вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"01" червня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2743/22
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут»
до Університету Державної фіскальної служби України (правонаступник - Державний податковий університет)
за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12»
прo стягнення 808 239,42 грн.
Суддя А.Ю. Кошик
При секретарі судового засідання: Фроль В.В.
За участю представників:
позивача: Василевська О.В.
відповідача: не з'явився
третьої особи: не з'явився
Обставини справи:
Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» (надалі - позивач) до Університету Державної фіскальної служби України (правонаступник - Державний податковий університет) (надалі - відповідач), за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12» (надалі - третя особа) прo стягнення 808 239,42 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.01.2023 року відкрито провадження у справі № 911/2743/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.02.2023 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області від 10.02.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 259/01-23 від 08.02.2023 року.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.02.2023 року підготовче засідання відкладено на 16.03.2023 року.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.03.2023 року закрито підготовче провадження у справі № 911/2743/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.04.2023 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області 12.04.2023 року від відповідача надійшла заява № 803/01-23 від 12.04.2023 року про заміну відповідача правонаступником.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.04.2023 року розгляд справи відкладено на 11.05.2023 року.
У судовому засіданні 11.05.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечував, третя особа у судове засідання не з'явилася.
Крім того, дослідивши подані сторонами документи, суд дійшов висновку про необхідність витребування у сторін додаткових пояснень. У зв'язку з чим, розгляд справи відкладався на 01.06.2023 року.
В судовому засіданні 01.06.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача в судове засідання 01.06.2023 року не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке було відхилено судом. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку з чим, в судовому засіданні 01.06.2023 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з викладених у позові обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» (позивач) здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України, затвердженої Постановою НКРЕКП від 21.04.2017 року № 527 (в редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2019 року № 654).
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» та Університетом Державної фіскальної служби України (відповідач) укладено Договір № 41FT417-355-21 від 26.01.2021 року (надалі - Договір) на постачання природного газу у 2021 році.
Відповідно до п. 1.1 Договору позивач, який за умовами Договору є Постачальником природного газу, зобов'язується передати у власність відповідачу, який за умовами Договору є Споживачем, у 2021 році природний газ, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.
Позивачем згідно з п. 1.2 Договору № 41FT417-355-21 здійснювались поставки природного газу протягом періоду з 04.01.2021 року по 30.01.2021 року в обсязі 250,00 тис.м.куб.
Строк дії договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41FT417-355-21 від 26.01.2021 року закінчився 30.01.2021 року.
Відповідно до п. 11.3 Договору всі зміни до цього договору оформлюються письмовими додатковими угодами, що стають невід'ємною частиною договору і мають переважаючу силу над положеннями Договору.
Дія Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41FT417-355-21 від 26.01.2021 року не була продовжена за взаємною згодою сторін.
29.01.2021 року відповідач уклав Договір №21298458 з ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» (третьою особою, яка наразі перейменована у ТОВ «Квінтіс Пром 12») на постачання природного газу у 2021 році. Посилання на результати проведених торгів - https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2020-10-23-006969-c.
В пункті 1.2 Договору № 21298458 вказано, що поставка природного газу здійснюється протягом періоду споживання з січня 2021 року по 30.09.2021 року в обсязі 930,00 тис.куб.м.
В пункті 11.1 Договору № 21298458 вказано, що цей договір вступає в силу з 31.01.2021 року і діє до 30.09.2021 року, тобто третьою особою згідно з Договором № 21298458 здійснюються поставки природного газу протягом періоду з 31.01.2021 року по 30.09.2021 року.
Відповідно до положень Кодексу газотранспортної системи та у зв'язку з тим, що третя особа не зареєструвала на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи відповідача у власному Реєстрі споживачів, на позивача віднесені об'єми природного газу, отримані відповідачем в період з 31.01.2021 року по 02.02.2021 року, при наявності укладеного Договору між відповідачем та третьою особою на постачання природного газу у вказаний період.
Відповідачем не було припинено споживання природного газу в Постачальника - ТОВ «Київоблгаз Збут» та було отримано природний газ за 01 та 02 лютого 2021 року в обсязі 16 841,83 куб.м.
Відповідно до п. 1 глави І розділу IX Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2494 (надалі - Кодекс газорозподільних систем), комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об'єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб'єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, оператора ГТС), та об'єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним операторам ГРМ, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними.
Як зазначає позивач, об'єми розподіленого природного газу підтверджуються актом приймання-передачі природного газу Оператора ГРМ - АТ «Київоблгаз» про розподілений (доставлений ) газ на об'єкти Університету Державної фіскальної служби України, та роздруківкою з Інформаційної платформи Оператора ГТС - ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» за період 01 та 02 лютого 2021 року: актом приймання-передачі природного газу № ОГ00062909 за лютий 2021 року; роздруківкою з Інформаційної платформи за лютий 2021 року.
Відповідно до п. 1 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2496 (далі - Правил постачання природного газу), та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
Згідно з п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі, постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу.
Зокрема, Інформаційна платформа повинна відображати по споживачу заброньовані постачальником (постачальниками) періоди постачання природного газу і дозволяти постачальнику реєструвати на інформаційній платформі період постачання природного газу відповідно до укладених зі споживачем договорів (додаткових угод), у тому числі без зазначення кінцевої дати.
Відповідно до абз. 3 пункту 8 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи до закінчення строку, встановленого законодавством для припинення (обмеження) транспортування (розподілу) природного газу таким споживачам, алокація їх відборів відноситься на діючого постачальника, крім випадків початку в цей період постачання природного газу таким споживачам постачальником «останньої надії».
У відповідності до п. 17 розділу II Правил постачання природного газу за відсутності у споживача діючого постачальника (тобто в ситуації, коли споживач не включений до Реєстру споживачів будь-якого постачальника) у відповідному розрахунковому періоді споживач не має права здійснювати відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об'єкт.
Згідно із п. 20 розділу II Правил постачання природного газу споживач зобов'язується самостійно обмежувати (припиняти) споживання природного газу зокрема у випадках відсутності споживача у розрахунковому періоді в Реєстрі будь-якого постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС.
Однак, як стверджує позивач, відповідачем не було припинено споживання природного газу 01 та 02 лютого 2021 року після закінчення дії Договору № 41FT417-355-21 від 26.01.2021 року.
Таким чином, оскільки Університет Державної фіскальної служби України було зареєстровано в Реєстрі постачальника ТОВ «Київоблгаз Збут» на підставі укладеного Договору № 41FT417-355-21 від 26.01.2021 року, після закінчення строку дії зазначеного договору та з урахуванням того, що відповідачем не було припинено споживання природного газу, обсяги відібраного природного газу Споживачем (Університетом Державної фіскальної служби України) були віднесені за алокацією на Постачальника (ТОВ «Київоблгаз Збут») за періоди споживання природного газу 01 та 02 лютого 2021 року.
Така ситуація склалась через несвоєчасну реєстрацію в Реєстрі постачальника ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» на підставі укладеного Договору від 29.01.2021 року №21298458.
У зв'язку з чим, позивач стверджує, що в даному випадку відповідачем було набуто без достатньої підстави майно у вигляді природного газу в обсязі 16 841,83 куб.м в період 01 та 02 лютого 2021 року, що підтверджується даними з Інформаційної платформи Оператора ГТС, який належав ТОВ «Київоблгаз Збут».
З огляду на викладене, позивач стверджує, що відповідне майно - природний газ, спожитий протягом 01 та 02 лютого 2021 року, є таким що набуте відповідачем без достатньої правової підстави і підлягає поверненню на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України позивачу.
Згідно зі ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Відповідно до п. 30 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» природний газ є товарною продукцією.
За даними Української енергетичної біржі середньозважена ціна на природний газ на умовах передплати за ресурс грудня 2022 року за тис.куб.м природного газу становить 39 988,00 грн. З 1 липня 2022 року публікація котирувальних цін та інших показників торгівлі ТОВ «УЕБ» здійснюється у гривнях без урахування ПДВ, до вказаної дати інформація відображається без змін, тобто з урахуванням ПДВ.
Середньозважена ціна на природний газ на умовах передплати за ресурс грудня 2022 року за тис.куб.м природного газу з урахуванням ПДВ становить 47 985,60 грн.
У зв'язку з чим, позивачем розраховано вартість безпідставно набутого майна, що підлягає відшкодуванню за 16 841,83 куб.м газу по 47,99 грн., що становить 808 239,42 грн. (з урахуванням ПДВ), про стягнення яких заявлено позивачем у позові.
При цьому, позивач зазначає, що ТОВ «Київоблгаз Збут» звертався до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Університету Державної фіскальної служби України, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог - ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» про стягнення 118 938,40 грн. заборгованості за Договором постачання природного газу № 41FT417-355-21 від 26.01.2021 року, у тому числі 117 724,39 грн. основного боргу, 12,58 грн. пені, 377,36 грн. 3% річних, 824,07 грн. інфляційних втрат, за якою було відкрито провадження у справі № 911/3014/21.
За результатами розгляду справи №911/3014/21 Господарським судом Київської області було прийнято рішення від 13.01.2022 року, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2022 року було відмовлено у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Київоблгаз Збут» та залишено без змін рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2021 року.
При цьому, судом апеляційної інстанції було зазначено, що у випадку доведення факту та обсягу (16 841,83 куб.м) постачання відповідачу протягом 01 та 02 лютого 2021 року природного газу саме позивачем, останній не позбавлений можливості звернутись із кондикаційним позовом про примусове повернення безпідставно набутого відповідачем майна, яким є природний газ, або відшкодування його вартості на підставі cт.cт. 1212. 1213 Цивільного кодексу України.
В ході розгляду спору відповідач подав відзив, в якому позовні вимоги заперечував, зазначив, що Постачальником газу для Університету Державної фіскальної служби України в період з 31.01.2021 року по 30.09.2021 року відповідно до Договору на постачання природного газу від 29.01.2021 року № 21298458 був інший Постачальник - ТОВ «ЕКОТЕХІНВЕСТ».
Відповідач зазначає, що не був обізнаний про нездійснення новим Постачальником його реєстрації в Реєстрі споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді та не погоджував попередньому Постачальнику постачання природного газу 01 та 02 лютого 2021 року.
Як стверджує відповідач, позивач самостійно прийняв рішення про продовження поставки природного газу у лютому 2021 року, навмисно без направлення будь-якого повідомлення Університету Державної фіскальної служби України про неможливість поставок природного газу через закінчення дії Договору або про продовження поставки природного газу в лютому 2021 року, в односторонньому порядку забронював за собою Університет Державної фіскальної служби України як споживача на лютий 2021 року.
В свою чергу, Університет Державної фіскальної служби України виконав всі умови щодо зміни Постачальника після закінчення терміну дії Договору із позивачем, уклав із ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» Договір на поставку природного газу з 1 лютого 2021 року та в повному обсязі оплатив ТОВ «ЕКОТЕХНОШВЕСТ», як новому Постачальнику, вартість спожитого в лютому 2021 року природного газу, що підтверджується копіями актів від 26.03.2021 року № 1863, від 25.03.2021 року № 1864, від 25.03.2021 року № 1865, підписаних між Університетом та ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ», а також платіжними дорученням від 26.03.2021 року № 289, від 26.03.2021 року № 429, від 25.03.2021 року № 252; від 25.03.2021 року № 377, від 25.03.2021 року № 378, від 26.03.2021 року №253.
Також відповідач зауважує, що абз.4 п.19 розділу II Правил постачання природного газу закріплено обов'язок Постачальника забезпечувати відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи своєчасну реєстрацію Споживача у власному Реєстрі споживачів на інформаційній платформі Оператора ГTC (Оператора газотранспортної системи).
Абзацом 3 пунктом 19 розділу II Правил постачання природного газу передбачено, що Постачальник зобов'язаний забезпечувати відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи своєчасну реєстрацію Споживача у власному Реєстрі споживачів на інформаційній платформі Оператора ГТС за умови дотримання Споживачем укладеного із Постачальником договору постачання природного газу.
Абзацом першим пункту 4 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи передбачено, що Постачальник, який має намір постачати природний газ новому Споживачу, має право не пізніше кінцевого терміну подання номінації на газову добу (D) газового місяця (М), визначеного цим Кодексом, зареєструвати за собою такого Споживача в інформаційній платформі, вказавши період постачання природного газу такому Споживачу (за умови відсутності споживача в Реєстрі іншого постачальника на період запланованого постачання, крім Реєстру постачальника «останньої надії»).
Однак, ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ», як новий Постачальник, не здійснило своєчасну реєстрацію Університету Державної фіскальної служби України у власному Реєстрі споживачів, тому відповідач стверджує, що позивач повинен був звернутись саме до ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» про повернення безпідставно набутого майна у вигляді вартості природного газу.
З огляду на викладені у відзиві обставини, відповідач стверджує, що саме новий Постачальник - ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» та позивач, який всупереч вимогам Правил постачання природного газу забронював без погодження з Університетом та за відсутності укладеного договору поставки обсяги споживання Університету на лютий 2021 року за собою, не дотримались вимог Правил постачання природного газу та несвоєчасно перереєстрували Університет у Реєстрі споживачів, тому в діях Університету відсутні будь-які порушення, що виключає відповідальність.
Також відповідач зазначає про недоведеність позивачем обсягів природного газу, отриманих Університетом Державної фіскальної служби України 01 та 02 лютого 2021 року в заявленому у позові розмірі 16 841,83 куб.м.
Крім того, відповідачем заперечено застосування позивачем в розрахунку позову цін, які існували після спірної поставки.
Заслухавши доводи та заперечення сторін, дослідивши надані ними докази, судом встановлено наступні обставини.
Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з п. 1 глави 2 розділу IV Кодексу газотранспортної системи з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб'єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об'єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб'єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ENTSOG).
Згідно з п. 4 глави 2 розділу IV Кодексу газотранспортної системи оператор газорозподільної системи присвоює EIC-коди всім споживачам, що приєднані до газорозподільної системи відповідного оператора та відповідних ЕІС-кодів їх точок комерційного обліку (за необхідності).
Згідно з п. 1 глави 3 розділу IV Кодексу газотранспортної системи для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб'єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов'язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи.
З огляду на визначене главою 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи нормативне регулювання, функціонування інформаційної платформи та ведення Реєстру споживачів відбувається в безперервному автоматичному режимі.
Відповідно до п. 1 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
Згідно з п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі, постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу.
Зокрема, Інформаційна платформа повинна відображати по споживачу заброньовані постачальником (постачальниками) періоди постачання природного газу і дозволяти постачальнику реєструвати на інформаційній платформі період постачання природного газу відповідно до укладених зі споживачем договорів (додаткових угод), у тому числі без зазначення кінцевої дати.
Згідно з п. 8 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи оператори газорозподільних систем (оператор газотранспортної системи по прямих споживачах) виходячи з інформації про споживачів, яким не замовлені постачальником обсяги транспортування природного газу для їх потреб, зобов'язані протягом двох робочих днів наступної доби з дати отримання відповідної інформації від оператора газотранспортної системи проінформувати таких споживачів про відсутність у них замовлених постачальником обсягів транспортування природного газу з певної дати та можливі для них наслідки та зобов'язані розпочати заходи з припинення (обмеження) в установленому порядку розподілу (транспортування) природного газу на об'єкти таких споживачів.
До закінчення строку, встановленого законодавством для припинення (обмеження) транспортування (розподілу) природного газу таким споживачам, алокація їх відборів відноситься на діючого постачальника, крім випадків початку в цей період постачання природного газу таким споживачам постачальником «останньої надії».
Після закінчення строку, встановленого законодавством для припинення (обмеження) транспортування (розподілу) природного газу споживачам, алокація фактичного обсягу споживання природного газу такими споживачами здійснюється на відповідного оператора газорозподільної системи (для прямих споживачів - на оператора газотранспортної системи).
У разі якщо до моменту припинення (обмеження) розподілу (транспортування) природного газу споживачам номінація замовника послуг транспортування буде підтверджена оператором газотранспортної системи, інформаційна платформа інформує відповідного оператора газорозподільної системи (оператора газотранспортної системи по прямих споживачах) про відсутність підстав для припинення (обмеження) розподілу (транспортування) природного газу на об'єкти таких споживачів. Об'єкти таких споживачів не підлягають примусовому припиненню (обмеженню) розподілу (транспортування) природного газу з боку оператора газорозподільної системи (оператора газотранспортної системи по прямих споживачах).
Як вбачається з обставин спору, відповідач не був зареєстрований в Реєстрі новим Постачальником протягом 2 діб, тобто в межах визначеного п. 8 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи , строку для припинення (обмеження) транспортування (розподілу) природного газу, тому протягом наведеного періоду були відсутні підстави для припинення постачання природного газу такому Споживачу і алокація відбору природного газу в такому випадку відноситься на діючого постачальника, яким був позивач.
Відповідно до п. 1 глави І розділу IX Кодексу газорозподільних систем комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об'єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб'єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, оператора ГТС), та об'єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним операторам ГРМ, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними.
З огляду на наведені норми законодавства, які регулюють специфічні відносини з постачання природного газу, зобов'язання відповідача з оплати спожитого природного газу виникають з факту такого споживання на підставі відповідних норм законодавства. При цьому такі правовідносини є позадоговірними і згідно з п. 8 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи алокація відбору природного газу в такому випадку відноситься на діючого постачальника, яким був позивач. Тобто, у відповідний спірний період саме позивач вважався Постачальником природного газу відповідачу.
Об'єми розподіленого природного газу у відповідності до п. 1 глави І розділу IX Кодексу газорозподільних систем підтверджуються Актом приймання-передачі природного газу Оператора ГРМ - АТ «Київоблгаз» про розподілений (доставлений ) газ на об'єкти Університету Державної фіскальної служби України та роздруківкою з Інформаційної платформи Оператора ГТС - ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» за період 01 та 02 лютого 2021 року, Актом приймання-передачі природного газу № ОГ00062909 за лютий 2021 року, роздруківкою з Інформаційної платформи за лютий 2021 року, що є належними доказами в підтвердження фактичних обсягів спожитого природного газу відповідачем у відповідний період.
Таким чином, не залежно від внесення новим Постачальником відповідача в Реєстр чи віднесення алокації відбору природного газу на поперднього Постачальника (позивача), фактично спожитий об'єм природного газу Споживачем, який визначається за даними Оператора ГТС, має бути оплачений Споживачем.
При цьому, суд зауважує, що відповідач міг і мав перевірити внесення його новим Постачальником до Реєстру на сайті Оператора ГТС.
Як вбачається з наявних у справі доказів, що також досліджено у постанові Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2022 року у справі № 911/3014/21, у лютому 2021 року третьою особою - ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» поставлено, а відповідачем прийнято всього 224,61737 тис.куб.м газу, зокрема, за підписаними сторонами:
- актом № 1863 від 26.03.2021 року підтверджується те, що третьою особою - ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» поставлено, а відповідачем прийнято з 01.02.2021 року по 14.02.2021 року природний газ обсягом 109,38447 тис.куб.м вартістю 433 489,34 грн., який оплачено відповідно до платіжних доручень № 429 від 26.03.2021 на суму 130 046,81 грн. та № 289 від 26.03.2021 на суму 303 442,53 грн.
- актом № 1864 від 25.03.2021 року підтверджується те, що третьою особою - ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» поставлено, а відповідачем прийнято з 15.02.2021 року по 24.02.2021 року природний газ обсягом 88,50186 тис.куб.м вартістю 385 804,33 грн., який оплачено відповідно до платіжних доручень № 377 від 25.03.2021 року на суму 115 741,21 грн. та № 252 від 25.03.2021 року на суму 270 062,82 грн.
- актом № 1865 від 25.03.2021 року підтверджується те, що третьою особою - ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» поставлено, а відповідачем прийнято з 25.02.2021 року по 28.02.2021 року природний газ обсягом 26,73104 тис.куб.м вартістю 128 180,59 грн., який оплачено відповідно до платіжних доручень № 378 від 25.03.2021 року на суму 38 454,21 грн. та № 253 від 25.03.2021 року на суму 89 726,48 грн.
Таким чином, наведені обставини свідчать про постачання третьою особою - ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» та прийняття відповідачем в період дії Договору від 29.01.2021 року №21298458, а саме з 01.02.2021 року по 28.02.2021 року, всього 224,61737 тис.куб.м та оплату такого обсягу газу.
В той же час, як зазначає позивач, AT «Київоблгаз» направлено на адресу ТОВ «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» лист № 810-СЛ-10295-0821 від 10.08.2021 року щодо спожитого об'єму природного газу, за яким повідомлено, що Університетом Державної фіскальної служби України в лютому 2021 року всього використав 241 459,20 куб.м газу, на платформі оператора ГTC зміна постачальника відбулась з 03 (третього) лютого, тому споживання природного газу за 01 та 02 лютого відповідно закрито на постачальника ТОВ «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ».
Таким чином, наведені обставини свідчать, що відповідачем за лютий 2021 року було загалом спожито природного газу в розмірі 241 459,20 куб.м, з яких 224 61737 куб.м газу було поставлено ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ», а поставку 16 841,83 куб.м природного газу було віднесено на ТОВ «Київоблгаз Збут», якому і має бути оплачений відповідний обсяг природного газу.
Наведені обставини спростовують твердження відповідача про споживання всього об'єму природного газу у лютому 2021 року виключно від нового Постачальника. Зокрема, зафіксований і оплачений обсяг споживання від нового Постачальника 224 61737 куб.м був менший ніж зафіксований системою загальних обсяг споживання відповідача за лютий 2021 року 241 459,20 куб.м, саме на спірні 16 841,83 куб.м.
Таким чином, за 01 та 02 лютого 2021 року відповідачем не оплачено спожитий природний газ в обсязі 16 841,83 куб.м за даними Оператора ГТС, про що відповідачу надавався Акт та надсилалась вимога про сплату.
При цьому, суд не погоджується з позицією позивача, що відповідний обсяг природного газу є безпідставно набутим і не може бути повернутим в натурі, тому підлягає стягненню на підставі ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України за цінами на момент вирішення спору.
Зокрема, підставою для споживання було під'єднання відповідача до мереж ГТС і норми Кодексу газорозподільних систем допускають таке споживання та визначають на кого відноситься алокація відбору природного газу в такому випадку несвоєчасної реєстрації Споживача новим Постачальником.
Віднесення алокації відбору природного газу на попереднього Постачальника в такому випадку не свідчить про несанкціонований чи безпідставний відбір, а має наслідком лише розмежування відбору природного газу між Постачальниками.
При зміні Постачальника не передбачено від'єднання Споживача від системи ГТС, тому відбір природного газу в такому періоді є санкціонованим і має бути оплаченим в залежності від розмежування алокації відбору природного газу.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі № 917/1739/17 та інших, прийнятих Верховним Судом на її підставі постановах, сформувалась стала судова практика, що діючи в межах позовних вимог, саме суд встановлює правову природу правовідносин сторін на підставі належно доведених сторонами обставин, в результаті чого визначає норму права, що підлягає застосуванню.
Такі повноваження суду носять імперативний характер, що означає обов'язок суду надати правову кваліфікацію відносинам та визначити релевантну норму.
При цьому варто зазначити, що незгода суду з правовим обґрунтуванням позову не є підставою для відмови в його задоволенні, оскільки неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні правові приписи.
Так, з'ясувавши що учасник судового процесу послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд має самостійно здійснити їх правильну правову кваліфікацію та застосувати ті норми, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (постанова від 08.06.2021 року у справі № 662/397/15-ц).
Велика Палата при розгляді окремих справ робить висновок, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог (постанови від 04.12.2019 року у справі № 917/1739/17 та від 25.06.2019 року у справі N 924/1473/15).
У той же час відмову в задоволенні позову через помилкове правове обґрунтування позовних вимог суд розцінює як перешкоду в доступі до правосуддя, а відтак - порушення ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та ст. ст. 55, 124 Конституції України.
З огляду на викладене, суд зазначає про неправильність кваліфікації позивачем спірних правовідносин за ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.
В той же час, в ході розгляду спору підтверджено, що відповідачем 01 та 02 лютого 2021 року спожито природний газ з газотранспортної системи в наведеному в позові обсязі 16 841,83 куб.м, який за алокацією відбору природного газу відноситься на попереднього Постачальника, тобто позивача і такий газ підлягає оплаті Споживачем в межах фактичного споживання.
Оскільки матеріалами справи підтверджується факт оплати відповідачем природного газу в обсягах, спожитих у нового Постачальника з 03.02.2021 року, спожитий до внесення в Реєстр природний газ за 01 та 02 лютого 2021 року підлягає оплаті на користь позивача, як фактичного Постачальника з огляду на норму п. 8 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи.
Таким чином, з огляду на наведені у позові обставини, які підтвердились в ході розгляду спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача вартості спожитого 01 та 02 лютого 2021 року природного газу в обсязі 16 841,83 куб.м на користь позивача, на якого віднесено таке постачання.
При цьому, спожитий у відповідному періоді природний газ має бути оплачений за цінами, які існували у відповідний період споживання, про що позивачем складено відповідний акт приймання-передачі природного газу та надсилалась відповідачу вимога про оплату на суму 117 724,39 грн.
У зв'язку з неправильною кваліфікацією позивачем спірних правовідносин, позивачем безпідставно нараховано до стягнення вартість спожитого 01 та 02 лютого 2021 року відповідачем природного газу за цінами, які були встановлені набагато пізніше, ніж мало місце споживання і виникла відповідна заборгованість.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача вартості фактично спожитого природного газу 01 та 02 лютого 2021 року в обсязі 16 841,83 куб.м на суму 117 724,39 грн., яка зафіксована в акті № КО381004882 від 28.02.2021 року та про сплату якої позивачем надсилалась вимога від 07.04.2021 року № 417-Сл-6432-0421.
Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та збезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язанняє підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується прострочена заборгованість відповідача за спожитий газ 01 та 02 лютого 2021 року в обсязі 16 841,83 куб.м на суму 117 724,39 грн., що відповідачем не спростовано належними доказами.
Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За насліками розгляду спору суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 117 724,39 грн. заборгованості за спожитий природний газ, в решті нарахованих 690 515,03 грн. позовні вимоги безпідставні і задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 1 765,87 грн.
Щодо наведених в попередньому розрахунку позивача інших судових витрат на оплату послуг адвоката, за наслідками розгляду спору позивачем не надано доказів понесення таких витрат та обґрунтованого розрахунку з посиланням на такі докази, зокрема, не надано Акту наданих послуг чи іншого двостороннього документу, який засвідчує саме факт надання послуг та погодження вартості таких послуг. Таким чином, питання відшкодування понесених позивачем адвокатських витрат залишається судом без розгляду.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» до Університету Державної фіскальної служби України (правонаступник - Державний податковий університет), за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12» прo стягнення 808 239,42 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Університету Державної фіскальної служби України (правонаступник - Державний податковий університет) (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Університетська, 31, код ЄДРПОУ 44550814) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» (04108, м. Київ, пр. Свободи, 2 Г, літ. А, код ЄДРПОУ 39592941) 117 724,39 грн. заборгованості за спожитий природний газ та 1 765,87 грн. витрат по оплаті судового збору.
3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.Ю. Кошик
повний текст рішення складено 23.08.2023 року