Головуючий І інстанції: М.М. Шаповал
23 серпня 2023 р. Справа № 480/1582/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Катунова В.В. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 по справі № 480/1582/23
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України , Третього відділу Конотопського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки
про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправними та скасування наказів,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність третього відділу Конотопського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо не направлення позивача на проходження обов'язкового медичного огляду після призову, 01.04.2022, на військову службу під час мобілізації;
- визнати протиправним та скасувати наказ третього відділу Конотопського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки "Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації" в частині, що стосується позивача;
- визнати протиправним та скасувати накази начальника третього відділу Конотопського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 01.04.2022 № 69 про зарахування до списків частини, від 13.04.2022 № 77 про присвоєння військового звання в частині, що стосується позивача;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 02.07.2022 № 173 щодо визнання таким, що прибув до району виконання бойових завдань на території Донецької, Луганської та Харківської областей.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 позовну заяву повернуто позивачу.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати. В обґрунтування зазначив про не врахування судом першої інстанції наявності підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду, оскільки позивач є військовослужбовцем, приймав безпосередню участь у бойових діях та знаходився у місцях проведення воєнних дій.
Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційна скарга розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 24.02.2023 відмовлено у задоволенні заяви про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду, позовну заяву було залишено без руху у зв'язку з тим, що доказів, які б перешкоджали зверненню до суду в строки визначені законом з даним позовом саме позивачу, не надано, одне посилання на введення воєнного стану в Україні не є достатньою підставою для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними оскільки воєнний стан введений 24 лютого 2022 року і дія його не скасована й до цього часу, позивач не привів жодних фактичних об'єктивних обставин, які б можна було в сукупності з воєнним станом визнати поважними причинами пропуску строку звернення до суду. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
На виконання вимог ухвали до суду надійшла уточнена заява позивача разом із клопотанням про поновлення пропущеного строку на звернення до суду.
Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, виходив з того, що позивач не усунув недоліки позовної заяви щодо поважності причин пропуску строку на звернення до суду, оскільки не надав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску такого строку та наданням відповідних доказів.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з ч. 3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатися".
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Згідно ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Колегія суддів зазначає, що поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
В позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що 01.04.2022 він призваний до Збройних Сил України по мобілізації. З 02.07.2022 позивач вважається таким, що справу та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою. Таким чином, введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року, на думку позивача є об'єктивною та непереборною обставиною, яка перешкоджала йому своєчасно звернутися до представника (адвоката) на отримання правової допомоги та в подальшому до суду із позовом про визнання протиправними дій щодо не направлення його на проходження медичного огляду після призову на військову службу під час мобілізації.
Із матеріалів справи встановлено, що позивач оскаржує, зокрема, накази відповідача від квітня та липня 2022 року.
З даним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 17.02.2023, тобто з пропуском строку звернення до суду.
При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не повно встановив обставини, які свідчать про поважність причин пропуску строку звернення позивача до суду із позовом у цій справі, виходячи із наступного.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено та який діє по теперішній час.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв'язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Водночас суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставини, що відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» позивач мобілізований у першу хвилю та перебуває в складі ЗСУ по теперішній час. Вказані обставини можуть свідчити про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, встановлених статтею122 КАС України.
Також колегія суддів зазначає, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom, заява № 8225/78), пункт 96 рішення у справі "Кромбах проти Франції" (Krombach v. France, заява № 29731 /96).
У справі «Bellet v. France» (заява №23805/94, пункт 36) Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Також, у рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» (Miragall Escolano and оthers v. Spain, заяви №№38366/97, 38688/97, 40777/98, 40843/98, 41015/98, 41400/98, 41446/98, 41484/98, 41487/98 and 41509/98, пункт 51) та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Perez de Rada. Cavanilles v. Spain, заява № 28090/95, пункт 45) Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
ЄСПЛ також у справі «Корня проти Республіки Молдова» (Cornea v. the Republic of Moldova, заява № 22735/07, п.п. 21-26; констатовано порушення пункту 1 статті 6 Конвенції) зазначив, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним й може підлягати в деяких випадках обмеженням. Суд повинен переконатись у тому, що застосовані заходи не обмежують та не знижують можливості доступу до суду таким чином, що порушується сам зміст цього права. Більше того, обмеження буде неспівмірним з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету та якщо не існує розумної співмірності між застосованими заходами і переслідуваною метою (рішення у справі «Уейт і Кеннеді проти Німеччини», заява № 26083/94, пункт 59). Право на доступ до суду буде порушеним, коли регулювання не переслідує більше мету правової безпеки і належного управління правосуддям, а являє собою бар'єр, який перешкоджає особі добитися розгляду по суті своєї справи компетентним судом (рішення у справі «Цалкізіс проти Греції» (Tsalkitzis v. Greece, заява № 11801/04, пункт 44).
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 29.09.2022 по справі № 500/1912/22 у подібних правовідносинах.
Отже, суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, зокрема, щодо мобілізації позивача та перебування його в складі ЗСУ по теперішній час, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про пропуск строку звернення позивача до суду без поважних причин.
Відтак, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Таким чином, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви, у зв'язку з чим ухвала суду першої інстанції на підставі ст.320 КАС України підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 312, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 по справі № 480/1582/23 скасувати.
Справу № 480/1582/23 направити до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов І.С. Чалий