Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"23" серпня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2600/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154)
до Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 63)
про стягнення 48880,38 грн.
без виклику учасників справи
На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія" про стягнення майнової шкоди у розмірі 48880,38 грн. та судові витрати.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.06.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до статті 80 ГПК України на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України.
Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом. При цьому, суд зазначає, що копію ухвали господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 23.06.2023, яку було надіслано на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було повернуто на адресу суду без доказів вручення адресату з довідкою відділення оператора поштового зв'язку Ф.20, в якій значиться причина повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.
Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 тощо.
Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала господарського суду Харківської області від 23.06.2023 по справі №922/2600/23 була оприлюднена в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.
Отже, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Відтак, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
08.04.2019 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (надалі - позивач, страховик) та ОСОБА_1 (надалі - страхувальник) було укладено договір страхування наземного транспорту "All Risks" №453/19-Т/X/01 (надалі - договір), за умовами якого, позивач взяв на себе зобов'язання компенсувати пошкодження або знищення автомобіля марки "Mersedes-Benz GLE", д.н. НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
Додатком №1 до договору №453/19-Т/X/01 від 08.04.2019 є підписана страхувальником заява на страхування.
З обставин справи вбачається, що 07.12.2019 у м. Харкові по вул. майдан Захисників України, буд. 1 виникла дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "Mersedes-Benz", д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля "BMW" 525I д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2
17.12.2019 від страхувальника до страховика надійшла заява про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу №453/19-Т/X/01 від 08.04.2019 з детальним описом події, відповідно до якого, страхувальник рухався по своїй полосі, на перехресті інший транспортний засіб не врахував габарити автомобіля при здійсненні маневра (випередження правої сторони) та здійснив наїзд на транспортний засіб страхувальника. Були викликані співробітники поліції.
З матеріалів справи вбачається, що співробітником поліції задокументовано настання зазначеної вище дорожньо-транспортної пригоди, оформлено схему місяця ДТП, відповідь з ідентифікатором картки ДТП в системі НПУ 3019343416646027, вид ДТП - зіткнення.
Позивачем було здійснено розрахунок страхового відшкодування, оформлено страховий акт №006.02074019-1 від 24.01.2020, рахунок №71992 від 13.01.2020 на сплату вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу у розмірі 48880,38 грн.
Відповідно до платіжного доручення №4486354 від 27.01.2020 позивачем сплачено вартість відновлювального ремонту у розмірі 48880,38 грн. із відповідним призначенням платежу.
З матеріалів справи також вбачається, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "BMW" д.н. НОМЕР_2 була застрахована Приватним акціонерним товариством "Харківська муніципальна страхова компанія" (надалі - відповідач), про що свідчить поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія АМ №008219058 з якого вбачається, що ліміт за шкоду майну - 100000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.
07.02.2020 позивачем оформлено претензію на суму 48880,38 грн. вих. №070220-137/к, в якій з викладенням правових та фактичних підстав звернення до відповідача з претензією, просив перерахувати суму відкшодування, яка залишилася без задоволення.
Наведені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно зі статтею 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, нормами статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" унормовано, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина 2 статті 1187 ЦК України).
Водночас правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Зокрема, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно з статтею 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом статей 9, 22-31, 35, 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Враховуючи викладене, внаслідок виплати страховиком за договором добровільного страхування страхового відшкодування страхувальнику (потерпілому), до такого страховика у відповідності до приписів статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, зокрема, й до страхувальника за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
В пункті 1.8. статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору. А тому при визначенні розміру страхового відшкодування слід використовувати дані, які узгоджені сторонами в страховому полісі.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено суму страхового відшкодування у розмірі 48880,38 грн. згідно платіжного доручення №4486354 від 27.01.2020 з відповідним призначенням платежу.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що до позивача, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяну шкоду.
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "BMW" д.н. НОМЕР_2 була застрахована Приватним акціонерним товариством "Харківська муніципальна страхова компанія" згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія АМ №008219058, з якого вбачається, що ліміт за шкоду майну - 100000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.
Статтею 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про страхування", франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з огляду на вказані законодавчі вимоги та фактичні обставини даної справи було правомірно та арифметично вірно визначено суму майнової шкоди у розмірі 48880,38 грн.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Натомість відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували правомірність заявлених позовних вимог та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму відшкодування.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо клопотання позивача про визнання причин пропуску позовної давності поважними та поновлення строк позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи, що відповідачем заяви про застосування позовної давності не заявлялося, тому в силу наведених вище положень законодавства, суд не розглядає питання пропуску строку позовної давності за заявленими вимогами.
З огляду на висновки суду про задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача згідно статті 129 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 63, код ЄДРПОУ 21186813) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, код ЄДРПОУ 33908322) майнову шкоду у розмірі 48880,38 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "23" серпня 2023 р.
Суддя Г.І. Сальнікова