Справа № 189/2790/23
3/189/2210/23
Іменем України
22.08.2023 року смт. Покровське
Суддя Покровського районного суду Дніпропетровської області Степанова О.С. розглянувши матеріали справи, які надійшли з відділення поліції №5 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, не працює, інвалідом не являється, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
- за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
25.07.2023 року о 00 год. 50 хв., водій ОСОБА_1 в смт. Покровське по вул. Г. Бондаря, керував автомобілем LADA X-RAY, д/н НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів). Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому порядку водій відмовився, в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Правопорушник в судове засідання не з'явився, представник ОСОБА_1 - Єланський О.Г., надіслав до суду клопотання про закриття провадження у справі відповідно до п.1 ст.247 КУпАП в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що до матеріалів справи додано акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому зазначено, що водій нібито відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, однак вказаний акт у присутності ОСОБА_1 не складався. Крім того, у разі відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, працівник поліції належним чином не організував проведення медичного освідування ОСОБА_1 на предмет наявності чи відсутності алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я. У матеріалах справи знаходиться направлення для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі, однак дане направлення також у присутності ОСОБА_1 не складалося, свідки, які б могли підтвердити факт відмови останнього від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі - у направленні не зазначені, а отже відсутні. Працівник поліції належним чином не зафіксував в протоколі про адміністративне правопорушення факт відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків, що в подальшому дало б підставу проводити такий огляд в найближчому закладі охорони здоров'я, та не доставив водія до закладу охорони здоров'я, який міститься у переліку закладів охорони здоров'я. В матеріалах справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, відсутній відеозапис на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та навіть на підтвердження самого факту керування ОСОБА_1 будь-яким транспортним засобом. До матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, долучені фрагменти відеозапису, які не містять доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, протокол про притягнення особи до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис правопорушення. Також, свідки ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є співробітниками Військової служби правопорядку (ВСП), тобто вони фактично є співробітниками правоохоронних органів, а отже будь-які їх пояснення як під час складання протоколу про адміністративне правопорушення не можуть бути розцінені як докази. Таким чином, вважає, що по даній справі про адміністративне правопорушення не доведено поза розумним сумнівом факт керування ОСОБА_1 будь-яким транспортним засобом взагалі, а тим більше у стані алкогольного сп'яніння, за що передбачено відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому можна прийти до висновку, про відсутність в його діях події і складу даного адміністративного правопорушення, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи та переглянувши наявні відеозаписи, суддя вважає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, виходячи з наступного.
Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно положень ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порушення цих вимог, та керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння містить склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст.130 КУпАП.
Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом зазначених положень особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, коли вона керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що визначається лише у встановленому чинним законодавством порядку, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ ) від 14 лютого 2008 у справі «Кобець проти України » ( з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини » (Avsar v. Turkey), п. 282 ) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Як встановлено з матеріалів справи водію ОСОБА_1 інкримінується відмова особи, що керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
За змістом п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.ч. 2, 3, 6 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до п. 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Проте, в порушення вищевказаних вимог, матеріали справи не містять доказів, що наявне у матеріалах справи направлення для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі було складене у присутності ОСОБА_1 , свідки, які б могли підтвердити факт відмови останнього від проходження огляду на стан сп 'яніння у медичному закладі - у направленні не зазначені (а.с.9).
У відповідності до п.п. 2.5, 3.3 Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої Наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 року № 100, нагрудною відеокамерою (відеореєстратором) забезпечується кожен працівник патрульної поліції, який заступає на зміну, в будь-якому випадку хоча б однією нагрудною камерою (відеореєстратором) забезпечується екіпаж. Нагрудна відеокамера (відеореєстратор) повинна активовуватись працівником патрульної поліції та знаходитись в режимі відео зйомки при будь-якому контакті з особами.
Окрім того, у протоколі про порушення ПДР обов'язково має бути вказано технічний засіб, за допомогою якого здійснено фото чи відеозапис порушення. Відповідне положення міститься у постанові КАС ВС від 13 лютого 2020 у справі № 524/9716/16-а.
Якщо протокол про притягнення особи до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис правопорушення, цей доказ є неналежним.
Відповідне положення міститься у постанові КАС ВС від 15 листопада 2018 у справі №524/5536/17.
У даному випадку у протоколі про адміністративне правопорушення серія ААД №447483 від 25.07.2023 року зазначено, що до протоколу додаються, зокрема відеоматеріали, однак не зазначено точну марку, модель, а також серійний номер пристроїв, на який здійснювався відеозапис, що дозволило б однозначно ідентифікувати вказані пристрої.
Таким чином, суддя дійшла висновку, що вказаний протокол про адміністративне правопорушення у розумінні вимог закону не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено вказані відеозаписи, а тому вони не можуть вважатися належними доказами.
У даному випадку встановлено, що наявний в матеріалах справи диск з відеозаписами не є належним та допустимим доказом.
Крім того, згідно вимог п.6,7 Розділу 10 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 року у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.
В той же час, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №447483 від 25.07.2023 року не зафіксовано жодного свідка нібито адміністративного правопорушення. Свідки, які зазначені у протоколі - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - не можуть у даному випадку виступати свідками адміністративного правопорушення, оскільки діючим КУпАП на співробітників поліції покладено виключно обов'язки, наслідком виконання яких і може бути складання адмінпротоколу з послідуючим його розглядом в суді, та не надано будь-яких процесуальних прав під час судового розгляду відповідної справи, що узгоджується із завданням поліції, визначення якого міститься у ст. 2 ЗУ «Про національну поліцію» та ст. 131-1 Конституції України, за вимогами якої підтримання обвинувачення здійснюється виключно прокуратурою.
Таким чином, у даному випадку, у зв'язку з тим, що зазначені як свідки ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є співробітниками Військової служби правопорядку (ВСП), тобто вони фактично є співробітниками правоохоронних органів, а отже будь-які їх пояснення як під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, так і під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, не можуть бути розцінені як докази.
Окрім того, сам факт зупинки транспортного засобу без виявлення та документування правопорушення, а також вимога надати документи - є неправомірними, оскільки якщо поліцейським не задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм правил дорожнього руху, то вимога інспектора до водія про пред'явлення документів є неправомірною (правові позиції Верховного Суду у постановах від 15 березня 2019 року, справа №686/11314/17, адміністративне провадження №К/9901/15541/18, а також від 22 жовтня 2019 року, справа №161/7068/16-а, адміністративне провадження №К/9901/24499/18).
В даному випадку в порушення вимог ст.ст.32, 35 Закону України «Про національну поліцію», та в порушення вимог ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» взагалі незрозуміла причина зупинка транспортного засобу, будь-який протокол про адміністративне правопорушення за фактом зупинки транспортного засобу не було складено.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони за ст. 130 КУпАП є саме керування особою транспортним засобом, при цьому не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Під керуванням транспортним засобом розуміється вчинення технічних дій, пов'язаних з приведенням транспортного засобу в рух, зворушенням з місця, процесом самого руху аж до зупинки, відповідно до призначення і технічних можливостей транспортного засобу, що не було встановлено в діях ОСОБА_1 , оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ним, як водієм, були вчинені дії, пов'язані з приведенням транспортного засобу в рух відповідно до призначення і технічних можливостей транспортного засобу.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №447483 від 25.07.2023 року відносно ОСОБА_1 складений за ч.1 ст.130 КУпАП, в розумінні статті 251 КУпАП не підтверджує вчинення останнім правопорушення.
Матеріали справи, зокрема DVD-R диск, який міститься в матеріалах справи, не містить доказів зупинки ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом, з відеозапису не вбачається, що за участі ОСОБА_1 складався будь-який процесуальний документ (протокол, пояснення тощо) та останній їх підписував, тому вважаю, що порушення ОСОБА_1 п. 2.5. Правил не знайшло підтвердження під час розгляду справи за обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, а відтак враховуючи вимоги ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях чи доказах, одержаних незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суду не надано.
За таких обставин вважаю, що при складанні матеріалів про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 працівниками поліції не долучено безумовних та переконливих доказів об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення та вини, що свідчать про відсутність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Суддя наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що деталі обвинувачення у кримінальному процесі мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (Справа «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року).
Наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. the United Kingdom), п. 161, Series А заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом (Sevtap Veznedaroрlu v. Turkey (Севтап Везнедароглу проти Турції).
Отже, враховуючи, що згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суддя, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв'язку з чим, справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
В зв'язку з вищенаведеним і керуючись ст. ст. 130, 283, 284 КУпАП, п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, суддя,-
постановив:
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в 10-денний строк з дня її винесення до Дніпровського апеляційного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: О.С. Степанова