Справа № 190/554/23
Провадження №1-кп/190/70/23
23 серпня 2023 року м.П'ятихатки
П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглядаючи у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023041560000066 від 03.02.2023 року стосовно
ОСОБА_4 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зазначивши при цьому, що обвинувачений не має міцних соціальних зв'язків, а ризики, які існували під час обрання міри запобіжного заходу, не зникли.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник заперечували щодо продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просили обрати більш м'який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Захисник зазначив, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу обвинуваченому, на даний час зменшились, що є підставою для обрання більш м'якого запобіжного заходу.
Вислухавши учасників провадження, суд приходить до наступного.
За положенням ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею177 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні таємного викрадення чужого майна, що вчинене повторно, поєднане з проникненням до іншого приміщення, здійснене в умовах воєнного стану, тобто в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
На даний час у вказаному кримінальному провадженні маються в наявності ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Під час досудового розслідування та судового розгляду у вказаному кримінальному провадженні встановлена наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду, оскільки за вчинення інкримінованого злочину йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. Це дає достатні підстави вважати про реальність такого ризику з боку обвинуваченого, який знаючи про тяжкість покарання за вчинене діяння зможе переховуватись від суду.
Крім того, ОСОБА_4 раніше судимий, що є ризиком вчинення ним нових злочинів.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 утриманців не має, постійного місця роботи та легальних джерел доходів не має. Відсутність міцності соціальних зв'язків є ризиком його зникнення у разі перебування на волі.
Також судом враховується те, що свідки по даному кримінальному провадженню не допитані, що є ризиком незаконного впливу на них з боку обвинуваченого, в разі звільнення останнього з під варти.
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд вважає за доцільне продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою та не знаходячи підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Продовжуючи дію даного запобіжного заходу, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованого злочину, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких обвинуваченому було обрано запобіжний захід, не відпали.
Обставини по справі з часу обрання обвинуваченому запобіжного заходу не змінились, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.
В силу ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Отже, враховуючи майновий і сімейний стан обвинуваченого, дані, які характеризують його особу, наявність ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, суд приходить до висновку про те, що обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно продовжити дію застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 53680 (п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень.
Керуючись ст.ст.177, 183, 331, 395 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора задовольнити, в задоволенні клопотання сторони захисту - відмовити.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, який обчислювати з 15 год. 00 хв. 23 серпня 2023 року по 15 год. 00 хв. 22 жовтня 2023 року, з можливістю внесення застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 53680 (п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень, які можуть бути внесені обвинуваченим або заставодавцем на відповідний рахунок до спливу терміну тримання під вартою.
Роз'яснити, що обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному судом розмірі протягом дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При внесенні суми застави у визначеному судом розмірі, обвинувачений підлягає звільненню з-під варти.
У разі внесення застави, на обвинуваченого ОСОБА_4 , покласти наступні обов'язки:
1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу суду;
2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
3) прибувати за кожною вимогою до суду.
З моменту звільнення з-під варти у разі внесення застави, обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та надіслати начальнику Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)», для відому.
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1