справа №176/1329/23
провадження №2-а/176/5/23
23 серпня 2023 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Кучми В.В.,
за участю секретаря судового засідання Ворожейкіної А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовті Води Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області про визнання постанови про адміністративне правопорушення незаконною,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області та просить постановити судове рішення яким скасувати постанову від 02.06.2023 року серії БАВ № 050621 про накладення відносно нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн..
В обгрунтування вимог позивач посилається на те, що 02.06.2023 року рухаючись на електроскутері ROVER Element 02 в м. Жовті Води по вул. Грушевського був зупинений працівниками поліції з причин пред'явлення посвідчення водія та в подальшому запитали про наявність мотошолому та коли він їх не надав, інспектор склав на нього постанову за порушення ПДР за ч. 2 ст. 126 та за п. 5 ст. 121 КУпАП. Однак ОСОБА_1 вважає, що постанова прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, так як відповідальність у разі відсутності посвідчення водія поширюється на водіїв механічних транспортних засобів та транспортних засобів з електродвигуном потужністю більш як 3кВт, однак транспортний засіб ROVER Element 02 таким, не являється, з урахуванням того, що його потужність становить 0,350 кВт, а тому вважає, що в його діях відсутній склад правопорушення, оскільки поліцейським при розгляді справи не були надані жодні докази на підтвердження його вини у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а тому просить позов задовольнити, а постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності скасувати.
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 21.06.2023 року відкрите провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що відповідає вимогам ст. 257 КАС України. До початку судового засідання від відповідача надійшов відзив на позов.
Позивач ОСОБА_1 належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, надав письмову заяву згідно якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розглянути справу без його участі.
Відповідач, Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, належним чином повідомлене про день, час та місце розгляду справи в судове засідання свого повноважного представника не направило. До початку судового розгляду від юрисконсульта відділу правового забезпечення ГУНП в Дніпропетровській області Талаклаєва О. за вх. 4608/23 від 28.07.2023 року надійшов відзив на позов згідно якого в задоволенні позовних вимог просив відмовити посилаючись на те, що 02.06.2023 року поліцейським СРПП ВП № 3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Андроновим Є.Є. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 050621 та вважає дану постанову законною та складеною з урахуванням норм діючого законодавства. Також просив розглянути справу без участі представника відповідача.
Вивчивши письмові пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і надані в ній сторонами докази на обґрунтування та спростування заявлених позовних вимог,судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Згідно постанови серії БАВ № 050621 від 02.06.2023 року вбачається та підтверджується, що 02.06.2023 року о 14 год. 42 хв. в м. Жовті Води по вул. М. Грушевського біля буд. 23 водій керував електроскутером ROVER б/н до 4 кВт без посвідчення водія, тобто не маючи права керування таким транспортним засобом та не був в застебнутому мотошоломі, чим порушив п. 2.1 “а” та п.2.3 ПДР України та яке підпадає під ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126, ч. 5 ст. 121 КУпАП (а.с.6).
Дана постанова винесена поліцейським СРПП № 3 НРУП сержантом поліції Андроновим Є.Є. На підставі справжньої постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення даного правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн..
Отже, штраф постановою серії БАВ № 050621 від 02.06.2023 року накладено правомочним органом, який відповідно до вимог ст.222 КУпАП має право розглядати такі правопорушення, у межах встановленого строку та в межах санкції статті КУпАП.
Вирішуючи спірне питання щодо обгунтованості та законності даної постанови, суд приходить до наступного.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 , учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 2 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Відповідно до пункту 1.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 , ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), мають ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до пункту 2.1 «а» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
В розділі 2 ПДР України закріплено обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів.
Абзацом 50 п. 1.10 ПДР України визначено поняття механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Відповідно до п.п. 30.1 ПДР України, власники механічних транспортних засобів повинні зареєструвати їх в уповноваженому органі МВС протягом 10 діб з моменту придбання. Згідно з п.п. 2.9. в ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим у сервісному центрі МВС.
Отже, ключовим моментом для обов'язкової наявності вказаних документів є віднесення транспортного засобу до категорії «механічний».
Відповідно до п. 1.10 ПДР: транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється зокрема транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт; мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Отже, транспортний засіб, зокрема скутер, з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна понад 3 кВ. Водночас будь-який транспортний засіб, що приводиться у рух за допомогою двигуна внутрішнього згоряння, незалежно від його робочого об'єму належить до механічних транспортних засобів. Згідно з п. 2.13 ПДР до транспортних засобів категорії А1 належать мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см. або електродвигун потужністю до 4 кВт.
При цьому, пунктом 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія, затвердженого постановою КМУ від 08.05.1993 № 340, передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, поділяються на такі категорії, зокрема, А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Вказане свідчить про те, що до категорії А1 належать транспортні засоби, зокрема скутери, з електродвигуном потужністю від 3 до 4 кВт, саме вони належать до механічних транспортних засобів в розумінні законодавства. На ці транспортні засоби право на керування передбачає наявність дозвільних документів.
Наявність посвідчення водія та реєстраційного документа передбачена виключно для «механічних» транспортних засобів. Механічними вважають скутери з електродвигуном потужністю від 3 до 4 кВт, а також всі транспортні засоби з двигуном внутрішнього згорання.
Якщо скутер має потужність менше ніж 3 кВт, він не належить категорії «механічний» і відповідно не передбачає для водія необхідності мати при собі посвідчення водія та реєстраційного документа.
У разі, якщо транспортний засіб з електродвигуном має потужність більш як 3 кВт, наявність зазначених документів є обов'язковою.
Отже, з урахуванням того, що у володінні позивача ОСОБА_1 перебуває електроскутер торгової марки ROVER Element 02 потужністю 0.350 кВт., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема копією інструкції по експлуатації електроскутера та фотокартками з підтвердженням потужності електродвигуна електроскутера позивача, даний електроскутер не належить до категорії «механічний транспортний засіб» і відповідно не передбачає обов'язкової державної реєстрації та для водія необхідності мати при собі посвідчення водія.
Враховуючи викладене, судом встановлено, чинне законодавство не передбачає необхідність наявності посвідчення водія для керування електроскутером, що має електродвигун потужністю до 3 кВт.
Згідно ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до ст. 283 КУпАП Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
З урахуванням наведеного, в даному випадку слід окремо зазначити, що відповідно до положень ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
З огляду на вказане, суд прийшов до висновку, що відповідачем, в порушення вимог ст. 280 КУпАП додатково не було встановлено, чи було вчинено правопорушення, чи винний позивач в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Слід зазначити, що норми ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 та відповідно ч. 5 ст. 121 КУпАП, за викладених у постанові обставин, на думку суду, є недоведеним та не тягне за собою відповідальність за визначеними частинами статті КУпАП.
У відповідності з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 9 КАС України адміністративне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Окрім того, згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст. 71 ч. 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а якщо особа без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів, суд лише сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить вказівок на конкретні докази на підставі яких зроблений висновок про винність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч.2 ст.126 та ч. 5 ст. 121 КУпАП.
За таких підстав суд приходить до висновку що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 та ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Обов'язок доказування вини водія у вчиненні правопорушення у сфері дорожнього руху покладено на посадову особу, яка винесла постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Сама лише постанова про накладення адміністративного стягнення без надання суду належних та достатніх доказів, котрі б підтверджували обставини викладені у постанові, не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи.
Таким чином, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, відсутні безперечні докази того, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 та ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оскільки відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, котрі б підтверджували вчинення позивачем правопорушення та правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності, тому суд прийшов до висновку, що постанова є не законною і підлягає скасуванню.
Як передбачено ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, оцінюючи у сукупності обставини у справі, характер виявленого порушення, наведені сторонами і досліджені у судовому засіданні належні докази, суд приходить висновку, що адміністративне стягнення щодо позивача накладено правомочним органом, який має право розглядати такі правопорушення, у межах встановленого строку накладання адміністративного стягнення. Але враховуючи, що провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 та ч. 5 ст. 121 КУпАП поліцейським СРПП ВП № 3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Андроновим Є.Є. проведено однобічно, обставини щодо виявленого ним порушення в постанові відображені не повно і не підтверджені належними доказами, у зв”язку з чим суд знаходить підстави для скасування постанови серії БАВ № 050621 від 02.06.2023 року про накладання адміністративного стягнення щодо позивача як необґрунтованої та винесеної без достатніх правових підстав.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст.19, 129 Конституції України, ч. 1 ст. 121, ст. 222, ст. 254, 256, 268, 283, 288 КУпАП, ст.ст. 9, 77, 90, 242, 244 - 245, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області про визнання постанови про адміністративне правопорушення незаконною - задовольнити.
Скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення серії БАВ № 050621 від 02.06.2023 року щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 та ч. 5 ст. 121 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Верхньодніпровськ Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою АДРЕСА_2 , судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду або через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. В. Кучма