16 серпня 2023 р.Справа № 520/1985/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,
за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2023, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., м. Харків, повний текст складено 25.04.23 по справі № 520/1985/23
за позовом Головного управління Національної поліції в Харківській області
до ОСОБА_1
про стягнення суми,
Позивач, Головне управління Національної поліції в Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд: стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Головного управління Національної поліції в Харківській області (ЄДРПОУ 40108599), грошові кошти у сумі 7 836 (сім тисяч вісімсот тридцять шість) грн. 48 коп.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що ГУ НП в Харківській області надмірно виплатило відповідачу грошове забезпечення за період з 07.04.2022 по 30.04.2022.
Щодо строку звернення до суду, позивач вказав на те, що на підставі положень абзаців 1,2 частини 2 статті 122 та пункту 8 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, а також висновків Верховного Суду щодо застосування цих процесуальних норм беззаперечно вбачається, що шестимісячний строк розпочинається з 30.04.2022 та закінчується 30.10.2022. Саме з 13.10.2022 розпочинається тримісячний строк протягом якого ГУНП в Харківській області має право звернутися до суду із позовом до відповідача про стягнення грошових коштів, і такий строк закінчиться тільки 30.01.2023. Отже, беззаперечно вбачається, що ГУНП в Харківській області не пропущено строк звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 року адміністративний позов Головного управління Національної поліції в Харківській області залишено без розгляду.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати вказану ухвалу про залишення позову без розгляду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті судового рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що законодавець свідомо у пункті 8 частини 4 статті 169 КАС України передбачив відсильну норму не до частини 5 статті 122 КАС України, не до частини 2 та 5 статті 122 КАС України, а тільки до частини 2 статті 122 КАС України, а тому у постановах Верховного Суду від 26.02.2019р. у справі № 826/14908/18 та від 12.05.2022р. у справі № 420/9673/20 зазначено, що суб'єкт владних повноважень має право звертатися до суду про стягнення грошових коштів після закінчення шестимісячного строку.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву до Другого апеляційного адміністративного суду на апеляційну скаргу позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.
Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено тримісячний строк для звернення до суду з даним позовом визначений приписами ч. 2 ст. 122 КАС України, і позивачем не надано до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом, іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частини третьої статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суд зазначає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено законом з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.
Відтак, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежене, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В обґрунтування як позовної заяви так і апеляційної скарги скаржник, обраховуючи строк звернення до суду, керувався позиціями Верховного Суду, викладеними в постанові від 26.02.2019 у справі № 826/14908/18 та від 12.05.2022 у справі № 420/9673/20.
Так, зокрема, у постанові від 26.02.2019 у справі № 826/14908/18 Верховний Суд зазначив, що ухвалюючи рішення про повернення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що дата отримання Товариством постанови НБУ про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства № 47 від 30.07.2018, а саме - 03.08.2019, є юридичним фактом, з настанням якого слід відраховувати шестимісячний строк, протягом якого Товариство має право оскаржити рішення, що є підставою для стягнення з нього грошових коштів, та, відповідно, зі спливом цього строку у НБУ як у суб'єкта владних повноважень виникає підстава для звернення до суду протягом трьох місяців з вимогами про стягнення штрафу, застосованого до Товариства згідно постанови № 47 від 30.07.2018. Також, вказано, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права до встановлених у справі обставин.
За таких обставин, Верховний Суд прийшов до висновку про те, що у суб'єкта владних повноважень виникає підстава для звернення до суду протягом трьох місяців, після закінчення строку оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на якому ґрунтуються вимоги щодо стягнення грошових коштів.
Однак колегія суддів зазначає, що Верховний Суд в постановах від 26.02.2019 у справі № 826/14908/18 та від 12.05.2022 у справі № 420/9673/20 не розглядав спірні правовідносини щодо проходження або звільнення з публічної служби на відміну від тих спірних правовідносин, про які зазначено в даному позові.
Як зазначено в позовній заяві, майора поліції ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції наказом ГУНП в Харківській області від 30.04.2022 № 227 о/с.
Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За таких обставин, з 01.05.2022 року у ОСОБА_1 виникло право у місячний строк на оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на якому ґрунтуються вимоги даного позову щодо стягнення грошових коштів.
ГУНП в Харківській області подало даний позов через систему "Електронний суд". Зі змісту даного позову вбачаться, що його сформовано в системі "Електронний суд" 30.01.2023 року та зареєстровано судом 31.01.2023 року.
При обчисленні строку звернення до суду з даним позовом суду необхідно застосовувати приписи частини 2 статті 122 КАС України, за якими позивачем пропущено тримісячний строк для звернення до суду з даним позовом.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно частини 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 року у справі "Мушта проти України" зазначено: право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Отже, дотримання строку звернення з позовом, є однією з умов реалізації права на подання позову у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову, апеляційної, касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження дій, рішень, бездіяльності суб'єкта владних повноважень в порядку та у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення з поважних причин.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у своїй постанові від 13.11.2018 року по справі № 804/958/17.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач, як в позові та і в апеляційній скарзі зазначає лише низку міркувань, які, на його думку, свідчать про беззаперечне дотримання ним строків звернення до суду. Будь-яких доводів або доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач не наводить.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо залишення позовної заяви без розгляду.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 по справі № 520/1985/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко
Повний текст постанови складено 23.08.2023 року