Справа №751/2263/23
Провадження №2/751/750/23
07 серпня 2023 року місто Чернігів
в складі: головуючого - судді Деркача О. Г.
секретаря судового засідання Курач В.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними в справі матеріалами цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про зобов'язання здійснити державну реєстрацію права власності на житловий будинок,
23.03.2023 року представник позивача - Гущай Ю.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Чернігівської міської ради про зобов'язання у місячний термін здійснити державну реєстрацію права власності на житловий будинок, який передано до комунальної власності територіальної громади міста Чернігова, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , згідно чинного законодавства.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 11.11.2022 року він разом з дружиною та сином звернулися до Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради з заявою і пакетом документів про передачу в приватну власність житла за адресою: АДРЕСА_2 , у відповідь на яку 09.12.2022 року отримав листа №728 від виконавчого комітету Чернігівської міської ради щодо відмови у наданні дозволу на приватизацію житла за вказаною адресою. Вказує, що в провадженні Новозаводського районного суду м.Чернігова перебуває цивільна справа №751/59/20/22, Провадження №2/751/286/23 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії. Посилається, що відповідно до рішення 13 сесії Чернігівської міської ради четвертого скликання від 28.09.2004 року «Про передачу у комунальну власність територіальної громади м.Чернігова житлово фонду» органом місцевого самоврядування, Чернігівською міською радою, надано згоду на безоплатну передачу у комунальну власність територіальної громади м.Чернігова державного житлового фонду, який не увійшов до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, який повернутий до державної власності за рішенням суду, але перебуває на балансі господарських товариств, житлового фонду підприємств - банкрутів та житлового фонду спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області разом із вбудованими та прибудованими нежитловими приміщеннями, зовнішніми мережами електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення, а також будівлями, призначеними для обслуговування цього фонду згідно з додатком, в якому значиться і будинок за адресою: АДРЕСА_1 , але до цього часу державна реєстрація Чернігівською міською радою не здійснена. Відсутність реєстрації права власності на комунальне майно ускладнює або може бути безрезультатним розгляду його та членів його сім'ї позову (державна реєстрація за логікою є похідною дією у спорі щодо зобов'язання виконавчого комітету Чернігівської міської ради оформити передачу (приватизувати) житло). Вважає, що відповідач своєю бездіяльністю позбавляє його та членів його родини, а також інших мешканців будинку конституційного права на житло (реалізацію права на участь у приватизації державного житлового фонду), в зв'язку з чим він змушений звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав.
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24.03.2023 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідно до ч. 5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
11.04.2023 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (з додатками), в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав, що Чернігівська міська рада не завершила процедуру передачі об'єкту за адресою: АДРЕСА_1 у власність територіальної громади, а тому не має можливості розпоряджатись даним об'єктом, крім того зазначає, що на спірний житловий будинок оформлено право власності (а.с.95-96).
17.04.2023 року та 15.06.2013 року від представника позивача на адресу суду надійшли заяви про зміну предмету позову (з додатками), в яких зазначені обставини викладені в позовній заяві та доповнено, що з відзиву на позовну заяву стало відомо що за адресою: АДРЕСА_1 окремо одна від одної існують дві різні земельні ділянки, різні за площею, місцем розташуванням та цільовим призначенням, на яких розташовано об'єкти нерухомого майна (приватний житловий будинок та багатоквартирний будинок, в якому зареєстрований і проживає позивач разом з родиною), яким присвоєно одну і ту ж адресу. Вважає, що відповідач на території міста Чернігова протягом певного часу не вів або взагалі не веде систематизований облік об'єктів нерухомого майна з приводу присвоєння адрес, а тому просить зобов'язати Чернігівську міську раду у місячний термін здійснити заходи з упорядкування нумерації об'єктів нерухомого майна і здійснити державну реєстрацію права власності на житловий будинок (багатоквартирний), який передано до комунальної власності територіальної громади міста Чернігова, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , згідно чинного законодавства.
Суд не приймає до розгляду та повертає заявнику заяви від 14.04.2023 року та 15.06.2023 року про зміну предмету позову з додатками відповідно у зв'язку з ненаданням доказів направлення їх копій відповідачу (ч.5 ст.49 ЦПК України), а також недопущення в обох випадках об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства. (ч.4 ст.188 ЦПК України)
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ст. 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ч. 1 ст. 9 Конституції України).
Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, закріплено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.04.1998 року ОСОБА_1 на сім'ю з чотирьох осіб видано ордер на житлове приміщення №309, серія Д за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.15), місце проживання позивача разом з сім'єю зареєстровано за вказаною адресою з 28.05.1998 року. (а.с.13, 33, 69)
Рішенням 13 сесії Чернігівської міської ради четвертого скликання від 28.09.2004 року «Про передачу у комунальну власність територіальної громади м.Чернігова житлово фонду» органом місцевого самоврядування, Чернігівською міською радою, надано згоду на безоплатну передачу у комунальну власність територіальної громади м.Чернігова державного житлового фонду, який не увійшов до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, який повернутий до державної власності за рішенням суду, але перебуває на балансі господарських товариств, житлового фонду підприємств - банкрутів та житлового фонду спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області разом із вбудованими та прибудованими нежитловими приміщеннями, зовнішніми мережами електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення, а також будівлями, призначеними для обслуговування цього фонду згідно з додатком, в якому значиться і будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.122)
11.11.2022 року позивач з дружиною та сином звернулися до Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради з заявою і пакетом документів про передачу в приватну власність житла за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.76)
09.12.2022 року позивач отримав листа №728 від виконавчого комітету Чернігівської міської ради в якому зазначено, що відповідно до рішення комісії з питань приватизації житла, яке відбулося 09.12.2022 року, йому відмовлено у наданні дозволу на приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_2 ,в зв'язку з тим, що дане житло не перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Чернігова. (а.с.11)
Відповідно до ч.9 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» державний житловий фонд, який знаходиться в повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього закону.
У разі банкрутства підприємств, зміни форми власності, злиття, приєднання, поділу, перетворення, виділу або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (у тому числі гуртожиток) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад.
Нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад.
Порядок передачі житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні підприємств, установ чи організацій, у комунальну власність визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» передбачено певну процедуру передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст безоплатно або шляхом обміну.
З державної у комунальну власність передаються безоплатно такі об'єкти як житлові будинки та гуртожитки, зокрема військових містечок, що вивільняються в процесі реформування Збройних Сил України (разом з вбудованими та прибудованими житловими приміщеннями), у том числі ті, будівництво яких не завершено. Разом з житловим фондом передаються вбудовані і прибудовані приміщення, зовнішні мережі електро-, тепло-, газо, водопостачання та водовідведення, а також будівлі, призначені для обслуговування цього фонду (бойлери, котельні, каналізації, та відповідні споруди обладнання тощо).
Передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Форма акта приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів України.
Право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі, а у випадках, передбачених законом, - з дня державної реєстрації такого права.
Згідно ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Частиною 4 статті 334 ЦК України передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації. Дана вимога також зазначена в ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Аналіз вище зазначених правових норм свідчить про те, що реєстрація прав на нерухоме майно є обов'язковою.
Чернігівська міська рада не завершила процедуру передачі об'єкта за адресою: будинок АДРЕСА_1 у власність територіальної громади м.Чернігова, що підтверджується доводами зазначеними у відзиві та не заперчується позивачем.
Крім того, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна право власності на нерухоме майно за адресою реєстрації місцезнаходження спірного житла зареєстровано за іншою фізичною особою. (а.с.100-103)
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що до вирішення в установленому законодавством порядку питання передачі спірного об'єкту у власність територіальної громади міста Чернігова, а також адміністративного упорядкування нумерації відповідних об'єктів нерухомого майна, в тому числі будинку АДРЕСА_1 , судовий розгляд питання реєстрації права власності спірного майна, є передчасним, а тому підстав для зобов'язання відповідача у місячний термін здійснити державну реєстрацію права власності на житловий будинок, який передано до комунальної власності територіальної громади міста Чернігова, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , суд не вбачає, в зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог в слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи відмову позивачеві в задоволенні позову в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору з відповідача стягненню не підлягають.
Суд розглянув справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 142, 263-265, 268, 274-279, 354 ЦПК України, суд,
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про зобов'язання здійснити державну реєстрацію права власності на житловий будинок - відмовити.
Заяви від 14.04.2023 року та від 15.06.2023 року про зміну предмету позову з додатками повернути ОСОБА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду через Ново заводський районний суд м. Чернігова.
Повний текст рішення суду виготовлений 07.08.2023 року.
Головуючий - суддя О. Г. Деркач