79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
14.08.2023 Справа № 914/1018/23
Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни ГОРЕЦЬКОЇ, за участю секретаря судового засідання Марти ПРИШЛЯК, розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області, м. Дрогобич,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал», м. Львів,
про стягнення заборгованості,
представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» про стягнення заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.
В судовому засіданні 12.06.2023 закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті.
В судове засідання 14.08.2023 сторони явку уповноважених представників не забезпечили. Представник відповідача подав клопотання про відкладення у зв'язку з відпусткою, однак жодних доказів на підтвердження відпустки не представив, тому суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Враховуючи, що зібраних матеріалів достатньо для з'ясування обставин справи та прийняття рішення, судом 14.08.2023 прийнято рішення по справі.
Позиція позивача
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач протягом 2019 - 2022 років не виконував рішення у справі №914/1400/19, тому позивач скористався своїм правом та нарахував інфляційні втрати та три відсотки річних на грошове зобов'язання визначене в рішенні. Сума заявлена до стягнення становить 1 692 464,63 грн.
Позиція відповідача
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив застосувати позовну давність, а розрахунок інфляційних втрат та 3% річних здійснювати з врахуванням договору від 23.07.2019.
30.03.2018 між Комунальним підприємством «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» укладено Договір про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення № 1306.
На виконання умов Договору від 30.03.2018 у липні 2018 року позивачем були надані відповідачу послуги водопостачання та водовідведення на загальну суму 1 798 542,00 грн, за серпень 2018 року на суму 2 266 765,40 грн, за вересень 2018 року на суму 2 061 265,20 грн, за жовтень 2018 року на суму 1 455 008,70 грн, за листопад 2018 року на суму 1 868 618,50 грн, за грудень 2018 року на суму 1 571 101,10 грн, за січень 2019 року на суму 1 534 699,00 грн, за лютий 2019 року на суму 1 617 379,40 грн, за березень 2019 року на суму 1 301 507,09 грн, за квітень 2019 року на суму 1 578 353,40 за травень 2019 року на суму 2 710 768,68 грн.
Відповідач взятих на себе договірних зобов'язань не виконав, здійснив лише часткову оплату наданих послуг, внаслідок чого у нього виникла заборгованість з період: липень 2018 року - травень 2019 року в загальному розмірі 3 280 273,10 грн.
На підставі наведених вище обставин КП «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області звернулося до суду із позовом до ТОВ «Трускавецький водоканал» про стягнення заборгованості.
Рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/1400/19 від 20.11.2019 з ТОВ «Трускавецький водоканал» на користь КП «Дрогобичводоканал» стягнуто 3 129 073,10 грн суми основної заборгованості, 49 617,57 грн три відсотки річних, 130 925,35 грн інфляційних втрат, 118 710,25 грн пені та 53 205,55 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.
23.11.2019 Господарським судом Львівської області на примусове виконання рішення суду від 20.11.2019 видано наказ.
Судом у справі №914/1400/19 встановлено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем, а також факт прострочення виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.
Докази погашення заборгованості підтверджується наступними платіжними дорученнями:
- 02.12.2022 оплата основного боргу у розмірі 70 000,00 грн;
- 02.12.2022 оплата основного боргу у розмірі 1 930 000,00 грн;
- 05.12.2022 оплата основного боргу у розмірі 70 000,00 грн;
- 09.12.2022 оплата основного боргу у розмірі 500 000,00 грн;
- 14.12.2022 оплата основного боргу у розмірі 559 073,10 грн
Сторонами укладено договір від 23.07.2019 про врегулювання питання щодо погашення боргових зобов'язань.
Згідно з правилом частин першої та другої статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу. В частині п'ятій статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникнути з рішення суду.
Тому відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаним сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підскік
його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов'язань. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, у тому числі і за рішенням суду.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
При цьому іншого порядку компенсації грошей (грошових коштів) у зв'язку з їх знеціненням, окрім встановленого індексу інфляції (індексу споживчих цін), чинним законодавством України не передбачено.
Зволікання відповідача з виконанням судового рішення, що набрало законної сили, призвело до девальвації (знецінення) грошових коштів, стягнутих з нього судовим рішенням, та інших втрат, а отже, позивач вправі вимагати від відповідача сплати 3 % річних та інфляційних втрат.
Зазначене вище відповідає правовому висновку, наведеному у постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 у справі № 6-1946цс15 у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/2 1962/15-ц, у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 459/3560/15-ц, від 11.07.2018 у справі №753/23612/15-ц від 05.09.2018 у справі № 461/479/16-ц, від 22.11.2018 у справі №761/43507/16-ц.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц дійшла висновку, що суди, установивши, що рішенням суду з Відповідача на користь Позивача стягнуто грошову суму, таке зобов'язання зводиться до сплати грошей, отже є грошовим зобов'язанням, яке Відповідач належним чином не виконував, що дає підстави для стягнення на користь Позивача інфляційних втрат за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми.
Щодо застосування позовної давності про яку заявляє відповідач, суд частково погоджується з даним клопотання виходячи з наступного. Позовна заява сформована в системі електронний суд 27.03.2023, а тому останні три роки, що передували цьому дню охоплені періодом з 27.03.2020 по 27.03.2023. З пропуском строку позовної давності заявлено позовні вимоги за період з 18.12.2019 по 26.03.2020.
Доводи відповідача з приводу того, що нарахування позивач здійснив із врахуванням невірних періодів, оскільки договором від 23 липня 2019 року узгоджено зміну порядку та строку сплати заборгованості, суд до уваги не приймає, враховуючи наступне. Як вбачається із долученої копії договору, 23 липня 2019 року Дрогобицькою міською радою, Трускавецькою міською радою, Комунальним підприємством «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» було укладено договір, відповідно до п. 1 якого сторони домовились про врегулювання питання щодо погашення боргових зобов'язань ТОВ “Трускавецький водоканал” перед КП “Дрогобичводоканал” в сумі кредиторської заборгованості 13 670 544 грн на 02 липня 2019. Згідно з п. 2.1 Договору Трускавецька міська рада зобов'язалася 30 липня 2019 року на черговій сесії Трускавецької міської ради розглянути питання щодо виділення з бюджету міста коштів в сумі 1,4 млн.грн., що будуть скеровані на часткове погашення заборгованості ТОВ “Трускавецький водоканал” перед КП “Дрогобичводоканал”.
За умовами п. 2.2 Договору Трускавецька міська рада взяла зобов'язання до 20 жовтня 2019 року, при перевиконанні бюджету міста, вирішити питання щодо виділення з бюджету коштів в сумі не менше 1,0 млн грн, що будуть скеровані на часткове погашення заборгованості ТОВ “Трускавецький водоканал” перед КП “Дрогобичводоканал”. Пунктом 2.3 Договору Трускавецька міська рада зобов'язується при розгляді бюджетів міста Трускавця на 2020 - 2021 роки передбачити кошти для повного погашення заборгованості ТОВ “Трускавецький водоканал” перед КП “Дрогобичводоканал” поквартальними платежами.
Як вбачається із змісту даного договору, останній не є договором про заміну боржника у зобов'язанні відповідно до ст. 520 ЦК України, чи відстроченням або розстроченням виконання судового рішення, зміною способу та порядку виконання судового рішення, також у даному договорі не зазначено підстави виникнення заборгованості, відсутні покликання на договір про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення від 30.03.2018, не вказано за які періоди виникла заборгованість та за які послуги, а розмір заборгованості врегульований договором від 23 липня 2019 року є іншими ніж визначений у судовому наказі по справі №914/1400/19 від 23.12.2019. Доказів в підтвердження того, що визначена у наказі заборгованість увійшла у визначений цим договором розмір заборгованості суду не представлено.
Додатково, суд звертає увагу на те, що даним договором не передбачено обов'язку Трускавецької міської ради оплатити заборгованість ТОВ “Трускавецький водоканал” перед КП “Дрогобичводоканал”, а передбачено зобов'язання 30 липня 2019 року на черговій сесії Трускавецької міської ради розглянути питання щодо виділення з бюджету міста коштів в сумі 1,4 млн. грн., що будуть скеровані на часткове погашення заборгованості ТОВ “Трускавецький водоканал” перед КП “Дрогобичводоканал”; до 20 жовтня 2019 року, при перевиконанні бюджету міста, вирішити питання щодо виділення з бюджету коштів в сумі не менше 1,0 млн.грн., що будуть скеровані на часткове погашення заборгованості ТОВ “Трускавецький водоканал” перед КП “Дрогобичводоканал” та при розгляду бюджетів міста Трускавця на 2020-2021 роки передбачити кошти для повного погашення заборгованості ТОВ “Трускавецький водоканал” перед КП “Дрогобичводоканал” поквартальними платежами.
Таким чином кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді інфляційних втрат та нарахування 3% річних, починаючи з 27.03.2020.
Судом проведено перерахунок інфляційних втрат та 3% річних з 27.03.2020 по 01.12.2022. Інфляційні втрати становлять 1 383 439,71 грн та 251 843,65 грн трьох відсотків річних.
Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому статтею 74 ГПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Згідно зі ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, подані докази та надані пояснення в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини які є предметом доказування у справі в частині інфляційних втрат в розмірі 1 383 439,71 грн та 3% річних в розмірі 251 843,65 грн судом визнаються встановленими, а позовні вимоги обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають частковому задоволенню. В решті позовних вимог необхідно відмовити у зв'язку із спливом позовної давності.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 19 623,38 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трускавецький водоканал” (82200, м. Трускавець, вул. І. Франка, 59, ідентифікаційний код 33086713) на користь Комунального підприємства “Дрогобичводоканал” Дрогобицької міської ради Львівської області (82100, м. Дрогобич, вул. Федьковича, 11, ідентифікаційний код 03348910) інфляційні втрати в розмірі 1 383 439,71 грн, 3% річних в розмірі 251 843,65 грн та 19 623,38 грн судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 22.08.2023.
Суддя Горецька З.В.