22.08.2023м. СумиСправа № 920/1096/22
Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши матеріали справи № 920/1096/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім
"АЛЬФАТЕХ" (вул. Василя Сухомлинського, №48Б,
смт. Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область,
52001, код ЄДРПОУ 37383046)
до відповідача Комунального підприємства виробничого управління
водопровідного-каналізаційного господарства (вул. Генерала
Тхора, 31, м. Конотоп, Сумська область, 41600,
код ЄДРПОУ 03352716)
про стягнення 747 572грн 37 коп.,
За участю представників сторін:
Від позивача - не прибув,
Від відповідача - Демидова Яна Юріївна,
При секретарі судового засідання Щербак Н.М.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 18.04.2023 у справі № 920/1096/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АЛЬФАТЕХ" до Комунального підприємства виробничого управління водопровідного-каналізаційного господарства про стягнення 747 572грн 37 коп задоволено повністю; стягнуто з Комунального підприємства виробничого управління водопровідного-каналізаційного господарства (вул. Генерала Тхора, 31, м. Конотоп, Сумська область, 41600, код ЄДРПОУ 03352716) на користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АЛЬФАТЕХ" (вул. Василя Сухомлинського, №48Б, смт. Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область, 52001, код ЄДРПОУ 37383046) 558810 (п'ятсот п'ятдесят вісім тисяч вісімсот десять ) гривень основного боргу, 141615 (сто сорок одна тисяча шістсот п'ятнадцять) гривень 65 коп. пені, 8588 (вісім тисяч п'ятсот вісімдесят вісім) гривень 83 коп 3% річних, 38557 (тридцять вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят сім) гривень 89 коп інфляційних нарахувань та 11213 (одинадцять тисяч двісті тринадцять) гривень 60 коп в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
23.05.2023 на виконання рішення суду видано наказ.
22.06.2023 відповідач звернувся до суду із заявою про розстрочку виконання судового рішення у справі № 920/1096/22, відповідно до якої просить суд:
1. Відстрочити виконання рішення у справі до 01.10.2023;
2 Розстрочити виконання рішення щодо стягнення всієї суми боргу (основний борг, штрафні санкції та судовий збір) в розмірі 658785 грн 97 коп таким чином:
- часткове погашення заборгованості в сумі 219595 грн 32 коп до 30.10.2023 (основний борг) ,
- часткове погашення заборгованості в сумі 219595 грн 32 коп до 30.11.2023 (основний борг),
- часткове погашення заборгованості в сумі 219595 грн 33 коп до 30.12.2023 (19616,36 грн. основного боргу, 141615,65 грн- пені, 8588,83 грн-3% річних, 38557,89 грн - інфляційних нарахувань, 11213,60 грн - судового збору).
3. Передбачити правом Боржника на дострокове погашення боргу чи коригування суми місячної оплати залежно від фінансової спроможності підприємства Боржника з обов'язком здійснити повний розрахунок до 30.12.2023.
Ухвалою суду від 17.07.2023 призначено розгляд заяви на 01.08.2023, 11:20.
28.07.2023 через систему "Електронний суд" представник відповідача надіслав заяву б/н від 28.07.2023 про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх.№2831 від 31.07.2023) у справі №920/1096/22, відповідно до якої зазначений представник просить судове засідання призначене на 01.08.2023, 11:20 провести за участю представника відповідача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи ВКЗ; в судовому засіданні як представник відповідача братиме участь Демидова Яна Юріївна (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Ухвалою суду від 31.07.2023 задоволено заяву представника відповідача про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції (вх№2831 від 31.07.2023) у справі №920/1096/22.
01.08.2023 позивачем надано до суду Заперечення на клопотання (заяву). В обґрунтування своєї позиції позивач зазначає, що відповідач намагається максимально затягнути строки оплати заборгованості. Так, рішення у справі було винесено ще 18.04.2023. З того часу і до 21.06.2023 відповідачем не було зроблено жодного кроку для погашення заборгованості чи будь-яких дій, що спрямовані на врегулювання даного питання. Заява про розстрочення виконання судового рішення датована 22.06.2023 року, тобто на наступний день після часткового погашення заборгованості, що існує. Таким чином, відповідач намагається створити враження підприємства, яке не уникає діалогу та веде підприємницьку діяльність, зважаючи на прийняті у суспільстві норми поведінки. Між тим відповідно до умов Договору, кінцевим терміном оплати було 15 червня 2022року. Таким чином, Відповідач більше року не платив по Договору взагалі! І навіть судове рішення не спонукало Відповідача виконувати обов'язок, що був взятий ним за Договором. Окрім того, під час судового розгляду справи відповідач не визнав наявну заборгованість, незважаючи на її очевидність, а намагався створити у суду видимість не настання умов, за яких відповідач мав здійснити другий платіж, що становив 70% від суми Договору. Посилання ж відповідача на наявність умов, що не залежать від волі відповідача й поставили його у скрутне фінансове становище не витримує жодної критики. Так будь-які подібні умови є форс-мажорними обставинами й врегульовані законодавством України. Ще в Договорі позивач і відповідач домовились, що достатнім доказом існування таких обставин будуть сертифікати Торгово Промислової палати України. Проте ані під час судового розгляду, ані разом із заявою про розстрочення виконання судового рішення відповідачем не було додано жодного документу на підтвердження існування зазначених обставин. Відтак, позиція Відповідача з цього питання є необґрунтованою. Таким чином, позивач вважає, що підстави для задоволення заяви відповідача про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення відсутні, а тому дана заява не підлягає задоволенню.
01.08.2023 відповідачем надано до суду клопотання з доказами часткової оплати заборгованості.
Розгляд справи 01.08.2023 не відбувся в зв'язку з перебуванням судді Заєць С.В. на лікарняному з 01.08.2023 по 10.08.2023.
22.08.2023 відповідачем надано до суду Клопотання про доручення доказів, а саме платіжну інструкцію від 21.08.2023 № 846.
В судовому засіданні 22.08.2023 відповідачем (заявником) надано усні пояснення в обґрунтування поданої заяви про розстрочку виконання судового рішення у справі.
Представник позивача в судове засідання 22.08.2023 не прибув, про час і місце розгляду повідомлений належним чином.
Розглядаючи заяву про розстрочку виконання рішення суду у справі судом враховується таке.
Відповідно до Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковим до виконання; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (ст. 129-1, п. 9 ч. 1 ст. 129).
Обов'язковість судового рішення є однією із засад (принципів) також господарського судочинства (п. 7 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Також згідно зі ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Аналогічні положення закріплені в ст. 326 ГПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення №18-рп/2012 від 13.12.2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року).
Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» також передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Згідно зі ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні, зокрема, у справі "Жовнер проти України", заява № 56848/00, рішення від 29.06.2004 р., зазначив, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін.
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
Заявник в обґрунтування поданої заяви посилається на скрутне фінансово-економічне становище.
Судом відмічається, що рішення - Господарського суду Сумської області від 18.04.2023 набрало законної сили - , відповідно це надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008р.), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення (постанови) суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів чи наявність кредиторської заборгованості. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").
Стаття 331 ГПК України не містить вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд має право надати відстрочку або розстрочку виконання рішення і суди вирішують виходячи з обставин справи. Проте, принципами цивільного законодавства є розумність, добросовісність та справедливість (ст. 2 ГПК України), та обов'язковість судових рішень, яка визначена статтею 129 Конституції України.
Судом звертається увага, що заява сторони про розстрочку чи відстрочку виконання рішення суду може бути задоволена лише у виняткових випадках, які суд визначає з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. У будь-якому випадку закон пов'язує розстрочку чи відстрочку виконання рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Надання розстрочки чи відстрочки без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення.
Суд при вирішенні питання про розстрочку чи відстрочку виконання рішення повинен враховувати можливі негативні наслідки як для боржника при виконання рішення у встановлений строк, так і враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення суду та не допускати їх настання.
Суд також вважає за необхідне зауважити, що заявник є самостійною юридичною особою, а відповідно до ст. 42 та абзацу 5 ст. 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.
Тобто можлива збитковість діяльності підприємства є результатом провадження господарської діяльності відповідачем як самостійним суб'єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочення виконання судового рішення.
Враховуючи вищезазначене у сукупності, положення законодавства, зокрема, принцип обов'язковості судового рішення, суд доходить висновку, що заявником не доведено наявності обставин, які б слугували достатньою підставою для розстрочки та відстрочки виконання рішення суду у цій справі, а тому заява Комунального підприємства виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства від 22.06.2023 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви від 22.06.2023 (вх. № 2251 від 22.06.2023) Комунального підприємства виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства про розстрочку виконання судового рішення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з негайно після підписання її оголошення - 22.08.2023.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її підписання з урахуванням ч. 4 розділу Х ГПК України.
Повний текст ухвали складено і підписано 23.08.2023.
Суддя С.В. Заєць