печерський районний суд міста києва
Справа № 757/4345/23-ц
Категорія 17
02 серпня 2023 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Бусик О.Л.
при секретарі судових засідань - Рябошапці М.О.
учасники справи:
позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
У лютому 2023 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» (далі - ТОВ «Новосервіс»), звернулося до суду із позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території, комунальних та додаткових послуг за період з 01 грудня 2021 року до 1 лютого 2023 року на суму 24 477, 60 грн, а саме: 22 347,20 грн основної заборгованості, 1 819,62 грн інфляційних втрат, 310,79 грн - як три проценті річних. Стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 2680,40 грн.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є орендарем допоміжного приміщення №2 (5,4 кв. м.) у будинку АДРЕСА_1 .
Згідно з договором від 01 липня 2020 року №02-11/20 відповідач є споживачем житлово-комунальних та додаткових послуг, які надає позивач.
За період з 01 грудня 2021 року до 1 лютого 2023 року у позивача утворилась заборгованість за житлово-комунальні та додаткові послуги.
У зв'язку з тим, що відповідач своєчасно не сплачує за надані позивачем послуги, відповідно до ст. 625 ЦК України відповідач повинен сплатити інфляційні втрати та 3 % річних.
На підставі викладеного, позивач просив про задоволення позову.
Ухвалою судді від 6 лютого 2023 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
18 травня 2023 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутність сторони позивача, позовні вимоги просив задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відзив на позовну заяву від відповідача не надійшов.
Відповідач повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно з частиною 1 статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. У разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, 1. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. 2. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
З урахуванням викладеного, ст. ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності учасників справи.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.
Суд установив, що згідно з договором №02-11/20 від 01 липня 2020 року ОСОБА_1 є орендарем допоміжного приміщення №2 (5,4 кв. м.) у будинку АДРЕСА_1 .
Згідно з договором від 01 липня 2020 року №02-11/20 відповідач є споживачем житлово-комунальних та додаткових послуг, які надає позивач.
За період з 01 грудня 2021 року до 1 лютого 2023 року у позивача утворилась заборгованість за житлово-комунальні та додаткові послуги.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Відповідно до ст.179 ЖК України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків» затверджених Постановою КМУ № 45 від 24 січня 2006 року «Про внесення змін до постанови Кабміну від 08 жовтня 1992 року № 572», власник та наймач квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» врегульовані права та обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, якими є власник, споживач, виконавець та виробник, серед яких обов'язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості, згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладання із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за недотримання умов його виконання, згідно з типовим договором. Правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а його обов'язком - оплатити житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Крім того, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач є споживачем комунальних послуг.
Згідно зі ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідач, не в повному обсязі сплачуючи за надані послуги, порушив вимоги ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території в сумі 22 347,20 грн. є обґрунтованими, доведеними, у зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо вимог про стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції слід зазначити наступне.
Позивачем нараховано на вказану суму боргу в період з 1 грудня 2021 року до 1 лютого 2023 року - 3% річних в сумі 310 грн. 79 коп. та індекс інфляції за порушення грошового зобов'язання в сумі 1819 грн. 61 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до Постанови КМУ «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05.03.2022 № 206 - в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Оплата комунальних послуг відбувається за умовами відповідних договорів про надання таких послуг за виключенням вищезазначеного.
Тобто, нарахування пені, інфляційних нарахувань та процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги у період з лютого 2022 є порушенням законодавства, що підлягає застосуванню в умовах воєнного стану.
В зв'язку з вищевикладеним, позовні вимоги позивача в частині стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції підлягають частковому задоволенню в розмірі - три відсотка річник - 82, 78 грн. та індекс інфляції - 684, 51 грн.
Ураховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті житлово-комунальні та додаткові послуги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із частковим задоволенням позову про стягнення заборгованості зі сплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території, що становить 94, 43% від заявлених вимог позивача, судові витрати, які підлягають стягненню пропорційно до задоволенних вимог у вигляді судового збору становлять 2 531, 10 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 526, 530, 611, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 280, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 23 114 (двадцять три тисячі сто чотирнадцять ) гривень 49 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» витрати з оплати судового збоу в розмірі 2531, 10 грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» (вул. Михайла Драгомирова, 16, прим 270, 01103, код ЄДРПОУ 33303255).
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повний текст судового рішення складено 11 серпня 2023 року.
Суддя О.Л. Бусик