22 серпня 2023 року м. Дніпросправа № 280/6300/22
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач),
суддів: Кругового О.О., Шлай А.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 січня 2023 року (головуючий суддя: Прасов О.О.) по адміністративній справі № 280/6300/22, розглянутої у спрощеному позовному провадженні,
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 04.11.2022 року звернувся до суду з позовом до відповідача Військової частини НОМЕР_1 (далі в/ч НОМЕР_1 ), 3 особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 , в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ командира в/ч НОМЕР_1 №77 від 08.05.2022 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності;
зобов'язати в/ч НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за безпосередню участь у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за травень 2022 року у розмірі 100 000,00 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що перебуваючи на службі у в/ч НОМЕР_1 під час дії воєнного часу він не отримав за травень 2022 року додаткову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану"( далі постанова КМУ №168) , не був обізнаний про призначення службового розслідування, та притягнення його до дисциплінарної відповідальності за наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 08.05.2022 року за №77 «Про результати проведення службового розслідування», просить позов задовольнити.
У відзиві на позов відповідач просив в позові відмовити за відсутністю підстав, оскі-льки позивач 07.05.2022 року був відсутній на протязі 12 годин за місцем дислокації в/ч НОМЕР_1 , за цим фактом самовільного залишення місця служби з дотриманням чинного законодавства призначено та проведено службове розслідування, від надання пояснень за фактом самовільного залишення Військової частини позивач відмовився, про що складено відповідний акт. На підставі матеріалів службового розслідування наказом командира в/ч НОМЕР_1 №77 від 08.05.2022 року ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани, не виплачено грошове забезпечення за час самовільного залишення частини: 07.05.2022 року, позбавлено премії за травень 2022 року та не включено до наказу на виплату додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 за травень 2022 року.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.01.2023 року позов задоволено частково, визнаний протиправним та скасований пп.1.4 п.1 наказу командира в/ч НОМЕР_1 №77 від 08.05.2022 року «Про результати проведення службового розслідування», зобов'язано в/ч НОМЕР_1 вирішити питання щодо виплати ОСОБА_1 за травень 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій позивач просить постанову скасувати з підстав порушення судом норм матеріального права, та задовольнити позов в повному обсязі.
На рішення суду першої інстанції подано апеляційну скаргу в/ч НОМЕР_1 , в якій відповідач просить скасувати судове рішення в частині задоволення позовних вимог, та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Відзиви на апеляційні скарги від 3 особи не надійшли.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу на підставі ст.311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, яких достатньо для прийняття рішення за апеляційною скаргою позивача, а тому клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з участю його представника задоволенню не підлягає.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами ст. 242 КАС України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Перевірка рішення суду судом апеляційної інстанції здійснюється в межах доводів апеляційних скарг позивача та відповідача, як це передбачено ст.308 КАС України.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 25.02.2022 року в званні головний сержант зарахований до списків в/ч НОМЕР_1 на посаду командира взводу матеріально - технічного забезпечення.
Згідно бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_2 з 02.04.2022 року особовий склад в/ч НОМЕР_1 залучено до виконання завдань за призначенням, пов'язаних із захистом суверенітету країни, її територіальної цілісності та недоторканності в умовах воєнного стану та відсічі збройній агресії РФ проти України.
Під час проведення ранкової повірки особового складу в/ч НОМЕР_1 у пункті логістики АДРЕСА_1 07.05.2022 року станом на 7.00 год. встановлено відсутність командиру взводу матеріально-технічного забезпечення головного сержанта ОСОБА_1 .
На підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 №74 від 07.05.2022 року за фактом самовільного залишення позивачем Військової частини призначено та проведено згідно «Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 року за №608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України, службове розслідування, за результатами якого складено акт службового розслідування, затверджений 08.05.2022 року командиром в/ч НОМЕР_1 .
Згідно висновків акту службового розслідування позивач 07.05.2022 року самовільно залишив в/ч НОМЕР_1 , та не виконував своїх обов'язків за призначенням 12 годин протягом цього дня, о 19 год.30 хвилин 07.05.2022 року повернувся до місця дислокації та за наказом командира в/ч НОМЕР_1 №75 від 07.05.2022 року почав виконувати свої обов'язки за призначенням.
Від надання письмових пояснень про причини своєї відсутності за місцем проходжен ня служби ОСОБА_1 відмовився, що підтверджено відповідним актом, який міститься в матеріалах службового розслідування, та не заперечується позивачем згідно тексту апеляційної скарги.
За порушення вимог, передбачених абз. 2, 3 ст. 11, абз. 6 ст. 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України , абз. 2 ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 08.05.2022 року за №77 наказано ОСОБА_1 за
п.1.1. притягнути до дисциплінарної відповідальності ,передбаченої п. в) ст. 48 Дисциплінарного Статуту ЗСУ у вигляді суворої догани,
п.1.2. не виплачувати грошове забезпечення за час самовільного залишення частини 07.05.2022 року;
п.1.3. позбавити премії за травень 2022 року повністю;
п. 1.4. не виплачувати за травень 2022 року додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ №168.
2.ТВО начальника групи персоналу штабу: 2.1.вирішити питання про направлення копій матеріалів даного службового розслідування стосовно військовослужбовця ОСОБА_1 до Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку.
З оскаржуваним наказом позивач ознайомлений, що підтверджено розпискою про отримання згідно його рапорту копій всіх виданих стосовно нього в травні 2022 року в/ч НОМЕР_1 наказів, в тому числі і наказу №77 від 08.05.2022 року (а.с.), та скористався своїм правом оскарження оспорюваного наказу до суду.
Згідно матеріалів справи за наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 05.06.2022 року №38 «Про виплату додаткових винагород військовослужбовцям в/ч НОМЕР_1 за травень 2022 року» позивача не включено до наказу на виплату додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 за травень 2022 року.
Вважаючи, що його протиправно притягнуто до дисциплінарної відповідальності та позбавлено права отримати виплату додаткової винагороди за травень 2022 року за постановою КМУ №168, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.
Суд першої інстанції частково задовольнив позов та зобов'язав в/ч НОМЕР_1 вирішити питання щодо виплати ОСОБА_1 за травень 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким рішенням суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України,зокрема, органи державної влади , їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України від 25.03. 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (надалі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону № 2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 40 Закону № 2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до Законів України "Про Збройні Сили України", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та іншими законами.
У відповідності до ч.1, 2 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон України №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців;
до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений «Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Згідно з п. 2 Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років;
до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія;
до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», в країни введено воєнний стан із 05 год.30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб, термін дії якого продовжено наступними Указами Президента України до теперішнього часу.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнято Постанову №168, п.1 якої установлено, що на період дії воєнного стану ,зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн. щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно із п. 2-1, 3,5 постанови КМУ № 168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів, постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022 року.
Аналіз наведених вище нормативно - правових актів свідчить про те, що Президент України доручив КМ України запровадити відповідні заходи правового режиму воєнного стану в Україні та забезпечити їх фінансування, а відтак умовами призначення додаткової винагороди у порядку постанови КМУ №168 є одночасна сукупність таких обставин як належність особи до, зокрема, військовослужбовців Збройних Сил , та видання командиром (начальником) наказу про призначення додаткової винагороди, який безпосередньо і визначає факт участі особи у відповідних заходах.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців ЗСУ, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у в/ч та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби ЗСУ( далі Статут), затвердженого Законом України від 24.03.1999 року №548-XIV(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст.5, 6 Статуту внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань. Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
За приписами ч.1 ст. 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
Згідно положень ст. 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, обов'язки визначаються статутами ЗСУ, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до абз.6 ст.120 Статуту командир взводу (групи, башти) зобов'язаний: постійно вдосконалювати свої фахові й методичні навички, подавати підлеглим приклад зразкового виконання військового обов'язку.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Закон України від 24.03.1999 року №551-XIV «Про Дисциплінарний статут ЗСУ» (далі - Дисциплінарний статут).
Згідно ст.1, 5 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України;
за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів (начальників) підтримувати на належному рівні військову дисципліну.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни; стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Як зазначено у ст.54 Дисциплінарного статуту командир окремого батальйону (корабля 2 рангу), а також командир окремої військової частини, який користується дисциплінарною владою командира батальйону (корабля 3 рангу), має право застосовувати стягнення, визначені в п. "а"-"ґ" ст. 48 цього Статуту (крім попередження про неповну службову відповідність осіб офіцерського складу).
Відповідно до положень ст. 45, 48, 84, 86 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військової дисципліни або громадського порядку, командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення;
на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність;
прийняттю рішення про накладення дисциплінарного стягнення на підлеглого може передувати службове розслідування;
якщо вину повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення і обрання його виду враховується характер і обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань військовослужбовця.
Згідно із ст. 87,88 Дисциплінарного Статуту дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці; військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.
Наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 року за №608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України, затверджено «Порядок проведення службового розслідування у ЗСУ» (далі Порядок №608), який відтворює відповідні положення Дисциплінарного статуту.
Викладене свідчить, що підставою для застосування до військовослужбовця дисциплінарного стягнення є невиконання або неналежне виконання військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни, для притягнення військовослужбовця до відповідальності має бути доведена його вина у вчиненому.
Із матеріалів справи вбачається, що головний сержант ОСОБА_1 у травні 2022 року проходив службу у в/ч НОМЕР_1 як командир взводу матеріально - технічного забезпечення, був відсутній на службі на протязі 12 годин 07.05.2022 року, за фактом самовільного залишення позивачем Військової частини з дотриманням приписів Дисциплінарного статуту та Порядку №608, призначено та проведено службове розслідування, за результатами якого складено акт службового розслідування, на підставі якого командиром в/ч НОМЕР_1 видано оспорюваний наказ №77 від 08.05.2022 року, з наказом позивач ознайомлений, але від підпису відмовився, що підтверджено відповідним актом від 18.05.2022 року.
Посилання позивача у відповіді на відзив відповідача на позовну заяву щодо перебування 07.05.2022 року у відпустці за усним розпорядженням командира роти Поспєлова О.В. строком дві доби з 05.05.2022 року не підтверджено належними доказами, оскільки позивач з рапортом про надання вихідних днів або відпустки до командира в/ч НОМЕР_1 не звертався, що підтверджено записами в книзі реєстрації вхідних документів військової частини згідно листа відповідача від 11.07.2022 року за №876.
Посилання позивача як на підставу правомірності відсутності на службі 07.05.2022 року на письмові пояснення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про телефонну розмову ОСОБА_1 з в.о. командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_6 , яка відбулася 05.05.2022 року, про отримання ним дозволу поїхати на три доби додому, судом першої інстанції вірно оцінені як неспроможні, оскільки не співпадають з поясненнями позивача, який наполягав на отримання дозволу відлучитися із місця розташування в/ч НОМЕР_1 на дві доби.
Суд першої інстанції, здійснюючи аналіз доказівё вірно зазначив, що час розмови 05.05.2022 року з командиром в/ч НОМЕР_1 позивачем не указаний, рапорти на адресу командира в/ч НОМЕР_1 щодо відсутності позивача у військовій частині НОМЕР_3 - 06.05.2022 року не зареєстровані, але наявний відповідний рапорт ТВО начальника штабу першого заступника командира батальйону капітана Камінського О. від 07.05.2022 року про відсутність позивача на службі з 7.00 год. до 19 год.30 хв. в цей день.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач з дотриманням вимог чинного законодавства правомірно притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності, обрання виду дисциплінарної відповідальності є дискреційними повноваженнями відповідача, що свідчить про відсутність підстав для скасування пп.1.1 -1.3. п.1 оспорюваного наказу №77 від 08.05.2022 року.
Вищенаведене свідчить про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача.
Згідно матеріалів справи позивач в травні 2022 року числився військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 , але у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач у період з 01.05.2022 року по 05.05.2022 року та з 08.05.2022 року по 31.05.2022 року брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, що свідчить про відсутність підстав для нарахування позивачу за травень 2022 року додаткової винагороди у порядку постанови №168 у розмірі 100 000 грн.
Скасування пп.1.4 п.1 наказу командира в/ч НОМЕР_1 №77 від 08.05.2022 року та покладання на відповідача зобов'язати вирішити питання щодо виплати позивачу за травень 2022 року додаткової винагороди згідно постанови КМУ №168 у розмірі 100 000 грн. при відсутності наказів військової частини про безпосередню участь позивача у бойових діях протирічить положенням постанови КМУ №168, ґрунтується на припущеннях суду першої інстанції, що позивач міг брати безпосередню участь у бойових діях в цей час та спростовується вищенаведеними доказами, а тому позовні вимоги в зазначеній частині задоволенню не підлягають.
Оскільки суд першої інстанції допустив неповне з'ясування обставини справи, при цьому порушив норми матеріального права, це є підставою для задоволення апеляційної скарги відповідача, скасування судового рішення, та відмови в задоволенні позову в повному обсязі.
Керуючись ст.139, 315, 317, 321, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 січня 2023 року по адміністративній справі № 280/6300/22 скасувати в частині визнання протиправним та скасування пп.1.4 п.1 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №77 від 08.05.2022 року «Про результати проведення службового розслідування» та покладання зобов'язання на Військову частину НОМЕР_1 вирішити питання щодо виплати ОСОБА_1 за травень 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, та в цій частині прийняти постанову.
В задоволенні позову ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування пп.1.4 п.1 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №77 від 08.05.2022 року «Про результати проведення службового розслідування» та покладання зобов'язання на Військову частину НОМЕР_1 вирішити питання щодо виплати ОСОБА_1 за травень 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 - відмовити.
В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 січня 2023 року по адміністративній справі № 280/6300/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.С. Прокопчук
суддя О.О. Круговий
суддя А.В. Шлай