Справа № 487/5195/23
Провадження № 1-кс/487/3048/23
24.08.2023 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва клопотання заступника начальника відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 62023150010000974 від 09.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України про арешт майна
21.08.2023 до суду надійшло клопотання заступника начальника відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_3 в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному проваджені № 62023150010000974, в якому останній просив накласти арешт на виявлене та вилучене майно в ході проведення 15.08.2023 обшуку в легковому автомобілі марки «Mersedes-Benz E 220» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, а саме: копія паспорту на ім'я ОСОБА_5 на 2 арк.; копія тимчасового посвідчення офіцера запасу № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_5 на 1 арк.; копія ідентифікаційного коду на ім'я ОСОБА_5 на 1 арк.; легковий автомобіль марки «Mersedes-Benz E 220» д.н.з. НОМЕР_1 (який належить ОСОБА_4 на праві приватної власності), у частині позбавлення права на відчуження та розпорядження. Визначити місце зберігання вилученого майна в ТУ ДБР у м. Миколаєві, для їх подальшого зберігання та використання у якості речових доказів у кримінальному провадженні № 62023150010000974 від 09.08.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Вимоги клопотання обґрунтовував тим, що вилучене майно є речовим доказом у даному кримінальному провадженні, оскільки відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, зберегло на собі сліди кримінального правопорушення та містить відомості, які використовуються як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв'язку з чим, на підставі ч. 3 ст. 170 КПК України нього необхідно накласти арешт.
Прокурор у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, клопотання підтримав, просив про його задоволення.
На підставі ст. 172 КПК України клопотання розглянуто без участі власника майна.
Дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя дійшов до такого висновку.
Із матеріалів клопотання вбачається, що Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, розслідується кримінальне провадження № 62023150010000974 від 09.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Крім того досудовим розслідуванням встановлено, що інспектор сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 4 Миколаївського районного управління ГУ НП в Миколаївській області лейтенант поліції ОСОБА_4 , діючи умисно та з корисних спонукань, за попередньої змови саме з ОСОБА_6 , організував протиправну схему з вимагання і отримання неправомірної вигоди від мешканців Миколаївської області, за швидке і безперешкодне отримання лікарських документів щодо підтвердження діагнозу пацієнтів, що в подальшому є основою для прийняття рішення МСЕК та ВЛК РТЦК Миколаївської області.
11.08.2023 свідок ОСОБА_7 зустрівся з ОСОБА_4 біля СТО за адресою: м. Миколаїв, вул. Чкалова, 55 де на вимогу останнього надав йому неправомірну вигоду у розмірі 40 000 грн., в ході бесіди було також обумовлено, що залишок коштів свідок надасть при отриманні довідки від ОСОБА_4 .
Крім того ОСОБА_4 , який є службовою особою правоохоронного органу, будучи обізнаним про методи й засоби документування корупційних правопорушень, з метою уникнення викриття його протиправної діяльності, 15.08.2023 у невставлений час залучив до неї ОСОБА_5 , не доводячи до відома свій умисел на отримання неправомірної вигоди. Надалі, ОСОБА_4 надав ОСОБА_5 вказівки, а саме: прибути до КНП «Миколаївський обласний центр психічного здоров'я» Миколаївської обласної ради за адресою: м. Миколаїв, вул. 20а Екіпажна, 4 де в приймальні керівника отримати медичну документацію на ім'я ОСОБА_7 ; після отримання медичної документації прибути до Манганарівського скверу, що розташований у м. Миколаєві на перетині вул. Нікольська та вул. Садова, де при зустрічі з ОСОБА_7 надати отриманні документи та отримати від останнього грошові кошти у розмірі 15 500 гривень, з яких 500 гривень залишити собі за наданні послуги, а решту при особистій зустрічі передати ОСОБА_4 .
Також 15.08.2023 в ході обшуку в легковому автомобілі марки «Mersedes-Benz E 220» д.н.з. НОМЕР_1 було вилучено: копію паспорту на ім'я ОСОБА_5 на 2 арк.; копію тимчасового посвідчення офіцера запасу № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_5 на 1 арк.; копію ідентифікаційного коду на ім'я ОСОБА_5 на 1 арк.; легковий автомобіль марки «Mersedes-Benz E 220» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 на праві приватної власності.
Постановою старшого слідчого Першого СВ (з дислокацією у м. Миколаєві) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_8 , від 16.08.2023 вказане вище вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 62023150010000974.
У зв'язку з чим в органу досудового розслідування виникла необхідність в арешті вилученого майна, яке є речовим доказам та має суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Частиною 1 ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього кодексу.
Згідно із положеннями ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Вимогами ст. 173 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Так за положеннями ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Бакланов проти Російської Федерації», в якому суд зазначив, що з урахуванням положень ст. 1 Протоколу до Конвенції, будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Враховуючи наведене слідчий суддя вважає, що накладення арешту на вилучене майно під час обшуку, а саме: легковий автомобіль марки «Mersedes-Benz E 220» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 на праві приватної власності не відповідатиме принципу співрозмірності та розумності, та обмежить права третіх осіб.
Відтак підстави для задоволення клопотання в частині накладення арешту на зазначене майно відсутні.
Що стосується іншого майна, щодо якого ініційоване клопотання, то прокурором доведено, що воно зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та може бути використано у якості доказів у кримінальному провадженні, а також доведено необхідність такого арешту та наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Незастосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту може мати наслідком перешкоджання кримінальному провадженню та встановленню істини у ньому, шляхом знищення чи зміни вказаного майна.
Таке обмеження права власності є розумним та співрозмірним із завданням кримінального провадження.
Вказане у своїй сукупності свідчить про обґрунтованість клопотання та наявність достатніх підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.
З урахування викладеного, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 98, 131-132, 167, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання заступника начальника відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Накласти арешт у вказаному кримінальному провадженні № 62023150010000974 від 09.08.2023 на майно вилучене в ході проведення 15.08.2023 обшуку в легковому автомобілі марки «Mersedes-Benz E 220» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, а саме:
- копію паспорту на ім'я ОСОБА_5 на 2 арк.;
- копію тимчасового посвідчення офіцера запасу № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_5 на 1 арк.;
- копію ідентифікаційного коду на ім'я ОСОБА_5 на 1 арк.
Ухвала підлягає негайному виконанню, яке доручити заступнику начальника відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1