Справа № 559/2880/23
Провадження № 1-кс/559/687/2023
"23" серпня 2023 р. м. Дубно
Слідчий суддя Дубенського міськрайонного суду Рівненської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , старшого слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дубно клопотання старшого слідчого СВ Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в межах кримінального провадження ОСОБА_3 , внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023181040000545 від 21 серпня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою,
встановив:
в обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що ОСОБА_5 07.02.2023 призваний до лав ЗСУ ІНФОРМАЦІЯ_1 на військову службу під час загальної мобілізації. Згідно наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 41 від 07.02.2023 солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу в/ч на всі види забезпечення та він вважається таким, що прийняв посаду сапера 1-го інженерно-саперного відділення 3-го інженерно-саперного взводу 2-ї інженерно-саперної роти інженерно-саперного батальйону в/ч НОМЕР_1 та приступив до виконання обов'язків військової служби.
Згідно ст. ст. 3, 27 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які затверджені Законом України N548-XIV від 24 березня 1999 року, солдат ОСОБА_5 зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та Законів України, виконувати свої службові обов'язки, що визначаються статутами ЗСУ, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, бути дисциплінованим, пильним, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.
Разом із тим, солдат ОСОБА_5 , у порушення вимог вищевказаного законодавства, умисно спричинив тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме, діючи із прямим умислом, реалізовуючи свій злочинний намір направлений на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у виді заподіяння тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, 20.08.2023 року близько 20:46, перебуваючи на вулиці біля входу у кафе «Cartel», що знаходиться за адресою: Рівненська область, місто Дубно, вулиця Кирила і Мефодія, 9, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс один удар правою рукою у голову ОСОБА_7 , внаслідок чого останній впав на землю, вдарився головою до тротуарної плитки, отримавши тілесні ушкодження у виді перелому основи черепа. Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному проваджені доказами.
Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання останнім процесуальних обов'язків та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
1) переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Даний ризик (передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, що дає підстави вважати, що ОСОБА_5 у разі обрання запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, тим самим затягуючи досудове розслідування чи судовий розгляд даного кримінального провадження. ОСОБА_5 являється військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , в силу виконання службових обов'язків може вибувати в зону проведення бойових дій, що унеможливить його явку до слідчого, прокурора, суду;
2) незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні. Даний ризик (передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі зможе впливати, шляхом погроз чи залякування на безпосередніх свідків вчинення даного кримінального правопорушення ОСОБА_8 , ОСОБА_9 з метою зміни ними показів, при його допиті судом першої інстанції. Крім того, ОСОБА_5 у разі перебування на волі, зможе шляхом домовленостей впливати на свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з якими підтримує дружні відносини та з якими перебував у кафе «Cartel» з метою зміни ними показів на користь ОСОБА_5 . Крім того, враховуючи характер злочину, який інкримінуються підозрюваному, останньому достеменно відомо про анкетні дані військовослужбовців, які є свідками у даному кримінальному провадженні та з якими на даний час органом досудового розслідування не проведені всі необхідні слідчі дії.
Враховуючи характер і специфіку військової служби, можливість видачі ОСОБА_5 зброї та боєприпасів, на думку органу досудового розслідування, в разі незастосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній буде систематично контактувати з вказаними свідками. Все це може свідчити про те, що перебуваючи на волі, ОСОБА_5 враховуючи тяжкість кримінального правопорушення зможе незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Прокурор, якого підтримав слідчий, в судовому засіданні просив задовольнити клопотання з підстав вказаних у ньому, однак звернув увагу слідчого судді на те, що погоджується також на застосування до підозрюваного цілодобового домашнього арешту, враховуючи особу підозрюваного, те, що він раніше не судимий.
Захисник ОСОБА_6 , якого підтримав ОСОБА_5 , просив застосувати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, зазначивши, що підозрюваний не судимий, повністю співпрацює зі слідством, бажає допомогти потерпілому для якнайшвидшого видужання останнього.
Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить таких висновків.
Зі змісту ст. 194 КПК України слідує, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя повинен встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним в клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п. 1, п. 3 частини 1 цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання, передбачено ст. 194 КПК України. Про обґрунтованість підозри свідчать наступні докази, що містяться в матеріалах справи та досліджені слідчим суддею під час розгляду клопотання, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; протоколом впізнання особи за фотознімками проведеним із свідком ОСОБА_8 ; протоколом впізнання особи за фотознімками проведеним із свідком ОСОБА_9 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ; довідкою наданою КНП «Дубенська міська лікарня»; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 .
Сукупність наведених доказів дозволяє зробити обґрунтований висновок про вірогідність вчинення даного кримінального правопорушення саме підозрюваним та дають підстави зробити висновок про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення саме за ч. 1 ст. 121 КК України.
Під час розгляду питання про обґрунтованість підозри слідчим суддею враховується практика Європейського суду з прав людини викладена у справі Мюррей проти Сполученого Королівства, відповідно до якого факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.
Як вбачається з самого клопотання та наданих стороною обвинувачення матеріалів, що його обґрунтовують, зазначені обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в самому клопотанні слідчого. Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів слідчий суддя лише визначає, що причетність підозрюваного до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно підозрюваного, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановлено.
Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» - термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».
Розглядаючи питання доцільності обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді його тримання під вартою, слідчий суддя враховує, що таке рішення обмежує його права і свободи та має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті) що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. В той же час, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, незаконний вплив на свідків у кримінальному провадженні, підтверджують вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; характер та суспільна небезпека вчиненого кримінального правопорушення та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
На думку слідчого судді навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину в даному випадку не може бути єдиним виправданням обрання вказаного слідчим запобіжного заходу, а тому при вирішенні клопотання, крім наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих матеріалів, оцінив в сукупності всі обставини, в тому числі і вік та стан здоров'я підозрюваного, попередня характеристика за місцем проживання.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Разом з тим, слідчий суддя звертає увагу на встановленні кількох обставин, які досліджені та оцінені в сукупності, на яких ґрунтуються ризики, а не лише тяжкості покарання.
Так, відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності застосування запобіжного заходу.
Таким чином, враховуючи зазначені обставини, за наявності обґрунтованої підозри, ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи особу підозрюваного, який має міцні соціальні зв'яки, є військовслужбовцем, раніше не судимий, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до підозрюваного запобіжний захід, однак не найсуворіший - у виді тримання під вартою, а цілодобовий домашній арешт за фактичним місцем проживання, що повністю буде відповідати меті і запобігати ризикам.
Враховуючи вказане, клопотання про застосування запобіжного заходу підлягає частковому задоволенню та необхідно до підозрюваного застосувати цілодобовий домашній арешт із застосуванням обов'язків.
Керуючись вимогами ст.ст. 131, 132, 176, 177, 178, 181, 183, 184, 194, 197, 198 КПК України та ст. 29 Конституції України, слідчий суддя
ухвалив:
клопотання задовольнити частково.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Гельмязів, Золотоніського району, Черкаської області, громадянина України, не судимого, не одруженого, військовослужбовця за призовом під час мобілізації Збройних Сил України, сапера 1-го інженерно-саперного відділення 3-го інженерно-саперного взводу 2-ї інженерно-саперної роти інженерно-саперного батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдата, жителя АДРЕСА_1 - запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту та заборонити підозрюваному ОСОБА_5 залишати фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, у зв'язку з необхідністю здійснення контролю за поведінкою підозрюваного, зобов'язати його:
1) прибувати до визначеної службової особи за кожною вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим.
Визначити строк дії ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на строк по 21 жовтня 2023 року включно. Вказані вище обов'язки діють з дня застосування домашнього арешту та по 21 жовтня 2023 року включно.
Ухвала про тримання підозрюваного під цілодобовим домашнім арештом підлягає негайному виконанню після її оголошення та підозрюваного негайно звільнити з-під варти.
Роз'яснити підозрюваному, що працівники органу Національної поліції, з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло де перебуває підозрюваний під цілодобовим домашнім арештом, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1