Справа № 761/44120/21
Провадження № 1-кс/761/24047/2021
23 грудня 2021 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання слідчого у кримінальному провадженні № 22019000000000083 03.04.2019 за ч. 2 ст. 332, ч. 1 ст. 114, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 111 КК України про арешт майна,
До Шевченківського районного суду м. Києва звернувся прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 з клопотанням про накладення у кримінальному провадженні № 22019000000000083 03.04.2019 за ч. 2 ст. 332, ч. 1 ст. 114, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 111 КК України арешту на вилучене 02.12.2021 під час обшуку автомобіля «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_1 , майна: ключ до вказаного автомобіля, свідоцтво про його реєстрацію НОМЕР_2 , реєстраційний сертифікат серії НОМЕР_3 , автомобіль «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
На обґрунтування клопотання зазначено, що ГСУ СБ України здійснюється досудове розслідування у вказаному вище кримінальному провадженні, яким встановлено, що ОСОБА_5 , виконуючи вказівки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , надає допомогу у безперешкодному виготовленні документів прикриття для вказаних осіб, а саме: ідентифікаційних номерів платників податків, свідоцтв про народження, паспортів громадян України, паспортів громадян України для виїзду за кордон.
Зокрема з'ясовано, що 17.05.2021 до Центру надання адміністративних послуг Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - ЦНАП) ОСОБА_5 подано дві заяви-анкети на оформлення паспортів громадян України для виїзду за кордон на установчі дані ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (уродженець м. Сімферополь, АР Крим, громадянин України, зареєстрований: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (уродженець АР Крим, м. Севастополь, зареєстрований: АДРЕСА_2 ).
Згідно з висновком експерта Центру судових і спеціальних експертиз Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 26.08.2021 № 430/1-431/1 бланк паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий 21.12.2004 на ім'я ОСОБА_7 , та бланк паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий 02.02.2005 на ім'я ОСОБА_10 , не відповідають зразкам паспортів громадянина України, що знаходяться в офіційному обігу.
Також встановлено, що 18.06.2021 до ЦНАП Печерської РДА у м. Києві подано заяву-анкету на оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон на установчі дані громадянина України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (уродженець м. Сімферополь, АР Крим, зареєстрований: АДРЕСА_3 , мобільний: НОМЕР_6 ). При цьому, вказаний у заяві-анкеті контактний номер телефону НОМЕР_6 належить ОСОБА_5 .
Так, з'ясовано, що 14.05.2019 громадянин України ОСОБА_8 отримав у Суворовському районному відділі у м. Херсоні Управління ДМС України в Херсонській області паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_7 (термін дії від 03.04.2019 до 03.04.2029). Відповідно до даних інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України, 14.05.2019 ОСОБА_8 , з використанням паспорта громадянина України серії НОМЕР_8 , через КПВВ «Каланчак» виїхав до ТОТ АР Крим та на материкову частину нашої держави та по теперішній час не повертався.
Крім того, фото ОСОБА_8 під час оформлення у 2019 році паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_7 суттєво відрізняється від фото невстановленої особи, яка 18.06.2021 звернулась до ЦНАП Печерської РДА у м. Києві.
Також встановлено, що інформацію про осіб для подальшого документування паспортами громадян України та паспортами громадян України для виїзду за кордон ОСОБА_5 передає громадянин України ОСОБА_11 . Так, ОСОБА_11 отримує з-за кордону дані на осіб, яких потрібно документувати паспортами громадян України, у подальшому супроводжує перебування таких осіб на території України (надає житло, засоби пересування та зв'язку тощо).
За результатами формування ОСОБА_5 повного пакету документів на підставних осіб, який необхідний для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, останній звертається до начальника відділу (центру) надання адміністративних послуг Печерської районної у м. Києві державної адміністрації ОСОБА_12 , який сприяє безперешкодній подачі документів на оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон для підставних осіб та подальшій видачі виготовлених паспортів, у тому числі без їх особистої присутності.
Вказані обставини та наявні матеріали провадження вказують на факт впровадження російськими спеціальними органами на території України під виглядом вихідців з ТОТ України з інших країн, з ТОТ АР Крим, з ТОТ Донецької та Луганської областей представників бойових груп розвідників-нелегалів або агентів-нелегалів.
У зв'язку з викладеним 02.12.2021 проведений обшук автомобіля «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час якого вилучені вказаний автомобіль, ключ до цього автомобіля, свідоцтво про його реєстрацію НОМЕР_2 , реєстраційний сертифікат серії НОМЕР_3 , якими користується особа, яка використовує українські паспортні документи на установчі дані гр. ОСОБА_7 .
Однак, проведеними слідчими діями встановлено, що особа, яка використовує українські паспортні документи на установчі дані громадянина України ОСОБА_7 , також має паспорт громадянина України серії НОМЕР_9 , виданий Джанкойським МРВ ГУ МВС України в АР Крим 22.09.2009 на ім'я ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Джанкой АР Крим.
У зв'язку з викладеним прокурор наполягав, що вилучене під час обшуку майно є речовим доказом, оскільки таке перебуває у незнаному користуванні.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити, оскільки автомобіль ввезений на територію України незаконним шляхом, документи на ім'я ОСОБА_13 та ОСОБА_7 використовує особа, однак яка на теперішній час не встановлена, тому вилучене майно є речовим доказом.
Слідчий суддя, заслухавши доводи прокурора, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про таке.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід'ємними складовими якого є можливість безперешкодного володіння, користування та розпорядження об'єктом права власності, допускається виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.
Отже, навіть тимчасове обмеження права власності є фактичне позбавленням власника майна можливості на свій розсуд користуватися та розпоряджатися цим майном, що є тотожним позбавленню права власності.
Практичне застосування встановленої Конституцією України гарантії охорони власності, доводить, що позбавлення будь-якої особи права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним їй на законних підставах майном у спосіб або через застосування процедури, які не відповідають приписам закону, є протиправним.
Підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав особи щодо реалізації нею усієї сукупності або ж окремих складових права власності під час досудового розслідування визначені кримінальним процесуальним законодавством.
З вищеназваною конституційною нормою кореспондуються положення ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), якою до завдань кримінального провадження, з-поміж іншого, віднесена охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення того, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.
У контексті клопотання, що є предметом цього розгляду, першочергово має бути надана оцінка правомірності втручання державного органу у реалізацію особою свого права власності, таке втручання полягає у примусовому, тобто без добровільної згоди власника, обмеженні його права розпорядження нерухомим майном.
Главою 2 КПК встановлені засади, тобто основоположні принципи кримінального провадження, до яких, серед інших, віднесені верховенство права (ст. 8 КПК), законність (ст. 9 КПК), недоторканність права власності (ст. 16).
Так, кримінальним процесуальним законом наголошено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 9 КПК під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Сукупність наведених норм кримінального процесуального законодавства, їх внутрішній, змістовний зв'язок доводять, що будь-які процесуальні рішення, дії слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, вчинені під час досудового розслідування, мають відповідати вищевказаним засадам, як за своєю суттю, так і за формою реалізації, тобто процедурою застосування.
Статтею 131 КПК арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч. 3 ст. 132 КПК застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових:
- обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості;
- підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи;
- існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.
З викладеного витікає, що першочергово сторона обвинувачення, ініціюючи застосування заходу забезпечення кримінального провадження, має довести факт вчинення кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 332, ч. 1 ст. 114, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 111 КК України.
У силу положень ч.1 ст. 114 КК кримінальна відповідальність настає у разі здійснення шпигунства, тобто передачі або збиранні з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю, якщо ці дії вчинені іноземцем або особою без громадянства.
Згідно з ст. 111 КК кримінальна відповідальність настає за державну зраду, тобто за діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Частина 2 статті 332 КК передбачає відповідальність за незаконне переправлення осіб через державний кордон України, організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню, вчинене способом, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яку незаконно переправляли через державний кордон України, чи вчинені щодо кількох осіб, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища
Отже, наданими слідчому судді матеріалами мають бути доведені факти вчинення перелічених вище злочинів.
Враховуючи, що слідчий суддя має можливість встановити наявність у кримінальному провадженні певних обставин виключно з матеріалів поданого клопотання, на його ініціатора і покладається відповідний обов'язок.
Досліджуючи існування на момент розгляду клопотання про накладення арешту зазначених складових, слідчий суддя відмічає, що надані матеріали, зокрема, витяг з ЄРДР, рапорти працівників СБ України, листи начальника управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки, постанови слідчого про проведення досліджень та висновки аналітичних досліджень, ухвала слідчого судді про проведення обшуку та протокол його проведення не дають підстав для встановлення об'єктивних даних, які б підтверджували факт вчинення вище перелічених кримінальних правопорушень.
Зокрема, частина наданих слідчому судді матеріалів містять у собі інформацію, що ґрунтується на припущеннях та суб'єктивних міркуваннях автора цих даних, які містяться у відкритих джерелах засобів масової інформації, які у силу ст. 84 КПК не є процесуальними джерелами доказів та не можуть мати доказового значення у силу своїй суб'єктивності.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що долучений до клопотання висновок експерта Центру судових і спеціальних експертиз Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 26.08.2021 № 430/1-431/1 свідчить про факт вчинення кримінального правопорушення за ст. 358 КК, однак, не підтверджує наявність обставин, що свідчать про вчинення перелічених вище злочинів.
Таким чином, стороною обвинувачення не доведено, що були вчинені зазначені вище кримінальні правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом вчинення злочину.
Абзацом другим вказаної норми визначено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
У силу ч.2 ст. 170 КПК арешт майна допускається серед іншого з метою збереження речових доказів.
Для реалізації встановленої законом мети відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи, якщо воно відповідає зазначеним у ст. 98 КПК критеріям.
Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди його вчинення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, набуті кримінально протиправним шляхом, були об'єктом кримінально протиправних дій.
З наведеного витікає, що певне майно підлягає арешту лише у разі, якщо воно відповідає переліченим вище вимогам та є доказом обставин вчинення відповідного кримінального правопорушення.
Враховуючи, що прокурором не доведено вчинення кримінальних правопорушень ч. 2 ст. 332, ч. 1 ст. 114, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 111КК, застосування ініційованого заходу забезпечення кримінального провадження з метою забезпечення схоронності майна, як речового доказу є необґрунтованим, отже, потреби досудового розслідування не виправдовують застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Таким чином, стороною обвинувачення не доведені правові підстави застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження, що у силу ч. 2 ст. 173 КПК має наслідком відмову у задоволенні клопотання.
Керуючись вимогами ст. 2, 7, 8, 9, 16, 98, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 22019000000000083 03.04.2019 за ч. 2 ст. 332, ч. 1 ст. 114, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 111 про арешт автомобіля «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ключа до вказаного автомобіля, свідоцтва про його реєстрацію НОМЕР_2 , реєстраційного сертифіката серії НОМЕР_3 , відмовити.
На ухвалу упродовж п'яти днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду
Слідчий суддя ОСОБА_1