23 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 757/25237/23
провадження № 51-5030ск23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 липня 2023 року про відмову у відкритті апеляційного провадження,
встановив:
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 червня 2023 року клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України майора поліції про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023000000000227 від 09 лютого 2023 року повернуто суб'єкту звернення.
Київський апеляційний суд ухвалою від 20 липня 2023 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на підставі ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням суду апеляційної інстанції, прокурор звернувся з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу апеляційного суду скасуватиоскільки вважає її постановленою з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Як неодноразово наголошував Верховний Суд, ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (постанова Верховного Суду від 4 квітня 2019 року у справі №494/6/18). У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що «норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).
В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Відповідно до положень ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч. 3 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 309 КПК визначено перелік ухвал слідчих суддів, які підлягають апеляційному оскарженню під час досудового розслідування.
Зі змісту ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від
22 червня 2023 року, вбачається, що клопотання старшого слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023000000000227 повернуто суб'єкту звернення.
Разом з цим, вказана ухвала слідчого судді не зазначена в переліку ухвал слідчих суддів, передбаченому ч. 1 ст. 309 КПК, які підлягають апеляційному оскарженню.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження.
Отже, відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора, апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 червня 2023 року є рішенням, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, а тому діяв відповідно до положень ч. 4 ст. 399 КПК і постановив законне, обґрунтоване, належно вмотивоване судове рішення, з яким погоджується і колегія суддів касаційної інстанції.
Доводи прокурора про те, що, відмовивши у відкритті апеляційного провадження з цих підстав, апеляційний суд залишив поза увагою загальні засади кримінального провадження, якими забезпечується право особи на апеляційне оскарження судових рішень, не ґрунтуються на законі.
За змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, та не суперечать вимозі імперативності.
Відмова апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження у зв'язку із оскарженням такого судового рішення, окреме оскарження якого на цій стадії законом не передбачене, не є свідченням обмеження доступу до правосуддя.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає, що обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність їх перевірки за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги, доданої до неї копії судового рішення вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора Офісу Генерального прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 липня 2023 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3