16 серпня 2023 року м. Харків Справа № 904/2505/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А. , суддя Тарасова І.В.
за участі секретаря судового засідання Андерс О.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Шахтспецбуд" (вх.№891 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 14.03.2023 (прийняте у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Фурсовою С.М., повний текст складено та підписано 24.03.2023) у справі №904/2505/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопрогресбуд", м.Нікополь, Дніпропетровська область,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Шахтспецбуд", м.Добропілля, Донецька область,
про стягнення 780 848,07 грн,
В жовтні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікопрогресбуд" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Шахтспецбуд" 780 848,07 грн, з яких: 621 984,00 грн заборгованість на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №133/02/21 від 30.11.2021 та 158 772,07 грн штрафних санкцій (92 530,77 грн пені, 66 241,30 грн інфляційних втрат) за договором.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 14.03.2023, з урахуванням ухвали суду від 24.03.2023, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопрогресбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Шахтспецбуд" про стягнення 621 984,00 грн заборгованості, 92 530,77 грн пені, 66 241,30 грн інфляційних втрат - задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Шахтспецбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопрогресбуд" 621 984,00 грн заборгованості, 92 530,77 грн пені, 66 241,30 грн інфляційних втрат, а також 11 711,34 грн судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що: умовами специфікації №1 від 01.12.2021 сторони передбачили можливу зміну остаточного обсягу та вартості продукції; відповідач своїми конклюдентними діями погодив приймання саме у визначеному у видатковій накладній №38 від 25.01.2022 обсязі товар на умовах визначених у договорі; ані в момент приймання продукції, ані після претензій до позивача, як постачальника не висувалось, в зв'язку з чим суд визнав поставлену продукцію за видатковою накладною №38 від 25.01.2022 на суму 827 184,00 грн такою, що поставлена в межах та на умовах договору поставки №133/02/21 від 30.11.2021. Як зазначено в рішенні, відповідач доказів оплати поставленого товару на момент прийняття рішення у справі суду не надав, тому вказана сума є його боргом та підлягає стягненню на користь позивача у заявленому розмірі 621 984,00 грн.
Щодо нарахованої позивачем за несвоєчасну оплату поставленої продукції у відповідності до п.6.8. договору пені у розмірі 92 530,77 грн за 168 днів (з 25.02.2022 по 11.08.2022), то як зазначено судом, враховуючи порушення відповідачем умов договору та невиконання грошового зобов'язання, погодження між сторонами умов про відповідальність у вигляді пені та штрафу, позивач має право на нарахування та стягнення означених штрафних санкцій. За здійсненим господарським судом перерахунком, виконаним за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон", розмір пені за період з 25.02.2022 по 11.08.2022 на суму боргу 621 984,00 грн становить 93 041,99 грн. З урахуванням ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України позовні вимоги в частині стягнення пені задоволено в заявленому розмірі - 92 530,77 грн.
Стосовно вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 66 241,30 грн за той самий період - 168 днів (з 25.02.2022 по 11.08.2022), суд перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон", дійшов висновку, що розмір інфляційних втрат за період з 25.02.2022 по 11.08.2022 на суму боргу 621 984,00 грн становить 92 533,30 грн. З урахуванням ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України позовні вимоги в частині стягнення пені задоволено в заявленому розмірі - 66 241,30 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Корум Шахтспецбуд" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 14.03.2023 у справі №904/2505/22 скасувати та прийняти рішення про зменшення суми боргу, що підлягає стягненню до 478 800,00 грн з відповідним перерахунком суми пені та інфляційних нарахувань.
Скарга обґрунтована тим, що на виконання п.п. 5.4.1. договору відповідач перерахував на поточний рахунок позивача передоплату в сумі 205 200,00 грн, в тому числі ПДВ 20%, що підтверджується платіжним дорученням № 0000041978 від 09.12.2021. Згідно з погодженими сторонами умовами договору щодо вартості продукції та враховуючи розмір попередньої оплати, решта вартості, що підлягала б сплаті у разі поставки продукції становить 478 800, 00 грн з урахуванням ПДВ, а не 621 984,00 грн, що були стягнені судовим рішенням. Сторонами договору додаткові угоди щодо зміни погодженої ціни та загальної вартості продукції не укладались. Як зазначає відповідач, враховуючи погоджену сторонами вартість продукції, розмір простроченої заборгованості в будь - якому випадку не може перевищувати 478 800,00 грн. Суд першої інстанції вказаних обставин не врахував та дійшов хибного висновку щодо фактичного погодження сторонами зміни вартості продукції в бік її збільшення.
21.07.2023 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№8504), в якому позивач проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що зміст апеляційної скарги зводиться до одного єдиного твердження щодо необхідності зменшення суми заборгованості та перерахування на цій підставі пені разом з інфляційними втратами. Аргументація правової позиції побудована на тому, що суд не врахував того, що попередньо узгоджена специфікація передбачає замовлення значно меншої кількості товару на відміну від фактично поставленого позивачем. Зазначає, що в період апеляційного оскарження встановлено нові суттєві обставини (докази), котрі не були надані до, або під час розгляду справи у суді першої інстанції, так як подія за даними обставинами (доказами) відбулася вже за результатами прийнятого у даному напрямі рішення, тобто на стадії апеляційного оскарження.
Так, як зазначає позивач, в суді першої інстанції відповідач вказував на дефекти, що містяться в первинних документах, аби довести факт того, що поставка товару не відбулася через що юридичні підстави для стягнення заборгованості за договором відсутні. Проте, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. На цій підставі повідомляє, що позивачем отримано доказ відображення апелянтом в податковій звітності операції з отримання товару, саме включення відповідачем до податкового кредиту обсягу постачання на суму 205 200,00 грн (передплата), а також обсягу постачання на суму 621 984,00 грн (решта/залишок), отриманого у січні 2022 року по взаємовідносинам з контрагентом/позивачем. На думку позивача, зазначені докази підтверджують факт того, що відповідачем за результатами спірної закупівлі відображено відповідні господарські операції у своїй податковій звітності через що вчинено юридично значимі дії по оформленню податкового кредиту.
21.07.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про дослідження доказів, які не були надані до, або під час розгляду справи у суді першої інстанції, з причин, що об'єктивно не залежали від позивача (вх.№8506), а саме:
-заяви ТОВ "Нікопрогресбуд" за вих. №966 від 06.02.2023 про вчинення злочину;
- витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження №12023041340000218, відомості якого внесено до реєстру 14.02.2023 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.190 КК України;
- ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.03.2023 у справі №182/1049/23 з приводу тимчасового доступу до речей та документів;
- клопотання ТОВ "Нікопрогресбуд" за вих. №297 від 28.04.2023 про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження;
- довіреності ТОВ "Нікопрогресбуд" від 14.02.2023;
- наказу №35/OK від 03.09.2012 "Про приймання на роботу";
- листа слідчого СВ Нікопольського РУП ГУПН в Дніпропетровській області Сторчеус О.Д. за вих. No46/7932 від 28.04.2023 щодо задоволення клопотання;
- протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 29.03.2023;
- опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду від 29.03.2023;
- листа Головного управління ДПС у Вінницькій області за №4567/5/02-32-04-03-15 від 24.03.2023;
- додатку№1 до податкової декларації з податку на додану вартість платника ТОВ "Корум Шахтепецбуд" за грудень 2021 року;
- додатку №1 до податкової декларації з податку на додану вартість платника ТОВ "Корум Шахтспецбуд" за січень 2022 року;
- свідоцтва No03382168 від 11.04.2006 про реєстрацію платника податку на додану вартість.
16.08.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання (вх.№9657) про відкладення розгляду справи, в якому останній просить визнати поважними причини неявки відповідача у судове засідання 16.08.2023 та відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю забезпечення явки повноважного представника з поважних причин на іншу дату.
Колегія суддів розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, зазначає наступне.
Відповідно до ч.11 ст.270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (ст.202 ГПК України).
В обґрунтування поданого клопотання представник відповідача Шамкій В.М. посилається на те, що 31.07.2023 представником відповідача до суду було направлено заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Наразі відповідачем не отримано повідомлення про результати розгляду даної заяви. Також додано копію наказу №34-к від 11.08.2023 про надання щорічної основної відпустки строком на 5 календарних днів з 14.08.2023 по 18.08.2023 Шамкій В.М.
Як свідчать матеріали справи, ТОВ "Корум Шахтспецбуд" надано суду апеляційної інстанції клопотання (вх.№ 8869 від 31.07.2023), в якому відповідач просив надати можливість представнику відповідача - адвокату Шамкій В.М. прийняти участь у судовому засіданні у справі №904/2505/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.08.2023 клопотання ТОВ "Корум Шахтспецбуд" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду "16" серпня 2023 р. у справі №904/2505/22 було задоволено. Ухвала суду оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 03.08.2023.
Ухвала від 02.08.2023 була направлена, зокрема відповідачу до його електронної скриньки 03.08.2023, адвокату Жукову А.О. в його електронний кабінет 02.08.2023, що підтверджується довідками Східного апеляційного господарського суду про доставку електронного листа, а також направлено засобами поштового зв'язку Укрпошта 07.08.2023, що підтверджується штемпелем суду на зворотній сторінці ухвалу суду.
За таких обставин, посилання відповідача на неотримання ним повідомлення про результати розгляду заяви є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Перебування у відпустці представника відповідача, завчасно повідомленого про дату та час судового засідання, не є підставою для відкладення судового засідання, оскільки відповідач не був позбавлений можливості залучити до участі у справі іншого представника (наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2023 року у справі № 753/17628/19 провадження № 61-4990св21).
Суд апеляційної інстанції враховує, що апеляційну скаргу було підписано адвокатом Жуковим А.О., повноваження якого на представництво інтересів відповідача підтверджені довіреністю №2-ШСБ/23 від 31.01.2023, виданою ТОВ "Корум Шахтспецбуд", тобто у відповідача є інший представник, який мав можливість взяти участь у судовому засіданні. Крім того, в апеляційній скарзі відповідачем чітко викладено свою позицію щодо оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.07.2023 про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду було доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов'язковою.
За таких обставин, у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи слід відмовити.
Представник позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав клопотання про дослідження доказів та просив суд долучити їх до матеріалів справи.
Представник відповідача у судове засідання не прибув.
Колегія суддів розглянувши клопотання позивача про долучення до матеріалів справи нових доказів, зазначає наступне.
Частинами 1-3 ст.269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів зазначає, що господарський процесуальний кодекс України допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона.
Закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.
В обґрунтування неможливості вчасного подання доказів посилається на те, що 14.02.2023 слідчим відділом Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023041340000218 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України за фактом шахрайства вчиненого у великих розмірах, в якому позивач має статус потерпілої особи. 08.03.2023 в ході проведення досудового розслідування слідчим відділом Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області отримано ухвалу Нікопольського міськрайонного суду від 08.03.2023 (справа №182/1049/23) про надання тимчасового доступу до сум задекларованих відповідачем податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 30.11.2021 по 31.01.2023. 14.03.2023 Господарським судом Донецької області у справі №904/2505/22 винесено рішення, котрим позовні вимоги ТОВ "Нікопрогресбуд" задоволено у повному обсязі. 29.03.2023 слідчим відділом Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області в ході виконання ухвали Нікопольського міськрайонного суду від 08.03.2023 отримано доказ відображення відповідачем відповідної господарської операції у своїй податковій звітності. Тобто, як зазначає позивач, наведений доказ не був наданий до, або під час розгляду справи у суді першої інстанції, так як подія з його отримання відбулася вже за результатами прийнятого у даному напрямі рішення, тобто на стадії апеляційного оскарження. На підтвердження викладених обставин заявником надані відповідні докази.
Крім того, як свідчать матеріали справи, позивачем до суду першої інстанції надавались докази його звернення до податкових органів з метою отримання інформації щодо включення до складу податкового кредиту ТОВ "Корум Шахтспецбуд" податкової накладної №253 від 25.01.2022 на суму 621 984,00 грн.
Так, 21.12.2022 на адресу ГУ ДПС у Дніпропетровській області позивачем скеровано адвокатський запит, котрим запропоновано підтвердити або спростувати факт включення до складу податкового кредиту ТОВ "Корум Шахтспецбуд" податкової накладної №253 від 25.01.2022 на суму 621 984,00 грн, зареєстрованої в ЄРПН 25.01.2022 у відповідності до квитанції №1.
У відповідь ГУ ДПС у Дніпропетровській області листом роз'яснювального характеру №76583/6/04-36-04-03-08 від 27.12.2022 зазначило, що ТОВ "Корум Шахтспецбуд" (код ЄДРПОУ 36103076) перебуває на обліку в ГУ ДПС у Донецькій області, стан « 0» (платник податків за основним місцем обліку), платник ПДВ з 21.10.2008 по теперішній час. Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ "Корум Шахтспецбуд" в адресу ТОВ "Нікопрогресбуд" у січні 2021 року зареєстровано податкову накладну №253 на суму 621,9 тис. грн, ПДВ 103,6 тис. грн. У зв'язку з цим, для отримання інформації щодо включення ТОВ "Корум Шахтспецбуд" в податковий кредит вищезазначеної податкової накладної рекомендувало звернутися за місцем основної реєстрації платника податків.
02.01.2023 позивачем до Державної податкової служби України скеровано подібний адвокатський запит.
05.01.2023 позивачем отримано відповідь Державної податкової служби України роз'яснювального характеру №522/6/99-00-04-02-01-06 від 05.01.2023, змістом якої в отриманні запитуваної інформації відмовлено, з огляду на те, що у податкового органу відсутні законні підстави її надання.
02.01.2023 на поштову адресу Головного управління ДПС у Донецькій області та на електронну адресу Головного управління ДПС у Донецькій області, що вказана на офіційній сторінці податкового органу, а саме: dn.official@tax.gov.ua. та dn.ezvernennya@tax.gov.ua, позивачем скеровано подібний адвокатський запит.
Однак, як зазначає позивач, відповіді отримано не було.
Враховуючи те, що позивач обґрунтував неможливість подання нових доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, суд апеляційної інстанції вважає за можливе задовольнити клопотання позивача та прийняти їх до розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції проти апеляційної скарги заперечував з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу. Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корум Шахтспецбуд" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікопрогресбуд" (постачальник) було укладено договір поставки №133/02/21, відповідно до п. 1.1 якого в порядку і на умовах, передбачених цим договором, постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (код ДК:7308) (далі - продукція) в асортименті, кількості, в терміни, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в цьому договорі і специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору.
За умовами п.2.6. договору продукція приймається покупцем на підставі даних:
- за кількістю - відповідно до фактичної кількості продукції, що поставляється в узгоджене місце призначення поставки;
- за якістю - відповідно до якісних показників, вказаних в сертифікатах якості заводу- виробника, паспортах, а також згідно з технічними характеристиками та іншими додатковими вимогами до даної продукції, обговореними сторонами у відповідних специфікаціях до цього договору чи іншій документації, що встановлює вимоги до продукції.
Відповідно до п.2.8 договору якщо за результатами проведеного вхідного контролю при прийманні продукції по кількості, якості, асортименту, комплектності покупцем виявлено невідповідність даним, вказаним в товаросупровідних документах, дозвільних документах, сертифікатах якості заводу-виробника, паспортах або додаткових вимогах до продукції, обумовлених сторонами у відповідній специфікації до договору чи іншій документації, що встановлює вимоги до продукції, покупець зобов'язується викликати постачальника за допомогою технічних засобів зв'язку (електронним листом) на адресу електронної пошти, визначену в п. 8.15. цього договору для спільного приймання продукції. Сторони погодили, що повідомлення про виявлені недоліки по кількості, якості, асортименту, комплектності направляється покупцем постачальнику протягом 1 (одного) робочого дня з моменту виявлення.
Пунктом 2.11 договору передбачено, що при неявці представника постачальника впродовж 24 (двадцяти чотирьох) годин (або в інший узгоджений сторонами строк) з моменту направлення виклику покупцем для участі в обстеженні виявлених невідповідностей/недоліків і складання акту невідповідності, приймання продукції по кількості, якості, асортименту, комплектності, здійснюється покупцем в односторонньому порядку шляхом складання і підписання відповідного акту невідповідності. В даному випадку покупець зобов'язується направити акт невідповідності постачальникові впродовж 1 (одного) робочого дня з дати його підписання електронною поштою на адресу, визначену в п. 8.15. цього договору, з відправкою оригіналу поштою. Цей акт невідповідності є обов'язковим для виконання постачальником.
За змістом п.2.12 договору у випадку якщо в результаті приймання продукції буде встановлено, що фактичні показники кількості та/або якості, асортименту, комплектності не відповідають даним, вказаним в товаросупровідних документах, дозвільних документах, сертифікаті якості заводу-виробника, паспорті, ТУ або іншій документації, передбаченій для виду продукції, що поставляється, а також у разі поставки постачальником продукції не погодженої сторонами у відповідних специфікаціях до договору, покупець має право:
- відмовитися від прийняття продукції і оплати її вартості, а у разі здійснення попередньої оплати продукції, вимагати повернення сплачених грошових коштів, впродовж 10 (десяти) календарних днів з дати відправки письмової вимоги постачальникові;
- на заміну продукції;
- прийняти продукцію зі зменшенням її ціни, залежно від показників невідповідності якості та/або кількості та/або асортименту та/або комплектності продукції.
Відповідно до п. 4.1 договору поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в терміни, погоджені сторонами в специфікаціях до цього договору.
Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, яка супроводжується одним товаросупровідним документом.
За змістом п.4.2 договору строк поставки продукції - протягом 60 календарних днів з дати здійснення покупцем передоплати за продукцію, якщо інше не зазначено у відповідній специфікації до договору.
Умови поставки Продукції - DDР-склад покупця м.Запоріжжя, згідно "інкотермс-2010", з урахуванням умов і обмовок, що містяться в цьому договорі і/або відповідних специфікаціях до договору. Погоджене місце призначення поставки вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору. Постачальник несе усі витрати та ризики, пов'язані з поставкою продукції, до моменту її поставки в погоджене місце призначення. У випадках, коли сторонами в специфікаціях обумовлюються інші умови поставки, взаємовідносини сторін регулюватимуться положеннями, погодженими сторонами у відповідних специфікаціях до договору (п.4.3. договору).
Пунктом 4.4. договору сторони затвердили, що постачальник зобов'язаний надати покупцеві наступні документи: рахунок; видаткову накладну; товаросупровідні накладні (залізничну/товарно-транспортну); сертифікат якості заводу-виробника та/або паспорт із зазначеним заводським номером продукції.
За умовами п.4.8. договору при поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата її передачі покупцеві, вказана представником покупця у видатковій накладній.
За змістом п.4.9 договору зобов'язання продавця вважаються виконаними з моменту передачі продукції в розпорядження покупця в погодженому місці призначення поставки в належній кількості, якості, комплектності, асортименті та в строки, погоджені сторонами в договорі і специфікаціях до договору. Зобов'язання покупця вважаються виконаними з моменту оплати поставленої продукції.
Відповідно до п.п.5.1.-5.4. договору загальна сума договору визначається загальною сумою усіх специфікацій, що є невід'ємною частиною цього договору. У разі відхилення кількості фактично поставленої продукції від погодженої до поставки кількості, загальна вартість договору, змінюється пропорційно кількості фактично поставленої продукції з розрахунку її ціни, вказаної у відповідних специфікаціях до договору.
У кожному разі, загальна орієнтовна сума договору не повинна перевищувати 3 000 000,00 грн без ПДВ на дату укладення договору. Сума договору може бути збільшена шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди після отримання дозволу уповноваженого на те органу управління покупця.
Ціни на продукцію встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до договору.
З метою контролю виконання договірних зобов'язань за цим договором, зокрема правильного оформлення первинних і платіжних документів, сторони зобов'язуються вказувати в них номер і дату цього договору. При поступленні від покупця грошових коштів на поточний рахунок постачальника, сторони обумовлюють, що у будь-якому випадку вони зараховуються в рахунок оплати поставленої постачальником продукції.
Розрахунки по цьому договору проводяться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у наступному порядку:
- 30% вартості продукції (партії продукції) за відповідною специфікацією, здійснюється у формі передоплати, на підставі рахунку, виставленого до оплати постачальником впродовж 5 днів з дати виставлення рахунку.
- 70% від вартості продукції (партії продукції), здійснюється протягом 30 календарних днів з дати поставки продукції (партії продукції) покупцю, на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови належним чином оформленої податкової накладної, а також надання постачальником документів, передбачених розділом 4 цього договору.
Згідно з п.6.8. договору в узгодженій протоколом розбіжностей редакції, у разі несвоєчасної оплати продукції, покупець, на письмову вимогу постачальника, сплачує постачальникові неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, але не більше 20% від простроченої суми. У разі якщо прострочення оплати триває більше 10 днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф в розмірі 5% від неоплаченої суми. Ця умова не діє, якщо розрахунки проводяться у формі передоплати
У п.8.1. договору сторони узгодили, що цей договір може бути скріплений печатками сторін, вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків, - до повного виконання сторонами грошових зобов'язань.
Пунктами 8.15.-8.16. договору сторони визначили уповноважених представників (контактних осіб):
Постачальника: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2
Покупця: ОСОБА_4, karmazin.andrei@corum,com.
Договір підписано з протоколом розбіжностей від 30.11.2021.
01.12.2021 між сторонами підписано специфікацію №1, відповідно до п.1 якої вартість продукції складає: 684 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 114 000,00 грн.
Умови поставки, місце поставки:
DDР (Інкотермс-2010) - смт. Мала Білозерка-4, Васильківський район, Запорізька область ПрАТ ЗЗРК будмайданчик ПВС-2 (п.2 специфікації).
Згідно з п.5. специфікації розрахунки за товар/продукцію, що постачаються за цією специфікацією, здійснюється в порядку та терміни, передбачені договором.
Загальна вартість та кількість продукції зазначена в специфікації визначена на підставі креслень КМ і є орієнтовною. Остаточна вартість продукції визначається після розроблення постачальником креслень КМД та погоджується сторонами шляхом підписання додаткової угоди (п.8 специфікації).
Вказаний договір, протокол розбіжностей до нього та специфікація підписані уповноваженими представниками сторін, підписи скріплені печатками підприємств.
На виконання умов договору ТОВ "Корум Шахтспецбуд" 09.12.2021 була здійснена попередня оплата вартості продукції у розмірі 205 200,00 грн за платіжним дорученням №0000041978.
Як зазначає позивач, 25.01.2022 за видатковою накладною №38 від 25.01.2022 ним було здійснено поставку продукції на суму 827 184,00 грн. У відповідача виникло зобов'язання остаточно розрахуватися перед постачальником за поставлену продукцію не пізніше 24.02.2022 у сумі 621 984,00 грн. Проте, станом на 10.08.2022 оплати від ТОВ "Корум Шахтспецбуд" за поставлену продукцію не надходило. Загальна прострочка за розрахунками складає 99 календарних днів.
Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.509 ЦК України, ст.173 Господарського кодексу України (надалі ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.526 ЦК України, яка кореспондується з ч.1 ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правовідносини між сторонами у даній справі виникли на підставі договору поставки.
Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що сторонами договору додаткові угоди щодо зміни погодженої ціни та загальної вартості продукції не укладались, враховуючи погоджену сторонами вартість продукції, розмір простроченої заборгованості в будь - якому випадку не може перевищувати 478 800,00 грн, видаткова накладна №38 від 25.01.2022 не відповідає вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів.
Як вже зазначалось, 30.11.2021 між ТОВ "Корум Шахтспецбуд" та ТОВ "Нікопрогресбуд" було укладено договір поставки №133/02/21, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати відповідачу у власність продукцію виробничо-технічного призначення (код ДК:7308) в асортименті, кількості, в терміни, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в цьому договорі і специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору.
01.12.2021 між сторонами підписано специфікацію №1, відповідно до п.1 якої вартість продукції складає: 684 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 114 000,00 грн (12 тон за вартістю 570 000,00 грн)
У пункті 8 специфікації №1 сторони погодили, що загальна вартість та кількість продукції зазначена в специфікації визначена на підставі креслень КМ і є орієнтовною. Остаточна вартість продукції визначається після розроблення постачальником креслень КМД та погоджується сторонами шляхом підписання додаткової угоди.
Матеріали справи не містять укладеної між сторонами додаткової угоди щодо кількості та загальної вартості продукції що поставляється за договором.
09.12.2021 на виконання умов договору ТОВ "Корум Шахтспецбуд" була здійснена попередня оплата вартості продукції у розмірі 205 200,00 грн за платіжним дорученням №0000041978. В призначенні платежу вказано "передоплата металопрокат за договором №ШСС/134-21 від 30.11.2021".
Учасниками справи не заперечується, що оплата проводилась саме за договором - №133/02/21 від 30.11.2021. Зазначена сума становить 30% від зазначеної у специфікації №1 від 01.12.2021 суми, які підлягали оплаті за умовами п.5.4. договору.
Як свідчать матеріали справи, 25.01.2022 за видатковою накладною №38 від 25.01.2022 позивачем було здійснено поставку продукції на суму 827 184,00 грн.
Зі змісту видаткової накладної №38 від 25.01.2022 вбачається, що з боку отримувача міститься підпис особи та вказано за довіреністю №88 від 20.01.2022 (заповнені власноруч). Друкованим способом зазначено "директор Житнік Олексій Ігорович".
Згідно із частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з преамбулою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції на час виникнення спірних відносин) цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частини перша, друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", в редакції чинній у період здійснення спірної поставки товару).
З наведеного вище вбачається, що норми Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" регулюють відносини організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Вказані норми передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати певні реквізити. Разом із тим указані норми не визначають, що обставини передачі товару між юридичними особами можуть підтверджуватись тільки первинними документами, передбаченими Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Отже, такі обставини можуть підтверджуватись також іншими доказами.
Згідно з усталеною позицією Верховного Суду (наведеною, наприклад, у постанові Касаційного господарського суду від 29 січня 2020 року у справі № 916/922/19) визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця). У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, слід зазначити, що покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.
Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21.
У разі наявності дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені права доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Пунктом 4.4. договору узгоджено, що постачальник зобов'язаний надати покупцеві, зокрема, видаткову накладну, товаросупровідні накладні (залізничну/ товарно-транспортну).
Відповідно до товарно-транспортної накладної №38 від 25.01.2022 вантаж перевозився водієм ОСОБА_1 , доставка здійснювалась вантажоодержувачу ТОВ "Корум Шахтспецбуд" (код ЄДРПОУ 36103076) у пункт розвантаження: смт. Мала Білозерка-4, Васильківський район, Запорізька область ПрАТ ЗЗРК будмайданчик ПВС-2. Вартість відпущеного вантажу 827 184,00 грн, у т.ч. 137 864,00 грн ПДВ. У місці розписки про одержання рукописним текстом вказано "зав.скл. ОСОБА_2 " та міститься підпис особи.
У матеріалах справи наявна заява свідка - ОСОБА_1 - водія, який здійснював перевезення вантажу, посвідчена приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області, зареєстрована 29.12.2022 за №530, в якій вказано, що кінцевою точкою прибуття (місцем розвантаження) слугував будівельний майданчик на території ПрАТ ЗЗРК (Запорізький залізорудний комбінат), що знаходиться у смт.Мала Білозерка, Василівського району Запорізької області. Вантаж приймала завідуюча складом, яка пред'явила для огляду документ, що уповноважував її на отримання поставленого товару. По завершенню відвантаження товару претензії та/або зауваження до об'єму або якості відвантаженої продукції були відсутні. Оригінали товаросупровідних документів ним залишені, за домовленістю сторін договору, для відповідного оформлення. Після оформлення такі документи мали бути направлені покупцем на адресу постачальника засобами поштового зв'язку.
У відповідності до ч. 1 ст. 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.
За змістом частин 1-3 ст.88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.
Враховуючи те, що заява свідка відповідає вимогам ст.88 ГПК України та не суперечить іншим наявним у справі доказам, ОСОБА_1 не викликався судом для допиту.
У постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі №925/1082/18 прийнято в якості належних доказів електронні листи, направлені на офіційну електронну пошту, яка зазначена в укладеному між сторонами договорі. У постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №904/2882/18 вказано, що для надання електронному листуванню юридичної сили в якості доказу необхідним є погодження сторонами договору порядку електронного документообігу з погодженням відповідних адрес та переліку осіб, уповноважених вести зазначене листування.
Тобто, Верховний Суд констатував факт того, що альтернативним варіантом надання доказової сили електронному листуванню є врегулювання учасниками договірних правовідносин порядку електронного документообігу безпосередньо в укладеному між ними договорі шляхом встановлення офіційної електронної пошти, уповноважених на листування осіб та порядку документообігу.
Як свідчать матеріали справи, умовами договору №133/02/21 від 30.11.2021 сторони визначили уповноважених на листування осіб та електронні пошти, з яких може відбуватись таке листування.
Позивачем долучено до матеріалів справи роздруківку електронного листування між визначеними п.п.8.15.-8.16. договору уповноваженими представниками (контактними особами):
Від постачальника: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2
Від покупця: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1.
Так, 14.02.2022 з електронної адреси ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов лист такого змісту "У вкладенні "Коректна" РН. Зазначте, будь ласка, адресу для відправлення документів (бажано НОВА ПОШТА)". У вкладенні до цього листа відсканований примірник видаткової накладної №38 від 25.01.2022, в якій на місці розписки про одержання міститься підпис особи, друкованим способом вказано "завідуюча складом ОСОБА_2 за довіреністю №88 від 20.01.2022", а також довіреність №88 від 20.01.2022 на ім'я ОСОБА_2.
Підпис одержувача у видатковій накладній №38 від 25.01.2022, примірник якої додано до позовної заяви, візуально ідентичний примірнику видаткової накладної №38 від 25.01.2022, яка надсилалась електронною поштою, та товарно-транспортній накладній №38 від 25.01.2022, в зв'язку з чим колегія суддів вважає, що позивачем доведено, що з боку відповідача зазначену продукцію прийнято уповноваженою особою - завідуючою складом Петрухановою Вікторією Геннадіївною.
Доводи апелянта стосовно непогодження сторонами зміни вартості та кількості продукції спростовуються матеріалами справи, оскільки аідповідач, виявивши невідповідність проти погоджених договором умов поставки (по кількості), не скористався наданими йому договором правами:
- викликати представника позивача для спільного приймання продукції, а у випадку неявки останнього - скласти акт невідповідності (п.п.2.8., 2.11. договору);
- не відмовився від приймання (п.2.12. договору).
За таких обставин, як правильно зазначено судом першої інстанції, враховуючи те, що умовами специфікації №1 від 01.12.2021 сторони передбачили можливу зміну остаточного обсягу та вартості продукції; відповідач своїми конклюдентними діями погодив приймання саме у визначеному у видатковій накладній №38 від 25.01.2022 обсязі продукцію; ані в момент приймання продукції, ані після претензій до позивача, як постачальника, відповідачем не висувалось, позивачем доведено фактичне здійснення поставки продукції на суму 827 184,00 грн, яка поставлена в межах та на умовах договору поставки №133/02/21 від 30.11.2021.
За приписами частин третьої, восьмої статті 19 ГК України обов'язком суб'єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб'єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу).
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.
Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17.
З урахуванням наведеного, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника, так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.
Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.
Наведений правовий висновок викладено в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 червня 2022 року у справі № 922/2115/19.
В матеріалах справи наявна податкова декларація №253 від 25.01.2022, видана ТОВ "Нікопрогресбуд", як продавцем, ТОВ "Корум Шахтспецбуд", покупцю, на суму 621 984,00 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 103 664,00 грн.
Крім того, дані обставини підтверджуються наданими позивачем в суді апеляційної інстанції додатковими документами.
Так, відповідно до додатку №1 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2021 року (відомості про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням його коригування) ТОВ "Корум Шахтспецбуд" було відображено в податковій звітності операцію з отримання товару, а саме включення до податкового кредиту обсягу постачання на суму 171 000,00 грн та ПДВ у розмірі 34 200,00 грн (205 200,00 грн передплати).
В додатку №1 до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року ТОВ "Корум Шахтспецбуд" було відображено в податковій звітності операцію з отримання товару, а саме включення до податкового кредиту обсягу постачання на суму 518 320,00 грн та ПДВ у розмірі 103 664,00 грн (621 984,00 грн решта товару).
В обох додатках до податкової декларації з податку на додану вартість вказано індивідуальний податковий номер постачальника - 341244004075, що відповідно до свідоцтва №03382168 про реєстрацію платника податку на додану вартість серія НБ №191587 від 11.04.2006 належить ТОВ "Нікопрогресбуд".
Тобто, відповідачем за результатами проведення спірної закупівлі відображено відповідні господарські операції у своїй податковій звітності через що вчинено юридично значимі дії по оформленню податкового кредиту, що є доказом, який підтверджує факт отримання товару уповноваженою особою, та спростовує доводи відповідача щодо відсутності господарської операції на підставі оспорюваної видаткової накладної.
На підставі викладеного, висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача боргу у розмірі 621 984,00 грн є обґрунтованим та таким, що правомірно задоволений місцевим господарським судом.
За несвоєчасну оплату поставленої продукції позивачем нарахована пеня у розмірі 92 530,77 грн за 168 днів (з 25.02.2022 по 11.08.2022).
За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Цивільно-правова відповідальність - це встановлені законом юридичні наслідки за невиконання або неналежне виконання особою зобов'язань, що пов'язані з порушенням суб'єктивних цивільних прав другої сторони. Мета цивільно-правової відповідальності відновлення порушених майнових прав.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 ст.231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).
Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно зі ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Частиною 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.6.8. договору в узгодженій протоколом розбіжностей редакції у разі несвоєчасної оплати продукції, покупець, на письмову вимогу постачальника, сплачує постачальникові неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, але не більше 20% від простроченої суми. У разі якщо прострочення оплати триває більше 10 днів, то покупець додатково сплачує постачальнику штраф в розмірі 5% від неоплаченої суми. Ця умова не діє, якщо розрахунки проводяться у формі передоплати.
Згідно з п.5.4. договору зобов'язання розрахуватися за поставлену продукцію мало бути виконано відповідачем не пізніше 24.02.2022.
Позивачем визначений період розрахунку 168 днів (з дня настання прострочення платежу - 25.02.2022 по день фактичного звернення до суду - 11.08.2022)
Враховуючи те, що судом встановлено порушення відповідачем умов договору та невиконання грошового зобов'язання, погодження між сторонами умов про відповідальність у вигляді пені та штрафу, позивач має право на нарахування та стягнення означених штрафних санкцій.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за період з 25.02.2022 по 11.08.2022 на суму боргу 621 984,00 грн, колегія суддів зазначає, що розмір пені складає 93 041,99 грн.
Частиною другою статті 237 ГПК України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, в зв'язку з чим судом першої інстанції правильно задоволено позовні вимоги в частині стягнення пені в заявленому розмірі 92 530,77 грн.
Крім того, позивачем нараховано інфляційні втрати в сумі 66 241,30 грн за період з 25.02.2022 по 11.08.2022.
За змістом ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з 25.02.2022 по 11.08.2022 на суму боргу 621 984,00 грн, колегія суддів зазначає, що розмір інфляційних становить - 92 533,30 грн.
З урахуванням частини другою статті 237 ГПК України судом першої інстанції правильно задоволено позовні вимоги в частині стягнення інфляційних у заявленому позивачем розмірі 66 241,30 грн.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Донецької області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 14.03.2023 у справі №904/2505/22 без змін як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 269, 270, п.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Шахтспецбуд" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 14.03.2023 у справі №904/2505/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 23.08.2023
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя О.А. Пуль
Суддя І.В. Тарасова