що в судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не визнав, пояснивши, що наркотичні речовини він не вживав. З висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння КНП «Тульчинської ЦРЛ» він не згоден.
В зв'язку з тим, що ОСОБА_1 заперечував факт вживання наркотичних препаратів, а також враховуючи той факт, що в висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23.02.2023 та присутній ряд неточностей, сторона захисту просила суд призначити повторну експертизу зразків сечі, відібраних у ОСОБА_1 23.06.2023. Однак, місцевий суд не погодився з твердженням захисника та не призначив додаткову експертизу. Разом з тим, згідно з листом лікаря Тульчинської ЦРЛ зразки біологічного середовища зберігаються в КНП «Тульчинська ЦРЛ».
Сторона захисту вважає, що дані отримані в результаті тестування є лише попереднім результатом. Заключний діагноз повинен бути встановлений лікарем після всіх клінічних та лабораторних досліджень. Лабораторні дослідження не проводились, кількісне вираження наркотичного засобу не визначено. Крім того, свідок лікар-нарколог ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердив, що тест не надає кількісні показники, а також, що саме проведенням експертизи можливо визначити чи перебував ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння на час відбору зразків біологічного середовища. Однак суд першої інстанції цього при вирішенні клопотання про призначення експертизи до уваги не взяв.
Вважає, що огляд ОСОБА_1 проводився з порушенням встановленого порядку, оскільки згідно з п. 8, 10, 11 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція), зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності, вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається 90 днів. Однак при проведенні огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння вимоги зазначеного нормативного акту дотримані не були. Так, при визначенні стану сп'яніння у ОСОБА_1 дослідження біологічного матеріалу було проведено за допомогою тест-смужки, а не за допомогою лабораторних досліджень із застосуванням приладів, дозволених для використання МОЗ. Внаслідок порушення інструкції, стало неможливим проведення експертизи. Відповідно до п. 22 Інструкції висновки щодо результатів медичного огляду на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними. Оскільки висновок Тульчинської ЦРЛ від 23.02.2023 щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння, складений з порушенням вимог Інструкції, тому він вважається недійсним.
Крім того, сторона захисту звертає увагу, що дії працівників поліції є незаконними, а притягнення правопорушника ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 130 КУпАП безпідставним, оскільки в матеріалах справи відсутнє направлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння, де були б зазначені ознаки наркотичного сп'яніння, які передбачені в п. 4 Розділу І Інструкції.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Пріщенко С. С. підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та просили її задовольнити.
Апеляційний суд, враховуючи положення ст. 294 КУпАП, переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно з положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 278 КУпАП встановлено, що при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд, в тому числі, перевіряє правильність складання протоколу інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, належно з'ясовує обставини справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Об'єктивна сторона складу порушення - це система передбачених адміністративно-правовою нормою ознак, що характеризують зовнішню сторону проступку. Факультативними ознаками є: час, місце, умови, способи та засоби вчинення правопорушення.
Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, а відповідно ч. 1 ст. 33 цього Кодексу стягнення за правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При цьому адміністративна відповідальність - це різновид юридичної відповідальності і реакція суспільства на шкоду, заподіяну правопорушенням, державна оцінка порушення правової норми, що охороняється адміністративно-правовими санкціями, і є складовою державного примусу, тобто примусове, з додержанням встановленої процедури, застосування правомочним суб'єктом передбачених законодавством за вчинення адміністративного проступку заходів впливу, які виконані правопорушником (специфічне реагування держави на правопорушення, що полягає в застосуванні уповноваженим органом або посадовою особою передбаченого законом стягнення до суб'єкта правопорушення). Стягнення за вчинення такого протиправного діяння накладається органом державної влади (посадовою особою органу державної влади) наділеним відповідними адміністративними повноваженнями.
З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 1 статті 130 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Пунктом 1.3 ПДР України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язанні знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
У п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до п. 2.9 (a) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров'я України (далі - МОЗ України) і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Згідно з пунктом 10 Порядку №1103 огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби за методикою та із застосуванням приладів, дозволених для використання МОЗ України.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735.
Згідно п. 6 Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров'я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Для визначення у водія стану наркотичного сп'яніння обов'язкове проведення лабораторних досліджень, що визначено у п. 7 розділу III Інструкції.
Відповідно до пункту 12 Інструкції № 1452/735у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Експрес-тест є швидким засобом, що виявляє наявність наркотичної речовини в організмі людини. Як зазначено в п. 8 Інструкції: «метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинити стан сп'яніння».
Отже, згідно з п. 7 розділу ІІІ Інструкції №1452/735 проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов'язковим.
Дані, які отримані в результаті тестування, є лише попереднім результатом. Для отримання заключного результату необхідно проводити лабораторні дослідження. Зразки, які показали позитивний результат, повинні бути підтверджені більш специфічним методом, наприклад, газовою хроматографією, мас-спектометрією.
Згідно з пунктом 10 Розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів. Порядок збереження та транспортування ємностей визначений у пункті 11 Розділу ІІІ цієї Інструкції.
Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук (пункт 12 Розділу ІІІ Інструкції № 1452/735). Відповідно до пункту 13 цієї Інструкції для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акту медичного огляду, на підставі якого видається висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункти 15,16 Розділу ІІІ Інструкції № 1452/735).
Крім того, з матеріалів справи не можливо встановити, які саме ознаки були виявлені поліцейськими у ОСОБА_1 , які стали підставою вважати, що він перебуває у стані наркотичного сп'яніння, адже на них немає посилань в протоколі про адміністративне правопорушення, посилання на них в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів є сумнівними, оскільки огляд на місці зупинки транспортного засобу не проводився, а також в ньому йдеться про алкогольне сп'яніння. Також згідно акту огляду ОСОБА_1 в закладі охорони здоров'я такі ознаки не були виявлені.
Хибними є висновки суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_1 висловлював свою незгоди з результатами огляду, оскільки згідно п. 16 акту огляду в закладі охорони здоров'я зазначено, що він заперечує вживання алкоголю або наркотичних речовин чи лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог ст. 245КУпАП одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, а судове рішення згідно закону повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Суд повинен обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06.12.1998 Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Оскільки ОСОБА_1 заперечує факт вживання будь-яких наркотичних речовин та оспорює достовірність експрес тесту, захисник Пріщенко С. С. 04.05.2023 подав клопотання Тульчинського районного суду Вінницької області про призначення судово-медичної токсикологічної експертизи.
Відмовляючи в задоволенні клопотання про проведення експертизи, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до положень п. 22 розділу ІІІ вказаної Інструкції висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Задовольнити клопотання про призначення експертизи в суді апеляційної інстанції не представляється можливим, оскільки згідно з пунктом 10 Розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження зберігаються протягом 90 днів. Аналогічне зазначає у відповіді на адвокатський запит директор КНП «Тульчинська ЦРЛ «Тульчинської міської ради .
Дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених як у протоколі, так і у постанові судді, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення в судовому засіданні не встановлено. При цьому всі можливості для усунення сумнівів вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих у справі доказів не дозволяє їх спростувати у категоричній формі та зробити беззаперечний і однозначний висновок про вчинення ним вказаного вище правопорушення.
Необхідно зазначити, що відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпціїй, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). «Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Таким чином, постанову судді суду першої інстанції про визнання ОСОБА_1 винним не можна вважати законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, тому вона підлягає скасуванню через неправильне застосування суддею суду першої інстанції норми матеріального права та порушення норм процесуального права, а провадження у справі - закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Пріщенка Сергія Сергійовича, подану від імені ОСОБА_1 , задовольнити.
Постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 травня 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, скасувати та провадження у справі закрити.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду Ю. Б. Войтко