Миколаївської області
Справа №477/895/23
Провадження №2-а/477/8/23
15 серпня 2023 року Жовтневий районний суд Миколаївської області
у складі головуючого у справі судді - Глубоченка С.М.,
за участю секретаря судового засідання - Резуник Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
03 травня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 17 квітня 2023 року, серії БАД №074183.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 17 квітня 2023 року поліцейським Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції винесено постанову, згідно з якою позивача визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП, а саме в тому, що він 17 квітня 2023 року в місті Херсон по вул. Соборна, 23 керував транспортним засобом «Renault Magnum» у складі з напівпричепом, не маючи права керування транспортним засобом, чим порушив вимоги пункт 2.1а ПДР України, з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.
Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення є незаконним та необґрунтованим, оскільки він у зазначений у постанові день правил дорожнього руху не порушував, висновки працівника поліції не відповідають фактичним обставинам справи, так як він має посвідчення водія, яке надає йому право керувати вищевказаним транспортним засобом. Просить постанову від 17 квітня 2023 року серії БАД №074183про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП скасувати.
Ухвалою суду від 15 травня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 25 травня 2023 року здійснено заміну первісного відповідача Головне управління Національної поліції в Миколаївській області на належного відповідача - Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції та відкладено розгляд справи.
20 червня 2023 року судове засідання було відкладено у зв'язку з клопотанням представника позивача Вялової І.М.
28 липня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якій представник Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на його необґрунтованість, оскільки долучене до позовної заяви посвідчення водія не дає можливості його ідентифікувати як документ та встановити з нього будь-яку інформацію щодо предмета доказування у цій справі.
Також зазначає, що працівник поліції, який виносив оскаржувану постанову діяв у порядку та спосіб, що передбачені законом; встановивши факт вчинення порушення було розглянуто справу та винесено постанову за наявності законних підстав для її винесення. При розгляді справи позивач був у повній мірі ознайомлений зі своїми правами та обов'язками.
В судове засідання 15 серпня 2023 року позивач ОСОБА_1 та його представник Вялова І.М. не з'явилися.
Представник Управління патрульної поліції в Херсонській області у судове засідання 15 серпня 2023 року також не з'явився, про причини неявки суд не повідомив
Неприбуття у судове засідання учасників справи, повідомлених відповідно до положень статті 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки учасники судового розгляду в судове засідання не з'явилися, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частиною другою статті 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Враховуючи положення статті 286 КАС України, статті 289 КУпАП, суд дійшов висновку, що позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом не порушив передбачений 10-денний строк для захисту своїх прав в судовому порядку, оскільки звернувся до суду у передбачений 10-денний строк, оскаржувана постанова винесена 17 квітня 2023 року, з позовом позивач звернувся, шляхом направлення позовної заяви засобами поштового зв'язку 26 квітня 2023 року.
Згідно оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД №074183 вбачається, що ОСОБА_1 17 квітня 2023 року в місті Херсон по вул. Соборна, 23 здійснював рух на транспортному засобі «Renault Magnum», реєстраційний номер НОМЕР_1 у складі з напівпричепом «Schmitz S01», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не маючи права керування транспортним засобом, чим порушив вимоги пункт 2.1а ПДР України, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 126 КУпАП, із застосуванням до нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн (а.с.8).
Оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 074183 була винесена 17 квітня 2023 року поліцейським Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції Каракуловою І.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з даним адміністративним позовом.
З огляду на викладене, між сторонами склалися правовідносини з приводу оскарження постанови суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.
Постанова щодо притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що перебувають у нерівному положенні стосовно суб'єкта владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті(вчинені)вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення(вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення(дія); 9)з урахуванням права особина участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).
Порядок розгляду (відповідачем) справи про адміністративне правопорушення визначено главою 22 КУпАП, а процедура оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначена Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена Наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395.
Притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, працівника поліції, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Зокрема, відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Однак, як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 074183 від 17 квітня 2023 року, вимоги статті 280 КУпАП поліцейським виконані не були.
Відповідно до частини другої статті 126 КУпАП адміністративна відповідальність за вказаною нормою настає, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001року №1306 (ПДР України).
Відповідно до пункту 1.3 Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
Водночас, пунктом 2.1 Правил дорожнього руху установлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Як зазначено вище, диспозиція частини другої статті 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Відповідно до пункту 5 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, до керування транспортними засобами категорій С1, С, D1 і D з причепами, повна маса яких становить понад 750 кілограмів і загальна дозволена максимальна маса такого транспортного засобу і причепа перевищує 3500 кілограмів, а також зчепленими автобусами допускаються водії, які мають право на керування транспортними засобами категорій С1Е, СЕ, D1E і DE.
Тобто, необхідною умовою притягнення до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП особи, як учасника дорожнього руху, є встановлення факту керування транспортним засобом та факту відсутності у цієї особи посвідчення водія певної категорії.
Відсутність будь якої складової об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Пунктом 1.10 ПДР України визначено, що водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії.
Під керуванням транспортним засобом розуміється виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Касаційний адміністративний суду в складі Верховного Суду в рішенні № 404/4467/16-а від 20 лютого 2019 року зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
У відповідності до пункту 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, що доводиться шляхом подання доказів.
Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, що встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною першою статті 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Протокол про адміністративне правопорушення є не тільки актом обвинувачення, а й доказом по справі. Водночас, за обставин коли особа, стосовно якої він складений, заперечує викладені у протоколі обставини, обґрунтований висновок про доведеність таких обставин можливий при їх підтвердженні іншими доказами.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем ОСОБА_1 заперечується факт керування ним транспортним засобом у зазначений у постанові день та час без посвідчення водія, а відповідачем не спростовано обставин, викладених у позові.
Так відповідно до долученого до позовної заяви посвідчення водія НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_1 з 21 травня 2009 року отримав право на керування вантажними транспортними засобами у складі з напівпричепами до них.
Вказані відомості, щодо наявності у позивача права керування транспортними засобами зазначені також у наданому під час розгляду справи посвідченні водія НОМЕР_4 , з якого також вбачається, що відповідні категорії на керування вантажними транспортними засобами у складі з напівпричепом ОСОБА_1 отримав 21 травня 2009 року.
У свою чергу відповідач, заперечуючи проти позову посилався лише на ту обставину, що долучена позивачем копія посвідчення водія не дає можливості його ідентифікувати, як документ.
При цьому суд враховує, що відповідач в силу своїх службових повноважень, як під час винесення оскаржуваної постанови так і під час розгляду справи є особою, яка має доступ до інформаційних баз МВС України, та є її утримувачем, однак ні у спірній постанові, ні у відзиві на позовну заяву не містяться посилання на інформацію з цих баз, щодо відсутності у ОСОБА_1 права керування відповідними транспортними засобами, що є його обов'язком в силу вимог частини другої статті 77 КАС України.
Тобто, надані позивачем докази, повністю спростовують доводи відповідача, щодо факту вчинення правопорушення та відповідно правомірності винесення оскаржуваної постанови.
Згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Зважаючи на наведене, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність винесення ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог пункту 2.1.а ПДР, за що передбачена відповідальність згідно частини другої статті 126 КУпАП.
Однак, відповідачем не надано жодних доказів, передбачених статтею 251 КУпАП, статтею 72 КАС України, які б вказували на наявність у діях позивача складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Суд зазначає, що відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР України.
Натомість надані позивачем докази спростовують висновки уповноваженої особи Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції Каракуловою І., які покладені нею в основу оскаржуваної постанови, прийнятої за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення 17 квітня 2023 року
Інших доказів, необхідних для вирішення справи про порушення ПДР працівником поліції зібрано не було, та сама постанова таких доказів не містить.
Відповідач не спростував обставин, на які посилається представник позивача, будь-яких доказів, які підтверджують правомірність прийнятого рішення, суду не надав. Суд позбавлений можливості встановити факт порушення позивачем ПДР України, з урахуванням заперечень позивача з приводу цього твердження в оскаржуваній постанові, та оскільки відповідач не надав суду жодного доказу на підтвердження вчинення позивачем вказаного правопорушення.
З наведеного вбачається відсутність об'єктивних і беззаперечних доказів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП.
Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, встановивши відсутність достатніх даних, які б указували на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку про незаконність оскаржуваної постанови, та наявність підстав для закриття провадження у справі, що відповідає способу захисту, визначених статтею 5, 286 КАС України.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем позов у кінцевій редакції пред'явлено до УПП в Херсонській області.
Так, відповідачем у справах про оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Зазначена правова позиція міститься у постанові КАС ВС від 26 грудня 2019 року у справі № 724/716/16-а.
Відповідна правова позиція міститься і у постанові КАС ВС від 17 вересня 2020 у справі № 742/2298/17.
Згідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тому, звертаючись до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Херсонській області, позивач вірно визначив відповідача у даній справі, оскільки оскаржувана постанова була винесена інспектором УПП в Херсонській області Каракуловою І., яка перебуває з вищевказаним органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
В силу статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 (провадження №11-1287апп18).
Так, у зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року зазначено, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають, а розмір судового збору, який підлягає застосуванню складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 536, 80 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 26 квітня 2023 року.
Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 536, 80 грн на користь позивача.
У свою чергу, відповідно до пункту 2 Розділу ІV Положення про Департамент патрульної поліції Департамент та його підрозділи становлять єдину систему. Підрозділи департаменту підзвітні та підконтрольні Департаменту.
Департамент є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, має печатку із зображенням Державного Герба України, інші печатки, штампи, бланки зі своєю повною та скороченою назвою, необхідні для здійснення його поточної діяльності (пункт 8 Розділу ІV Положення про Департамент патрульної поліції зі змінами).
Департамент фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законом, та забезпечує їх цільове використання (пункт 9 Розділу ІV Положення про Департамент патрульної поліції із змінами).
Таким чином, боржник Управління патрульної поліції в області Департаменту патрульної поліції не є юридичною особою, не має самостійного балансу та рахунків в Державній казначейській службі, що ускладнює виконання рішення суду в даній справі.
У свою чергу, Департамент патрульної поліції, в структуру якого входить Управління патрульної поліції в області є юридичною особою публічного права з самостійним балансом та рахунками в органах Державної казначейської служби України, тобто є розпорядником та одержувачем бюджетних коштів, зокрема, призначених для утримання Управління патрульної поліції в області Департаменту патрульної поліції.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 757/52466/18-а та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 дійшов висновку, що Управління патрульної поліції у відповідній області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції без статусу юридичної особи та відповідно до бюджетного законодавства не отримує та не являється розпорядником бюджетних коштів. У зв'язку з вищевикладеним судові витрати підлягають стягненню саме з Департаменту патрульної поліції України Національної поліції України або шляхом відшкодування коштів з бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у відповідній області Департаменту патрульної поліції.
Таким чином, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, а позивачем було сплачено судовий при зверненні до суду у розмірі 536, 80 грн, що підтверджено відповідним платіжним документом, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір на користь ОСОБА_1 з бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Херсонській області Департаменту патрульної поліції.
Щодо інших пояснень та доводів сторін, то такі не мають визначального впливу на вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-244, 286, 293, 295 КАС України,
Позов задовольнити повністю.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія БАД №074183 від 17 квітня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною другою статті 126 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Херсонській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 536, 80 грн в рахунок відшкодування судових витрат.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ;
відповідач - Управління патрульної поліції у Херсонській області, 73034, м. Херсон, проспект Адмірала Сенявіна, 128, код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств, установ, організацій 40108646.
СУДДЯ С.М. ГЛУБОЧЕНКО