Рішення від 23.08.2023 по справі 911/4610/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2023 р. м. Київ Справа № 911/4610/15 (911/1125/23)

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін

позовну заяву Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», м. Київ

до ОСОБА_1 , м. Бровари Київської області

про стягнення коштів

у межах справи №911/4610/15

про банкрутство Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (04080, м.Київ, Подільський р-н, вул. Кирилівська, буд. 85, ідентифікаційний код 32402870)

1. Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи) та процесуальні дії у справі

1.1.13.04.2023 засобами поштового зв'язку до суду звернулось Державне підприємство «Регіональні електричні мережі» (далі - ДП «РЕМ», позивач) із позовною заявою №04/735 від 12.04.2023 (вх. №968/23 від 17.04.2023) до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення з останньої заборгованості у розмірі 175 519,07грн та 2 684,00грн судового збору.

Позовну заяву обґрунтовує ст.ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) та зазначає, що рішенням суду поновлено відповідача на посаді першого заступника генерального директора - виконавчого директора ДП «РЕМ», у зв'язку з чим в останньої відпала правова підстава для зберігання отриманої вихідної допомоги. Вказує, що на день подання позовної заяви відповідач отримані кошти не повернула, у зв'язку чим остання повинна відповідно до ст.536, ч.2 ст.625 ЦК України додатково сплатити інфляційні, 3 % річних, а також проценти за користування чужими грошовими коштами. Вважає, що стягненню з відповідача підлягає: 56 170,47грн (сума боргу - вихідна допомога), 5 798,21грн (інфляційне збільшення), 1 209,59грн (3% річних), 112 340,80грн (процент за користування чужими грошовими коштами).

1.2. Ухвалою суду від 24.04.2023, зокрема: прийнято позовну заяву до розгляду в межах справи №911/4610/15 про банкрутство ДП «РЕМ»; відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; запропоновано сторонам подати до суду заяви по суті справи, визначені у ст. 161 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та встановлені строки для їх подання.

1.3. Відповідач скористалась своїм правом та у строк установлений судом подала до суду відзив на позовну заяву від 09.05.2023 (вх.9115/23 від 10.05.2023), в якому проти позовних вимог заперечила та зазначила, зокрема, що: відповідно до п.1 ч. 1 ст.1215 ЦК відповідна допомога поверненню не підлягає; ОСОБА_1 не є боржником який прострочив виконання зобов'язання по відношенню до ДП «РЕМ», а тому посилання позивача на ст.625 ЦК України є безпідставним.

1.4. Позивач скористався наданим йому правом та у строк установлений судом надав відповідь на відзив від 18.05.2023 (вх. 1570/23 від 19.05.2023), яка за своїм змістом є аналогічною змісту позовної заяви.

1.5. Інших заяв по суті справи та клопотань із процесуальних питань сторонами суду надано не було.

2. Фактичні обставини, встановлені судом, із посиланням на докази

2.1. У провадженні суду перебуває справа №911/4610/15 про банкрутство ДП «РЕМ» на стадії судової процедури - розпорядження майном боржника.

2.2. 16.09.2021 ДП «РЕМ» видано наказ (розпорядження) №134-к про припинення трудового договору (контракту), яким, зокрема, звільнено 16.09.2021 ОСОБА_1 із займаної посади, у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП.

2.3. Не погоджуючись із відповідним звільненням відповідач у порядку ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства звернулась до суду із позовною заявою до ДП «РЕМ» в якій просила суд, зокрема: визнати незаконним та скасувати наказ ДП «РЕМ» від 16.09.2021 за №134-к; поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника генерального директора - виконавчого директора ДП «РЕМ» з 17.09.2021; стягнути з ДП «РЕМ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.09.2021 по дату поновлення на роботі.

Рішенням суду від 25.07.2022 у справі №911/4610/15 (911/3054/21), яке залишено в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022, позовну заяву задоволено, зокрема: визнано незаконним та скасовано наказ в.о. генерального директора ДП «РЕМ» Петченка П.В. №134-к від 16.09.2021; поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника генерального директора - виконавчого директора ДП «РЕМ» з 17.09.2021; стягнено з ДП «РЕМ» на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу.

2.4.Наказом ДП «РЕМ» від 21.02.2023 №22-к «Щодо ОСОБА_1 » скасовано наказ про звільнення ОСОБА_1 від 16.09.2021 №134-к та поновлено її на роботі на посаді першого заступника генерального директора - виконавчого директора ДП «РЕМ» з 17.09.2021.

2.5.Докази відхилені судом

Надане позивачем разом із відповіддю на відзив платіжне доручення №9 від 16.09.2021 до уваги судом не приймаються, оскільки у ньому зазначена загальна сума розрахункових (без окремого відображення видів виплат), що у свою чергу унеможливлює встановлення розміру саме вихідної допомоги в заявленому позивачем розмірі.

Інших доказів на підтвердження виплаченого розміру вихідної допомоги позивачем суду надано не було.

3. Висновки суду із посиланням на докази та норми права, які застосовано

3.1.Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Водночас, п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України передбачено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Отже, у зазначеній статті передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.08.2020 у справі №306/1325/18 та Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 753/15556/15.

Так, доказів набуття відповідачем грошових коштів у розмірі 56 170,47грн у результаті рахункової помилки позивача матеріали справи не містять, та на такі обставини сторони не посилаються. Сам факт оскарження відповідачем у судовому порядку наказу про звільнення з посади згідно з п.1 ст.40 КЗпП України не може свідчити про недобросовісність дій особи, оскільки є реалізацією нею конституційного права, передбаченого ст.55 Конституції України, на захист судом прав і свобод людини і громадянина.

Ураховуючи зазначене та те, що виплата вихідної допомоги була проведена позивачем добровільно, на законних підставах, за відсутності рахункової помилки з його боку, а недобросовісність відповідача не доведено позивачем у встановленому ГПК України порядку, то вважати, що в останнього наявне право на повернення грошових коштів на підставі ст.1212 ЦК України у суду підстав не має.

Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку, що незважаючи на те, що після поновлення ОСОБА_1 на роботі підстава для виплати вихідної допомоги відпала (наказ, на підставі якого було здійснено виплату вихідної допомоги, скасований рішенням суду), у силу вимог ст. 1215 ЦК України ці кошти поверненню не підлягають.

3.2. Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч. 2 ст.80 ГПК України).

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано на дослідження суду будь-яких доказів на підтвердження розміру заявленої до стягнення грошової суми (вихідної допомоги), а тому стверджувати, що заявлений розмір є правомірним у суду також підстав не має.

3.3. Посилання позивача на ст.ст. 536, 1214 ЦК України суд вважає безпідставним, оскільки зазначені норми встановлює право на відшкодування доходів від безпідставно набутого майна і витрат на його утримання, що не є предметом даного спору.

Крім того, суд не вбачає підстав для застосування ст.625 ЦК України, оскільки під час розгляду даного спору судом не встановлено будь-яких, у тому числі прострочених грошових зобов'язань ОСОБА_1 перед ДП «РЕМ».

4. Судові витрати

Відповідно до п. 2 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача (п.2 ч.4 ст. 129 ГПК України).

Ураховуючи зазначене та висновок суду про відмову у позовній заяві, судові витрати у вигляді судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 7 Кодексу, ст.ст. 7, 20, 42, 73-74, 76-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» до ОСОБА_1 про стягнення коштів №04/735 від 12.04.2023 (вх. №968/23 від 17.04.2023) - залишити без задоволення.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.

Суддя О.С. Янюк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 23.08.2023.

Станом на 23.08.2023 рішення законної сили не набрало.